The Economist: Україна прагне збудувати свій аналог "Калібрів"

Версия для печати

Київ зміг принести розпочату Росією війну в Крим, щоб зробити півострів несприятливим середовищем для російської армії.

Дві українські ракети влучили в штаб Чорноморського флоту Росії до полудня 22 вересня. Цього разу приховати щось було неможливо.

Після української атаки на сусідній командний пункт двома днями раніше російські цензори вичистили більшість повідомлень місцевих жителів у соціальних мережах. Але удар посеред дня в центрі Севасто́поля, якраз тоді, коли в штабі проходила зустріч вищого генералітету, було неможливо замовчати. Місцеві чати гуділи від пліток.

«576-й день триденної війни за Київ», - йшлося в одному повідомленні.

«А як же наші червоні лінії? Пора стерти цих кривавих укрів з лиця землі», - писав інший користувач.

На тлі заяв України про те, що вони вбили командувача флоту і ще 33 офіцерів, російська влада навіть почала вмикати сирени раннього попередження про повітряну тривогу, хоча раніше намагалася уникати цього, - пише The Economist.

Через півтора року війна Владіміра Путіна прийшла до Криму по-справжньому. З початку літа Україна масово посилила удари по цілях на півострові, анексованому Кремлем в 2014 році. Використовуючи нові безпілотники власного виробництва і крилаті ракети, що постачаються з-за кордону, Київ завдає удари по військових базах, авіабазах і командно-контрольних центрах Росії.

13 вересня в результаті удару по сухому доку «Севморзаводу» в Севастополі було виведено з ладу десантний корабель і один з шести підводних човнів, здатних запускати крилаті ракети по Україні. Через день після того безпілотники і українські крилаті ракети знищили найсучаснішу систему протиповітряної оборони С-400, експортна ціна якої перевищувала мільярд доларів. 23 вересня, через день після удару по штабу в Севастополі, ще один залп крилатих ракет влучив у міський пірс.

«Повільно і методично Україна руйнує вогневу міць Росії в Криму», - пише видання.

Українські військові джерела кажуть, що ці операції не обов'язково є самоціллю. Їх скоріше слід розглядати як допоміжні засоби для двох більш важливих зусиль. Перше - це наземний контрнаступ України, що триває і зосереджений на Запорізькій області на північний схід від Криму. Будь-який успіх України у знищенні військово-повітряних сил, залізниць і логістики підриває можливості російських військ, які отримують забезпечення безпосереднього з півострова.

Друга мета - це військово-морське змагання в Чорному морі. Тут Україна намагається позбавити Росію монополії на море і відновити контроль над життєво важливими судноплавними шляхами. Вона знищує російські військові кораблі скрізь, де тільки може, а решту відсуває на відстань, яка максимально ускладнює завдання ударів по портах, містах і новому морському коридору. Цей процес розпочався у квітні 2022 року із затопленням російського флагмана «Москва», в який влучила крилата ракета «Нептун», хоча українські ВМС не були впевнені в її ефективності. З того часу Україна потопила або пошкодила щонайменше 19 російських кораблів.

Економіка України залежить від успіху нового морського коридору до і з Одеси, про який було оголошено в серпні після відмови Росії продовжити дію зернової угоди.

«Безпека маршруту, який огинає берегову лінію в українських територіальних водах, залежить від двох речей: ставки на те, що Росія не нападатиме на цивільні судна, які плавають під нейтральними прапорами і реальної загрози відплати, якщо цього виявиться недостатньо. Останнє вже стало реальним», - пише The Economist.

На початку війни російські військові кораблі були розташовані в загрозливій близькості від Одеси. Сьогодні вони рідко заходять у північно-західну частину Чорного моря. Це неабияке досягнення для українського флоту, який не має жодного діючого військового корабля.

«Українці пристосувалися до того, щоб збудувати «москітний флот» з використанням морських дронів, ракет і артилерії. Це класична стратегія блокування доступу до моря, яку інші використовували проти британського Королівського військово-морського флоту в минулому», - каже Джон Форман, колишній аташе з питань оборони Великої Британії в Москві і Києві.

Українські стратеги постійно називають Крим «ахіллесовою п’ятою" Росії. Він має вирішальне значення для її здатності проектувати владу і утримувати окуповані території, але при цьому залишається вразливим, якщо його ізолювати. У статті, написаній у вересні 2022 року у співавторстві з головнокомандувачем Збройних сил України Валерієм Залужним, наголошується на необхідності зробити «відчуття дискомфорту в Криму більш гострим, природним і відчутним». Нові обставини додали актуальності цій меті. Контрнаступ ще не призвів до прориву, на який багато хто сподівався. Зокрема, він не привів до того, що Крим опинився в зоні досяжності артилерії з півночі.

Ще більш важливими стали нові можливості в руках українських планувальників. Лінії фінансування, надані виробникам безпілотників на початку 2023 року, роблять доступними нові повітряні і морські дрони. Деякі з морських безпілотників, такі як «Морський малюк», що використовувався для ударів по Керченському мосту, розроблялися роками. Але інші, такі як підводний торпедоносець «Марічка», озброєний 450-кілограмовою бомбою, з'явилися нещодавно.

Україна також має в своєму розпорядженні нові ракети: постійні потоки крилатих ракет Storm Shadow/SCALP з Великої Британії і Франції, а також нову версію «Нептуна».

«Велика зміна полягає в тому, що ми отримали нові ракети і розвіддані. Як тільки у нас з'являється ціль і ми можемо її вразити, саме це ми і робимо», - говорить джерело в українському генштабі.

Інші крилаті ракети знаходяться на стадії розробки.

«Ми хочемо аналог російських «Калібрів» і Х-101», - каже джерело, зазначаючи, що швидкість, маневреність і скритність цієї зброї ускладнюють її перехоплення.

Експерт з питань безпеки Ганна Шелест розповіла The Economist про кілька «божевільних... проектів світового рівня», які розроблялися до 2014 року. Вони були законсервовані через брак фінансування або, в деяких випадках, саботаж.

«Було багато випадків, коли документи зникали або не підписувалися», - сказала вона.

Деякі з цих проектів припали пилом. Створення нової ракети зазвичай займає близько 10 років, але виведення на ринок старих прототипів відбувається набагато швидше. І хоч Україна продовжує досягати успіхів у боротьбі з більш потужним супротивником, неясно, чи настане коли-небудь переломний момент.

Капітан українських ВМС у відставці Андрій Риженко каже, що кампанія перетворення Криму не придатне для Росії середовище триватиме впродовж зими. Довгоочікуване прибуття американських ракет ATACMS, які пообіцяв президенто Джо Байден минулого тижня, допоможе продовжити ці дії.

«Ми продовжуватимемо шукати слабкі місця Росії і підривати російську оборону і логістику», - каже Риженко.

Росія коригує свою тактику у відповідь на нову загрозу. Вона перемістила деякі зі своїх кораблів до безпечніших портів, таких як Новоросійськ на Чорному морі. Але психологічна важливість Криму для правління Путіна означає, що він, швидше за все, буде за нього чіплятися. Україна значно скоротила співвідношення сил в Чорному морі. На початку війни цей показник становив 12:1. Сьогодні це 4:1.

«Росіяни все ще мають перевагу», - визнає капітан Риженко.

Вгорі: російські кораблі палають у сухому докові в окупованому Севастополі

«Аргумент»

На цю тему:

• Військовий експерт – про знищення російських військових об'єктів у Криму: "Спланована операція з поетапного розбору оборони півострова"
• Кирило Данильченко ака Ронін: Як у тимчасово окупованому Криму йдуть під ніж амбіції колишньої "регіональної наддержави"