Напередодні війни підприємства ОПК були завантажені в середньому на 50%, зараз ситуація не краща - експерт

|
Версия для печатиВерсия для печати

Спеціалізовані броньовані автомобілі (СБА) відіграють критично важливу роль на полі бою. Бо, окрім того, що вони бережуть життя військових, сучасні СБА ще й можуть бути обладнані кулеметами чи гранатометами. Розробкою саме таких сучасних машин займається компанія «Українська бронетехніка», яка є відомим постачальником озброєння на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Як працюють підприємства ОПК України у стані очікування на ленд-ліз, Укрінформу розповів генеральний директор приватного КВП «Українська бронетехніка» Владислав Бельбас.

У СИЛАХ ОБОРОНИ ЕКСПЛУАТУЄТЬСЯ ПОНАД 200 АВТОМОБІЛІВ «УКРАЇНСЬКОЇ БРОНЕТЕХНІКИ»

- Які зразки озброєння і військової техніки виробництва вашої компанії наразі користуються найбільшим попитом?

На зовнішньому ринку найбільшим попитом користувався наш броньований автомобіль «Варта» (MRAP Varta). Популярними були автомобілі в звичайній комплектації для перевезення десанту, а також медичний евакуаційний автомобіль. Такий автомобіль захищений від підривів. Машина може перевозити до 10 людей. Крім того, вона оснащена туреллю для встановлення кулемета або гранатомета. Тобто може виконувати завдання й з ураження ворога. Ці автомобілі користуються чималим попитом у країнах Заходу при організації військових дій. 

«Варта» також була наймасовішим автомобілем, що постачався для Збройних Сил, Нацгвардії та інших українських силових формувань . Втім, десь з 2018 по 2020 роки була помітна тенденція зростання популярності полегшених бронемашин. Такою машиною є «Новатор». Це легкий тактичний броньований колісний автомобіль, який є більш універсальним. На таких машинах ми вже тестували встановлення бойових модулів. До слова, компанія останні роки займалася інтеграцією різного корисного навантаження на «Новатор». Мова йде, наприклад, про системи контр-БПЛА, ударні безпілотники, дрони-камікадзе і дистанційно-керовані бойові модулі.

Крім того, компанія «Українська бронетехніка» займається не тільки виробництвом, власне, бронетехніки, а й виробництвом зброї і боєприпасів.

120-мм міномет МП-120 виробництва «Української бронетехніки» є єдиним мінометом такого калібру, який пройшов державні випробовування і поставлений на озброєння в Україні.

На момент широкомасштабного вторгнення наша компанія розробила і здала міністерству зразок мобільного міномета ДКР «Смерека», а також проводила попередні його випробування.  Це була дослідно-конструкторська робота, яка виконувалась за кошти Міноборони. 

 

- Скільки на сьогодні автомобілів виробництва КВП «Українська бронетехніка» експлуатується в силах оборони?

- Досить значна кількість – понад 200 автомобілів. Утримаюся від додаткових деталей щодо характеристик. Наша компанія добросовісно постачає техніку з 2016 року. Всі поставлені з того часу авто сьогодні експлуатуються. Проводиться сервісне та гарантійне обслуговування.

 - Як ви вважаєте, чи доцільно та чи взагалі можливо такі броньовані автомобілі обладнати системами штучного інтелекту?

- Чим складніше система, тим менше вона надійна. Ми маємо балансувати і розробляти техніку так, щоб не втрачалася її надійність. Але є і розуміння, що цифровізація та автоматизація – це невідворотній процес і ми в будь-якому разі будемо рухатися цим шляхом.

ВРАНЦІ 24 ЛЮТОГО ПЕРЕДАЛИ ВСЮ НАЯВНУ ТЕХНІКУ ПІДРОЗДІЛАМ ТЕРОБОРОНИ

- Як змінилася робота підприємства з початком війни?

- Суттєво змінилася. На жаль, наші виробничі потужності знаходилися на північних околицях Києва, куди був нанесений удар російських військ. Ми врахували попередження досвідчених у військовій сфері людей щодо високої ймовірності нападу ворога саме з півночі через Овруч-Іванків у напрямку Києва. У зв’язку з цим представники компанії провели низку зустрічей з щойно сформованими підрозділами тероборони в січні-лютому. Тобто ще до нападу ми організували та провели навчання й інструктаж і вже 24 лютого з 7 до 9 години ранку передали всю наявну техніку теробороні.

За перші два тижні повномасштабної війни компанія ремонтувала та відновлювала техніку, яка була не на ходу чи яка зазнала пошкоджень у бою буквально в перші дні. Фактично ми працювали вже під обстрілами, аби «поставити на колеса» все, що можна. І відразу ж все справне передали Нацгвардії та іншим силовикам. На жаль, частина співробітників компанії перебували в захопленому Іванкові, який був відрізаний у перший же день нападу.

Через два тижні, коли бойові дії почалися вже зовсім поруч з нашим виробництвом, його довелося повністю евакуювати і повернутися до нього ми змогли лише після звільнення Київщини.

 

МИ ПРАЦЮЄМО НАД «ЦІКАВИНКАМИ» ДЛЯ ОКУПАНТІВ

- Чи збільшилося під час війни замовлення?

- Кількість замовлень на постачання нової техніки зменшилася. Взагалі війна внесла серйозні корективи з точки зору спроможностей підприємства. Втім, скажімо, ми можемо зараз виробляти автомобілі «Новатор». Однак виробництво такого авто займає 6-9 місяців, а міністерство оборони шукає зараз продукти, що є вже в наявності. Тобто купівля за імпортом. На мою думку, як завжди істина десь посередині. Бо, дійсно, для ведення бойових дій техніка потрібна зараз, а не через 6-9 місяців. З іншого боку, якщо купувати все за імпортом, причому все різношерсте, то через якийсь дуже короткий період часу експлуатація цих машин припиниться, оскільки немає ні постачання комплектуючих, ні обслуговування.

- Раз ми вже заговорили про імпорт, яка частка імпортних компонентів у вашій продукції -  у процентному співвідношенні?

- Частка імпортних компонентів у нашій продукції варіюється в середньому від 40 до 70%. Все залежить від продукту. Є вироби, які на 80% складаються з українських комплектуючих. Взагалі індустрія в Україні досить розвинута в цьому плані. Але, на жаль, тієї підтримки, яку ми маємо на сьогодні, у нас не було в 2014 році. Тоді більшість європейських країн заборонили експорт технологій та продукції військового призначення в Україну. Наші підприємства мали розробляти та виробляти таку продукцію або брати іноземні зразки цивільного призначення і доробляти їх до військового призначення. Тобто вже на момент початку збройної агресії у нас не було суттєвої залежності від іноземних комплектуючих.

 - Чи займаєтесь ви ремонтом техніки зараз і якщо так, то чи існує чіткий механізм таких робіт?

Ми виконуємо зараз значний обсяг ремонтів раніше поставленої техніки. Але, на жаль, змушений говорити про відсутність системи в організації ремонту та відновлення техніки, проведення переговорів та фінансування таких робіт.

- Над якою новою продукцією ви працюєте?

- Компанія історично виконувала одночасно не менш ніж 10 дослідно-конструкторських робіт (ДКР). Причому переважно за власні кошти. Під час дії воєнного стану, на жаль, комісії, які проводили ці роботи, припинили своє існування і на даний момент активної роботи зі сторони замовника немає. Однак, у нас додалося декілька проєктів. Звісно, враховуючи обставини, скажу лише, що ми працюємо над «цікавинками» для окупантів. Мова йде як про нові вироби, так і про варіації корисного навантаження на існуючі зразки.

 

- Наскільки озброєння, яке виробляється в Україні, конкурентоспроможне з тим, що за кордоном?

- Оскільки я до приходу в компанію займав посаду керівника державного спецекспортера, маю значний досвід просування продуктів українських виробників озброєння і військової техніки на різних світових ринках. Однозначно, продукція, яку виробляє Україна, достатньо конкурентна.

ПІДПРИЄМСТВА УКРАЇНСЬКОГО ОПК ТРЕБА МАКСИМАЛЬНО ЗАВАНТАЖИТИ

- Як ви можете оцінити потенціал українського оборонно-промислового комплексу?

- Якщо відповідати одним словом – потенціал неймовірний. На момент повномасштабного вторгнення ворога підприємства оборонно-промислового комплексу були завантажені в середньому на 50%, а з деяких видів техніки цей відсоток є ще меншим.

Для того, щоб використовувати цей потенціал на повну, держава вже зараз мала б визначити пріоритети: релокація підприємств з зон ризику на безпечні території, модернізація та налагодження максимально швидкого серійного виробництва всієї продукції, яку можуть виробляти в країні. Просто необхідно змінювати умови і правила – у військовий час не має проводитися тендер, не має стояти довгий вибір, який український безпілотник купити. Їх потрібно замовляти всі, і виробляти всі. І це була б правильна державна політика. А не так, як сьогодні – ми почекаємо, що ми отримаємо по ленд-лізу, а ви тут собі поки виживайте як хочете. Доки держава чекає – частина виробників не виживе.

- Що може наразі зробити Україна, не чекаючи на ленд-ліз? Чи не спричинить ленд-ліз негативних наслідків для українського ОПК у майбутньому?

- Не чекаючи на ленд-ліз, Україна просто зобов’язана розміщувати замовлення у внутрішніх виробників. Чи будуть негативні наслідки для українського ОПК від ленд-лізу? - Будуть. Але тут ключове слово «українського». Бо якщо не буде ленд-лізу, то не буде українського ОПК. Тут має бути здоровий баланс із можливостями постачання за імпортом і можливостями внутрішніх виробників. В моєму розумінні внутрішні виробники мають бути завантаженими на 170% від своїх виробничих можливостей, працювати в дві зміни на всіх продуктах, які вони можуть виробляти. Паралельно ленд-ліз може надавати ту саму продукцію, тільки зараз, швидше. Бо це дійсно потрібно.

- Чи готові підприємства виробляти високотехнологічну продукцію, і що треба зробити, аби пришвидшити цей процес?

- Українські підприємства готові виробляти високотехнологічну продукцію та вже виробляють її. Є проблема в тому, що від початку введення воєнного стану держава не спростила процес та навіть не розробила зрозумілих правил з урахуванням усіх обставин. От що робить країна, коли в неї війна? Країна стає на «військові рейки» і перестає гратися в конкуренцію та цінову політику, а завантажує виробництво по максимуму. Що ж у нас? На даний момент дослідно-конструкторські роботи згорнуто, комісії розформовано. Тобто завершити, наприклад, поставлення на озброєння якогось виробу неможливо, навіть якщо він вже пройшов усі випробовування.

Окрім того, є питання щодо правил поставок у воєнний час. Вони мають різнитися від умов у мирний час. Закон про оборонні закупівлі, ухвалений у 2020 році, так нормально і не запрацював. Він передбачав хоч і не велику, але цінову преференцію у 10% для українських виробників у мирний час. А зараз взагалі не зрозумілий процес закупівель.

Я переконаний, що зараз замовник і весь ОПК має орієнтуватися на постачання всього, що є. При цьому внутрішній виробник має не стояти осторонь і спостерігати за цим процесом, оскільки без внутрішнього виробника жодна з тієї техніки, яка поставлена нам, не буде оперативно відремонтована. Ми ж не можемо для ремонту, приміром, американської гаубиці возити її до США. Відповідна база має бути створена в Україні бажано і з приватних підприємств або державно-приватних, але з тих, які можуть бути гнучкими до організації бізнесу.

 

- Прокоментуйте, будь-ласка, державно-приватне партнерство. Чи може це стати двигуном прогресу українського ОПК?

- Державно-приватне партнерство в Україні давно працює і навіть є деякі успіхи. Наприклад, розробка комплексу «Нептун», коли ДП «ДержККБ «Луч» залучало як співвиконавців і співрозробників ряд приватних підприємств, у тому числі і нашу компанію. Те саме стосується комплексу «Вільха» та перспективних ЗРК комплексів і таке інше. Наприклад, коли такі підприємства отримують замовлення щодо розробки складних систем, то в роботі беруть участь ще 10-20-30 субпідрядників. Фінансуючи такі програми, держава розвиває державно-приватне партнерство. Наразі державі дуже важливо сформувати завдання для власних підприємств ОПК, а також максимально завантажити серійне виробництво.

Наша компанія вбачає значні перспективи співпраці з державними підприємствами. Зрозуміло, що для реалізації масштабних проєктів потрібно мати стратегії розвитку, відповідні програми тощо. Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості з 2020 року від моменту створення виділяло якійсь кошти, ініціювало якійсь програми переоснащення, збирало бізнес-плани, техніко-економічні обґрунтування тощо. Але, на жаль, на даний момент нема жодної концептуальної програми, яка була б результативною.

– Як ви вважаєте, чи можлива взаємодія українських виробників озброєння та іноземних інвестиційних капіталів та чи зможе така співпраця бути вигідною для обох сторін?

- Я дуже-дуже скептичний стосовно іноземних інвестиційних капіталів. Не знаю жодного успішного прикладу інвестиційної співпраці, скажімо, аграрного чи іншого державного невійськового підприємства і зовнішнього якогось капіталу. А у військовій сфері все це ще складніше.

- росія зараз перебуває під санкціями. Як, на вашу думку, вони виходитимуть із ситуації, при створенні сучасних систем озброєння? Чи зможуть у рф створювати ефективну, високотехнологічну зброю без імпорту комплектуючих?

- росія перебуває під санкціями вже не перший рік. Водночас весь цей час продовжувала виробляти зброю. Зараз ми бачимо, для прикладу, зразки танків, де встановлені французькі тепловізійні системи. росіяни весь цей час знаходили способи обходити санкції, і я переконаний, будуть продовжувати пошуки таких обхідних шляхів. Наша задача як країни – зробити все, аби ці шляхи блокувати.

Якщо говорити про спроможність виробляти високотехнологічну зброю без імпорту комплектуючих, то якийсь час це не буде можливим. Від деяких зразків без імпорту їм ймовірно доведеться відмовитися взагалі.

- А в якому стані технологічна база в Україні?

- Технологічна база в Україні, на жаль, серйозно постраждала. Східні та південні області історично мали гарно розвинені промислові підприємства, в тому числі оборонно-промислового комплексу. Зараз частина з них захоплена, частина зруйнована або перебуває в зоні активних бойових дій.

- Як бачите роботу своєї компанії у середньостроковій перспективі?

- Перший крок зараз – це повне відновлення можливості серійного виробництва у зв’язку з втратою підрядників на тимчасово окупованих територіях. І ми працюємо над цим. Також дуже важливо налагодити та розвивати ефективну співпрацю між замовником і підприємством.

Дмитро Бадрак, фото: Євген Котенко

«Аргумент»


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]