Про що свідчать нагороди брата Подоляка, полковника ГРУ

У нього два ще радянських ордена Червоної зірки - останні нагородження формально до 91-го року, але їх могли ще заднім числом за старими наказами роздавати. Плюс радянська медаль "За бойові заслуги" (вручали до 95-го року). Тобто "радянський" іконостас дуже непоганий як для 26-річного військового на момент розпаду СРСР.

Де це можна було встигнути заробити? Можливо ще Афганістан (хоча це до 89-го року і йому теж треба було встигнути туди потрапити), малоймовірно що Грузія, бо по датах не встигає, але по датах ще встигає у Придністров'я. Як і Гіркін. Хоча тут ще треба встигнути напрацювати на два ордена. "Встигає" у Карабах.

Але стоп, про що тут мова - у нього зліва нагрудний знак "Воїну інтернаціоналісту". Тобто за радянських часів це була відзнака за Афган, але можливо росіяни її роздавали і далі за інші звитяги.

Знизу зліва під "зірками" видно "поплавок" випускника вищого військово-навчального закладу збройних сил СРСР. Кадровий військовий, а не якийсь реконструктор-історик тіпа Гіркіна чи строковик, якому не пощастило потрапити в Афган.

Ще видно ювілейну радянську медаль - "70 років збройним силам СРСР", якою нагороджували з січня 88-го року всіх, хто був або у діючому війську (+ деякі інші категорії) на той час.

Далі йдуть вже російські нагороди. Два Ордена Мужества (перші нагородження з 94-го року) - це для рівня полковника цілком нормально. Хоча в перші роки все таки її роздавали не так активно. Тобто мабуть брав участь у чеченських кампаніях.

Ще видно медаль "За заслугі перед Отєчєством" II-го ступеня. Теж нічого дивного. Офіцеру не будуть видавати стандартну солдатську "Медаль за Отвагу", тому йдуть роздавати медаль за "отєчєство". Але все це державні нагороди.

Дуже цікавий тут другий нижній ряд медалей - це відомчі нагороди МО РФ. Перша зліва - медаль "За військову доблесть" II-го ступеня, якою нагороджують з 99-го року. Тобто точно були якісь відрядження в Чечню і на 99-й рік він точно ще був в армії.

Скажу більше. Далі йдуть три медалі "За відміннсть у військовій службі" I-го, II-го та III-го ступеня. Відповідно за 20, 15 та 10 календарних років вислуги у збройних силах. Тобто він не виходив раніше на пенсію і т.п.

А тепер найцікавіше. Нижній ряд, перша справа медаль - це відомча медаль МО РФ "Учаснику спеціальної військової операції", заснована в серпні 22-го року. Тобто брат Подоляка воював проти України - або фізично був залучений до війни (що навряд чи у 50+ років і в такому званні), або активно допомагав МО РФ у СВО.

Цю медаль отримують за:

"- разумную инициативу, усердие и отличие по службе;

- безупречную и эффективную гражданскую службу;

- добросовестное исполнение трудовых обязанностей;

- непосредственное выполнение задач в зоне проведения специальной военной операции;

- успешное выполнение задач, способствующих достижению целей специальной военной операции..."

Це ж як треба було підбирати команду Зеленського, щоб у нього в близькому оточенні опинились люди, чиї брати дослужились до російських полковників?

А чи можна зробити карколомну кар'єру на теренах колишнього СРСР, якщо не мати родичів полковників чи батька з ГРУ?"

Автор: Антон Павлушко, технічний спеціаліст, журналіст та аналітик в проекті InformNapalm

Від редакції видання «Аргумент»: у нас ніколи не було сумнівів у тому, що Михайло Подоляк - не той, за кого себе видає. У нього є "дира" у біографії білоруського періоду його життя, коли він об'єктивно діяв в інтересах росії проти тоді ще легитимного президента Білорусі Олександра Лукашенко. А коли КДБ Білорусі "витіснило" його з країни, Михайло Подоляк був працевлаштований в Києві в редакції видання "Обозреватель" (власність Михайла Бродського), де багато років працював в інтересах Григорія Суркіса - Віктора Медведчука, відомих як агенти КГБ. І також відомих, як багаторічних бізнес-партнерів Ігоря Коломойського. Таких "деталей" у біографії М. Подоляка - чимало.

Тому професійна журналістська спільнота ніколи не довіряла М. Подоляку, у тому числі через вкрай низькі людські якості.

Вся біографія М. Подоляка (як і його шефа - Андрія Єрмака) - предмет для детального вивчення СБУ, але Служба вкотре повторює свої страшні помилки. "Помилки", які вже вартували українському народові багатотисячних жертв, втратою половини населення країни та величезних територій.

P.S. У Росії помер брат радника президента Михайла Подоляка - він був офіцером ГРУ ГШ ЗС РФ

• Подоляк вигадав жалюгідне виправдання: «Ми не були готові підривати мости 24 лютого»
• Чому радники не можуть керувати країною?
• «Шістки» Єрмака: хто займається медіакіллерством для Офісу президента