Від чатів у Telegram до радикального терору або чому ворог намагається підмінити образ окупанта постаттю військового ТЦК

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото дня

Перші місяці 2026 року, особливо березень/квітень ознаменувався тривожним переходом: опір мобілізації в Україні еволюціонував від анонімних чатів до відкритого радикального насильства. Вбивства військовослужбовців ТЦК у Львові, напади з холодною зброєю у Вінниці та Харкові — це вже не поодинокі інциденти, а симптом глибокої соціальної хвороби.

Правозахисниця Лариса Денисенко у своїй колонці для DW аналізує, як під впливом страху та ворожих інформаційних кампаній у свідомості частини українців відбувається катастрофічне зміщення акцентів: справжній ворог — росіяни — стає «далеким і неосяжним», а найближчою загрозою призначається людина у формі, яка виконує законні обов'язки.

Денисенко не замовчує проблеми корупції чи зловживань у лавах ТЦК, нагадуючи про понад 550 кримінальних проваджень, але застерігає від толерування самосуду. Вона препарує психологію «справедливо мотивованого» злочину, де втеча від війни стає важливішою за збереження правової системи. Це роздуми про небезпечну ілюзію «кращого життя попри все» та нагадування про те, що буває там, де правосуддя зникає зовсім: на окупованих територіях, де за найменший опір не затримують, а страчують без суду.

***

З 2025 року можна констатувати, що опір абсолютно законному процесу мобілізації у формі переховування чоловіків, повідомлень-попереджень в чатах Telegram та Viber, фізичного втручання з метою зупинки військовослужбовців ТЦК (територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. - Ред.) або їхніх автомобілів, перешкоджання їхній діяльності, перейшов у форму конкретного і радикального насильства.

Внаслідок цього є вбиті і поранені військовослужбовці, котрі сумлінно виконували свої посадові обов'язки під час воєнного стану. Тільки з останнього: у Львові поховали уже двох військовослужбовців ТЦК, яким завдали смертельних поранень ножами , у Вінниці ножем порізали одразу двох військових ТЦК, а 6 квітня відбувся напад з холодною зброєю у Харкові.

Читайте також:  Рейтинг проти армії: Чому Зеленський уникає реакції на вбивства військових ТЦК у тилу

У різноманітних Telegram-каналах множаться відео, з яких мало що можна зрозуміти по суті, але які скеровані на запевнення в тому, що "людолови" звіріють". Коментарі під такими відео емоційно вибухові, нещадні, огидні, сповнені образи, страху, гніву та агресії. І вони створюють синергію для інформаційних кампаній, що намагаються ствердити нову реальність: ворог українців - не росіяни, ворог українців - військовослужбовці ТЦК.

Я не маю наміру заперечувати випадки, що в лавах ТЦК існує корупція, мають місце насильницькі дії утримання чоловіків, зловживання службовими обов'язками, порушення прав на гідне ставлення, на отримання медичної допомоги. Кожна така протиправна дія має розслідуватися.

І, запевняю, розслідується: від початку повномасштабного вторгнення росії* відкрито понад 550 кримінальних проваджень щодо працівників ТЦК, тому не можна стверджувати, що їхні протиправні дії ігноруються.

Однак все це не має працювати як криве дзеркало з дуже небезпечним для країни, що обороняється від російської агресії, зміщенням акцентів.

Поки система правосуддя працює, поки є можливість відстоювати права правовим способом, для суспільства дуже небезпечно толерувати випадки насильницького супротиву законним діям.

Коли людина припиняє відчувати екзистенційний страх або просто не в стані ані відчути, ані, на її погляд, зупинити великого ворога, вона починає знаходити варіанти, щоб протидіяти місцевим загрозам, ближчим і зрозумілішим конкретно для неї. Вона намагається відсидітися, відлежатися, втекти, занести гроші, перетерпіти, навіть вчинити злочин, котрий, на її погляд, "справедливо" мотивований і несе їй менше загрози, ніж стати в лави тих, хто щодня захищає і цю людину, в тому числі, від загрози великої і неосяжної.

Відчуття меншої загрози від того, що ти чиниш вбивство, у порівнянні з тим, щоб відстояти своє право не бути мобілізованим, або отримати відстрочку або, зрештою, мобілізуватися, є підтвердженням того, що громадянин, котрий вчиняє насильницький злочин, дій власної держави боїться значно менше ніж війни та дій ворога.

Читайте також: Електоральні ігри влади на фоні провалу мобілізації або чому знання історії змушує почуватися фаталістом

І часто на боці людини, котра вчинила злочин проти військовослужбовця ТЦК, стоїть чимало людей, котрі щиро вважають, що людина має право жити своє краще життя попри все. Що ця війна - війна політиків, тож хай вони нею і займаються. Що якщо людина живе не в окупації, то є хтось, спеціально навчений, хто не пускає ворога в її тилове місто чи село. Що у дитини має бути тато, у мами - син, у дружини - чоловік. А ще є ті, хто створений для війни, а є ті, хто створений для миру, тому другим треба дати спокій, поки інші тримають оборону, неважливо, втомилися вони чи ні, і на що мають права.

Проте, ці люди, вочевидь, не усвідомлюють одного: всі ці судження втрачають смисл у разі навали держави, де правової системи не існує насправді. Коли на порух опору, не кажучи про насильницьку дію, тебе не затримує поліція (як би неприємно це не було або ж яким би несправедливим не вважалося), а тебе просто без слідства та суду вивозять, куди заманеться, або ж і пристрілюють на місці. Саме це відбувається на окупованих територіях, про котрі не хочеться думати, бо вони ще дуже далеко і там "не все так однозначно".

—

Лариса Денисенко, опубліковано у виданні Deutsche Welle


Читайте також: 

 

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]