Ростислав Замлинський, Андрій Мірошниченко, Олексій Резніков - ZN.UA назвало організаторів корупції у Міністерстві оборони

Версия для печати

Наприкінці січня в Україні вибухнув корупційний скандал: журналіст Юрій Ніколов розказав у своїй статті «Тилові пацюки Міноборони під час війни «пиляють» на харчах для ЗСУ більше, ніж за мирного життя» про те, що Міноборони підписало контракт на закупку продуктів для армії за дуже завищеними цінами (зокрема, яйця по 17 грн за штуку, тоді як роздрібна ціна в київських магазинах була близько 7 грн за штуку).

Основні причини того, чому в міністерстві не спрацював антикорупційний механізм, голова Національного агентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков пояснив редактору відділу політики ZN.UA Інні Ведерніковій у інтерв’ю під назвою «В Міноборони порушили закон щодо уповноваженого антикорупційного підрозділу».

Видання також оприлюднило прізвища високопосадовців, які очолюють корпційні схеми у Міністерстві оборони і відповідальні за знищення антикорупційної інфраструктури в міністерстві. Це перший заступник міністра оборони Ростислав Замлинський і Андрій Мірошниченко - радник міністра Олексія Резнікова ще з часів Київради. Ця команда, як повідомляє ZN.UA, дуже «ефективно» працювала у «Фонді 3000», що «загубив» мільярди олігархів, опікуючись будівництвом «Лікарні майбутнього».

Андрій Мірошниченко

Основними причинами, які стримують реалізацію уповноваженими підрозділами (особами) з питань запобігання та виявлення корупції свого потенціалу, за словами Новікова, є:

• відсутність лідерської позиції ("тону згори") керівника в затвердженні антикорупційних стандартів у діяльності інституції;
• нерозуміння та несприйняття керівником переваг діяльності уповноваженого як незалежного професіонала, який забезпечує реалізацію антикорупційної політики в інституції;
• певна правова невизначеність у питанні створення уповноваженого підрозділу (призначення/визначення особи) з питань запобігання та виявлення корупції в окремих органах влади;
• відсутність системи професійного розвитку та нерозвинена професійна мережа антикорупційних уповноважених;
• відсутність формально визначених пріоритетів у діяльності уповноваженого підрозділу (особи);
• відсутність чітких гарантій автономії, в тому числі фінансової.

«Все це потрібно зробити, щоб система реально запрацювала. Дати їй зелене світло на рівні всього державного управління. Річ у тому, що закон вимагає від кожного міністра незалежно від того, політичний він призначенець чи технократичний, затвердити антикорупційну програму міністерства, яка передбачає заходи з управління ризиками. Крім того, внутрішні політики, організація роботи будь-якого органу влади передбачають порядок договірної роботи. Отож вони мають передбачати залучення уповноваженого підрозділу до перевірки контрагентів, до опрацювання угод. Як це й прописано в законі. Антикорупційний уповноважений має візувати такі документи», - пояснив Новіков.

«Аргумент»

На цю тему:

• Міністр Резніков: корупція, некомпетентність чи неспроможність?
• Від гвинтокрилів у Мексиці до їдальні в Костянтинівці: що від українців приховують силовики у гучних справах про корупцію в Міноборони
• Міноборони досі не надало антикорупційному комітету Ради актуальні ціни харчів для ЗСУ - "слуга народу" Радіна
• Резніков залишиться міністром, не дивлячись на корупцію, бо «це рішення його президента»