Пляж замість світла: куди «випарувалися» мільярдні київські мініелектростанції

Версия для печати

Поки кияни на лівому березі столиці опановують навички життя в печерному столітті через вічні блекаути, міська влада продовжує жити в паралельній реальності сонячних пляжів та свіжовисадженої трави. Історія про те, як місто замовило мініелектростанції на понад мільярд гривень, а на виході отримало лише «красивий документ» та одну-єдину установку від американських благодійників, виглядає як знущання над здоровим глуздом.

Як зазначає у своєму розслідуванні "Купили і забули? Про долю замовлених Києвом мініелектростанцій нічого не відомо" видання Texty.org.ua, пріоритети столичної влади залишаються непохитними: нехай буде темно, аби тільки було де прогулятися взимку на піску.

Травневий вітерець на острові ілюзій

У травні 2024 року, коли вся країна здригалася від новин про нарощення росіянами ракетного потенціалу, київська влада займалася «критично важливим» проєктом — Оболонським островом. Поки фахівці попереджали про катастрофічну зиму, Київзеленбуд ніжно висаджував траву на новому піщаному пляжі.

Читайте також: Київський містозабудовний схематоз: махінації з островом Оболонський

Це була дивовижна демонстрація пріоритетів: на третьому році повномасштабної війни, маючи досвід блекаутів 2022-го, місто вирішило, що рекреація важливіша за енергетичну автономність. Схоже, стратегія була простою: якщо вимкнуть світло, люди зможуть піти на Оболонський острів і подивитися на місячну доріжку в Дніпрі — це ж майже те саме, що лампочка в під’їзді.

Звісно, для картинки в телеграмі мера одну установку таки запустили. Це сталося в листопаді 2024-го, але була одна пікантна деталь: її встановили за кошти USAID. Міська влада з гордістю позувала на фоні закордонного обладнання потужністю 1,5 МВт.

Проте після змін в американській політиці «добрий опікун» у вигляді USAID відійшов від справ, і Києву довелося згадати, що в них десь у шухлядах лежать власні тендери на мільярди гривень. Тільки от знайти сліди тих замовлень виявилося набагато складніше, ніж прорубати ополонку в Дніпрі.

Читайте також: США закривають 83% програм USAID, - Рубіо

Паперова енергетика та словацькі міражі

Документи київської мерії завжди виглядають ажурно та переконливо. У травні 2024 року КМДА ухвалила концепцію з пафосною назвою «Енергетичне відновлення: шлях до розподіленої когенерації». Красиві слова про децентралізацію та «енергетичні острови» мали б заспокоїти виборців.

Тоді ж Київтеплоенерго навіть визначило переможця тендеру на закупівлю 15 комплектів когенераційних установок загальною потужністю 60,5 МВт. Вартість питання — скромні 1,2 мільярда гривень. Як пише Андрій Гарасим, обладнання мали поставити до кінця 2025 року, але сьогодні кияни спостерігають лише за «графіками відключень» у режимі реального часу.

Житомирський сором для київських чиновників

Особливо боляче дивитися на успіхи інших міст, які не мають таких захмарних бюджетів, але мають хоча б приблизне розуміння пріоритетів. Поки київська влада пояснює, що установки «довго робити і важко ставити», у Житомирі їх просто беруть і ставлять.

Тамтешня мерія підійшла до питання комплексно, створюючи мережу альтернативних джерел і реально готуючись до обстрілів. У Києві ж гроші на енергетику чомусь завжди програють вічним будівництвам на кшталт «метро на Виноградар», яке вже стало міською легендою, дорожчою за будь-яку атомну станцію.

Нагадаємо, що масові знеструмлення — це не лише підступність ворога, а й наслідок тотальної управлінської імпотенції в тилу. Росіяни б’ють по трансформаторах, а в цей час підозрювані НАБУ корупціонери, як зазначають автори матеріалу, відкрито обговорюють, що захисні споруди поблизу АЕС будувати не збираються.

Коли «банда Міндіча» влаштовує інтриги задля звільнення фахового керівництва Укренерго, а місто воліє витрачати мільярди на пляжі замість генерації, то блекаут стає не несподіванкою, а логічним завершенням такого стилю управління.

Читайте також: Фаворитизм Зеленського. Чому в країні стало "якось багато Міндіча"

Відповідальність у пітьмі

Підбиваючи підсумки, стає зрозуміло, що за холод у київських квартирах рівноцінно відповідальні як місцеві керманичі з їхньою любов’ю до піщаних насипів, так і центральна влада, яка формує «специфічну» кадрову політику в енергосекторі. Висновок напрошується сам собою: нас свідомо залишили без підстраховки. Поки киянам пропонують «весело і добре» жити сьогодні, а завтра якось «виїжджати в село», стратегічні ресурси міста просто розчиняються в повітрі.

На Оболонському острові взимку дме холодний вітер. Щоб покупатися на тому самому «успішному» пляжі, тепер треба рубати лід. Це дуже символічно для нинішнього стану Києва: гарна обгортка, за якою ховається крижана порожнеча та відсутність елементарної безпеки.

Можливо, наступного разу замість трави варто засіяти енергоблок? Хоча, судячи з залишків у 13 мільярдів, гроші були — не вистачило лише совісті та мізків розставити акценти правильно.

—

За матеріалами видання ТЕКСТИ