Галина Третьякова: з ненавистю до українців

Версия для печати

Діяльністю депутатки -  ”слуги народу” може пишатися ФСБ.

«Геть від Європи!», - схоже, саме таким бачить майбутнє України через свою депутатську діяльність членкиня фракції, але не партії «Слуга народу» - Галина Третьякова. І одним з кроків, що віддаляють нас від європейських цінностей є законодавчий наступ на соціальні, трудові права українців та тиск на профспілки. Ми вже писали, що провідну роль у знищенні незалежних профспілок куратори процесу відвели членам Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради України. Комісії, яка була начебто створена, щоб виявити винних і унеможливити розкрадання “гуманітарки” керівництвом низки облдержадміністрацій (ОДА). Тобто - представниками президентської управлінської вертикалі. Але за 5 місяців розслідування ТСК розкрадань з причетністю керівників ОДА Запоріжжя, Дніпропетровщини та Полтавщини - результатів нуль. Хоча офіційно розкрадені сотні залізничних вагонів і сотні вантажівок (!) “гуманітарки”. Цей скандал влада старанно “зам’яла”, як “забула” і про гучні обіцянки знайти і покарати винних.

Про це “Аргумент” вже розповідав у статті “Гуманітарну допомогу - вкрадено. Майно Федерації профспілок України - буде розкрадено?”

Але виявилося, що в цей час ТСК була зайнята зовсім іншим – другою частиною з назви комісії: «… неефективного використання державного майна». Саме під цим гаслом комісія ВР раптом стала інструментом для спроби рейдерського відйому майна Федерації профспілок України, яка об’єднує понад 4 мільйони працівників.

Заявлена депутатами Ради мета начебто блага: використати оздоровниці ФПУ і взагалі всю придатну для проживання нерухомість профспілок для розміщення в ній біженців - внутрішньо переміщених осіб (ВПО). І начебто саме тому у профспілок вирішили відібрати будинки профспілок, навчально-методичні центри, центри культури, санаторії та пансіонати. Що є маніпуляцією: тому що біженці ВЖЕ ЖИВУТЬ у всіх придатних помешканнях ФПУ і за рахунок допомог профспілкових донорів - держава, на жаль, до цього не має жодного відношення!

«Завдяки нашим міжнародним партнерам та власним коштам профінансовано понад 120 млн грн (3 млн євро) допомоги тимчасово переміщеним особам. Суб`єктами господарювання Федерації профспілок України для потреб таких осіб відкрито двері 14 санаторіїв, 8 туристичних закладів, а також гуртожитки навчально-методичних центрів профспілок, де щоденно перебуває в середньому до 6 тисяч осіб. Поки що державної підтримки профспілкові об`єкти, де розміщуються внутрішньо переміщені особи, не отримують», - йдеться в листі Федерації профспілок України до Президента Володимира Зеленського.

Невідомо, чи бачив цей лист Президент. Але широкому загалу вже відомо, що усі - без винятку! - члени цієї ТСК ВР мають корупційний та низько-моральний бекграунд. А деякі - і кримінальні справи. 

Так кому ж з депутатів “старшіє товаріщі” доручили зруйнувати українські профспілки?

Читайте також: Внутрішній фронт: Чому влада хоче приховати судові рішення?

Сьогодні ми розповімо про фактичного керівника ТСК (формальним є “слуга” Сергій Козир) - Галину Третьякову. Саме її біографія і вчинки краще за інше розкажуть про справжні наміри “ліквідаторів” ФПУ.

Галина Третьякова, “слуга народу”, голова Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Народилася у 1963 році в Казахстані. Після закінчення середньої школи приїхала до Харкова та вступила до авіаційного інституту (тепер – Національний аерокосмічний університет ім. М. Жуковського), отримавши у 1986 році диплом інженера-механіка авіаційних двигунів. Розподіл Третьякова отримала у «в/ч 55484» - режимне підприємство “Харківський бронетанковий завод”. Режимний - це означає, що його співробітники мали спеціальний допуск КДБ (КГБ) на роботу на секретному об’єкті. Тобто, особливі, “дружні” стосунки з Комітетом державної безпеки. Настільки дружні і “особливі”, що у 1990-1991 роках Третьякова вже очолювала Мале підприємство «Інженерно-впроваджувальна фірма» на цьому ж заводі. Що було можливим лише за участі керівництва підприємства та - головне! - з санкції КДБ.

Але наприкінці 1991 року Г. Третьякова раптово перемістилася до Донецька, де змінила своє амплуа на … страховика. Що і стало основою її успішної кар’єри.

Російське «АСКО» - «українська» «АСКА»

«Акционерное страховое кооперативное общество» (АСКО) було створено 1988 року у Москві Григорієм Фідельманом и Геннадієм Дувановим і стало першою приватною страховою компанією СРСР. Створення компанії відбулося паралельно зі створенням першого комерційного банку на просторах тодішнього СРСР - “Инкомбанка”. За згадками причетних осіб і сторонніх свідків, обидві структури створювалися “під патронатом” ЦК КПРС і оперативним контролем КДБ. Керівництво партії розуміло, що крах СРСР невідворотний, і тому створювало комерційні структури для “перекачування” в них т. з. “золота партії” - найліквідніших активів імперії, що розпадалася. “Инкомбанк” і “АСКА” стали першими фінансовими інструментами для приватизації державних активів на користь партійного керівництва. Тому не дивно, що ці структури та їх філіали у республіках колишнього СРСР очолила агентура радянських спецслужб і колишня компартійна “номенклатура”, а “служби” та “відділи безпеки” - “колишні” співробітники КДБ.

Для прикладу - перший комерційний банк в Україні, філію московського “Инкомбанка” в Києві очолив (1990 рік) інструктор ЦК Ленінського комсомолу України (ЛКСМУ) Петро Мірошніков, уродженець Донецької області. А українську філію російського “АСКА”, що відкрилася (у 1990 році) першою в Україні саме у Донецьку, очолив також комсомольський функціонер - співробітник «Госпрозрахункового центру «Союз» при обкомі ЛКСМУ Олександр Сосіс. А у 1991-му донецька компанія “АСКА” прийняла у свій керівний склад Галину Третьякову, яка для цього переїхала у Донецьк із Харкова.

Геннадій Хавуля та Олександр Сосіс, початок 90-х

Учасники “бандитських воєн” Донбасу кінця 1980-х - початку 1990-х стверджують, що донецька філія “АСКА” мала могутній “дах” в особі генерала Бориса Хлевицького, начальника УКДБ по Донецькій області. І тому місцевий криміналітет навіть не намагався “підбити під себе” цю структуру.

Тут варто відзначити, що перед призначенням “на Донецьк” у 1990-му Хлевицький очолював 6-е Управління КДБ УРСР (контррозвідувальне забезпечення економіки). Що підкреслює важливість саме Донбасу для реалізації планів радянської партійної верхівки щодо приватизації найцінніших активів СРСР.

Читайте також: Внутрішній фронт. В погоні за мільярдами хапуги атакують «Укренерго»

Саме в Донецьку з простого секретаря Г. Третьякова швидко «стрибнула» в начальники відділу медичного страхування (1992), а потім у помічники виконавчого директора (1993), навіть ставши одним з впливових акціонерів (10%) цієї СК. Коли почався процес формального відокремлення української філії страхової компанії від московського “центру” (вона називалась спочатку «Дружківка-АСКО ЛТД», потім «АСКА-Донбас Північний»), Третьякову перемістили до Києва на посаду заступника столичного офісу компанії. Яка змінила назву на ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».

За інформацією ЗМІ, у Києві Третьякова навіть мала охоронців, одного з якого (жінку) потім зробила нянею своїх дітей. Такі запобіжні заходи, на думку журналістів, були обґрунтовані:

«Без наявності «даху» у Києві компанія б одразу прогоріла чи перейшла в інші руки, бо її намагалися «розводити на страховку»: офіційно застрахований вантаж нібито пропадав, а бандити вимагали з компанії страхову суму. Тоді топ-менеджери «АСКА» підключали свій «дах», за допомогою якого і «розрулювали» ситуацію, після чого «вантаж, що зник», чудовим чином виявлявся цілим і неушкодженим».

І ось у такому “бекграунді” формувалася непересічна особистість “слуги народу” Галини Третьякової. Чия надуспішна кар'єра у 90-х тісно пов’язана з колишньою радянською спецслужбою. У якій, як кажуть її ветерани, “колишніх не буває”. Вочевидь, дама виправдала довіру кураторів :)

Що формально “українська” “АСКА”, що формально “український” “Інкомбанк” (пізніше переназваний АБ “Інко”) прийняли найактивнішу участь у так званих “роздержавленні” і “приватизації” в Україні - шахрайському перерозподілу колишньої колективної власності часів СРСР у приватну. Вони були заздалегідь створеним інструментарієм саме для цього процесу. І тому не дивно, що після завершення основної фази - “ваучерної приватизації” що російський “Инкомбанк”, що український АБ “Інко” змінили власників і були примусово збанкручені - щоб “сховати кінці у воду”. Але українська “АСКА” залишилась «на плаву».

У 2005 році компанія перейшла під контроль "Систем Кепітал Менеджмент". Саме тоді з “АСКА” “попросили” і Галину Третьякову. Але над відміну від інших акціонерів - офіційних і “не дуже”, з нею розійшлися чемно - за 10% акцій СК новий власник заплатив 1,3 мільйони євро. 

На цьому зв’язки Третьякової з російським капіталом не скінчилися. На виручені від продажу долі в “АСКА” гроші Третьякова запустила свій страховий проект під назвою «Надійне життя». Але вже за кілька місяців продала його російській страховій групі «РЕСО» (Російсько-європейське страхове товариство), яка таким чином змогла увійти на український ринок. Розмір вирученої нею суми не розголошувався. Після продажу «Надійне життя» було перейменовано на ЗАТ «ПРОСТО-страхування. Життя та пенсія», а Третьякова залишилася її гендиректором, запевняючи російських інвесторів, що компанія зможе захопити до 15% страхового ринку України. Експерти страхового ринку вважають, що насправді СК «Надійне життя» відразу створювалася на російські гроші, “цільовим призначенням” під російського власника - тому що українському власнику, та ще й відомому на ринку було простіше отримати ліцензію на страхову діяльність. У цьому випадку Галина Третьякова виступила “троянським конем” для заведення в Україну ще одно крупного російського страхового капіталу. Капіталу, який крок за кроком руйнував економічну безпеку нашої молодої держави.

Про особливі стосунки Третьякової з крупним російським капіталом свідчить ще один факт: найбільшим акціонером ТОВ «ПРО100 Дельта», заснованого в 2008 році, часткою в якому Третьякова офіційно володіла до 2019 року (потім переписавши її на довірену особу), є російський олігарх Сергій Саркісов - засновник групи «РЕСО» та член правління Російської спілки автостраховиків.

Читайте також: Наша кончена, корумпована суддівська система та вороги України всередині неї

Галина Третьякова була безпосереднім співучасником кримінальної схеми по умисному, штучному банкротуванню прибуткових українських підприємств - для подальшого заволодіння ними за безцінь саме російським капіталом. Кримінальна схема також передбачала уникнення сплати податків у державний та місцеві бюджети в особливо великих розмірах.

Лише один приклад. До 2009 року справи у «ПРОСТО-страхування» йшли чудово, але на хвилі кризи показники впали у рази. І Третьякова, не чекаючи закриття компанії (яке сталося 2012-го), поспішила з неї піти. Проте вона мала ще один вагомий привід для втечі – проблемний договір із львівським електроламповим заводом «Іскра». З цим підприємством Третьякова працювала, будучи ще головою правління «АСКА-життя», укладаючи страхові договори з «особливими умовами», взаємовигідні для обох сторін. Тому їй було не складно відвести «Іскру» потім за собою до «Надійного життя» та «ПРОСТО-страхування», де продовжувала укладати такі ж договори. Суть їхня була в тому, що завод перераховував страхові платежі, після чого забирав свої гроші назад через банківський кредит, виданий під депозит страхової компанії. «Ця схема була хорошим способом уникнення податків, поки кредитні зобов'язання заводу не досягли 6 мільйонів і стали для нього непосильними», – розповідали потім колеги Третьякової.

Слід відзначити, володар “Іскри” - російський бізнесмен Костянтин Григоришин. Який повністю “видоїв” це “флагманське” колись підприємство і довів його до банкрутства. І в цьому є також “заслуга” Третьякової.

А скільки таких, руйнівних для економіки України “проектів” провернула ця дама родом не з України, з “донецькою бізнес-школою” і чекістським “дахом” - знає тільки бухгалтерія вже ліквідованих страхових компаній. Та її куратори.

І тому закономірно, що Третьякова вже під час війни проштовхувала в Раді законопроекти, що звужують трудові та соціальні права українців.

Економічні диверсії

Вже у перші дні своєї роботи у Раді Третьякова підтримала та просунула законопроєкт №1231 Данила Гетманцева «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», який запускав жорсткий контроль нарахувань субсидій, допомог, пенсій та стипендій. Він не лише позбавив їх сотні тисяч українців, а й запровадив механізм «повернення до бюджету» раніше виплаченої допомоги. Сама Третьякова розраховувала, що в такий спосіб можна буде відібрати українців до 75 мільярдів гривень!

Яскравий приклад - законопроєкт 5371 (вже став законом №2434-ІX), яким запроваджується сегрегація українських працівників на дві категорії. Ті, хто працює в колективі більше 250 осіб або на державних підприємствах, залишаються захищені нормами чинного Кодексу законів про працю (КзПП). А для тих, хто трудиться на підприємстві до 250 працівників (а таких підприємств до війни було 93%), трудові відносини визначаються в індивідуальному договорі з роботодавцем і КзПП не регулюються. Інший документ – законопроєкт 3663 (вже закон №2620-IX) про злиття Пенсійного фонду з Фондом соціального страхування. Який зруйнує систему виплат лікарняних, декретних, регресу та інших соціальних допомог українцям, знищуючи систему соціального страхування, яку вибудовували за європейським зразком та за допомогою  фахівців профільних міжнародних інституцій.

Знаково, що торік держдумою рф був прийнятий подібний законопроєкт. І що цікаво: обидва - і російський, і український документи набули чинності з «1 січня 2023 року». Є підозра про умисну синхронізацію законодавства України з законодавством країни-ворога. Ще й тому, що її законопроєкти - є калькою з російського законодавства.

Г. Третьякова є послідовною пропагандисткою запровадження обов`язкової накопичувальної пенсійної системи. Чому дама так лобіює саме накопичувальне страхування, та ще й начебто випадково синхронізує його «реформування» з російським законодавством? Мабуть, відповідь на це питання ми знайдемо в тих самих її давніх зв’язках з російськими «страховиками».

Інший законопроєкт №2681, автором якого є сама Третьякова, має на меті позбавити українські профспілки їх нерухомого майна, яке пропонується розпродати приватним особам та компаніям. Третьякова з ентузіазмом заявляла, що за нього вдасться виручити аж два мільярди доларів! Це вивело профспілки на акції протесту, після яких законопроєкт «завис» у парламенті.

І ось сьогодні Галина Третьякова фактично керує у Верховній Раді ТСК, яка має ціллю примусово позбавити українські профспілки усього їхнього майна. Повторимо ще й ще раз: свого часу це не зміг зробити Янукович зі своєю шайкою, це не змогла зробити російська агентура у нинішній владі - вже через суди, які агентура програла. Тепер ми спостерігаємо третю спробу - через задіяну ТСК і її “куратора” Галину Третьякову.

Але хіба може така, заангажована, проросійська особа керувати незалежними розслідуваннями?

Хіба може людина, тісно пов’язана з впливовим російським бізнесом, Особа, яка руйнувала бізнес саме український і українські підприємства, вирішувати долю українських профспілок?!

Вже навіть не питання, в чиїх інтересах працює Галина Третьякова. Питання лише в тому, хто її куратор - і в Україні, і “по ту сторону поребріка”.

І наостанок. Зовсім не дивує намагання вчорашніх партнерів росіян “роздерибанити” (знищити) майнову базу українських профспілок саме під час гарячої фази війни. Ще б пак: це саме робилося агентурою російських спецслужб в оточенні В. Януковича у 2011-2013 роках. Коли, нагадаю, агентурою РФ було паралельно запущено кілька руйнівних для української держави процесів: знищення потенціалу ЗСУ, захоплення керівництва в СБУ, МВС, прокуратури. І - ліквідація українських профспілок шляхом відйому майна у ФПУ. Бо ворог розумів протестний потенціал і організаційні можливості саме українських профспілок.

Схоже, сьогодні ворог у нас в тилу намагається зробити те, що не зміг до весни 2014-го, до окупації Криму і Донбасу. Зокрема, намагається знищити українські профспілки - як фундаментальну державотворчу інституцію. Руками своєї агентури і “корисних ідіотів”, яких і в нинішній владі, як ми бачимо, ще дуже багато.

Якщо відійти трохи далі й побачити в цілому всю картину, стає зрозумілим, що Третьякова робить усе, щоб унеможливити євроінтеграцію, так само як це зробив Янукович у 2013 році, полишаючи саміт у Вільнюсі без підпису під Угодою про асоціацію Україна – ЄС (далі – Угода). Саме її законопроєкти  порушують статтю 296 Угоди, де прямо вказана заборона так чи інакше звужувати трудові права українців. Також у 420-й статті Угоди зазначено, що Україна вживає заходів задля "посилення можливостей соціальних партнерів та сприяння соціальному діалогу", що де-факто значить посилення ролі профспілок та інших соціальних партнерів. Натомість Третьякова наражає Україну на міжнародний скандал, висловлюючись неприпустимим чином в сторону Міжнародної організації праці, яка є спеціалізованою установою ООН, була створена сторіччя тому задля підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. 

«Ми робимо все, щоб підготувати старт переговорів щодо членства у ЄС», - каже Президент Зеленський. 

«Мені здається, ми не повинні допускати зовнішнього управління в нашій країні",  - говорить Третьякова з парламентської трибуни щодо директив ЄС.

Так, ми лише зазирнули “в шафу” Галини Третьякової. Але крім неї в ТСК Верховної Ради ще 10 членів, і до кожного (!) – є питання. Тому ми обіцяємо ще 10 подібних розслідувань.

Почерговість — хай залишиться інтригою. Але ім’я наступного фігуранта ми оголосимо вже зараз — голова комісії Сергій Козир (на заглавному фото). Хоча б тому, що буквально днями стало відомо, що екс-главу Херсонської ОДА Сергія Козиря у корупції підозрює НАБУ.

Виявилося, що колишній шахтар із Павлограда, який злетів в крісло губернатора Херсонської області, а потім і нардепа, весь цей час стрімко збагачувався. Дружина чинного голови ТСК ВР з гуманітарної допомоги та ВПО, Олена Козир, за останні кілька років отримала нерухомість у Києві на мільйони гривень.

Так, 22.06.2019 р. дружина Козиря придбала квартиру у Києві на вул. Софії Русової. 23.09.2021 р. - ще одну квартиру у Києві на вул. Дніпровській набережній. А 13.02.2021 р. - гараж у Києві на вул. Софії Русової.

Ми розповімо про роль “слуги народу” Сергія Козиря у розкраданні на Херсонщині коштів державного і обласного бюджету на об’єктах так званого “великого будівництва”. Про роль у цьому “шахтьорскіх” і місцевої “ассирійської мафії” у 2019-2020 роках. І про збитки, нанесені державі.

Далі буде…

—

Георгій Семенець; «Аргумент»

В тему: 

• Пункти незламного владного піару. Що відбувається за кулісами гучної ініціативи Зеленського
• Розмита держава: інституційні «сірі зони» слід негайно ліквідувати
• Пріоритети шахраїв: у деяких регіонах роблять ставку на дороги, а не на обороноздатність
• Як відсіяти держзрадників на перших виборах після перемоги. Їх не має бути ані в парламенті, ані в місцевих радах…
• Внутрішній фронт: поки українці воюють хитровани крадуть
• Вороги. Спільники. Чужинці.