УПЦ МП: приниження перед скасуванням

Версия для печати

Президент Зеленський не побажав спілкуватися з ієрархами Московського патріархату. Вже ніщо на землі не зупинить їхнє виселення з Києво-Печерської лаври.

Такого громадського приниження ієрархії, мабуть, був історії Московського патріархату, пише "Новая газета Европа".

20 березня, після засідання синоду Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) у Києво-Печерській лаврі, всі члени синоду на чолі з предстоятелем УПЦ МП митрополитом Онуфрієм (Березовським) без запрошення та будь-якого погодження поїхали до офісу президента особисто переговорити». На блокпосту під час під'їзду до офісу їх зупинила охорона, не пропускаючи до будівлі. Журналістам Онуфрій, які з'їхалися на місце, пояснив, що синод хоче «віддати честь і донести складні питання до шановного пана президента Володимира Олександровича» (спочатку він, щоправда, переплутав його ім'я та по батькові). На пропозицію передати президентові звернення письмово ієрархи відповіли відмовою, а через деякий час пролунав сигнал повітряної тривоги — і митрополит Онуфрій із синодалами вирушили в укриття…

У керівництва УПЦ МП залишилося дуже мало часу. Виконуючи рішення Ради з національної безпеки і оборони (РНБО) України, національний заповідник «Києво-Печерська лавра» попередив монастир Московського патріархату, що розташований на території лаври, про припинення договору про безоплатне користування будинками та майном заповідника 29 березня. Крім того, з 21 березня буде закрито доступ до мощей святих – не назавжди, але на час передачі майна. Протягом двох останніх тижнів численна (понад 200 осіб) братія лаври вивозила з її території особисті речі. Втім, деякі ченці мають намір залишитися і або «стояти до останнього», вступаючи в сутички з силовиками, або перейти до незалежної від Московського патріархату Православної церкви України (ПЦУ), яка торік зареєструвала «паралельне» чернече братство Києво-Печерської лаври.

Монастир УПЦ МП на території найдавнішої пам'ятки української культури, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, є «парасолькою». У приміщеннях, що залишаються держвласністю, знаходяться резиденція предстоятеля церкви, різні синодальні відділи та управління, Київська духовна академія і семінарія та маса комерційних закладів під дахом намісника лаври Павла (Лебедя), який отримав після низки скандалів у ЗМІ образливе прізвисько «Паша Мерседес». Павел, який мав великі зв'язки у вищих ешелонах української влади і пов'язаний партнерськими відносинами з олігархами, не повірив у серйозність загрози, що нависла над його володіннями. Він продовжував у своїх проповідях звинувачувати владу в гоніннях на церкву, загрожувати керівництву країни народною непокорою, хворобами та всілякими карами небесними. Це стандартний хамуватий стиль намісника, який постійно ображав журналістів і хвалився тим, що наклав смертне прокляття на співробітників національного заповідника, чиїм майном він безоплатно користувався майже 30 років, заробивши на цьому мільйони. В умовах воєнного часу ці прийоми більше не працюють!

Якогось конструктивного плану «порятунку лаври» в лоні УПЦ МП ні у Павла, ні у вищого керівництва церкви не було й немає. Перспектива розриву договору про лавру проглядалася практично від початку широкомасштабних військових дій у лютому минулого року. Тоді в Україні було закрито всі російські бізнеси, культурні центри, накладено санкції на тисячі росіян та афілійованих з ними українців. УПЦ МП залишилася найбільшою, якщо не єдиною легальною структурою в Україні, яка зберігала офіційний («канонічний») зв'язок з Москвою і продовжувала, хоча й обережно, поширювати ідеї «російського світу».

На початку листопада в одному з храмів лаври була виконана пісня, що прославляє Росію («духовний кант»), після чого протистояння перейшло в термінальну фазу.

За останні чотири місяці в єпархіальних управліннях, монастирях та храмах УПЦ МП СБУ провела сотні обшуків, внаслідок яких, зокрема, виявили російське громадянство у низки ієрархів та кліриків. На керівництво УПЦ МП наклали санкції, деяким єпископам припинили українське громадянство. Нарешті, наприкінці грудня національний заповідник припинив служби УПЦ МП у храмах верхньої (музейної) частини лаври, і там тепер є представники «конкуруючої» ПЦУ. Українське суспільство загалом поставилося до цього спокійно — лише «мале стадо» найвірніших дітей Московського патріархату налаштоване агресивно. Щоправда, ці люди, в масі своєї жінки похилого віку, думають не про фізичне протистояння, а про настання Апокаліпсису і виконання «пророцтв старців», згідно з якими Київ затопить після того, як «закриють лавру».

За УПЦ МП спробував заступитися її верховний керівник — патріарх Кирило (Гундяєв), який звернувся до папи Римського та ООН. Але користі це не дало: Кирило за минулий рік втратив довіру не лише у християнському світі, а й в УПЦ МП. За час «СВО» він не заступився за свою паству та святині, які перебувають під обстрілами та вже зруйновані, не висловив УПЦ МП співчуттів, не відслужив панахиди за жертвами війни. При цьому дії ЗС РФ він повністю виправдовував, гарантував її солдатам, які гинули в Україні, потрапляння до раю та благословляв окремі роди військ «на перемогу». На цьому тлі раптова вимога дотримуватись Конституції України та апеляція до міжнародно визнаних прав людини з боку Кирила прозвучали гротескно. Зрозумівши це, він видалив із офіційних сайтів РПЦ згадки про це звернення, замінивши його на «текст для внутрішньоросійського використання», витриманий у стилі кремлівської пропаганди проти «київського режиму».

Крах глобальної структури РПЦ, що починається в країнах пострадянського простору, окрім іншого, розкриває непереконливість її історичної міфології. З'ясовується, що РПЦ — це не тисячолітня церква святої Русі, а створена Сталіним у 1943 році інституція з ідеологічного обслуговування Кремля під повним контролем КДБ/ФСБ. Відповідно, і створена в її рамках на хвилі перебудовних процесів напівавтономна УПЦ МП — обманка, міраж, що камуфлює небажання випустити Україну з імперського ув'язнення. Гучні слова про те, що з лаври хочуть вигнати ченців, які її збудували та прикрашали тисячу років, у цьому контексті також звучать фальшиво. Нинішня братія лаври — це в своїй масі радянські люди, які звернулися до віри в 90-ті роки і просякнуті ідеями «російського світу» — вчення, згідно з яким справжнє православ'я можливе лише в Росії.

Крім того, найбагатший монастир у центрі столиці, заповнений магазинами, готелями, кафе та майстернями, викликає дуже слабкі асоціації з подвижницьким чернечим житієм далеко від мирських пристрастей.

... Від сьогоднішнього «підсумкового» засідання синоду УПЦ МП чекали на більш рішучі дії. Влада чекала на рішення про повний розрив з Москвою і зближення з ПЦУ, частина кліру — відставки митрополита Онуфрія, який не впорався з керівництвом церквою в такий складний період. Але ніяких рішень не було, тактика залишається незмінною: тягнути час. В умовах війни українська влада налаштована на законодавчу заборону діяльності релігійних організацій із центром у Москві, як це вже зробила Латвія. За словами голови Держслужби у справах релігій України Віктора Єленського, незабаром послідовники УПЦ МП зможуть збиратися на молитву лише по домівках, зокрема, не як релігійні організації. Така перспектива означає досить масовий перехід рядового духовенства та громад УПЦ МП до ПЦУ, яку підтримує українська держава і визнана Константинопольським (Вселенським) патріархатом. Зі свого боку, патріарх Кирило може наважитися на створення «паралельної» Української церкви під своїм контролем на окупованих територіях. А далі — щось у цій диспозиції, здається, зможе поміняти лише ЗСУ.

Фото: EPA-EFE / SERGEY DOLZHENKO

«Аргумент»

На цю тему:

• МКІП виявило порушення з боку УПЦ (МП) в користуванні майном Лаври
• Мінкульт заборонив сектантам УПЦ МП швендяти по печерах Лаври
• Сектанти УПЦ МП на чолі з Онуфрієм прийшли під Офіс Президента. Зеленський їх не прийняв
• Сектанти УПЦ МП влаштували «молебень» проти біометричних паспортів