"Хто був у свідомості, попросили дати їм гранати - підірвали себе самі": боєць полку Калиновського розповів про бої за Бахмут

Версия для печати

"Дехто дістати було неможливо. Як дістанеш, якщо на ногах лежать бетонні плити в кілька тонн? Хто був у свідомості, попросили передати їм гранати – вони підірвали себе самі", – розповідає Денис Урбанович, білоруський доброволець батальйону "Волат", що входить до полку. імені Кастуся Калиновського, який бореться на боці Києва у війні з Росією.

Батальйон "Волат" бере участь у боях за Бахмут, там Дениса Урбановича було поранено – вже вчетверте за час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. В інтерв'ю білоруській службі Радіо Свобода Денис Урбанович розповів, як бійці полку Калиновського боролися під Бахмутом, як він сам був поранений, як загинув його товариш по службі, відомий у Білорусі активіст Мирослав Лозовський.

Денис Урбанович – білоруський активіст. Ще у 2015 році його разом із братом засудили на два роки за те, що під час президентських виборів він зняв державний прапор із даху будівлі, де відбувалося голосування. 2018 року Денис Урбанович щодня брав участь у захисті меморіалу Куропати, де у 30-х роках співробітники НКВС розстрілювали репресованих. З 2018 року він є лідером опозиційної організації "Молодий фронт".

Під час президентської кампанії 2020 року, а також у березні-квітні 2021 року Урбановича кілька разів було засуджено на 15 діб (загалом провів ув'язнення сім місяців), відбував їх в ізоляторах у Жодино та в Мінську на Окрестина. Після численних адміністративних затримань активіста та його соратників звинуватили в організації протестів та порушили кримінальну справу.

2021 року Денис Урбанович поїхав до України. Там він вступив до складу полку Калиновського, де і воює від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. В інтерв'ю Сьогодення Білоруський активіст сказав, що війна, на його думку, це "перший крок для звільнення не лише України, а й Білорусі".

У лютому в штабі в Києві Денису Урбановичу вручили бойову нагороду України – медаль "За бойові заслуги" ("За бойові заслуги").

Денис Урбанович у Бахмуті

Дениса Урбановича поранили наприкінці травня буквально за кілька днів до того, як українські військові покинули Бахмут. У тому ж бою загинув командир та бойовий друг Урбановича Мирослав Лозовський, один із засновників патріотичної організації "Білий легіон" (припинив існування у 2000 році), а також ще четверо білоруських бійців із групи Урбановича. За словами Дениса, сам він був на волосок від смерті.

"Тільки зараз повернувся до розміщення частини. Спочатку був на лікуванні, потім у відпустці. Відправили в Карпатські гори чи не силою, щоб підлікувався після поранення, а головне, повернув психологічну стійкість. Тому що сам вижив, але втратив близьких друзів, з якими виходив на завдання, з якими стільки разів ризикував, допомагали один одному. Морально було дуже важко, просто не хотілося жити. Тільки зараз ось відпускає", – розповів Денис Урбанович білоруській Свободі.

"Росіяни йшли в атаку без броників

Бої за Бахмут перед захопленням міста Урбанович назвав найжорстокішими та найкривавішими з усіх, у яких йому доводилося брати участь. За його словами, обидві сторони, що воювали, продемонстрували в цих боях стійкість і волю до перемоги. Чи воювали з російського боку саме вагнерівці, Урбанович не береться стверджувати: каже, що формою загиблих росіян, чиї тіла залишилися лежати перед позиціями, визначити, до якої частини вони належали, було неможливо. За його словами, разом із бійцями батальйону "Волат" билося багато українських бійців, деякі з них загинули.

"Якось уночі українці йшли через наші позиції великою групою – багато поранених, страшенно стомлені. Ішли, як зомбі, посеред артилерійського вогню. Там усім дісталося", – згадував Денис Урбанович. Він розповів про найстрашніший бій, який бачив:

"Росіяни йшли в настання хвиля за хвилею. Була атака, коли пішли вперед навіть без броників. Напередодні ми вийшли на позиції і вже три дні їх не покидали: вже було неможливо піти, фактично воювали в оточенні. Вогонь по наших позиціях був шалений - лупцювали по нам з усього, чого тільки можна.Спочатку ми захищалися в одному будинку - він потім згорів.Ми там мало не розплавилися живцем, але якось змогли перебратися в сусідній будинок, триповерховий. Він нас спочатку врятував, а потім фактично став могилою. половини групи. Щось потужне прилетіло – і будинок на нас звалився. Решту пам'ятаю уривками".

"Передавали нашим гранати для самопідриву"

Денис Урбанович пам'ятає, як відкопався і як його сильно знудило, бо одержав камінням по голові. Каже, що пам'ятає також, як певний час відстрілювався. До нього наближалися російські військові, а потім настав момент, коли він вирішив, що врятуватися не вийде, а в полон здаватися не можна. Тримав напоготові гранату. За словами добровольця, йому пощастило – якраз настав час група, відправлена на допомогу та евакуацію поранених. Її навів Мирослав Лазовський, каже Денис Урбанович. Він розповідає, що його віднесли далі від розбомбленого будинку та поклали за будівлею дитячого садка. Іншим захисникам триповерхівки пощастило менше.

"Дехто дістати було неможливо. Як дістанеш, якщо на ногах лежать бетонні плити в кілька тонн? Хто був у свідомості, попросили передати їм гранати – вони підірвали себе самі. Одного тільки змогли відкопати, але він не рухався. Мабуть, хребет був перебитий". Цей боєць відмовився від евакуації, сказав: "Не хочу бути нерухомим інвалідом". На прощання сказав: "Нічого, я пожив…" Йому було трохи більше 50. Інші бійці в групі всі отримали тяжкі поранення, але вижили, всі зараз одужують", – розповів Денис Урбанович.

Бахмут. Фото Дениса Урбановича

"Лозовський помовчав і тихо додав: "З богом!"

Момент смерті Мирослава Лозовського Урбанович не бачив, бо сам уже був за лінією бою. Але пам'ятає слова, якими Мирослав проводив групу завдання. Денису тоді здалося, що командир щось передчував.

"Там уже було дуже важко. Дехто не хотів туди йти, казав, що скажений вогонь, що це самогубство. У мене, коли висувалися на позицію, теж було погане передчуття. Але ми вже там, і що робити? Зв'язався востаннє з Мирославом: "Який буде наказ?" І той наказав триматися, попередив про небезпеку і порадив діяти за умовами. якось згадав".

За інформацією Дениса Урбановича, Мирослав Лозовський загинув наприкінці бою від кулі російського снайпера.

"Розповідали хлопці, що начебто російський снайпер його влучним пострілом у голову поклав. Може, якихось п'ять-десять метрів не дійшов до наших позицій, де вже сховався б. Мирослав не просто повертався із завдання, а повертався з евакуації нашої групи. Нес наша зброя. Був би без цієї ноші, може, швидше б проскочив зону, яка прострілювалася. А він ще й кулемет тягнув на собі. Росіяни встигли посадити снайпера в той будинок, де ми захищалися, він звідти на всіх полював.

Мирослав Лозовський

"Вийшли на важливі висоти, які контролюють Бахмут"

За словами Дениса Урбановича, у Бахмуті зараз багато російських військ, але українські сили захопили позиції поруч та поступово стискають півколо.

"Там "азовці" (бійці частини "Азов", відновленої після боїв за Маріуполь) тепер воюють і, як то кажуть, дуже вдало. Вийшли на важливі висоти, які контролюють місто, в деяких місцях навіть відсунули росіян назад. Начебто б там бої трохи притихли, всі готуються до нової фази. Подивимося, що буде і куди перекинуть нашу частину. Війна триває", – каже Денис Урбанович.

За словами добровольця, попереду має медичну комісію: вона вирішить, чи може він за станом здоров'я повернутися на фронт. Сам Денис цього хоче, але каже, що щоразу після поранення отримати дозвіл на повернення все складніше: "Востаннє мені Мирослав порадами допоміг повернутися, а що буде зараз, я не знаю. Але сподіваюся, що мій військовий досвід ще стане в нагоді".

Вгорі: боєць батальйону "Волат" полку Калиновського Денис Урбанович в Україні. Архівне фото