WP: Корупційні скандали в Україні приховують глибші проблеми

Корупційний скандал, що вибухнув наприкінці січня, набув розмаху: 10 високопосадовців були звільнені або змушені піти у відставку, включаючи заступника голови адміністрації президента. Окремо влада здійснила рейд на майно медіамагната, який був ключовим спонсором президентської кампанії пана Зеленського у 2019 році [Ігоря Коломойського – ред.].

Не всі ймовірні зловживання пов'язані з первинною новиною про те, що заступник міністра оборони був причетний до схеми переплати за продовольство для харчування військових. В інших повідомленнях йшлося про високопосадовця [Кирило Тимошенко – ред.] з офісу президента, який користувався позашляховиком, подарованим General Motors для допомоги в евакуації українського цивільного населення, а також про заступника прокурора [Олексія Симоненка – ред], який позичив Mercedes-Benz у заможного бізнесмена, щоб відвезти свою сім'ю на відпочинок до Іспанії. Обидва втратили роботу, а уряд заборонив чиновникам виїжджати за межі країни, окрім як у відрядження, відповідно до воєнного стану, який діє з початку війни.

Не було жодних припущень, що західна військова допомога Україні була привласнена. Але Зеленський достатньо проникливий, щоб не ігнорувати хабарництво, договірняки та пережитки олігархічного капіталізму, які були плямою на репутації країни задовго до того, як Москва розпочала повномасштабне вторгнення. В останньому Індексі сприйняття корупції за 2022 рік Transparency International Україна посіла 116 місце серед 180 країн – це покращення порівняно з попереднім роком, але все ще друге місце у Східній Європі, поступаючись лише Росії. На Капітолійському пагорбі, де деякі республіканці в Конгресі погрожують поставити під сумнів допомогу Україні, Києву слід очікувати, що законодавці вимагатимуть підзвітності за кошти, які надходять з Вашингтона.

За загальним визнанням, економічні викривлення та виснаження ресурсів України, спричинені олігархами-мільярдерами, які контролюють телевізійні станції, промисловість та багато іншого, вдалося приборкати. Частково це сталося через саму війну, оскільки російські атаки протягом минулого року знищили значну частину української промислової бази. Поштовхом також став закон про обмеження політичного впливу олігархів, ухвалений у 2021 році на виконання передвиборчої обіцянки пана Зеленського викорінити корупцію та торгівлю впливом.

Це крок у правильному напрямку, який не в останню чергу сприяє сподіванням України на членство в Європейському Союзі, на яке вона стала офіційним кандидатом минулого року. Але навіть якщо війна закінчиться найближчим часом, що малоймовірно, Києву доведеться пройти довгий шлях реформ, перш ніж він зможе приєднатися до ЄС, в якому він буде найбіднішою країною-членом, і стати повністю європейською країною, якою більшість українців хочуть бачити свою країну.

Україна досягла певних успіхів у сфері прозорості, особливо у відстеженні та обліку зовнішньої економічної та військової допомоги. Країна також розвинула активне громадянське суспільство – мережу неурядових організацій та об'єднань, керованих громадянами, які наповнюють здорову демократію плюралізмом, участю та політичною енергією. Однак, вона здебільшого не змогла створити систему, яка б гарантувала верховенство права, що є ключовим недоліком у подоланні її радянської спадщини.

Центральною проблемою є триваючий опір судовій реформі з боку українських суддів, яких західні експерти неодноразово називали корумпованими, відверто політизованими і залежними від Росії. Минулої осені Верховний Суд України звільнив старшого суддю Касаційного господарського суду, вищого суду країни, що розглядає економічні та майнові спори, після того, як з'ясувалося, що він має російське та українське громадянство. Згідно з українським законодавством, суддям не дозволяється мати подвійне громадянство.

Велика міжнародна конференція країн-донорів, присвячена допомозі Україні, що відбулася минулого літа, завершилася заявою із закликом "систематично зміцнювати верховенство права в країні". Зовнішні експерти запропонували низку реформ, зокрема перевірку кандидатів на посади суддів на предмет компетентності, доброчесності та політичної незалежності.

Зеленський був прихильником судової реформи, але йому бракує повноважень для її реалізації. Поштовх, якщо він відбудеться, має виходити від західних союзників України, чий вплив є величезним, але які, можливо, не захочуть відвертати увагу від головного міжнародного пріоритету – допомогти Україні вести війну.

Можливо, країна, яка бореться за своє виживання, має погані позиції і занадто відходить від того, щоб проводити системні реформи. Але день розплати України не можна відкладати на невизначений час. Від встановлення верховенства права залежать власні прагнення Києва. Він має над чим працювати.

Фото: Володимир Зеленський / Telegram

«Аргумент»

На цю тему:

• Грандіозні обшуки на митниці: боротьба з корупцією чи конкуренція "кришувальників"?
• "Реформа" Авакова була профанацією. Чому потрібен конкурс на керівника Нацполіції
• Зеленський звільнив заступника командувача Нацгвардії України, якій керував тилом і фінансами НГУ 18 років
• Хто і як курирує кримінальний ринок "податкових послуг" - повний текст виступу Бутусова на ТСК ВР щодо схеми блокування накладних