Російська рулетка

Версия для печати

Війна не рулетка, ми однаково тут залишимось і будемо чинити опір. Який у нас вибір? Перемога або померти, загинути, здатися в полон – це, як засвідчили жителі звільнених міст, які пережили окупацію, вже не життя, а russian rоulette. Куди ми дінемось – будемо боротися.

Це була стаття в Economist. Все, в ній описане, відбувалося в перші дні війни. Варвари стояли під Києвом, і на якійсь із квартир у недобудові відбулася зустріч нашого військового з західними журналістами. «Найбільше, чого ми боїмось, – сказав тоді контррозвідник (він, за словами журналіста, був у балаклаві, і вся ця імпровізована пресконференція, коли ворог міг узяти Київ і бої були у передмісті, мала трохи макабричний характер), – якщо все це затягнеться і ця війна переросте у війну ресурсів, стане війною на виснаження».

Читайте також: Час поговорити про нашу перемогу

На жаль, ці слова і страхи українського воїна-професіонала виявилися не те що пророчими, це не про пророцтва, – правильним виявився його аналіз, бачення ситуації. «Про що попереджали класики», сталося. На порозі другої зими, яку ми зустрічаємо в умовах війни, вже зрозуміло – цього не могло не статись. Тому нікому в тилу не потрібно «знімати рожеві окуляри», як нас наполегливо закликають військові кореспонденти й експерти, численні блогери, чи перестати плекати ілюзії. Ті, в кого вони були чи є, вже втекли за кордон на теплі моря або й назавжди.

Очевидно, що ця війна надовго і перемога буде не скоро. Русскій рейх – він як болото, в’язке, величезне болото, ефекту доміно там не буде, і ніякі революції чи парад суверенітетів національних республік йому не загрожує. Наскільки довго ця війна?

Читайте також: Віктор Кевлюк: Тривалість війни. Про інші засоби

Цього не знає ніхто. Але оскільки це війна ресурсів, то у кого вони закінчаться, той, найімовірніше, і програє. Мова йде не тільки про зброю і факт, що санкції не діють (точніше, вони навчилися їх обходити), чи що у них там заводи перейшли на три зміни, чи те, що ми самі почали виробляти і нам допомагають союзники, а у них є тільки Іран і Північна Корея...

Мова не про гроші й сировину, хоча це надважливо. Один ресурс, який має русскій рейх і якого бракує нам, – люди. І не тому, що їх було перед початком війни так згрубша 140 мільйонів, а нас – 40, хоча з цими цифрами не посперечаєшся і сюди союзники своїх солдатів не посилатимуть. Йдеться про те, що неможливо порахувати, але воно є – і це критично важливо.

Ми маємо справу з варварами, з народом, у якого «жизнь копейка, а судьба злодейка», народом, чиїм іменем названо дуже цікаву гру зі смертю russian rоulette – за визначенням кембриджського словника англійської мови, «це дуже небезпечна азартна гра, де кожен гравець приставляє до своєї голови пістолет, в барабані тільки одна куля і п’ять порожніх камер». Математична модель вираховує ймовірність пострілу або які ваші шанси померти.

Згадайте, як на початку війни нам показували кожного полоненого, і ми чули ці байки від них, що вони були на навчаннях і заблукали. Ідея була в тому, щоб достукатися до їхніх рідних, батьків, щоби ті зрозуміли, що відбувається, щоб це зупинити, щоби там почався протест. Перехоплені телефонні дзвінки їхніх вояків мамам, дружинам і перший культурний шок від цього словесного бруду, суцільного мату… так, такою мовою ці сини говорять зі своїми мамами, чоловіки – з дружинами.

Читайте також:  На що сподівається путінський режим і до чого тут Захід?

Дзвінки українців родичам, близьким, знайомим, які живуть там. Ці розмови, ці намагання докричатися до тієї німоти, пояснити (хоча що тут пояснювати? «у нас війна, на нас падають бомби!»). Там людина – це табірний порох, ніщо, бо незамінних немає, бо ще «нарожают», бо життя – тільки мить, буквально.

Як сказав Залужний, будь-яка армія, яка втратила вже вбитими 100 тисяч солдатів, припинила би воювати. Сумарні втрати противника на 643 день війни вже становлять майже 330 тисяч убитими. Якщо згадати досвід Другої світової і те, як воювала Червона армія (а втрати були такі, що у німців закінчувалися патрони їх убивати – і тоді вони йшли вперед), маємо те саме – всі ці м’ясні штурми. Вони мільйон-другий тут покладуть, і це нічого не змінить. Хто був проти, точніше не хотів воювати за царя й імперію, – втекли за кордон, решту несильно задоволених запхали в автозаки й посадили в тюрму або вбили.

Одна надія – що там станеться щось таке, що було внаслідок Першої світової війни, коли на фронті почався розпад моралі, втрата бажання воювати, масове дезертирство, в тилу – хлібні черги, або в них справді закінчаться танки, артилерійські системи, літаки і їхній флот у Чорному морі піде на дно. Бо інакше, за словами командувача Об'єднаних сил ЗСУ Сергія Наєва, «війна РФ проти України може знову вийти за межі сходу і півдня нашої країни». Так, він ставить умову, що це станеться, якщо Росія продовжить нарощувати виробництво озброєнь і технологічно вдосконалюватися за допомогою своїх союзників, а Україна відчуватиме зменшення допомоги з боку партнерів.

Війна не рулетка, ми однаково тут залишимось і будемо чинити опір. Який у нас вибір? Перемога або померти, загинути, здатися в полон – це, як засвідчили жителі звільнених міст, які пережили окупацію, вже не життя, а russian rоulette. Куди ми дінемось – будемо боротися.

—

Майкл Мишкало, опубліковано у виданні ZBRUC.eu