"У мене померли дві собаки, бабуся Галя і улюблене місто Маріуполь" - історія дитячого щоденника, який збурив країну

До війни захопленням Сосновського було фотографувати чарівну природу Приазов'я, старовинні квартали рідного міста та сценічні постановки в театрах Маріуполя.

Після початку бойових дій в його об'єктив стали потрапляти лише біль, руїни і страждання знищеного вщент міста.

Очима фотографа

Євгеній Сосновський є двоюрідним дідусем маленького Єгора. Одного дня, вже після початку війни, той опинився на порозі його квартири разом із мамою та 15-річною сестрою. Усі вони були поранені в результаті вибуху.

За деякий час, розказує Сосновський ВВС News Україна, квартиру довелось залишити і переміститись в підвал сусіднього будинку.

ФОТО: EVGENY SOSNOVSKY. Фотографу Євгенію Сосновському вдалось вирватись з оточеного Маріуполя

Там в підвалі Євгеній і звернув увагу, що його маленький родич веде щоденник. Єгор викладав на папері все, що відбувалось з ним і його родиною з початку війни 24 лютого.

Дідусь сфотографував сторінки, списані нерівним дитячим почерком.

Крім фотографування Євгеній щодня займався пошуками хоч якої-небудь їжі і води для дітей в підвалі. Декілька разів йому доводилось перетинатись з чеченськими військовими в місті, які обшукували його і погрожували зброєю.

Після двох місяців перебування в окупації Євгенію вдалось вирватись з Маріуполя.

На початку травня він з дружиною і тещею зміг сісти на евакуаційний автобус, що залишав місто по "гуманітарному коридору".

Після важкої подорожі і чисельних блок-постів росіян вони змогли потрапити до українського Запоріжжя.

Сосновський зміг вивести цінний вантаж - флеш-картку з близько 400 фотографіями, зробленими в Маріуполі.

"Я надійно заховав її в особистих речах, щоб не знайшли при перевірках", - каже він.

Тепер його світлини - це важкі і трагічні свідчення вбивства рідного міста. Найдраматичніші саме ті, які вивів нерівним почерком на білому папері маленький 8-річний хлопчик.

Очима дитини

Свій щоденник маленький Єгор веде російською мовою з помилками, інколи розповідаючи про буденні події, інколи - про смерті і поранення родичів.

Серед тексту є й малюнки хлопчика. На них святкування дня народження, палаючі будинки, трупи, люди зі зброєю і танки.

- "ВІЙНА. Я добре поспав, прокинувся, посміхнувся, встав і почитав до 25 сторінок. Ще в мене помер дідусь".

"У мене рана на спині, зідрана шкіра. В сестри поранення голови. В мами вирване м'ясо на руці і дірка в нозі".

"Мені 8 років, сестрі - 15, мамі - 38. Ми співаємо. Час робити перев'язку: мама перша, я - другий, третя - сестра. До речі, в мене з'явилась подружка Віка. Вона весела і в неї хороші батьки".

"Я прокинувся, ну як і вчора, посміхнувся тощо. Бабуля пішла по воду. Повернулась. До речі, скоро в мене день народження".

"У мене померли дві собаки і бабуся Галя, і улюблене місто Маріуполь за весь цей час, починаючи з 24-го четверга".

Євгеній Сосновський каже, що автор щоденника наразі не є в безпечному місці. Він досі в Маріуполі. Мама не ризикнула з дітьми виїжджати евакуаційним рейсом і залишилась в підвалі.

"Він поки що в Маріуполі з матір'ю, старшою сестрою та бабусею. Але вони будуть намагатися виїхати в Запоріжжя. Ми всі на це дуже сподіваємось", - каже фотограф.

На фото угорі: маленький автор "Маріупольського щоденника" у підвалі

«Аргумент»

На цю тему:

• "Такого масштабу воєнних злочинів Європа не знала з часів Другої світової війни"