Економіка України адаптується до війни, але до реального полегшення ще дуже далеко

Версия для печати

Найгірше, що можна зараз зробити, — розслабитися. Бо і інфляція у нас знижується, і ВВП зростає, і податкові надходження на піках, і резерви на максимумі. Але будь-який економічний прогноз так чи інакше впирається у безпекові ризики, а всі нинішні здобутки разом можуть нівелюватися вже восени. Тож наголосимо: захват від наявних покращень — це радість хворого, який з реанімації поїхав не в морг, а в інтенсивну терапію.

Про це йдеться у статті видання ZN.UA.

Однак усе дійсно краще, ніж могло би бути. Споживча інфляція рік до року сповільнилася із 26 до 12,8%, тож НБУ покращив свої інфляційні очікування другого півріччя з 14,8 до 10,6%. До цілком прийнятного рівня, зважаючи на обставини. Наступного року Нацбанк очікує інфляцію у 8,5%, а 2025-го — до 6%, тобто вже у довоєнному цільовому діапазоні.

Не менш оптимістично виглядає й економічне зростання воюючої країни. Вже цьогорічний прогноз зростання ВВП НБУ покращив з 2 до майже 3%. Аналітики з інвестринку ще більш оптимістичні і прогнозують зростання ВВП у діапазоні 4,5–5%.

Відновлення житла та інфраструктури, а також розбудова логістичних хабів на західному кордоні підтримали будівництво. У свою чергу збільшення пропускної здатності західного кордону сприяло покращенню ситуації в металургії та видобутку руд, тваринництві та харчовій промисловості. Відновлювальні роботи в енергосекторі підтримали добувну промисловість і машинобудування, а попит на добрива — хімічну промисловість.

Глобально ж нам допомагають: збільшення внутрішнього попиту, стабільне енергозабезпечення та традиційна непохитність українських підприємців, які, здається, здатні адаптуватися до будь-чого.

Загальна сума доходів зведеного бюджету України за січень—червень 2023 року становила 1,5 трлн грн, більш як на 700 млрд перевищивши минулорічний показник. Щоправда, податків із них тільки 49%, решта — неподаткові надходження (33,2%) і західна допомога (17,8%).

У липні взагалі рекорд на рекорді: податківці зібрали майже 52 млрд грн, митники — 38,5 млрд. Ще Мінфін 40 млрд грн наторгував на продажі ОВДП. Тож загалом чи не вперше за рік наші доходи у липні перевищили наші видатки.

На валютному ринку — штиль, а НБУ продовжує накопичувати резерви, які вже на історичному максимумі (39 млрд дол.) і покривають понад п’ять місяців майбутнього імпорту. Тим не менш дисбаланси у зовнішній торгівлі продовжують лякати.

Рівень безробіття, хоч би яким умовним був цей показник, ще в червні становив 21,4%, а в липні — вже 16,6%. З хорошого — з початку року триває зростання попиту на робочу силу. З поганого — серед нових вакансій переважають робітничі професії, освітяни та медики. Перші залишали країну ще під час попередніх хвиль трудової міграції, других і третіх вигнало до Західної Європи повномасштабне вторгнення. Ринок праці розбалансований — запити працедавців і пропозиції працівників очевидно не співпадають. Принаймні рівень безробіття серед внутрішніх мігрантів (який був стабільно вищим, ніж загальний) нарешті почав знижуватися. Частка ВПО, що мають роботу, зросла з 45% у лютому до 62% у червні 2023 року, зокрема тих, хто працює на новій роботі, — з 15 до 31%.

Є й натяки, що доходи українців підвищуються. Зокрема, опосередковані оцінки НБУ за податковими даними, а також за зарплатами, що пропонуються у вакансіях, свідчать щонайменше про подальше збільшення номінальної оплати праці. А за даними щодо виплат зарплат на картки банків, зростали й реальні доходи громадян. Підприємці також вказують, що планують у майбутніх періодах збільшити витрати на оплату праці. Навіть умовний показник бідності — відсоток людей, які економлять на харчах, з 26,4% у червні знизився до 23% у липні.

Здається, не все так погано, але не варто зачаровуватися. Ризиків попереду стільки, що надмірний оптимізм влади, для якої «якось воно буде» — головна стратегія роботи, має неабияк напружувати.

Попри всі липневі рекорди, потреби України в додатковому фінансуванні державного бюджету, після березневого збільшення видатків, зросли до 59,3 млрд дол. Проте обсяг підтвердженого та отриманого іноземного фінансування на цей рік становить лише 42,1 млрд дол., з яких 27 млрд ми вже отримали. Також уряд уже випустив ОВДП на 9,1 млрд дол., скоротивши річний фінансовий розрив до 8,1 млрд дол. Але це все одно величезні кошти, залучити які лише додатковими випусками ОВДП, навіть за зростаючого попиту з боку нерезидентів, навряд чи вдасться. Пам’ятаємо при цьому, що у західній підтримці важливі не так суми, як ритмічність і прогнозованість, які, власне, і дають змогу уникати емісії, а отже, стримувати інфляцію. Звісно, Мінфін переконаний, що західні партнери нас без підтримки не залишать, але наразі жодних підтверджень цієї впевненості ми не маємо. Якось воно буде.

Не меншим викликом залишається й брак людей, без яких немає ані випуску, ані попиту. Не забуваймо і про кваліфікаційну невідповідність пропозиції ринку праці попиту від працедавців. Утім, максимум, який ми бачимо, — у Мінекономіки розраховують, що наступного року до України повернеться близько трьох мільйонів українців, тобто майже половина з тих, хто наразі перебуває за кордоном. Їхній оптимізм ґрунтується на соцопитуваннях, які свідчать, що безпека — основний фактор, який наразі впливає на прийняття рішення про повернення чи неповернення в Україну. Ймовірно, цим пояснюється, чому нинішній уряд узагалі нічого не робить, аби прискорити процес повернення основного капіталу країни. Якось вирішиться.

Інфляційні ризики також більш ніж реальні: тарифи обов’язково підвищуватимуть, як уже було з електрикою. Так, НБУ сподівається, що процес буде поетапним і спланованим, але згадаємо ту ж таки електрику. При цьому вартість пального вже зростає через повернення довоєнної ставки ПДВ, а разом із пальним дорожчатиме і більшість товарів. Це все на тлі триваючих логістичних проблем експортерів і зниженого чи не вполовину врожаю наступного року.

Причому зрозуміло, що недостатній експорт (який приводить валюту в країну) при величезних обсягах імпорту (який валюту з країни виводить) — проблема, яка з нами надовго. Суттєві обсяги імпорту зберігатимуться, навіть якщо всі найоптимістичніші прогнози про омріяну перемогу справдяться, бо імпорту потребуватиме повоєнна відбудова країни. Натомість швидке повернення до довоєнних експортних обсягів малоймовірне. Бо й тут усе вочевидь саме має вирішуватися.

А головне — базовий сценарій НБУ ґрунтується на припущенні про відчутне зменшення безпекових ризиків із другої половини 2024 року і, відповідно, повноцінне розблокування морських портів і повернення в Україну вимушених мігрантів, тобто про зростання як експортного потенціалу, так і внутрішніх виробництва та споживання. Вибачте, але це дуже оптимістичний базовий сценарій.

Якщо війна затягнеться, збільшуватимуться жертви та руйнування, в тому числі енергетичної інфраструктури, економічна активність, навпаки, згортатиметься, люди й надалі залишатимуть країну, експортна логістика лишатиметься обмеженою, тож економіка навряд чи зростатиме, на відміну від державних видатків і залежності від міжнародної допомоги. Причому це не перспективи другого півріччя наступного року, реально гірше може стати вже восени, якщо ворог знову повернеться до енергетичного терору. Звісно, якось воно буде і в цьому разі, але хотілося б більше впевненості у тому, що нинішнє хитке покращення якщо не збільшити, то принаймні зафіксувати ми зможемо.

«Аргумент»

На цю тему:

• Скільки українців не повернуться з-за кордону і чим це загрожує країні
• Bloomberg: Неповернення українських біженок коштуватиме 10% довоєнного ВВП
• Утримання ЗСУ та війна коштує Україні близько ₴2 трильйонів на рік — Шмигаль
• Як Україна намагається позбавитися газової залежності
• FT оцінила “монументальні наслідки" прийняття України в ЄС
• Шмигаль надав індикатор, як визначати марнотратство бюджетів під час війни