Як росія бере участь в африканських заколотах для зміцнення свого впливу

Версия для печати

У розпорядженні Бі-бі-сі опинилися внутрішні документи російського уряду про стратегію в Африці: Кремль пропонує державам пакет заходів для виживання режиму в обмін на витіснення західних компаній, які видобувають корисні копалини. Це частина переділу бізнесу ПВК Вагнера. Вбивство Пригожина і розгром «вагнерівців» навряд чи вплинуть на африканську стратегію Кремля — тепер військова імперія покійного, колись створена ГРУ, перейшла під прямий і офіційний контроль військової розвідки. Тим часом у регіоні зростають антизахідні (або, як Кремль їх називає, антиколоніальні) настрої і при цьому зміцнюються зв'язки з Росією. За останні роки військові перевороти відбулися практично в кожній країні регіону Сахель (між Сахарою та родючими південними землями), і сценарії цих повстань досить схожі.

The Insider нагадує, що Росії потрібно в Африці і як було влаштовано ці перевороти.

У кожного з присутніх в Африці гравців своя сфера діяльності і жодна з великих держав не має домінуючого впливу на континенті, стверджує заслужений професор університету Квазулу-Натал у ПАР, історик і політолог Ірина Філатова. Історично Росія — найбільший постачальник зброї до Африки, а також Москва відповідає за енергетику та військові договори.

Китай в Африці економічно більш впливовий, ніж Росія, зазначає африканіст Максим Матусевич. Зокрема, КНР прокладає залізниці та автомобільні дороги, будує нові житлові райони та дає великі позики. При цьому Пекін не втручається в політику, не подає себе як ідеологічну альтернативу і не надає військової підтримки будь-яким політичним силам.

Із західними країнами Африка налагодила торгівлю, з ними пов'язані економіка та розвиток, причому не тільки інфраструктури, а й усього іншого, але на певних умовах. Певна підтримка західних цінностей, хоча б на словах, є, каже Філатова, «у вигляді прихильності до демократичних цінностей чи обіцянок їх дотримуватися».

Голоси в ООН та тиск на Європу: що потрібно Росії в Африці

Останнім часом у відносинах Росії та Африки багато що змінилося. Москва, наприклад, дуже чітко дала зрозуміти західноафриканським країнам, що тепер ЧВК Вагнера немає, але є російська військова розвідка, Міноборони та ГРУ у його складі, до якого тепер належить і «Вагнер».

За словами Філатової, те, кому перейшла спадщина ПВК Вагнера, стало зрозумілим у вересні під час візиту заступника міністра оборони Юнус-Бека Євкурова до західноафриканських країн, з якими той вів переговори. Їздити африканськими країнами активно став і заступник голови ГРУ Андрій Авер'янов, перепідпорядковуючи колишні «вагнерівські» частини розвідці. Російська делегація офіційно вела переговори з лідерами Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру - держав Західної Африки, де нещодавно відбулися військові перевороти. Здебільшого переговори відбувалися у Малі.

Нещодавно, нагадує Філатова, лідери цих країн уклали між собою договір про взаємну допомогу: «Це, так би мовити, договір „всі за одного“. І це дуже і дуже важливо, тому що виходить, що всі ці три країни тепер є блоком і у них офіційно буде військовий союз із Росією». Крім того, переговори одночасно відбувалися і в Лівії — зі східнолівійським лідером генералом Халіфою Хафтаром, який керує Східною Лівією і був союзником «вагнерівців». Пізніше він приїхав з візитом у відповідь до Росії.

Це означає, що на півночі Африканського континенту утворилася ціла лінія союзників РФ, до якої входять Судан, Центральноафриканська Республіка, Лівія та Алжир, каже Філатова: «Не можу сказати, що це прямо зона контролю, але це зона явних союзників Росії. Крім того, тепер Росія діє безпосередньо через прямі військові договори, а „Вагнер“ став частиною російської армії, веде активні операції і встановлює зв'язки вже через державу».

Хто керуватиме цими операціями, поки неясно. Нещодавно, наприклад, колишній заступник командувача угрупуванням російських військ в Україні Сергій Суровікін, який зник після загибелі Євгена Пригожина, їздив із делегацією до Алжиру, і з'явилися натяки, що його поставлять командувати ПВК Вагнера, каже Філатова, або як мінімум проводити якісь операції Вагнера, щоб боротися з ісламістами так само, як він боровся з повстанцями в Сирії.

Обов'язково залишаться гуманітарна та пропагандистська складові, причому пропаганда працює дуже успішно, каже експерт: «Американці, які зараз трошки заворушилися і спробували щось улагодити із західноафриканськими країнами, можуть їм запропонувати лише демократичну повістку. А демократичний порядок денний їх абсолютно не цікавить. А ось антиколоніальний порядок денний — інша справа. Вона допомагає гуртувати населення: антиколоніальні емоції там збереглися. Навіть незважаючи на те, що колоніалізм давно закінчився, присутність Франції в цьому регіоні все одно відчувалася дуже сильно. Водночас країни багатшими не стали. Краще жити вони не стали... І це все асоціюється із Заходом, із Францією».

Росія має кілька цілей у цьому регіоні. Серед них — поширення впливу в Організації Об'єднаних Націй та голоси там, а також поширення своєї ідеології у світі, щоб змінити глобальне позиціонування сил, вважає Філатова: «Все-таки Путін затіяв глобальну переорієнтацію і цю багатополярність. Ідеали свої Росія просуває на африканському континенті дуже успішно. Скажімо, ідеал самобутності та національних цінностей тощо. Ось нав'язування демократії для них — це не національна цінність: ви залиште нас, ми робитимемо так, як нам подобається. Жодних міжнародних судів, жодних санкцій».

Крім того, контролюючи міграційні потоки з Африки, можна чинити колосальний тиск на Європу, погоджується африканіст Максим Матусевич. Наплив мігрантів часто викликає серйозні політичні розбіжності у країнах ЄС та сприяє зростанню популярності вкрай правих партій. Кремль зацікавлений у дестабілізації Європи, тому йому цілком підходить такий сценарій. Росія відпрацювала стратегію зі створення потоків біженців ще під час бомбардувань у Сирії, каже Матусевич. Тепер Кремль може використати ту саму політику і в Сахелі (Тропічний саваний регіон в Африці, який є своєрідним переходом між Сахарою на півночі та родючими землями на півдні, більш відомими як африканський регіон Судан. Включає дванадцять країн та 300 млн населення - ред.). У такій ситуації Росія нічим не ризикує, лише отримує політичні дивіденди від дестабілізації обстановки.

Ще один інтерес Москви в Африці пов'язаний із ураном. Росія, як і Нігер, входить до десятки головних експортерів урану у світі, і якщо припинити постачання урану з Нігеру до Європи, то виникне дефіцит, через що Франція не захоче накладати санкції на Росію, вважає Матусевич.

Складно порівнювати, хто з країн для Африки важливіший, хто головніший, хто які позиції займає, впевнена Філатова: «Дуже багато залежить від регіону. На заході та півночі Африки російський вплив зараз дуже зріс, але в Мозамбіку у них не вийшло. „Вагнер“ намагався там діяти, але нічого з цього не вийшло. У Південній Африці зараз російська політика надзвичайно активна, тому що місцевий уряд має дуже тісні, дуже хороші відносини з Росією».

Рудник Somair біля Орліту (Нігер) розробляла французька компанія Orano. У серпні частину співробітників було евакуйовано з міркувань безпеки. Фото: Orano

З російськими інтересами часто пов'язують, наприклад, перевороти, які відбуваються регулярно на континенті. У регіоні зростають антиколоніальні настрої, і в низці країн насильницьким шляхом до влади прийшли лідери, які почали встановлювати тісніші зв'язки з Росією. Останніми роками військові перевороти відбулися практично у кожній країнї Сахеля, і сценарії цих повстань досить схожі.

2023: Нігер

Нігер із населенням 25 млн осіб — одна з найбідніших країн світу. 40% бюджету країни складає іноземна допомога. При цьому держава багата на уран (п'яте місце у світі з видобутку), золото та інші копалини, але коштів для розвитку своєї ресурсної бази катастрофічно не вистачає.

Уран, який є в країні, часто згадують як один із інтересів Росії. Поширивши свій вплив на Нігер, Москва посилить залежність усього світу від атомної енергетики. Росія - шостий у світі виробник урану, але на неї припадає близько 45% світового ринку конверсії та збагачення урану.

Після перевороту наприкінці липня 2023 року в Нігері по всіх світових ЗМІ прокотилися фото мітингів, учасники яких несли російські прапори, а також плакати на підтримку Путіна та з фразами «Геть Францію». Місцеві кравці навіть одержують замовлення на пошиття прапорів Росії, а також прапорів сусідніх країн — Буркіна-Фасо, Гвінеї та Малі (у кожній із них відбулися перевороти).

Липневий військовий переворот - п'ятий з моменту проголошення Нігером незалежності від Франції 1960 року. Військові затримали президента Мохамеда Базума у його будинку та оголосили, що захопили владу в країні. Новим лідером себе оголосив генерал Абдурахман Чіані, який раніше обіймав посаду глави президентської гвардії. Західні країни та офіційна Росія засудили переворот. МЗС, однак, заявило, що зовнішнє втручання у справи Нігеру може стати контрпродуктивним. А ось голова ПВК Вагнера Євген Пригожин підтримав те, що відбувається в Нігері.

Фото: REUTERS

Сам Базум у колонці для The Washington Post заявив, що бунтівники можуть запросити до країни ЧВК Вагнера, через що весь Центральний Сахель (Малі, Буркіна-Фасо та Нігер) «може потрапити під вплив Росії».

Перемога Базуму на виборах у 2021 році здавалася точкою розвороту країни у бік демократичних цінностей. Новий президент просував освіту для дівчаток, прагнув скоротити рівень народжуваності (найвищий у світі), а економіка від стагнації перейшла до зростання: у 2023 році ВВП країни, за прогнозами, мав зрости на 7%. З іншого боку, Базум був опорою західних країн. У Нігері базуються приблизно 1100 американських та 1500 французьких військових, а також розміщено декілька баз безпілотників.

Новий уряд явно не налаштований налагоджувати зв'язки із Заходом: хунта вже оголосила, що розриває військові угоди з Францією, а також заблокувала мовлення французьких France 24 і RFI.

Сусіди Нігеру неоднозначно висловилися про своє ставлення до захоплення влади: Малі та Буркіна-Фасо, які самі нещодавно пережили перевороти, підтримали хунту. Їхня влада заявила, що розглядатиме будь-яке іноземне втручання у справи Нігера як оголошення війни проти них. Лідери країн ЕКОВАС (Економічна спільнота західноафриканських держав, до неї входять 15 країн) пригрозили країні військовою інтервенцією, якщо хунта не поверне владу до Базуму. Заколотники у свою чергу заявили, що за такого сценарію вб'ють президента. Сусідня з Нігером Нігерія заявила, що не допустить, щоб переворот відбувався один за одним. Крім цього, країна припинила подачу електроенергії сусідові, який закривав за рахунок її постачання більшу частину своїх потреб в електриці.

У відповідь на загрозу вторгнення, за даними джерел Associated Press, хунта звернулася за допомогою до «вагнерівців»: за допомогою найманців бунтівники розраховують утримати владу.

Виконувач обов'язків першого заступника держсекретаря США Вікторія Нуланд на початку серпня зустрілася з представниками хунти і провела «важкі» переговори. Нуланд попередила, що США припинять надавати країні військову підтримку у разі відмови хунти передати владу законному президентові. При цьому, за словами Нуланда, бунтівники не налаштовані приймати в країні «вагнерівців», оскільки розуміють, які ризики для суверенітету країни несе таке рішення.

1 серпня радник президента України Михайло Подоляк звинуватив Росію у причетності до військового перевороту в Нігері: «Це стандартна російська тактика — відвернути увагу, скористатися моментом та розширити конфлікт». Москва при цьому заперечує будь-яку причетність до перевороту в Нігері.

Експерти також сумніваються, що переворот у Нігері було організовано Росією. Таку думку, наприклад, висловлює колишній кореспондент Bloomberg Хав'єр Блас. Він вважає, що Кремль не має безпосереднього відношення до перевороту, але його пропагандистська машина безперечно посилила антифранцузькі та антиамериканські настрої по всьому регіону Сахель, де з 2020 року пройшла хвиля переворотів.

Про це говорить і політолог Філатова: «Вони дійсно великою мірою стояли за переворотом у Малі, Буркіна-Фасо, а в Нігері ситуація трохи інша. Тут, найімовірніше, зіграли свою роль передусім особисті мотиви. Наскільки я розумію, колишній президент Мохамед Базум збирався провести військову реформу, в результаті якої глава його гвардії <генерал Абдурахман Тчіані - The Insider> мав бути усунений з посади».

Таку ж думку висловив і держсекретар США Ентоні Блінкен: «Я не думаю, що те, що сталося і продовжує відбуватися в Нігері, було спровоковано Росією або „Вагнером“, але вони спробували цим скористатися. Кожне місце, куди пішла група „Вагнера“, супроводжувалося смертю, руйнуванням та експлуатацією».

2022 рік: Буркіна-Фасо

У 2022 році в Буркіна-Фасо сталося два військові перевороти. У січні армія звинуватила президента в тому, що той не може впоратися з бойовиками, і скинула його. До влади прийшов підполковник Поль Анрі Даміба. Тоді на вулицях країни помітили російські прапори. Але вже у вересні стався новий переворот: військові знову були незадоволені, тепер уже тимчасовим президентом — він, на їхню думку, теж не міг упоратися з джихадистами. Новим лідером став колишній командир спецназу «Кобра» Ібрагім Траоре, який має підтримку ЧВК Вагнера. При ньому компанія Nordgold російського мільярдера Олексія Мордашова отримала право видобувати в країні золото. Французькі військові покинули Буркіна-Фасо, натомість приїхали російські військові інструктори.

2021 рік: Гвінея

Фото: AFP

Переворот у Гвінеї відбувся за протестами проти конституційної реформи: перший в історії країни демократично обраний президент Альфа Конде, який правив з 2010 року, хотів обратися на третій термін, для чого мав намір змінити основний закон і водночас відправити до в'язниці опозиціонерів. У вересні 2021 року його повалили бунтівники під проводом полковника Мамаді Думбуйя, який колись служив у Французькому Іноземному легіоні.

Москва офіційно засудила переворот, проте російські делегації кілька разів зустрічалися з новою гвінейською владою, зокрема, за даними The Africa Report, наступного дня після перевороту. На тлі критики, у тому числі з боку Економічного співтовариства західноафриканських держав (ЕКОВАС), та припинення військової допомоги США хунта погодилася передати владу цивільному уряду протягом двох років. Перехідний період розпочався у 2023 році.

2021 рік: Малі

У серпні 2020 року в Малі розпочалися масові антиурядові протести. За ними був військовий переворот, за підсумками якого хунта пообіцяла передати владу тимчасовому цивільному уряду. Проте транзит не відбувся: вже в травні 2021 року Ассімі Гоїта, який тоді обіймав посаду віце-президента, разом з військовими повалили малийського лідера Ба Ндао. Передачу влада цивільним відклала ще на кілька років. У грудні 2021 року уряд Франції повідомив, що до країни прибули «вагнерівці».

Хунта заявляла, що виконують роль військових консультантів. Росія заперечувала якісь зв'язки з угрупованням. Найманців ПВК Вагнера звинувачували у позасудових стратах, порушення прав людини та мародерстві. Присутність «консультантів» погіршила відносини Малі з Францією, Євросоюзом та Канадою. В результаті Париж повністю вивів війська з країни, Німеччина призупинила свою місію, а малійська хунта зажадала вивести і миротворців ООН.

2021 рік: Судан

Фото: REUTERS

У квітні 2023 року в Судані розпочалися бойові дії між фактичним президентом і командиром регулярної армії Абделем Фаттах аль-Бурханом та головою Сил швидкого реагування (СБР) Мохамедом Хамданом Дагало (або Хамідті). Два генерали не змогли домовитися про включення СБР до складу регулярної армії. Крім того, Хамідті засудив переворот 2021 року, який вони влаштували удвох із аль-Бурханом. Вони обіцяли того ж року передати владу цивільному уряду, але влада й досі в руках хунти.

У 2019 році на тлі протестів аль-Бурхан та Дагало виступили проти колишнього соратника – президента Омара аль-Башира. Допомогти йому утриматися при владі мали «вагнерівці», стверджували США. Аль-Башир відвідував Москву 2017-го — тоді він попросив у Путіна захисту від США, натомість пообіцявши стати для РФ ключем до Африки та обговорити можливість розмістити у Судані військову базу Росії. Але, крім того, Росія отримала право добувати золото — цим займається компанія «М Інвест», яку американський Мінфін називав ширмою ПВК Вагнера.

При цьому на становище «вагнерівців» у країні, схоже, не вплинули ані попередні перевороти, ані воєнні дії 2023 року. Глава ПВК Вагнера Євген Пригожин не підтримав публічно нікого з генералів, а лише запропонував виступити посередником між сторонами конфлікту. Однак джерела CNN повідомляли, що ПВК Вагнера постачала бійцям Хамідті ракети "земля - повітря". При цьому самі сторони конфлікту заперечують зв'язок із «вагнерівцями» та звинувачують у цих зв'язках один одного. Зв'язки із СБР заперечував і Пригожин. Водночас, джерела Бі-бі-сі називали його агентом ПВК Вагнера: за їхніми даними, Хамідті зустрічався з главами країн континенту і пропонував їм послуги «вагнерівців». Крім того, бійці Сил швидкого реагування тренувалися та воювали разом із «вагнерівцями» у Лівії.

Про підтримку СБР з боку вагнерівців говорить і політолог Філатова: «У Судані „вагнерівці“ дуже добре влаштувалися, щоб отримувати прибуток із золотих родовищ, які перебували в зоні, яку контролювали Сили швидкого реагування».

2021 рік: Чад

Ще одна держава, яка пережила військовий переворот у 2021 році, — Чад. У квітні в день президентських виборів повстанці, які базувалися в Лівії, прорвалися через блокпости в глиб країни. Через кілька днів президент Ідріс Дебі, який переміг на виборах вшосте поспіль, загинув під час бойових дій. За законом президентом країни мав стати спікер парламенту, але військові розпустили парламент, призупинили дію Конституції та призначили тимчасовим президентом сина загиблого лідера генерала Махамата Ідріс Дебі.

Неконституційна передача влади спровокувала заворушення у столиці, але військові оперативно їх придушили. За даними The Times, повстанців тренувала ПВК Вагнера. Також про зв'язки повстанців із «вагнерівцями» повідомляли джерела The New York Times та The Wall Street Journal. За їхніми даними, 2023 року розвідка США попередила чинного президента про військовий переворот, який «вагнерівці» планують провести спільно з повстанцями.

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• Справа «Вагнера» в Африці триває: росія розпалює війну на "чорному континенті"
• WSJ: російська влада бере під контроль «імперію» Пригожина в Африці та на Близькому Сході
• "Вагнер" стає квазі-державою в Африці: росія посилює вплив на "чорний континент", щоб протистояти звідти Заходу – FT