Як домашній крокодил прикрив дерибан двох мільярдів на захисті енергетики Київщини

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Ідеальний державний менеджмент: віддати мільярди фірмам із підозрами НАБУ, а при першому скандалі пояснити втечу заступника професійним вигоранням.

У великому цирку української політики головне правило фокусника залишається незмінним: поки публіка захоплено роздивляється екзотичного крокодила у ванній дніпровського підприємця, з каси непомітно зникають майже два мільярди гривень на захист енергетичної інфраструктури Київщини. Коли ж димова завіса з розкішних автомобілів та арматурних скандалів трохи розсіюється, з’ясовується дивовижна річ — левова частка оборонних бюджетів без жодних конкурсів осіла в кишенях компаній із багатющим кримінальним портфоліо, а вчорашні монолітні управлінці вже встигли посваритися й урочисто оголосити, що один із них просто «вигорів», тоді як інший уже впевнено веде європейських партнерів ділити нові бюджети на відбудову.

Поки енергетики цілодобово латають побиті російськими ракетами підстанції, а мешканці столичного регіону готуються до чергової зими під гул генераторів, навколо проваленого захисту енергетики Київщини за 1,9 мільярда гривень розгорнувся справжній політичний трилер. У цій історії є все, що обожнює масова аудиторія: пишні золоті інтер'єри, елітний Rolls-Royce і навіть живий крокодил у приватному маєтку бізнесмена Владислава Соколова. Проте за яскравою ширмою екзотичних фотографій із обшуків ховається набагато похмуріша реальність — системне розкрадання оборонних бюджетів під прикриттям високих владних кабінетів.

Як з'ясували журналісти-розслідувачі Юрій Ніколов та Оксана Цокур у матеріалі для видання Наші гроші, гучна медійна атака на постачальника будматеріалів Соколова виявилася класичною операцією з відведення уваги. Справжні розпорядники багатомільярдних потоків — чинний міністр інфраструктури Микола Калашник та його колишній перший заступник у Київській обласній військовій адміністрації Руслан Олійник — опинилися в центрі взаємних звинувачень, намагаючись перекласти провину за порожні об'єкти один на одного.

Аналіз тендерної документації та судових ухвал свідчить: керівництво Київської ОВА віддало левову частку підрядів на будівництво захисних споруд для енергооб'єктів без жодних конкурсів фірмам із токсичним кримінальним шлейфом. Слідчим поліції навіть не довелося реєструвати нове кримінальне провадження щодо енергетичних грошей — епізод із підстанціями на майже два мільярди гривень просто підшили до старої справи про розкрадання на будівництві шкільного укриття, де фігурував той самий генпідрядник.

Ситуація набула настільки токсичного характеру, що вимагала реакції урядової верхівки. Однак замість відсторонення фігуранта скандалу на час розслідування прем'єр-міністр Сергій Корецький демонстративно взяв Миколу Калашника на міжнародні переговори щодо залучення європейських коштів на відбудову енергетики. А сам міністр спробував загасити пожежу на закритій зустрічі з журналістами, що лише поглибило відчуття кругової поруки.

Читайте також: Віддати 80% зимової генерації Києва персонажу на псевдо Dark Lord, щоб взимку грітися від палаючих крісел на Банковій?

Крокодил як димова завіса

Медійний вибух стався 9 листопада 2026 року, коли блогер Сергій Стерненко оприлюднив кадри з обшуків у бізнесмена Владислава Соколова. Картинка спрацювала безвідмовно: на тлі новин про дефіцит потужностей в енергосистемі екзотичний крокодил та розкішний автопарк миттєво перетворили дніпровського підприємця на головне уособлення «мільярдного розпилу» на захисті підстанцій. За добу суспільна увага була надійно прикута до другорядного виконавця, тоді як прізвища чиновників, які підписували платіжки, залишилися в тіні.

Реальна ж роль Соколова в цій схемі виглядає значно скромнішою, ніж її намагалися подати в анонімних телеграм-каналах. Як комерційний директор компанії «Сталь Плюс», він виступав лише субпідрядником, який постачав арматуру та металопрокат головним виконавцям робіт. За підрахунками самих же слідчих, компанія Соколова відвантажила металу на 256,5 мільйона гривень без ПДВ, а індикативна цінова різниця, яку правоохоронці оцінюють як потенційну переплату, склала 20,8 мільйона гривень — тобто близько восьми відсотків маржі, що для будівельного ринку в умовах війни важко назвати аномальним накрутом.

Ще показовішою є юридична механіка, за якою бізнесмена вписали у справу. Розслідування почалося ще в грудні 2025 року зовсім з іншого приводу — поліція Київщини вивчала розтрату під час зведення підземного укриття для ліцею в Крюківщині вартістю 167 мільйонів гривень. Лише в жовтні 2026 року, після обшуків у дніпровських офісах фірм «Сталь Плюс» та «ТД Тризуб», слідчі одним абзацом приєднали до «ліцейної» справи весь масив енергетичних договорів області на 1,89 мільярда гривень.

Сам Соколов мовчати не став і вже 11 листопада вийшов у публічний простір із відеозверненням, прямо звинувативши у зраді Миколу Калашника. За версією бізнесмена, у листопаді 2025 року тодішній очільник Київської ОВА особисто запросив його рятувати «план стійкості» регіону.

Підприємець стверджує, що його команда в авральному режимі за три тижні звела захист на двох підстанціях, а згодом працювала з габіонами ще на 26 великих об'єктах, часто відвантажуючи метал у борг. У підсумку, за словами Соколова, Калашник конвертував ці проєкти у політичні дивіденди й крісло міністра, а самого бізнесмена залишив із багатомільйонною дебіторською заборгованістю та піар-атакою силовиків.

Читайте також: Що могло зігріти українські міста цієї зими: майже половина переданих Україні когенераційних установок досі не працюють

Справжні бенефіціари мільярдів й кримінальний шлейф вихідців із Верховної Ради

Поки правоохоронці та блогери розглядали інтер'єри субпідрядника, поза фокусом широкої публіки залишався головний розпорядник бюджетних коштів — компанія «Консалтинг-Буд». Саме цій структурі Департамент регіонального розвитку Київської ОДА в період із квітня по липень 2026 року віддав 14 прямих договорів на захист енергооб'єктів загальною вартістю 926,85 мільйона гривень.

Ще 665,10 мільйона гривень на десять будівництв і 27 проєктів отримала «Українська будівельна компанія «Ю.Бі.Сі.». Сумарно дві пов'язані між собою фірми акумулювали майже 1,6 мільярда гривень без жодних конкурентних торгів на платформі Prozorro.

Примітно, що до приходу в обласну адміністрацію тандему Калашника та Олійника жодна з цих компаній не мала контрактів із Департаментом регіонального розвитку Київщини. Проте їхній бекграунд міцно вкорінений у владних коридорах столиці. Власницею «Консалтинг-Буду» є Любомира Кожушко, яка раніше працювала в Апараті Верховної Ради України, а засновником «Ю.Бі.Сі.» значиться Ігор Нестерук — колишній співробітник Управління справами парламенту. Така синхронна поява вихідців із парламентського апарату на закритих оборонних підрядах вказує на наявність потужного адміністративного лобі.

Кредит довіри, яким чиновники Київської ОВА наділили «Консалтинг-Буд», виглядає особливо підозріло з огляду на багатющу кримінальну біографію цієї фірми. Як зазначає видання Наші гроші, ще під час отримання підряду на реконструкцію Центру ендокринології за 1,1 мільярда гривень компанія вже фігурувала у провадженні НАБУ щодо будівництва офісу для Держспецзв'язку, де детективи зафіксували оплату невиконаних робіт та завищення цін.

А 12 червня 2026 року — в самому розпалі підписання контрактів на захист підстанцій — директорка «Консалтинг-Буду» отримала підозру від поліції за розтрату 14,6 мільйона гривень на будівництві шкільного укриття в Дунаївцях на Хмельниччині.

На цьому перелік претензій антикорупційних органів не вичерпується. У серпні 2026 року Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід у вигляді застави в 6,5 мільйона гривень власниці «Консалтинг-Буду» у гучній «дроновій» справі НАБУ. За версією слідства, Кожушко допомагала стороннім постачальникам укладати контракти з Держспецзв'язку на закупівлю безпілотників із завищенням вартості на 254 мільйони гривень.

Крім того, раніше вона працювала у фірмі «Кантріінвестбуд» — відомому підряднику зведення захисних споруд для «Енергоатома» часів скандального корупційного шлагбаума Міндіча-Галущенка, де розмір відкатів сягав п'ятнадцяти відсотків. Саме цій компанії з такими характеристиками керівництво Київщини довірило критичну стійкість регіону перед зимовими обстрілами.

Читайте також: Чи готовий Київ до "водного блекауту"?

Політичний ліфт із Дарниці до уряду та втеча колишніх соратників

Шлях Миколи Калашника до крісла міністра інфраструктури є класичною історією кадрового злету епохи «нових облич». Свою кар'єру чиновник будував у Дарницькій районній державній адміністрації Києва ще з 2013 року. Ще у 2017 році він налагодив контакти зі студією «Квартал 95», публічно дякуючи Володимиру Зеленському за підтримку волонтерських заходів. Після президентських виборів 2019 року кар'єра Калашника стрімко пішла вгору: у 2020 році він став першим заступником голови Дарницької РДА, а в 2022-му очолив район.

Період його керівництва Дарницею запам'ятався журналістам-розслідувачам серією скандальних тендерів на ремонт та утеплення дитсадків і шкіл під час повномасштабного вторгнення, де суми контрактів вимірювалися мільярдами гривень. Проте замість політичної відповідальності у 2024 році спрацював кадровий ліфт Офісу президента: Калашника призначили головою Київської обласної державної адміністрації замість Руслана Кравченка, який пішов керувати податковою службою, а згодом очолив Генеральну прокуратуру.

Правою рукою Калашника в обласній адміністрації став Руслан Олійник — людина зі специфічним силовим та енергетичним минулим. Свою кар'єру Олійник починав на Дніпропетровщині, де був радником із питань безпеки в обласній адміністрації та, вочевидь, давно перетинався із земляком Владиславом Соколовим, про що свідчать їхні спільні архівні фотографії в соцмережах. За часів президентства Віктора Януковича Олійник працював радником з економічної безпеки президента «Енергоатома», а під час великої війни координував питання внутрішньої безпеки в комендатурі Київської області.

Ще наприкінці жовтня 2026 року в інтерв'ю виданню Телеграф Руслан Олійник відкрито підтверджував, що саме вони з Калашником в обласній адміністрації займалися плануванням та реалізацією заходів із захисту критичної інфраструктури. Проте щойно запах смаженого дійшов до центральних медіа, монолітна команда миттєво розсипалася. 9 листопада, в день публікації фотографій із крокодилом Соколова, Олійник несподівано подав у відставку, назвавши це рішення «особистим і виваженим».

Читайте також: Засекречена корупція? Чому разом зі світлом зникає вода та хто відповість за мільярди на захист енергетики

А вже за чотири дні, 13 листопада, колишній перший заступник пішов у відкриту контратаку проти свого ексшефа. Олійник заявив, що пішов із посади через небажання працювати з керівником, який «інтригує, маніпулює і хоче зробити винним у своїх провалах мене».

Ба більше, він запевнив, що Департамент регіонального розвитку, який підписував мільярдні угоди з «Консалтинг-Будом», йому ніколи не підпорядковувався, а курувала його близька подруга Калашника — колишня заступниця голови ОДА, яка після підвищення шефа перейшла очолювати його патронатну службу в міністерстві.

Кругова порука в урядовому кварталі

Реакція самого Миколи Калашника на прямі звинувачення з боку бізнесмена-підрядника та власного першого заступника виявилася показовою для сучасної української бюрократії. Опинившись під перехресним вогнем фактів, міністр інфраструктури обмежився черговими фразами про те, що завжди діяв «виключно в межах закону та повноважень». Попри масштаб скандалу, який безпосередньо стосується фізичної безпеки енергосистеми держави у воєнний час, жодних кадрових рішень щодо нього не послідувало.

Читайте також: Що могло зігріти українські міста цієї зими: майже половина переданих Україні когенераційних установок досі не працюють

Більше того, уряд фактично продемонстрував політичний імунітет свого міністра. Вже 12 листопада прем'єр-міністр Сергій Корецький узяв Миколу Калашника на офіційну зустріч із делегацією Чехії, де обговорювалися проєкти відбудови енергетичного та медичного секторів України за кошти європейської програми Ukraine Facility. Таким чином західним партнерам та українському суспільству послали недвозначний сигнал: чиновник, за каденції якого 1,9 мільярда гривень на захист підстанцій пішли фірмам із кримінальними підозрами, і далі розпоряджатиметься мільярдними потоками на відбудову країни.

Спробу відбілити репутацію міністр зробив на закритій неформальній зустрічі з журналістами, про деталі якої розповів відомий журналіст Денис Казанський на своїй сторінці у Facebook. За його словами, звіт самого Калашника про цю розмову в соцмережах виявився максимально відредагованим і зручним для посадовця, тоді як у залі звучали вкрай гострі запитання про «крокодилячий скандал» та провал фортифікацій.

Міністр інфраструктури Микола Калашник (другий справа) поруч із прем’єр-міністром Сергієм Корецьким

Міністр інфраструктури Микола Калашник (другий справа) поруч із прем’єр-міністром Сергієм Корецьким

Під час розмови з пресою Калашник категорично заперечив будь-яке знайомство з Владиславом Соколовим та відкинув твердження про те, що давав бізнесмену якісь гарантії чи обіцянки. Відставку свого першого заступника Руслана Олійника міністр пояснив тим, що той нібито «просто вигорів і втомився», повністю ігноруючи публічні звинувачення Олійника в інтригах та спробах знайти стрілочника. А головну відповідальність за стан захисних споруд на енергооб'єктах Київщини очільник Мінфраструктури спробував розмити між тим самим звільненим Олійником та нинішнім головою обласної військової адміністрації Тимуром Ткаченком.

У підсумку країна спостерігає замкнене коло колективної безвідповідальності. Міністр переводить стрілки на свого колишнього заступника та наступника в області, заступник звинувачує міністра та його найближче оточення, постачальник арматури заявляє про політичне замовлення силовиків, а реальний генпідрядник із кримінальним шлейфом у НАБУ освоює нові бюджети. Поки вище політичне керівництво обирає тактику прикриття «своїх» замість жорсткого очищення влади, кожен новий удар по незахищених підстанціях залишатиметься не лише воєнним злочином окупантів, а й прямим наслідком безкарності в тилових кабінетах.

—

«Аргумент»


Читайте також:

 

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]