Придушення економічної свободи у світі триває. В Україні також

Версия для печати

Уряд України з завзятістю, гідною явно іншого застосування, продовжує ставити шалені експерименти у сфері економічної політики, беручи приклад із нацистської Росії та тоталітарної Білорусі. Висновки із 30-річного спостереження за нематеріальним активом "Економічна свобода".

Фонд «Спадщина» (Heritage Foundation) опублікував ювілейну, 30-ту доповідь про стан економічної свободи у світі «Індекс економічної свободи 2024». Перед нами результат тривалої роботи великої групи вчених, аналітиків з усього світу. Спостереження за економіками ~170 країн світу протягом 30 років дозволяє сформулювати низку висновків щодо економічної політики, зростання та розвитку.

Всупереч популістській думці про домінацію капіталізму у світі лише чотири країни є повністю економічно вільними. За шкалою від "0" до "100" (max. свободи) вільними вважаються ті, хто має 80 балів і більше. Це Сінгапур, Швейцарія, Ірландія та Тайвань. Минулого року у цій групі було сім країн.

У групі «переважно вільні» лише 22 країни (70-79,9 балів). Ще 55 країн є «помірковано вільними» (60 – 69,9 балів). 95 країн (понад 50%) мають рівень економічної свободи менше 60 балів. З них 62 країни вважаються «переважно невільними» (50-59,9 балів) та 33 країни – «репресованими. Серед них знаходиться Китай, на 151 місці (48,5 балів).

США перебуває на межі вильоту з категорії «переважно вільних» країн. З результатом 70,1 бала Америка посіла 25-е місце. Найгірший результат за 30 років спостережень. У середині 1990-х неможливо було уявити, що Америка матиме менше економічної свободи, ніж Об'єднані арабські емірати (22 місце), Маврикій (19 місце), Литва (15 місце) або Естонія (8 місце). Існує думка, що у Скандинавські країни – це соціалізм, а США – це капіталізм. Це явний фейк. Судіть самі. В Індексі економічної свободи-2024 Данія опинилася на 7-му місці (77,8 балів), Швеція – на 9-му (77,5 балів), Норвегія – на 10-му (77,5 балів), Фінляндія – на 12 -м (76,3 балів). Усі країни Балтії (Естонія – 8-а, Литва – 15-а, Латвія – 20-а) мають набагато кращі показники, ніж Америка. З урахуванням того, що в цих країнах найвищий рівень політичної та особистої свободи, найякісніший захист прав власності, то справедливо заявити, що саме Скандинавські та Балтійські країни є острівцем справжнього капіталізму. А США впевнено сповзає до зони Держави загального інтервенціонізму. Тут уже цілі сектори схожі на соціалістичний кошмар, у якому встановлено правила олігархату та синдикалізму. Це стосується охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, фінансових ринків та все більше промисловості. Трильйонні дотації з держбюджету – яскравий приклад порочних номенклатурно-комерційних практик.

За методологією Heritage Foundation економічна свобода складається з наступних компонентів:

           1) права власності (середсвітовий показник 53,6 балів),

           2) юридична ефективність (48,9 балів),

           3) цілісність Уряду (43,9 балів),

           4) податкове навантаження (78,2 балів),

           5) державні витрати (64,0 бала),

           6) фіскальне здоров'я (52,2 балів),

           7) свобода бізнесу (62,3 балів),

           8) свобода на ринку праці (56,1 балів),

           9) монетарна свобода (67,6 балів),

           10) свобода торгівлі (69,9 балів),

           11) інвестиційна свобода (56,4 балів),

           12) фінансову свободу (48,8 балів).

Всі ці компоненти згруповані в чотири фактори: 1) верховенство права; 2) розмір держави; 3) регуляторна ефективність; 4) відкриті ринки.

Найнижчий показник у середньому у світі – за чинником «верховенство права». Це стан високої корупції у багатьох країнах, як наслідок широкого функціоналу Держави та величезної дискреції розпорядників чужої. Левіафан – основне джерело економічного зла у світі. У Скандинавських країнах йому поки що протистоїть потужна культура політичного активізму, працьовитості, чесності, відповідальності, солідарності та особистої скромності. Вона унікальним чином сформувалася на основі протестантизму та традицій минулого. Без неї досягти таких результатів було б неможливо. Тому сліпе копіювання законів Данії чи Швеції Україною чи Аргентиною не дасть такого самого результату.

Найвищий показник – податкове навантаження. Тут слід зазначити особливості методології з цього аспекту. Автори беруть до уваги граничні ставки прибуткового податку на фізичних та юридичних осіб. У 2024р. у середньому у світі вони склалися лише на рівні ~30% і 25% відповідно. Середньосвітовий рівень держвитрат склав ~31% ВВП, але рівень державного боргу зріс до ~65% ВВП. Для порівняння рівень держвитрат в Україні останні два роки становить ~65% ВВП, а до цього середньорічний обсяг держвидатків у період 2002-2021рр. становив ~45% ВВП. На жаль, методологи Індексу в оцінці податкового навантаження сильно звужують оцінки, залишаючи за кадром та оподаткування фонду зарплати, та ПДВ, та багато інших аспектів, включаючи витрати податкового адміністрування.

Традиційно автори розбивають усі країни на п'ять груп за рівнем економічної свободи та порівнюють із показником «ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності» у 2022р. У групі економічно «вільні країни» цей показник $103,9 тисяч, у групі «переважно вільні» – $61,05 тисяч, у групі «помірно вільні» – $32,2 тисячі, у групі «переважно вільні» – $10,64 тисячі, у групі «репресовані» – $10,4 тисячі.

«Економічна свобода тісно пов'язана із відкритістю до підприємницької діяльності. Вона дозволяє людям впроваджувати інновації, реагувати на нові можливості на ринку та досягати успіху завдяки своїм власним зусиллям. Враховуючи цей позитивний взаємозв'язок, урядам слід виявляти обережність при реалізації недалекоглядних програм стимулювання, які збільшують їх власні витрати або додають нові рівні регулювання. І перше, і друге знижує рівень економічної свободи». Найкращих результатів економіки домагаються ті країни, які створюють стимули для підприємництва. Йдеться про ліквідацію бар'єрів на ринку праці, товарів і грошей, розширення свободи вибору Споживача шляхом ліквідації торгових бар'єрів, а також перешкод для повноцінної конкуренції.

У моделі Держави загального інтервенціонізму VIP-розпорядники чужого створюють порочну мотивацію собі дерибанити гроші платників податків, а для малого бізнесу – ухилятися від податкових та регуляторних придурків. У моделі підприємницького зростання працює мотивація «роби кращою, якіснішою та дешевшою – і буде тобі визнання Споживача». Є стимул ретельно аналізувати всі релевантні фактори та обставини ринкового обміну, щоб мінімізувати ризик помилки. Це важливо, якщо людина розпоряджається своїми грошима, іншими формами капіталу. Зовсім інше ставлення до чужого, чи це активи держпідприємства, бюджетні гроші чи капітал великої корпорації (з позиції менеджера). Чим більше в економіці країни позитивної, підприємницької ініціативи, тим вищі шанси на швидке, довгострокове економічне зростання і, відповідно, вирішення ключових проблем країни, від безпеки до бідності та демографії. У «переважно невільних» та «репресованих» країнах середньокраїнної у стані багатовимірної бідності живе 15,4%. У «переважно вільних» та «вільних» країнах – лише 1,9%.

Автори Індексу встановили, що за період 30 років країни, які підвищували рівень економічної свободи, мали середньорічні темпи зростання ВВП на душу населення за ппс 2,6%, а ті, які знижували – лише 1,7%. За період останніх 20 років ці цифри становлять 2,7% та 2,0% відповідно. Висновок ювілейної 30-ї доповіді про стан економічної свободи у світі наступний: «Економічно вільні та динамічні суспільства неодноразово демонстрували, що вони здатні підвищувати рівень життя та ефективно реагувати на будь-які кризи. Історія сповнена незліченними прикладами людського прогресу та досягнень країн та їхніх громадян — мільярдів людей у всьому світі, чиє життя помітно покращало. Вони продовжують прагнути більшої свободи. Шлях, яким глобальна економіка має йти, щоб стати сильнішим, лежить через відновлення прихильності до перевірених ідей системи вільного ринку».

Це не мем, не гасло і передвиборний меморандум. Це науково обґрунтований висновок. Якщо полісімейкери країни ігнорують науку, їм не місце у державній системі прийняття рішень. Вони в Уряді шкодять, а не приносять користі. Вони там гальмують, а чи не прискорюють розвиток. Вони там послаблюють, а не зміцнюють обороноздатність та конкурентоспроможність країни.

Україна оцінно посіла 130-132 місце в Індексі економічної свободи-2024 з показником 52 бали. За фактором «права власності» у нас 23 бали зі 100 можливих. Для порівняння на Кубі 30,1 бал. Вдумайтесь тільки! Права власності у комуністичній Кубі захищені краще, ніж у сьогоднішній Україні. За юридичною ефективністю Україна має 30,4 балів. Приблизно стільки, як у Таджикистані (29,4 бали). За чесністю Уряду ми маємо 32,5 балів. У Куби – 36,2 бали, у Білорусі – 33,0 балів. Увага, питання: «Як запровадження кеш-беку на українські товари, імпортозаміщення та збільшення дотацій комерційних фаворитів збільшить шанси країни на швидке, довгострокове економічне зростання?»

Уряд України з завзятістю, гідною явно іншого застосування, продовжує ставити шалені експерименти у сфері економічної політики, беручи приклад із нацистської Росії та тоталітарної Білорусі. VIP-розпорядники чужого продовжують ходити скривавленими граблями від застосування інструментів порочної development economics, не бажаючи вчитися ні на своїх, ні на чужих помилках. В Уряду України, як і будь-якої іншої країни світу під носом ювілейна, 30-а доповідь про стан економічної свободи у світі з найціннішими рецептами розвитку та зростання. Така ж доповідь була перед полісімейкерами України 1995-го року. Ставлення до нього тоді, як зараз ідентичне – ігнор. Ось тому країна, в якій ~90% населення вважає свободу головною цінністю, залишається економічно слабкою, неконкурентоспроможною, соціально небезпечною, але з величезним державним сектором, де зайнятий майже кожен другий українець.

Друзі, адже правда, дуже потрібні. Заради кожного українського героя на фронті. На честь тих, хто віддав своє життя та здоров'я за нашу свободу. На згадку про наших великих предків, які розуміли цінність свободи. До естонців, литовців, чехів, арабів з Еміратів, болгар, уругвайців, корейців дійшло. А до нас? Починайте читати правильні книжки. Давайте робити економіку з науки. Глянець, понти, гасла та меми, а також консервація старої довоєнної моделі економіки руйнівні для країни.

Автор: Ярослав Романчук, науковий керівник Українського інституту економічного лідерства

(Джерело).

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• Два роки війни: у що вірить та на що сподівається Україна
• 150 мільярдів у тіні: де заховані три річні бюджети на виробництво дронів
• Юлія Самаєва: Війна триватиме роками - на що ми сподіваємось?