Арестович "прозрів": "Керівництво України - корупційне та неадекватне, воно пригнічує бізнес, громадянські свободи і політичних конкурентів"

Версия для печати

На думку ексрадника ОП Олексія Арестовича, українське керівництво вичерпало межі своєї компетенції.

Про це на своїй сторінці у фейсбуку написав колишній радник Офісу Президента Олексій Арестович.

"Коли я робив завищені очікування від нашого контрнаступу, я робив це, покладаючись на розрахунки.
Тоді ці очікування не здавалися завищеними, відомі мені цифри обіцяли значний успіх.

Але ми зробили низку помилок, які, і це потрібно визнати (якщо ми поважаємо власний народ і хочемо вести з ним серйозну розмову – а як інакше?) – загнали ситуацію у стратегічний глухий кут.

Головних помилок на полі бою було зроблено дві:

1) Заради міфу про "Фортецю Бахмут" було витрачено дуже багато військ, техніки, ресурсів.

Спочатку на оборону на невигідних рубежах, потім (і сьогодні) на спробу взяти купи щебеню, що залишилися від Бахмута назад.

Цих військ сьогодні не вистачає на півдні.

Прорив на півдні дав би нам стратегічний успіх у війні та захоплення стратегічної ініціативи – політичної, моральної, військової.

По суті, ми повернули б російську армію та путінський режим у стан до 23 лютого, що означало б крах усієї путінської стратегії – витратити стільки життів та ресурсів, втратити стратегічне становище у світі, ринки – і повернутися туди ж, звідки починав.

Це була б катастрофа для Кремля.

Взяття Бахмута не дає нічого, крім скромного оперативно-тактичного успіху.

Але помилку вже зроблено, і її продовжують посилювати.

2) відсутність будівництва великих оборонних споруд, подібних до нашої "лінії Суровікіна" на всіх ділянках фронту, де ми ведемо оборону.

Такі споруди дозволили б різко підняти бойову стійкість наших військ, завдати ще більших втрат росіянам, знизити навантаження на наші сили і дозволили б частину з них перенаправити на ділянки наступу.

Цього не було зроблено, і це друга наша стратегічна помилка.

Як бачимо, не одне рішення на війні не є остаточним, і блискучий початок не означає блискучий кінець.

Рішення про перенаправлення військових зусиль та будівництво стратегічного масштабу оборонних рубежів та районів - не могло прийняти військове керівництво (це вище за його рівень відповідальності), лише політичне.

За стратегічними помилками в полі маячать стратегічні помилки в державному управлінні, зовнішній та внутрішній політиці – корупція, реальна перспектива скорочення допомоги Україні, затягування гайок усередині країни, руйнація відносин із найближчими сусідами – це все прямі результати прийнятих вірних чи не прийнятих вірних політичних рішень.

Тепер ми в безвиході.

Росіяни не можуть нас розгромити, ми не можемо їх перемогти.

Для рішучого зсуву у війні будь-якій із сторін потрібно мати можливість різкого нарощування ресурсів, а такої можливості немає.

Який вихід?

Російське керівництво радикально збільшує військовий бюджет, інтенсифікує виробництво, намагається домогтися поставок із Північної Кореї/Китаю, удосконалює контрабандні схеми та вибудовує політику "Глобальний Південь проти Глобального Заходу".

Його завдання – дотягнути до виборів президента США (листопад 2024 р.), а там – передомовитися на свою користь.

Наше керівництво глушить бізнес, громадянські свободи та політичних конкурентів, свариться із сусідами та основними партнерами, заохочує корупцію.

Ні, воно теж намагається налагодити виробництво, щось вирішувати з військовою та фінансовою допомогою, скласти міжнародні коаліції та підтримку, але Росія за всіх її недоліків має реальний суверенітет, а ми - ні.

Росія приймає людожерські, але адекватні поточній обстановці рішення, а наше керівництво – корупційні та неадекватні – на що постійно вказують наші основні спонсори та партнери.

Така політика веде нас у глухий кут.

Наше керівництво за моєю оцінкою вичерпало межі своєї компетенції давно.

Чекати від них адекватних рішень, що відповідають обстановці, вже не доводиться.

Вони навіть правду народу сказати не хочуть – не буде жодних меж 91-го року, і Криму не буде найближчим часом, а буде оборона, кров, піт, сльози.

І замість того, щоб полегшити оборону, піт, кров та сльози розширенням громадянських свобод, звільненням економіки та зосередженням ресурсів на оборону, йде закручування гайок, втирання окулярів та переслідування тих, хто говорить людям правду.

Ось чому партнери наполягають на виборах.

Тому що наше керівництво вичерпало межу компетенції, загнало ситуацію в глухий кут і продовжує наполягати на своїй помилковій політиці.

Воно веде нас до катастрофи.

Ось чому на виборах наполягаю я.

Вибори дають надію провести перезавантаження, зруйнувати монополію некомпетентності та дати шанс тим, хто спроможний приймати рішення, що відповідають реальній обстановці.

Я добре розумію побоювання людей, які бояться, що вибори під час війни – це загроза внутрішніх потрясінь.
Але ці люди просто перебувають в інерції завищених очікувань.

Я поважаю помилки цих людей, тому що вони викликані не їхньою тупістю, а відсутністю реальної інформації та навичок тверезо оцінювати обстановку.

Але, повірте, найближчими кількома місяцями, навіть ті, хто заперечує проти виборів категорично, почнуть молитися на них - як на єдину надію виходу зі стратегічного глухого кута", - заявив Арестович.

Раніше ексрадник Офісу президента Олексій Арестович заявив в інтерв'ю газеті Berliner Zeitung, що балотуватиметься в парламент і на президентських виборах.

«Аргумент»

На цю тему:

• Авантюрист, улюбленець Єрмака Арестович став фігурантом кримінального провадження
• Покидьок Арестович написав заяву про звільнення. Але в ОП є ще Олег Татаров і Андрій Смірнов
• Як соціальний махінатор Арестович просуває радянсько-російські наративи