Геть УПЦ МП! Динаміка переходів православних громад

Версия для печати

Рік тому, 28 лютого 2022 року, перша громада в умовах нової фази російської агресії проти України вийшла з УПЦ МП і перейшла до ПЦУ. За цей рік лави УПЦ МП залишило понад 650 громад.

Про це йдеться у статті видання РІСУ.

Від початку російської війни проти України у 2014 році УПЦ МП опинилася в центрі уваги і суспільного осуду. Це було пов'язане насамперед з тим, що будучи частиною Московського Патріархату, вона так чи інакше була і залишається залученою до пропаганди "русского міра" і, відповідно, до гібридної агресії кремля. Це відчувалося і у діяльності керівництва Церкви та значної частини єпископату, і в інформаційній політиці та пропаганді серед своєї пастви, і у зовнішній діяльності, де представники УПЦ МП та Росії нерідко намагалися дискредитувати українську владу, особливо у часи президентства П.Порошенка.

Це спонукало частину пастви УПЦ МП ще з 2014 року змінити канонічне підпорядкування і вийти з цієї Церкви та перейти до УПЦ КП або УАПЦ. В самій УПЦ МП це майже завжди називалося як захоплення храмів, рейдерство. У свою чергу це призвело до погіршення міжправославних стосунків, до нагнітання серед пастви негативного ставлення до опонентів.

Особливо ситуація погіршилася у 2018 році, коли Вселенська Патріархія взялася за вирішення проблеми з канонічним врегулюванням православного розколу в Україні. Тоді Московська Патріархія і її представництво, розуміючи безповоротність процесу, активізували свою пропаганду і зомбування пастви проти цього і проти новоствореної Православної Церкви України, а її канонічний статус всіляко намагалися перекрутити або нівелювати. Попри те, вже з дня Об'єднавчого Собору розпочався процес переходу громад з УПЦ МП до ПЦУ. У перші місяці по Соборі перейшло кілька сотень громад. У сумі за рік перейшло понад 500 громад. Детальнішу інформацію про той час — читайте: Хто, де і скільки громад перейшли з УПЦ МП до ПЦУ: аналізуємо карту.

Проте із зміною влади, у 2020-2021 рр. процес переходів загальмувався і відновився щойно після 24 лютого 2022 р., що був викликаний активною підтримкою РПЦ на чолі з патр. Кирилом російської агресії. У колі клиру і вірних УПЦ МП розпочався процес засудження Кирила і проповідуваного ним "русского міра" як єресі та ідейної основи російської агресії. Найбільш радикальні представники клиру УПЦ МП закликали розірвати з МП взагалі. А на 5-й день нової фази війни, 28 лютого, відбувся перший вихід громади з УПЦ МП і перехід до Православної Церкви України — це здійснила релігійна громада села Хотовиця Кременецького району.

З березня активувався процес виходів громад з УПЦ МП. Пік припав на травень, коли в деякі дні здійснили перехід понад 20 громад. А після Собору УПЦ МП в кінці травня, на якому були внесені зміни до статуту, цей процес почав сповільнюватися. В УПЦ МП заговорили, що вони вже не МП, що вони вже майже автокефалія (дехто почав доводити, що вони "автокефальніші" за ПЦУ), тому звинувачення, що вони належать до РПЦ — вже не актуальні. Проте, як ми вже писали, за три місяці літа УПЦ МП такі і не оприлюднила офіційно текст оновленого статуту, щоби всі могли пересвідчитися в її "автокефальності". Натомість це зробили науковці за допомогою РІСУ — Статут про управління Української Православної Церкви (з доповненнями і змінами) від 27.05.2022.

Стараннями пропагандистів з МП за підтримки певних чиновників, які повторювали зручні для УПЦ "меседжі", процес переходу вдалося, якщо не зупинити, то суттєво сповільнити. Також представники ПЦУ жалілися, що на місцях влада почала знову перешкоджати з оформленням документів громад, які вирішили перейти. А також поширювалася думка, що для діалогу між УПЦ і ПЦУ потрібно припинити "перетягувати" громади, бо це псує атмосферу взаємовідносин. В той же час з кінця серпня і на початку осені 2022 р. спостерігалася підвищена активність поширювачів "темників" у соціальних мережах, які фактично не лише зривали можливість такого діалогу та хоч якогось порозуміння між православними, але ще більше загострювали антагонізм між ними та відповідали інтересам МП задля мобілізації їх пастви і контролю над нею. І навіть заяви про бажання до діалогу зі середовища УПЦ, організовані у різні ініціативи та медіа-проекти, вирізнялися суб'єктивізмом, нещирістю, нагадували імітацію та скоріш за все мали і мають на меті зберегти щонайменше статус-кво для УПЦ МП.

І, як бачимо зі статистики переходів, УПЦ МП вдалося сповільнити процес переходів і у жовтні він склав лише два випадки, та й ті ближче до кінця місяця, що може бути не випадковим.

Вся інформація про перехід громад фіксується на спеціальній сторінці на порталі Вікіпедія. Згідно з їх даними, до ПЦУ у 2022 році перейшло (у таблиці можуть вноситися зміни у разі виявлення нових фактів переходів):

• березень — 54 громади,
• квітень — 104,
• травень — 229,
• червень — 104,
• липень — 55,
• серпень — 30,
• вересень — 12,
• жовтень — 2,
• листопад — 16,
• грудень — 12 громад.

СБУ щораз звітувала про нові факти колабораціонізму з окупантами, про антидержавні дії кліру, відкриті проти них десятки кримінальних справ, обмін одіозних священнослужителів на українських полонених. Натомість від керівництва, Синоду УПЦ МП не прозвучало жодного засудження своїх співбратів-зрадників, ні рейдерства з боку РПЦ, яка перевела у своє пряме керівництво кілька єпархій УПЦ МП.

На цьому тлі знову загострилося питання заборони діяльності УПЦ МП, появилися нові законопроекти, у т.ч. урядовий, публічні та експертні обговорення. Соціологічні дані показують, що понад половина населення підтримує санкцієї проти УПЦ МП. На судовому рівні було знято обмеження щодо нарешті виконання норми закону чотирирічної давності про перейменування УПЦ на РПЦвУ. Це, звісно, викликало нову хвилю мобілізації пастви в самій УПЦ МП та її активність у соцмережах.

РНБО ініціювала експертизу документів УПЦ МП, яка показала, що вона залишається і не робила нічого для того, щоби вийти з РПЦ:

"Нинішня діяльність чи бездіяльність найвищих органів церковної влади та управління УПЦ свідчить про те, що УПЦ продовжує перебувати відносно РПЦ у відносинах підпорядкування. Вона не діє як самостійна (автокефальна) Церква і не проголошує власної самостійності (автокефалії). Жодних документів чи дій, які би свідчили про трансформацію УПЦ в самостійну відносно РПЦ релігійну організацію, членами Експертної групи не виявлено".

В свою чергу один з авторів експертизи проф. Юрій Чорноморець чітко наголосив:

"Проведений аналіз щодо конституїтивного положення Статуту про управління УПЦ щодо Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р., вичерпно засвідчує, що УПЦ не є ні автокефальною, ні автономною Церквою. Інших статусів канонічне право не знає. Церква буває або автокефальна (повністю самостійна) або автономна (самостійна частина автокефальної Церкви).

УПЦ наразі є «сукупністю єпархій РПЦ на території України, що користуються правами розширеної автономії». Відсутність статусу самостійної Церкви (автокефальної або хоча б автономної) робить становище УПЦ абсолютно ненормальним – жодна православна Церква у незалежній державі, яка бореться проти агресора, не утримувалася від проголошення автокефального статусу та від тимчасового цілковитого розриву відносин з релігійним центром у країні-агресорі, якщо на момент початку агресії Церква мала зв’язок підлеглості стосовно релігійної організації у країні-агресорі.

Ненормальне канонічне становище УПЦ викликане не лише неповноцінністю статусу, який надавався УПЦ Грамотою Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р., але й діяльністю Предстоятеля і Синоду УПЦ, та бездільністю єпископату УПЦ. Спроби ввести державу в обману через тлумачення у листах митрополита Онуфрія до ДЕСС (від 01.06.2022 та 28.09.2022) Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р. як такої, що надає УПЦ статус, аналогічний до того, який наданий ПЦУ Томосом про автокефалію, є грубою маніпуляцією, покликаною приховати дійсний канонічний статус УПЦ. Ця Церква залишається частиною РПЦ, і ніким у православному світі не визнається як окрема від РПЦ Церква. А, отже, її статус є кардинально інший, ніж статус ПЦУ. Своєю діяльністю та бездіяльністю керівництво УПЦ демонструє небажання стати окремою від РПЦ Церквою, що є відвертим демонстративним викликом щодо Української держави, суспільства та більшості власних вірних".

Всі ці обставини призвели до того, що з початку 2023 р. знову активізувався процес переходу громад з УПЦ МП до ПЦУ.

Статистика переходів по місяцях 2023 року:

• січень — 12 громад;
• лютий — 25 громад.

Зібрана тут інформація походить з різних джерел і різного формату. Переважно йдеться про повідомлення з соціальних мереж або новини з місцевих ЗМІ про проведені збори парафіян, новини з офіційних церковних сайтів про прийняття громад у юрисдикцію ПЦУ. Також почали надходити інформації з обласних адміністрацій про затверджені зміни у статутах громад у зв'язку зі зміною юрисдикції.

Зрідка певна інформація може бути знята, якщо виявляється, що перехід не відбувся, що не відбулися повноцінні збори релігійної громади, або що були проведені, наприклад, лише збори частини вірян, або лише заявлено про наміри переходу. Варто нагадати, що повноцінний перехід відбувається лише після перереєстрації статуту у державних органах.

Щодо дат, то фіксується дата проведення зборів або подання документів в єпархію ПЦУ. Але це також може бути дата перереєстрації статуту в ОВА (якщо невідома дата зборів).

У цій таблиці можливі зміни, доповнення у зв'язку з отриманням новіших даних.

Список громад, які вийшли з УПЦ МП і перейшли до ПЦУ, після 1 січня 2023 року (по областям):

Вінницька область

1. 16 січня — с. Йосипівка, церква св. Миколая
2. 19 лютого — с. Станіславчик, церква Вознесіння Господнього
3. 21 лютого — м. Вінниця, церква св. преподобного Лаврентія Чернігівського
4. 22 лютого — с. Мовчани, церква Успіння Пресвятої Богородиці
5. 4 березня — с. Джурин, церква Різдва Пресвятої Богородиці
6. 26 березня — с. Довгополівка, церква архистратига Божого Михаїла
7. 28 березня — с. Рів, церква св. апостола Івана Богослова
8. 30 березня — с. Лопатинці, церква Чуда архистратига Михаїла
9. 31 березня — с. Грабівці, церква Покрови Богородиці

Волинська область

1. 17 січня — с. Лісове, церква Покрови Пресвятої Богородиці
2. 7 лютого — с. Оса, церква св. Михаїла
3. 11 лютого — м. Нововолинськ, церква Вознесіння Господнього

Житомирська

1. 31 січня — с. Кикова, церква Успіння Пресвятої Богородиці
2. 4 лютого — с. Несолонь, церква Воскресіння Господнього
3. 5 лютого — с. Новопіль, церква св. Михаїла
4. 8 лютого — смт. Биківка, церква святих апостолів Петра і Павла
5. 8 лютого — с. Кропивня, церква Воздвиження Хреста Господнього
6. 12 лютого — с. Славів, церква св. Іоанна Богослова
7. 18 лютого — с. Тальки, церква св. Апостола євангеліста Іоанна Богослова
8. 23 лютого — с. Немильна, церква Покрови Богородиці
9. 3 березня — с. Радулин, церква св. Михаїла
10. 28 березня — с. Барвинівка, церква Вознесіння
11. 1 квітня — смт. Іршанськ, церква Покрови Богородиці 

Закарпатська

1. 10 лютого — с. Верхній Студений, церква Благовіщення Пресвятої Богородиці
2. 10 лютого — с. Верхній Студений, церква св. Миколая

Івано-Франківська

1. 10 лютого — с. Баб'янка, Свято-Михайлівський Угорницький чоловічий монастир

Київська

1. 16 січня — с. Семиполки, церква Пресвятої Трійці
2. 29 січня — с. Голодьки, церква Воздвиження Чесного Хреста
3. 30 січня — с. Матвіїха, церква Різдва Пресвятої Богородиці
4. 30 січня — с. Гайворон, церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
5. 30 січня — с. Рубченки, церква Покрови Пресвятої Богородиці
6. 25 лютого — м. Боярка, церква св. Михаїла
7. 25 лютого — с. Чорногородка, церква Різдва Пресвятої Богородиці
8. 26 лютого — с. Ольшаниця, церква Покрови Пресвятої Богородиці
9. 11 березня — с. Розкопанці, церква св. апост. Івана Богослова
10. 18 березня — с. Росішок, церква Архистратига Михаїла
11. 25 березня — с. Блиставиця, церква св. Параскеви
12. 1 квітня — с. Грузьке, церква Архистратига Михаїла

Полтавська

1. 22 січня — м. Кременчук, церква св. Серафима Саровського
2. 12 лютого — с. Білецьківка, церква Введення Пресвятої Богородиці

Рівненська

1. 14 січня — с. Витків, церква св. Якова
2. 4 лютого — с. Шкарів, церква св. Михаїла
3. 21 лютого — с. Новий Корець, церква св. Параскеви

Сумська область

1. 4 січня — с. Глинськ, церква св. Миколая
2. 8 лютого — с. Великий Вистороп, церква св. великомучениці Параскеви

Херсонська область

1. 6 березня — с. Осокорівки, церква Святої Трійці

Хмельницька область

1. 15 січня — с. Варварівка, церква Покрови Богородиці
2. 2 лютого — с. Шрубків, церква Покрови Богородиці
3. 10 лютого — с. Дубіївка, церква Різдва Пресвятої Богородиці
4. 13 лютого — с. Зубарі, церква св. Стефана
5. 25 лютого — с. Шпичинці, церква свв. Косьми і Даміана
6. 25 лютого — с. Волосівці, церква Покрови Богородиці
7. 2 березня — с. Юрівка, церква св. Михаїла
8. 5 березня — с. Малі Орлинці, церква св. Дмитра
9. 23 березня — смт. Сатанів, церква Воскресіння Христового
10. 2 квітня — м. Хмельницький, собор Покрови Пресвятої Богородиці

При укладенні використано дані сторінки Перелік громад, що змінили церковну юрисдикцію з УПЦ (МП) на ПЦУ (2023) у Вікіпедії.

«Аргумент»

На цю тему:

• Оголосили в розшук попа УПЦ МП, який побив військового в храмі Хмельницького
• Богослужіння українською відбулося у найбільшому храмі Шепетівки - попри опір УПЦ МП (ВІДЕО)
• Паша Мерседес: хати, бізнес і віра в дорогі авто
• Митрополит Онуфрій і ще понад керівних 20 попів УПЦ МП є громадянами рф