росія втрачає статус енергетичної наддержави - ЗМІ

Версия для печати

МЕА вважає, що росія не зуміє повернути втрачені позиції навіть до 2050 року, а до 2030-го частка країни на світовому нафтогазовому ринку впаде ще на 50%, що буде рівносильним краху колись енергетичної імперії.

Про це йдеться у статті видання The Insider.

У 2022 році Росія не втратила статусу енергетичної наддержави в основному завдяки недоторканому статусу ядерної енергетики і постачання сирої нафти, що збільшилося. Однак навіть за високих цін на сировину доходи від нафтогазового експорту в 2023 році впадуть на 2,7 трлн рублів. І це тільки за скромними оцінками уряду — сума може виявитися набагато вищою. Тільки зниження ціни Urals бюджет ризикує втратити 3 трлн рублів. Якщо ж керуватися підрахунками CREA, то від нафти Росія недоотримає 4,7 трлн рублів (€160 млн щодня), а з урахуванням ембарго на нафтопродукти втрати можуть становити 8,3 трлн рублів (€280 млн щодня). Це близько до суми, яку уряд очікує отримати від усього нафтогазового експорту 2023 року - 8,9 трлн рублів.

Газові доходи бюджету в 2022 році зросли на цілих 7,5%, однак це сталося не за рахунок збільшення експорту, а завдяки збільшенню податкового навантаження — з її допомогою бюджет у 2022 році отримав додаткові 1,25 трлн рублів. 2023 року очікувати такого рівня надходжень не доводиться — експорт «Газпрому» 2022 року впав приблизно на 25%, компенсувати втрати частково допомагала енергетична криза. Проте з урахуванням неможливості постачання газу до Європи очікувати у 2023 році відновлення експорту, а відповідно й доходів не доводиться. Навпаки, експерти прогнозують падіння експорту та доходів ще на 50% за підсумками року. Китай та Туреччина просто фізично не зможуть замінити Росії європейський ринок. Експортні ціни «Газпром» традиційно не розкриває, тому оцінити втрати російського бюджету неможливо.

Ще щонайменше $8 млрд (0,6 трлн рублів) Росія втратить через скорочення продажів вугілля. Ця оцінка враховує лише наслідки європейських санкцій без урахування відмови від вугілля Південної Кореї, Японії та Тайваню. Сума може виявитися суттєво вищою і за збереження знижок Китаю через конкуренцію з Австралією. Проте є ймовірність, що сума виявиться нижчою — через постачання до Індії. За оцінкою директора МЕА Фатіха Біроля, європейські санкції щодо російських вуглеводнів коштуватимуть Росії $1 трлн за період до 2030 року. МЕА сумнівається, що Росії вдасться перенаправити на азіатський ринок ті ж обсяги енергоресурсів, що постачалися до Європи. Особливо скептично експерти оцінюють перспективи переорієнтації газового експорту на Китай та можливість будівництва другої «Сили Сибіру».

2023 року щодо Росії прогнозують повторення радянського досвіду — повільне розкладання та перетворення на світову посередність. Без західних технологій головна опора російського бюджету буде змушена шукати якихось альтернатив. Частки ринків нафти, газу і навіть вугілля Москва не зможе повернути собі ще довгі роки, а це означає втрати мільярдів доларів доходів. Нестача грошей неминуче вплине на інвестиції самих компаній, які не зможуть розвивати бізнес і витримувати високу конкуренцію на світових ринках. МЕА вважає, що Росія не зуміє повернути втрачені позиції навіть до 2050 року, а до 2030-го частка країни на світовому нафтогазовому ринку впаде ще на 50%, що буде рівносильним краху колись енергетичної імперії.

Лише атомна енергетика, продовжуючи радянські традиції, поки що залишається останнім, але все ще вагомим аргументом, який дозволяє Росії вважати себе енергетичною наддержавою. Однак у майбутнє країна має дивитися з побоюванням — війна в Україні залишила її без перспективної водневої галузі, а про розвиток відновлюваних джерел енергії чиновники взагалі не говорять.

«Аргумент»

На цю тему:

• росія хотіла стати партнером Китаю, а стала сировинним придатком - експерт
• Газовий шантаж Путіна в Європі провалився (АНАЛІТИКА)
• Економічні проблеми окупантів тільки починаються