Як у РФ сатану забороняють: РПЦ стала сектою дегенератів

Версия для печати

На тлі втрати смислів у Росії продовжуються пошуки «духовно-містичного» призначення. Все на диво схоже на давнє маніхейство в шовіністичній обгортці.

Про псевдохристиянство РПЦ  розповідає видання novayagazeta.

Кривава жертва замість безкровної

«Сакральний» зміст СВО вже в перші місяці став основою нового богослов'я РПЦ. Але час не стоїть на місці: події, що відбуваються, починають змінювати і багатовіковий богослужбовий уклад російського православ'я. А саме — чин головного богослужіння, Божественної літургії, під час якої, як вірять християни, відбувається перекладання хліба та вина в тіло та кров Христа, яких долучаються віруючі до Нього.

Священики, які відмовлялися читати «патріаршу молитву за перемогу», ділилися відчуттям, як ця вставка в саму серцевину літургії руйнує її логіку і сенс — як «мирну безкровну жертву».

Канал «Соловйов LIVE» розповів, що священик РПЦ у зоні СВО використовував як антимінс, на якому відбувається літургія, ділянку землі з останками загиблих військовослужбовців. Антимінсом (у перекладі з грецької — замість престолієм) у православній церкві називають шовковий плат, на якому зображено поховання Ісуса Христа і в середину якого вшита частка мощей мученика. Кажуть, ще ранні християни звершували літургії на трунах мучеників.

Символіка в тому, що мучеництво за Христа — це долучення до Його розп'яття, а літургію здійснює Сам Христос, представлений часткою розп'ятого Йому мученика. Тепер, виходить, такі розп'яті — це воїни ЗС РФ.

Батюшка, який «канонізував» військовослужбовців, прямо залюбувався: «Кісточки біленькі поблискують на сонці. Кожен із цих пацанів — вони святі». Цю «святість» пацанам пророкував 25 вересня 2022 року, одразу після початку часткової мобілізації, сам патріарх Кирило: загибель на СВО нібито «змиває всі гріхи, які людина здійснила». А де святі, там і мощі все логічно.

На початок СВО в патріархії менш однозначно дивилися на воїнів Росії. Офіцер у відставці (капітан 2-го рангу), а нині голова Патріаршої комісії, член Міжсоборної присутності та Вищої Церковної Ради РПЦ митрополит Мурманський Митрофан (Баданін) поскаржився на тотальне присягання в. армія «слугує засобом грубого придушення особистості, що призводить до хвороби і руйнування колективу, а в кінцевому підсумку до паралічу його діяльності. Надія командира на «матірний рознос» свідчить лише про відсутність професіоналізму». Поки це так, продовжував митрополит, ЗС РФ ніяк не можуть вважатися воїнством Христовим, яке воює на боці Бога, тому що «ніякої іншої аргументації у словесному протистоянні з ворогом, окрім дикого матюка, у російського воїна на сьогодні немає. І цю війну слів і духовних цінностей, що стоять за цими «бойовими» словами, програли ми начисто… Через матюки відбувається поклоніння «князю темряви» і, як наслідок, людина відступає від Бога… Той, хто матить, позбавляє себе допомоги Божої». Справді, православна традиція розглядала матюки як смертний гріх, заборонений апостольською заповіддю (Еф. 5:4 і Кл. 3:8).

Фото: Володимир Гердо / ТАСС

Дегенерація та маніхейство

Березневий 2024 пленум Всесвітнього російського народного собору (ВРНС) на чолі з патріархом Кирилом сформулював новий сенс життя, натомість «застарілого» - євангельського. Звучить він нехитро, але залишає відкритим питання: «До чого тут релігія?» — «Російська традиція, святині російської цивілізації та велика російська культура є найвищою цінністю та сенсом життя». Понад 500 православних богословів із різних країн опублікували декларацію, яка засуджує вчення кирилівського «російського світу» як сучасну форму давньої гностичної єресі маніхейства.

Простішими словами о. Андрій Кордочкін описував це вчення на сторінках «Нової»: «Росія — не просто одна з держав, це священна держава, якій приписуються Божественні атрибути — «всеблагість» («Росія ніколи ні на кого не нападала»), всемогутність («Росія ніколи не програвала воєн») тощо. Надцінність окремої держави є абсолютною; без його існування, як сказав російський президент, і існування самого світу втрачає сенс». На сучасному патріархійному сленгу Росію (читай - носія верховної влади) описують хитромудрим грецьким терміном "Катехон" ("Утримуючий"), який древні святі отці вважали одним з імен Бога.

Маніхейство — синкретична (змішана) доктрина, стрижень якої — дуалізм, тобто визнання двох рівних початків світобудови: доброго та злого, чоловічого та жіночого, світлого та темного, «суши» та «моря». Вона виникла в середині ІІІ ст. на стику раннього християнства з персько-вавилонськими культами. В епоху, що передувала монголо-татарським завоюванням, маніхейство поширилося на півдні Сибіру та Алтаї. Його філософія вплинула на алтайський шаманізм, яким останніми роками захоплювалася російська еліта.

Росія як абсолютне благо має на увазі в цьому маніхейському вченні Захід як абсолютне зло, всі досягнення якого знецінюються та підлягають знищенню.

О. Андрій Кордочкін називає таке вчення дегенеративним, тому що зрештою воно спонукає цілу країну до «виходу з історії», тобто до смерті: «Автаркія є проявом інстинкту смерті: країна забивається у свою історичну утробу». І це відчувають ідеологи «нової віри» РПЦ, закликаючи милуватися смертю, замість того, щоб її ненавидіти та долати, як вони закликали до 24 лютого, займаючись, зокрема, «миротворчим служінням» (у сучасній РФ воно криміналізоване).

Фото: Микита Цицаги / Коммерсант

Митрополит Митрофан, що вже згадувався, слідом за патріархом, закликає парафіян: «Якщо вам представиться сприятливий випадок померти, не замислюючись, робіть цей крок, тому що невідомо, чи представиться вам ще такий випадок». Абсолютизує смерть і головний філософ Кремля Олександр Дугін: «Точку опори треба шукати лише у смерті… Життя надто мінливе для того, щоб бути точкою опори». Наслухавшись усього цього, Володимир Путін днями сформулював свою філософську максиму на Всеросійському екологічному форумі: "Жити заради того, за що можна померти".

Один із трагічних наслідків маніхейського вчення РПЦ — «розлюднення» українців, яким з лютого 2022 року патріарх перестав висловлювати будь-які співчуття, а в храмах РПЦ перестали молитися за упокій душ загиблих православних військовослужбовців України.

Здавалося б, у РФ тепер належить заперечувати існування окремого від російського українського народу. Але з іншого боку, улюблений проповідник патріарха протоієрей Андрій Ткачов закликає називати «українським» будь-яке зло, яке існує на землі. Це апофеоз маніхейства: все російське = добро (хоч би воно було); все українське = зло (попри все).

Заарештувати сатану!

Якщо Росія — абсолютне добро, і сенс її існування — боротьба зі злим початком буття — із сатаною та бісами, то до цієї важливої ​​справи покликані підключитися всі державні інституції (або те, що їх заміняє).

1 липня в Держдумі пройшов круглий стіл «Про протидію поширенню сатанізму», де, звісно, ​​маніхейські міркували про Україну як «джерело сатанізму». Депутат із придатним для такого випадку прізвищем Шаманов, генерал ВДВ, так прямо й сказав: «Розгул сатанізму… В Україні кілька років тому це почалося, і ніхто не помітив».

Якимось загадковим чином сатанізм перекочував з України до Росії, і тепер Держдума, напружуючи інтелектуально-юридичні ресурси, намагається вирішити нетривіальне завдання: а як би сатанізм заборонити?

(Між іншим, «заборонні молитви», які містять і звернення до сатани, надруковані в православній требнику — у чинопослідуванні хрещення. У російське законодавство їх можна було б скопіювати прямо звідти.)

Голова Патріаршої комісії РПЦ з питань сім'ї протоієрей Феодор Лук'янов назвав модним, але неросійським словом «оксюморон» той факт, що на тлі заборони ЛГБТ* у Росії ще не заборонено сатанізм. Адже саме у ньому «справжня загроза національній безпеці». Поки в невидимому світі діють сатана та підлеглі йому нечисті духи, Російська Федерація не може почуватися спокійно. Адже сатана та згадані духи тримають під контролем парламент: «У Держдумі було вісім спроб це зробити [заборонити сатанізм, магію тощо], і всі вони благополучно були якимись окультними силами поховані», — журився о. Феодор.

Протоієрей Феодор Лук'янов. Фото: duma.gov.ru

Можливо, проблема тут у тому, що будівля Держдуми досі не освячена патріархом, парламентські приміщення не зазнають щоденного окроплення святою водою, а пленарні засідання не розпочинаються з молитви і не завершуються нею.

У таких приміщеннях і таких засіданнях нечисті духи почуваються вільніше, ніж, скажімо, в окроплених резиденціях патріарха чи сесіях синоду.

Для тих учасників круглого столу, хто продовжував сумніватися у забороні сатанізму та кримінальному переслідуванні сатани, показали моторошний відеоролик із сатанінською символікою (ріжками для новорічних карнавалів) та молодою людиною, яка проповідує «науковий сатанізм». Після цього останні сумніви відпали - шанування сатани буде визнано в РФ екстремізмом (напевно, вже на осінній сесії).

... Сучасний світ поринає в «постсекуляризм»: масова свідомість, частково під впливом віртуальної реальності та конспірології, рухається від об'єктивного сприйняття світу, властивого Новому часу, до езотеричного, властивого архаїчним культурам. Цей тренд у Росії спритно осідлала пропаганда, яка жорстко маніпулює масовою свідомістю, підкидаючи йому один, інший страх. Все це веде, звичайно, до масової невротизації та психотизації, які рикошетом б'ють по самій владі. Тверезість мислення та раціональність поведінки поступово залишають низи та верхи. Мабуть, таке «затьмарення» стане новим досвідом для людства, принаймні для «російського світу»…

Вгорі: "святкове пасхальне богослужіння" в зоні так званої в росії "спеціальної військової операції". Фото: Микита Цицаги / Коммерсант

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• Швеція не фінансуватиме місцеві парафії РПЦ через загрозу їх співпраці зі спецслужбами рф
• У Патріаршому календарі РПЦ на 2024 рік всі ієрархи УПЦ МП вказані як архієреї московського патріархату (ФОТО АГЕНТУРИ ФСБ)
• СБУ: РПЦ створює «православні ПВК» для вбивства українців
• Судовий вердикт та експертиза: УПЦ - це структури РПЦ. Юридичні висновки суду у цій справі