Каховське море під час війни: що з ним і чим це загрожує

Версия для печати

Останніми місяцями рівень води у Каховському водосховищі почав стрімко падати. Відбулося це після того, як росіяни відкрили шандори (гідротехнічний затвор) Каховської греблі. Ситуація навколо найбільшої водойми України привернула увагу ЗМІ, її активно коментували науковці й чиновники. Не дивно, адже водосховище забезпечує водою значну частину півдня України, зокрема, окупований з 2014-го року Крим. До всього цього поруч із водосховищем розташована найбільша в Європі Запорізька АЕС, робота якої потребує постійного охолодження.

"Українська правда" розбиралася, чим небезпечне зниження рівня води в Каховському водосховищі. А також з'ясовувала, хто і як може вирішити цю проблему і чому саме водосховище називають частиною "контрольованої екологічної катастрофи".

Велика вода 

Каховське водосховище – найнижче, тобто останнє за течією водосховище на Дніпрі. Щоб його створити, в 1950-их роках ріку перегородили греблею Каховської ГЕС. 

Так утворилася штучна водойма понад 200 кілометрів завдовжки з максимальною шириною більше, ніж 20 кілометрів.

На місці Каховського водосховища колись були розташовані десятки сіл. Також рукотворна водойма затопила Великий Луг – величезні річкові плавні, історія яких тісно пов'язана із Запорозькою Січчю. 

Каховське море, як ще називають цю штучну водойму, здатне вміщати 18 кубічних кілометрів води і за цим показником не має собі рівних в Україні.

Будівництво Каховської ГЕС. 1955 рік. ФОТО З САЙТУ УКРГІДРОЕНЕРГО

На лівому березі водойми розташована Запорізька АЕС, яку сьогодні контролюють росіяни. 

Каховський канал постачає воду з водосховища до сіл та полів Херсонської та Запорізької областей. А канал Дніпро – Кривий Ріг забезпечує водою промислові райони Криворіжжя. 

Особливість обох каналів у тому, що вода не може ними текти сама собою – лише за допомогою насосів. Натомість по Північно-Кримському каналу вода до Криму тече самостійно, завдяки природному ухилу. Але тільки за умови, що в самому водосховищі зберігається достатньо високий рівень.

Яким має бути рівень 

Рівень води можна регулювати. Упродовж десятків років його тримали в межах від 15 до 16 метрів. Взимку рівень води могли знижувати приблизно до 14,5 метрів для того, щоб навесні, коли тануть сніги, можна було прийняти більше води.

Рівень води важливий. Якщо він надто низький, споживачі можуть залишитися без води, оскільки насоси забирають її на певній глибині. Судноплавство при надто низькому рівні також або неможливе, або небезпечне. 

При вищому за норму рівні вода буде підтоплювати населені пункти й розмивати береги. Екосистема водосховища та її окремі мешканці також "звикли" до певного рівня, але про це трішки згодом.

Найнижча точка

Окупанти почали скидати воду з Каховського водосховища у жовтні минулого року. Оскільки в цьому місці лінія фронту проходить по Дніпру, українські фахівці не мають доступу до греблі, тому вода через неї продовжує безконтрольно витікати. 

Найнижчий рівень води у водосховищі – 13,71 метра був зареєстрований 6 лютого цього року. Це принаймні на 130 сантиметрів нижче нормального показника. 

Ще один метр відділяв його від позначки 12,7 метрів – те, що фахівці називають рівнем мертвого об'єму. Якщо простими словами, то нижче цього рівня водосховище, а також пов'язані з ним водозабори, взагалі не можуть нормально працювати. Тому спускатися до цієї відмітки не можна і на практиці цього ніколи не робили. 

Але найрізноманітніші проблеми можуть початися задовго до того, як рівень мертвого об'єму буде досягнутий. Частина з них стосуються передусім живої природи.

Втрачені мілководдя

Одна з особливостей Каховського моря в тому, що мілководдя займають у ньому відносно невелику площу. Якщо в інших водосховищах дніпровського каскаду ділянки з мілкою водою сягають 25% і більше від загальної площі, то в Каховському – лише близько 5%. 

Вони важливі, тому що саме тут зосереджена вища водна рослинність – наприклад, той же очерет. І саме тут нереститься риба.

Якщо загальний рівень води знизиться, існуючі мілководдя висохнуть. Це означатиме, що рослини масово загинуть, будуть розкладатися і забруднювати воду. А риба не матиме де нереститися, тому найближчими роками їхня чисельність скоротиться. 

– Звичайно, там, де рівень води знизиться, утворяться нові мілководдя. Але поки там сформується нова рослинність і вони зможуть функціонувати як нерестовища, пройде чимало часу, – пояснює Сергій Дубняк, завідувач відділу екологічної гідрології та технічної гідробіології Інституту гідробіології НАН України.

"Великі і Малі Кучугури" – орнітологічний заказник на островах Каховського водосховища. Колись це була частина Великого Лугу. ФОТО: ВІКТОР БУСЕЛ

Дістати до дна

Упродовж десятків років на дні водосховища накопичилися відклади, які містять важкі метали, нафтопродукти та інші шкідливі речовини. Поки їх ніхто не тривожить, вони не становлять особливої небезпеки. 

– Але чим нижчий рівень води, тим сильніше хвильові процеси, які викликає вітер на поверхні, будуть впливати на донні відклади, – розповідає Сергій Дубняк. – Відтак всі ці досі "законсервовані" шкідливі речовини потраплятимуть у товщу води і наражатимуть на небезпеку мешканців водосховища та людей, які споживають воду.

До того ж, на окиснення органічних речовин, які з мулу потрапляють у воду, витрачатиметься значна кількість розчиненого кисню. Простими словами це означає, що рибам та іншим мешканцям водосховища буде складніше дихати.

Ще більше цвітіння води

Цвітіння води – проблема, добре відома не тільки Каховському водосховищу. Але через падіння рівня води вона може посилитися. 

– Уявіть, що ви взяли тарілку борщу і злили з неї верхню юшку. А все густе так і лишилося посередині дна, – розповідає Михайло Сон, старший науковий співробітник Інституту морської біології НАН України.

– Щось схоже може відбуватися й у водосховищі – більшість поживних речовин, потрібних для розмноження фітопланктону, зосереджені в мулах посередині водойми. Якщо об'єм води зменшиться, вона прогріватиметься краще, а концентрація поживних речовин збільшиться. Тому цвістиме вона ще сильніше, – пояснює Михайло.

Умовно хороша новина полягає в тому, що цвітіння відбувається влітку. Яким тоді буде рівень води в Каховському водосховищі – сьогодні напевно не може сказати ніхто. Адже це залежить від різних факторів і насамперед від ситуації на полі бою.

Запорізька АЕС

Значно більше ніж цвітіння води чи втрата рибних ресурсів лякає безпека Запорізької АЕС.

Підстави непокоїтися є.

Дуже умовно заспокоїти може той факт, що рівень води у водосховищі – лише одна з сьогоднішніх загроз для Запорізької АЕС. 

Час від часу її то обстрілюють, то просто над нею пролітають ракети. Оскільки АЕС незаконно контролюють російські окупанти, то говорити про її нормальну роботу взагалі не випадає.

Атомні реактори, навіть у нинішньому режимі, коли вони не виробляють електроенергію, потрібно охолоджувати. Для цього Запорізька АЕС використовує спеціальну водойму-охолоджувач, куди вода потрапляє з Каховського водосховища. Система охолодження може працювати нормально доти, допоки рівень води не опустився нижче позначки 13,2 метра. Тобто за найнижчого рівня, який у нас спостерігався під час війни, було ще пів метра запасу.

Олег Войцехович, завідувач відділу радіаційного моніторингу природного середовища Українського гідрометеорологічного інституту УкрГМІ ДСНС України і НАНУ, каже, що система охолодження реакторів розрахована навіть на дуже малоймовірні сценарії. Це означає, що якщо росіяни не вчинять чогось абсолютно безглуздого на зразок повного підриву дамби Каховської ГЕС, або навмисно не зіпсують чи вимкнуть систему охолодження реакторів, то аварії не має статися.

Навіть попри такий оптимістичний прогноз варто розуміти, що атомні електростанції аж ніяк не створювалися спеціально для подібних "експериментів", роботи під час воєнних дій та в умовах окупації. Іншими словами, навіть якщо в аварії не зацікавлений ніхто, її ризик зараз значно вищий, ніж у мирний час.

Не дістанься ж ти нікому!

Виникає питання: а навіщо росіянам знадобилося знижувати рівень води в Каховському водосховищі? Точної відповіді ми не знаємо.

Одна з найбільш очевидних версій полягає в тому, що так вони прагнуть залишити без води людей і поля. Або щонайменше залякати нас такою перспективою.

Так це чи ні, але вони стріляють собі в ногу. Адже Кримський півострів може нормально отримувати воду Північно-Кримським каналом тільки за умови, якщо у водосховищі достатній рівень води. При зниженому, як зараз, рівні це також можливо, але потік води буде значно меншим. В холодну пору Крим не потребує так гостро води, але влітку споживання значно зросте.

Виглядає так, ніби росіяни діють, м'яко кажучи, нелогічно. Адже окупований Крим явно потерпав без води, і росіян це точно не влаштовувало. Втім, багатьом речам, які вони роблять, починаючи від самої так званої "спеціальної воєнної операції", бракує здорового глузду. Тому можна припустити, що й тут немає глибшого смислу, ніж завдати Україні ще більше збитків і зіпсувати ще більше нервів.

Дамби під загрозою

Ще одна серйозна проблема, яка може виникнути через зниження рівня води – розмивання берегів і руйнування берегозахисних споруд.

Загальна довжина берегової лінії Каховського водосховища становить понад 800 кілометрів. Із них приблизно 200 кілометрів захищають дамби чи інші подібні споруди. Якби не вони, водосховище підтоплювало б час від часу деякі населені пункти на своїх берегах.

Частину з цих споруд побудували ще тоді, коли створювалося водосховище. Але інші – вже після його наповнення, коли стало зрозуміло, що в певних місцях берег розмивається особливо інтенсивно.

– Ці другі укріплення робилися вже при тому рівні води у водосховищі, який витримувався по факту, тобто 15 метрів і вище. Тепер, якщо рівень суттєво знизиться, вітрові хвилі будуть розмивати основу берегоукріплювальних споруд і вони руйнуватимуться. Це дуже серйозний і небезпечний процес, – каже Сергій Дубняк.

Дякувати природі

Можна продовжити перелік негативних наслідків зневоднення Каховського моря. Але, як і у випадку з дамбами чи цвітінням, для частини з них ключовим є питання часу. Очевидно, чим довше залишатиметься знижений рівень води, тим гірше. І навпаки – якщо проблема швидко владнається, наслідки можуть бути мінімальними.

На щастя, від початку лютого ситуація з водосховищем покращилася. Заступник голови Держводагентства Ігор Гопчак на самому початку березня розповів, що рівень підвищився до позначки 14,08 метра.

Дякувати за це треба природі – впродовж зими було чимало дощів та мокрого снігу, які наповнили Дніпро водою. Це дало можливість скидати з вищого, Дніпровського водосховища у Каховське море достатньо води, щоб стабілізувати і навіть трішки підвищити рівень в останньому.

– Поки можу сказати, що десь до кінця квітня – початку травня такий рівень можемо підтримувати, якщо ситуація не зміниться, якщо вони (росіяни – УП) більше нічого не відкриють, або нічого не підірвуть, – каже Ігор Гопчак.

Якщо опадів буде багато, такий рівень можна протримати навіть до початку літа. Хоча він нижчий за норму, але достатній для того, щоб ситуація залишалася під контролем.

Очевидно, що, як і у випадку із загибеллю чорноморських дельфінів, цю екологічну проблему ніхто не зможе вирішити краще, ніж українські військові. Адже відремонтувати і закрити шандори (затворні щити греблі) наші фахівці зможуть тільки тоді, коли Україна відновить контроль над греблею Каховської ГЕС.

Дніпро, якого вже немає

Розповідь про біди Каховського моря під час війни не буде повною, якщо не згадати, що це водосховище вже саме по собі є бідою. Принаймні з точки зору дикої природи.

– Створення каскаду водосховищ на Дніпрі – це велика контрольована природна катастрофа, – каже Михайло Сон. – Там, де зараз розташоване Каховське водосховище, до цього були великі плавні з численними згинами, протоками, озерами та велетенськими лугами. Ця територія забезпечувала випас величезної кількості худоби і нерест величезної кількості риби.

Нижче цієї місцевості, відомої як Великий Луг, розташована дельта Дніпра. До спорудження Каховської дамби тут щовесни великі площі затоплювала вода. У заплавних водоймах, які живилися цими розливами, виводилася безліч комах і нерестилася безліч риби, яка цими комахами харчувалася.

– Завдяки цим розливам формувалася принаймні половина, а то й більше місцевого біорізноманіття, – пояснює Михайло Сон.

Після створення Каховського моря природа кардинально змінилася. Разом із п'ятьма іншими великими водосховищами воно перетворило Дніпро зі швидкої річки на каскад величезних ставків. Один із найбільш відомих наслідків – скорочення чисельності осетрових, які до цього були звичною у Дніпрі рибою.

Біологія більшості осетрових така, що вони живуть у морі, а ікру відкладають у верхів'ях річок. Але якщо їхній шлях перегородити греблею, розмножуватися вони не зможуть. Саме це й сталося у Дніпрі.

Втім, ця історія безліч разів повторювалася в інших річках по всьому світу. Наприклад, кілька років тому в Янцзи "офіційно" вимер китайський веслоніс – одна з найбільших прісноводних риб на планеті.

В одному з наступних матеріалів "Українська правда" планує детальніше розповісти про те, як і для чого українські ріки не тільки можна, але й потрібно повертати до первісного стану, і про людей, які цим опікуються.

Фото угорі: гребля Каховської ГЕС утримує 18 кубічних кілометрів води, що робить Каховське водосховище найбільшим в Україні. ФОТО З САЙТУ УКРГІДРОЕНЕРГО

• Катастрофічні наслідки російького вторгнення. Чому міліє Дніпро і як це повʼязано з окупацією Каховської ГЕС?
• Битва за воду Дніпра: росія знищує українцям доступ до води (розслідування BBC)
• Як Росія та війна нищать довкілля України