Крах «Благодатної землі»: Як операція «Абсолютна рішучість» поклала край епосі Мадуро та що чекає на Венесуелу

Версия для печати

 Військова історія Латинської Америки 3 січня 2026 року поповнилася главою, яка за своєю зухвалістю та масштабами затьмарила більшість подій минулого століття.

У ніч на суботу Сполучені Штати здійснили серію масованих авіаударів по ключових державних та військових об’єктах Венесуели, що стало початком кінця режиму Ніколаса Мадуро. Кульмінацією цієї операції, яка отримала назву «Абсолютна рішучість» (Operation Absolute Resolve), стало захоплення самого диктатора та його дружини Сілії Флорес.

Подія, яка ще вчора здавалася лише гіпотетичною погрозою Дональда Трампа, перетворилася на жорстку реальність, коли фотографії заарештованого Мадуро на борту американського судна облетіли світові медіа. Це захоплення стало фінальним акордом у багаторічному протистоянні між Каракасом та Вашингтоном, що базувалося на звинуваченнях у наркотероризмі та тотальному порушенні демократичних норм.

Хроніка нічного штурму та технічне фіаско російської зброї

Операція готувалася в умовах суворої секретності, про яку не знав навіть Конгрес США, аби уникнути будь-яких витоків інформації. Генерал Ден Кейн, який керував діями американських сил, пізніше розповів про колосальну розвідувальну роботу, що дозволила знати кожну деталь щоденного графіка Мадуро.

Сама активна фаза, за даними Associated Press, тривала лише близько пів години. Вона включала повне подавлення венесуельської системи ППО та блискавичну висадку десанту за підтримки вертольотів. Дональд Трамп з іронією зауважив, що диктатор просто не встиг добігти до свого бункера, бо американські спецпризначенці «бігли швидше».

Символом поразки режиму стали кадри зі столичної авіабази Ла-Карлота, де на ранок після атаки догорали залишки російського зенітно-ракетного комплексу. Це була модифікація «Бук-М2Е» на білоруському шасі МЗКТ, яку Каракас закуповував мільярдними контрактами.

Венесуельське телебачення показує знищений американським ударом комплекс протиповітряної оборони "Бук-М2Е" російського виробництва, який охороняв базу ВПС La Carlota в Каракасі.

Попри заяви російських розробників про «неперевершену ефективність» цих систем, вони виявилися безсилими проти засобів радіоелектронної боротьби та точних ударів США. Жоден американський військовослужбовець не загинув у ході операції, що Пентагон назвав свідченням технологічної прірви між збройними силами США та армією, яку роками тренували і озброювали фахівці з Москви.

Читайте також:  Крах венесуельського диктатора: як «непереможна» російська ППО не вберегла Мадуро від американського полону

Еволюція від водія автобуса до наркотерориста

Щоб зрозуміти, чому Венесуела опинилася в епіцентрі авіаударів, варто поглянути на шлях Ніколаса Мадуро, який починався у профспілках водіїв автобусів Каракаса. У політику він потрапив як вірний охоронець та соратник Уґо Чавеса, культового лідера, чию харизму Мадуро так і не зміг успадкувати.

Після смерті Чавеса у 2013 році Мадуро отримав у спадок багату на нафту країну, але швидко перетворив її на територію нескінченної гуманітарної катастрофи. За роки його правління національна валюта знецінилася на тисячі відсотків, а інфляція стала найвищою у світі, змушуючи людей жити на межі голодної смерті.

Особливою сторінкою режиму стало його зрощення з кримінальним світом. Адміністрація Трампа офіційно звинуватила Мадуро та його найближче оточення у створенні транзитного хабу для світового наркотрафіку. Венесуела стала зручним коридором для колумбійського кокаїну, який прямував до США та Європи під прикриттям корумпованих військових та чиновників.

Марко Рубіо, держсекретар США, прямо назвав ці наркобанди «Аль-Каїдою» Західної півкулі, що дало Вашингтону моральне та юридичне право застосувати військову силу за доктриною захисту національної безпеки.

Читайте також: Трамп: США керуватимуть Венесуелою до "безпечного переходу влади"

Російський слід та мільярди доларів інвестицій у тиранію

Росія відігравала ключову роль у виживанні Мадуро протягом останнього десятиліття. Кремль не лише постачав зброю — від танків Т-72 до ліцензійних заводів з виробництва автоматів Калашникова, — а й виступав головним кредитором режиму.

За оцінками Reuters, з 2006 по 2017 рік Росія виділила Каракасу близько 17 мільярдів доларів. Ці гроші використовувалися для уникнення дефолту, а розраховувався Мадуро частками у нафтових родовищах та постачанням сировини через державну компанію PDVSA.

Зараз ці інвестиції опинилися «у повітрі». Падіння режиму означає, що Росія може втратити контроль над активами, які тепер перебувають під фактичним управлінням США. Дональд Трамп вже заявив, що «соціалістичний режим украв» американську нафтову інфраструктуру, і тепер США мають намір відновити її та забезпечити безперебійну подачу нафти на світові ринки.

Реакція Москви на арешт Мадуро була передбачувано скупою: МЗС РФ висловило «глибоку озабоченість» і назвало дії США «актом збройної агресії», проте жодних реальних кроків для захисту свого союзника Кремль не зробив.

Політологи зазначають, що Путін, хоч і наляканий долею Мадуро як авторитарного колеги, водночас заздрить рішучості Трампа, що створює важку психологічну атмосферу всередині російського силового блоку.

Читайте також: Привид Панами над Каракасом: як «Абсолютна рішучість» Трампа повторила «Справедливу справу» Буша

Життя під гнітом: репресії та «дієта Мадуро»

За блискучими муралами із зображенням Чавеса та Мадуро ховалася похмура реальність для мільйонів венесуельців. Понад 86% населення країни станом на 2024 рік опинилися за межею бідності. В країні виник дефіцит найнеобхіднішого: від туалетного паперу та олії до критично важливих ліків для хіміотерапії.

Явище, коли люди масово втрачали вагу через недоїдання, отримало в народі гірку назву «дієта Мадуро». Соціальна підтримка у вигляді продовольчих пайків надавалася лише тим родинам, чию лояльність підтверджували парамілітарні групи, що контролювали житлові квартали.

Ті, хто намагався протестувати, стикалися з нещадною машиною репресій. Місія ООН повідомляла про тисячі позасудових страт та тортур політичних опонентів у секретних тюрмах, таких як «Ель Геликоїд».

Історія активіста Хесуса Армаса, якого таємно викрали вночі і про чию долю нічого не відомо вже пів року, є лише одним із багатьох прикладів того, як режим намагався зачистити будь-який прояв незгоди. Як наслідок, країну покинули від чотирьох до восьми мільйонів людей — майже чверть усього населення Венесуели опинилася в еміграції, шукаючи порятунку в сусідніх країнах та США.

Три сценарії майбутнього та дипломатична шахівниця

Наразі Венесуела опинилася в ситуації небезпечного вакууму влади, де США оголосили, що будуть «керувати країною» до надлежної передачі повноважень. Телеканал CNN виділяє три основні шляхи розвитку подій.

1. Перший — це конституційний транзит, за якого віцепрезидентка Делсі Родрігес, яка вже висловила готовність співпрацювати з Вашингтоном за певних умов, має оголосити нові вибори протягом 30 днів. Трамп вже назвав її «президенткою» і натякнув, що нових ударів не буде, якщо вона «робитиме те, що ми хочемо».

2. Другий сценарій передбачає прихід до влади опозиції на чолі з Едмундо Гонсалесом, якого США та багато інших країн визнали обраним президентом ще після виборів 2024 року. Однак Трамп висловив скепсис щодо лідерки опозиції Марії Коріни Мачадо, заявивши, що її «ніхто не поважає всередині країни», що може вказувати на бажання Вашингтона бачити при владі більш керовану фігуру або навіть технократичний уряд під контролем нафтових компаній.

3. Третій, найбільш песимістичний сценарій — це перетворення країни на «некеровану державу» з партизанською війною прибічників Мадуро, що може призвести до довготривалої дестабілізації всього регіону.

Світова реакція на операцію «Абсолютна рішучість» миттєво розділила планету на два табори. Україна послідовно підтримала право венесуельського народу на вільне життя без диктатури та наркотероризму, подякувавши всім, хто захищає людську гідність.

Ізраїль та Аргентина назвали дії Трампа «історичним лідерством» та «чудовими новинами для вільного світу».

Натомість Бразилія, Мексика та Колумбія висловили глибоку тривогу, назвавши бомбардування суверенної території «небезпечним прецедентом», що підриває міжнародне право. Китай та Іран рішуче засудили застосування сили, вимагаючи негайного втручання Радбезу ООН, засідання якого призначено на понеділок.

Незалежно від того, як вирішиться питання легітимності в кабінетах ООН, Венесуела вже ніколи не буде колишньою. Епоха «нарко-чавізму» завершилася нічним авіаударом, залишивши по собі зруйновану економіку та мільйони зламаних доль.

Тепер головним викликом для світової спільноти є не лише покарання диктатора в суді Нью-Йорка, а й відбудова країни, де нафта знову має стати ресурсом для добробуту народу, а не інструментом утримання особистої влади під прикриттям іноземних штиків та фальсифікованих виборів.

Дипломатичний розлом

Нічне захоплення Ніколаса Мадуро в ході операції «Абсолютна рішучість» спровокувало не лише військові руйнування в Каракасі, а й справжній землетрус у міжнародному праві. Поки Дональд Трамп публікує фото заарештованого диктатора на борту американського судна, світові столиці готуються до екстреного засідання Ради Безпеки ООН, запланованого на понеділок.

Мадуро захоплений спецназом "Дельта"

Ця зустріч обіцяє стати однією з найдраматичніших за останні десятиліття, оскільки на кону стоїть питання: чи може боротьба з наркотероризмом виправдати пряме вторгнення в суверенну державу та викрадення її лідера.

Запит на проведення засідання подала Колумбія за підтримки Росії та Китаю. Позиція Москви та Пекіна є максимально жорсткою: вони кваліфікують дії США як акт збройної агресії та грубе порушення Статуту ООН. Представник Венесуели в ООН Самуель Монкада вже направив листа, у якому звинуватив США в «колоніальній війні», спрямованій на пограбування найбільших у світі запасів нафти. Для Кремля це засідання — остання можливість зберегти обличчя після того, як їхні системи ППО «Бук-М2Е» не змогли захистити Каракас, а мільярдні інвестиції в режим Мадуро фактично згоріли за пів години американського нальоту.

З іншого боку, Сполучені Штати та їхні союзники, зокрема Україна та Аргентина, апелюватимуть до того, що режим Мадуро давно втратив легітимність через фальсифікації виборів та масові репресії. Марко Рубіо та Дональд Трамп наполягатимуть, що операція «Абсолютна рішучість» була актом самооборони проти наркокартелів, які США прирівняли до терористичних організацій типу «Аль-Каїди». Юридична дискусія розгортатиметься навколо Статті 2 Статуту ООН, яка забороняє застосування сили, та права держав на захист від транскордонної злочинності.

Поки дипломати сперечаються, у самому Каракасі владу намагається втримати віцепрезидентка Делсі Родрігес. Вона активувала Раду оборони країни та закликала до негайного звільнення Мадуро, проте одночасно залишила двері відчиненими для «конструктивного діалогу» з Вашингтоном. Трамп уже заявив, що не планує розгортати додаткові війська, якщо Родрігес буде співпрацювати і забезпечить «належну передачу влади». Це створює цікаву юридичну колізію: США визнають віцепрезидентку режиму, який вони щойно атакували, як тимчасового партнера для стабілізації ситуації.

Ситуація ускладнюється долею опозиції. Хоча Едмундо Гонсалес та Марія Коріна Мачадо мають підтримку демократичного світу, Трамп несподівано піддав сумніву їхню здатність керувати, заявивши, що Мачадо «не поважають всередині країни».

Лауреатка Нобелівської премії миру, венесуельська опозиційна політикиня Марія Коріна Мачадо. Фото: REUTERS / Gaby Oraa

Це може вказувати на те, що США розглядають варіант створення перехідного уряду за участю поміркованих представників колишнього режиму, які готові гарантувати безпеку американських нафтових інтересів та боротьбу з наркотрафіком у межах доктрини Монро.

Олександр Лукашенко та інші авторитарні лідери вже пророкують США «другий В'єтнам», натякаючи на можливий початок партизанської війни у Венесуелі. Проте швидкість, з якою була знищена оборона Каракаса, та відсутність активного опору з боку армії в перші години після захоплення Мадуро свідчать про те, що режим тримався виключно на страху та російських грошах. Падіння Мадуро — це чіткий сигнал усім диктаторам: союзи з Москвою та закупівля російської зброї не є гарантією безпеки, коли проти них виступає «Абсолютна рішучість» США.

Для міжнародної спільноти ця операція стала небезпечним, але рішучим прецедентом. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш висловив, як зазвичай, глибоку стурбованість порушенням міжнародних норм, але водночас світ бачить кінець режиму, який змусив мільйони людей тікати з країни.

Венесуела сьогодні — це лабораторія нового світового порядку, де енергетична безпека та боротьба з криміналом стають вищими за дипломатичний етикет, а долю цілих націй знову вирішують великі держави за зачиненими дверима.

—

Святослав Гринько для «Аргумент»

Читайте також: 

• Венесуела вже очікує на гумконвої з Росії
• Провідні країни ЄС визнали Гуайдо президентом Венесуели
• Міністр Лавров вкотре збрехав про те, для чого військові РФ у Венесуелі
• У структурах безпеки Венесуели присутні сотні росіян та тисячі кубинців, — Помпео
• Вибір голодних: Мадуро знову обрали президентом Венесуели
• Путін грає в російську рулетку в Каракасі
• США запроваджують санкції проти нафтової галузі Венесуели