Заброньовані від мобілізації співробітники ДБР героїчно затримали військового Гнезділова, який публічно пішов у СЗЧ на знак протесту після 5 років на фронті

Про цю перемогу повідомили ДБР і Офіс генпрокурора.

"В рамках розслідування кримінального провадження, розпочатого за цим фактом, правоохоронці встановили його місцезнаходження та провели там обшук. Наразі військового затримано в порядку ст. 208 КПКУ та вирішується питання щодо повідомлення про підозру. Його дії кваліфіковано як дезертирство (ч. 4 ст. 408 КК України). Слідчі дії тривають" - йдеться у героїчному зведенні ОГП.

Як зазначають у ДБР, чиї героїчні співробітники заброньовані від мобілізації, попередньо начебто було встановлено, що на початку вересня військовослужбовець був направлений до госпіталю для медичного огляду військово-лікарською комісією, однак насправді обстеження не проходив та в медзакладі не перебував, а після завершення визначеного терміну ВЛК до місця несення служби не повернувся. І навіть більше – впродовж двох тижнів нібито переховувався від правоохоронців, змінюючи місця та міста проживання.

Після вивчення матеріалів справи та низки процесуальних дій слідчі ДБР ефективно та високопрофесійно затримали військовослужбовця за підозрою у самовільному залишенні військової частини, вчиненому з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану.

Нагадаємо: 21 вересня військовий написав у Facebook, що самовільно залишив частину, щоб привернути увагу до потреби встановити терміни служби для мобілізованих. Цей вчинок викликав неоднозначну реакцію в суспільстві, думки з цього приводу розділились.

У 56-тій окремій мотопіхотній бригаді, де служить Гнезділов, призначили службове розслідування та заявили, що військовий "вчинив дії, які містять ознаки кримінального правопорушення".

23 вересня Донецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону за фактом публікацій у засобах масової інформації відкрила кримінальне провадження щодо дезертирства військовослужбовця та доручила розслідування Бюро.

"Я йду в СЗЧ до встановлення чітких термінів служби": демобілізація має бути реальною

"В 2019-му мені теж казали, що я не народжений для війни.

Я тисячу раз питав себе: – Сергію, нащо ти це робиш?, коли заїжджав вперше в нині окуповані Піски. Було дуже страшно, було дуже боляче переживати втрати, але, мені абсолютно не соромно за мій солдатський шлях. Я був дитиною, коли вперше побачив  роз**бані будинки та зграї безхатніх собак.

5 років в Збройних Силах лише переконали мене ось в чому: ніхто не народжений для війни.

Я не винний в цьому, але війна прийшла в мою країну, а я, як громадянин – маю її захищати. Чи так само думають ті, хто живуть поруч? В 2014-му ми, як суспільство, не були до неї готові. Під час повномасштабного вторгнення, як виявилось, теж.

За всі ці роки, ніхто так і не відповів на головне запитання: яка вона, архітектура нашої національної безпеки?

Невже вся наша національна безпека – це стомлена піхота, в яку всі так вірять? Що буде, якщо ця вона сточиться в боях на Донецькому напрямку?

У Євангелії від Матвія Христос каже фарисеям, які його випробовували: віддайте кесареве – кесареві.

"Захист Вітчизни, Незалежності та територіальної цілісності України є обовʼязком громадян України" – кричить нам 65 стаття Конституції, але ніхто не готовий почути.

За 11 років війни з росією наше суспільство та наша влада не знайшла в собі сил серйозно і чесно говорити про реалії затяжної, постійної війни.

Нам казали, що в жодної з сторін ресурсу не вистачить на рік, що війна закінчиться за два-три тижні.

Солодка брехня розсіялась, залишились сумні реалії: ми і досі ігноруємо дійсність. Ми і досі не збагнули, що можна перемогти будь-яку армію, але неможливо – озброєнну і готову до найгіршого – націю.

Влада просрала дорогоцінний час, але у нас все ще є шанс та можливість не тільки вибудувати нову національну архітектуру безпеки, але й урівняти громадян в правах та обов’язках.

Я зараз не кажу про справедливість, бо її не існує, навіть якщо в своєму ідеалізмі ми прагнемо її встановлення.

Я кажу про прагматизм та спроможність нашої держави обороняти своє.

Ми дійшли до Рубікону, коли піхота більше не вивозить, а суспільство продовжує "вірити в ЗСУ", замість того, щоб відповісти собі на запитання:

– Чи захистив ти Вітчизну?

Нас переконують, що піхоту, яка вивозила цю війну на своїх плечах, нема ким міняти. 5 млн військовозобовʼязаних чоловіків кажуть військовому на нулю, що це не їхня війна, і що він має бути там до самої перемоги.

Провина піхотинця полягає в наступному:

• він вижив,
• не потрапив в полон,
• не отримав серйозного поранення.

Саме тому він і має продовжувати нести свою службу, поки інші громадяни отримують фейкові інвалідності, фіктивно одружуються з жінками з інвалідністю, фіктивно усиновлюють та ухиляються від виконання конституційного громадянського обов’язку.

Виявилося, що образ захисника, який весь час створювали медіа - занадто гламурний та нереальний. Це сталева людина, яка колись погодилась захищати це суспільство без термінів і строків.

Без термінів служби, без осяжного права на демобілізацію, приїжджаючи в мирний тил, слухаючи суспільство доброволець починає розуміти, що кріпосне право не скасоване, а його - призначено винним та відповідальним.

Починається міграція в тил, у відносну безпеку.

Починається тотальна корупція: 2500 у. е – середня ціна "обмежено придатного", під час проходження військово-лікарської комісії.

За повну непридатність візьмуть удвічі більше.

Відсутність чітких термінів служби сприяє "чорній демобілізації": одруження на пенсіонерках з інвалідністю колись були мемом, а зараз – дуже поширене явище, розводяться з дружинами, щоб оформити одноосібне опікунство над дитиною, розводять своїх власних батьків, щоб оформити догляд за матір’ю чи батьком, йдуть в СЗЧ (самовільне звільнення з частини).

В історії є багато чому повчитись, але, на жаль, ми не вчимо уроків історії.

Влада і досі не здатна на серйозний діалог із суспільством та нетолерантність до невиконання громадянського обов’язку широкою верствою громадян.

Замість доктрини "воювати - обовʼязок кожного громадянина" держава пропонує безстроково призначати захисниками тих, кого змогли відловити на вулицях.

Питання перепочинку піхоти та встановлення чітких термінів служби на нулю – питання національної безпеки.

Відсьогодні я йду в СЗЧ до встановлення чітких термінів служби, чи до свого 25 річчя, маючи за своєю спиною 5 років бездоганної солдатської служби. Підхреслю: бездоганної.

Надіюсь, цим вчинком вдасться донести до влади та суспільства необхідність розмови та вирішення цієї ситуації.

Моя позиція залишається незмінною: ми маємо створити мобілізаційну чергу з числа всіх військовозобовʼязаних українців, і тоді демобілізація стане реальністю.

Озброєнну та навчену націю – не перемогти."

Сергій Гнезділов 

Джерело

Фото ОГП

«Аргумент»

На цю тему:

• "Дружній вогонь": як брехня влади нищить громадянське суспільство і Україну
• Дембелю не буде, натомість депутати (лише) говорять про гарантовані відпустки й ротації
• Рада зняла кримінальну відповідальність за перше СЗЧ чи дезертирство