Депутати прагнуть «зачистити» інформаційний простір напередодні виборів

Пункти нового закону викликають здивування і нерозуміння з боку юристів, журналістів, письменників.

«Депутати врахували те, що тепер їм можна буде набагато легше впливати на роботу і функціонування ЗМІ. У цей закон вони напхали багато розмитих положень, які можна трактувати різним чином — залежно від того, чого добиватимуться політики. Усі положення та дефініції не мають жодної конкретики. Наприклад, пункт про те, що не можна демонструвати сцени, які викликають почуття жаху чи страху — взагалі необгрунтований і дивний. Адже кожна людина по—своєму сприймає ці поняття: те, що лякає одного, зов­сім не викликатиме страху в іншого. Найбільшу небезпеку становить також те, що законопроект дає Національній комісії з питань захисту суспільної моралі право без рішення суду протягом доби вживати заходів щодо обмеження вільного доступу до електронних інформаційних ресурсів навіть у тому випадку, коли хтось просто використав нецензурне слово у коментарі до матеріалу на якомусь блозі. Я не думаю, що цей закон буде ефективним. Швидше за все, це черговий інструмент тиску на ЗМІ», — зазначає у розмові з «УМ» юрист громадської організації «Інститут масової інформації» Роман Головенко.

Зокрема, законопроект накладає відповідальність за поширення інформації, що «завдає шкоди суспільній моралі». Проте, зазначає пан Головенко, саме поняття «суспільна мораль» є занадто абстрактним для того, аби бути критерієм для притягнення до відповідальності. Юристи переконані, що абстрактність законодавчих формулювань також відкриває можливості для втручання державних органів у здійснення будь—ким із нас своїх прав.

Особливо небезпечним є закон для працівників ЗМІ. Частина 2 статті 10 законопроекту передбачає припинення випуску друкованого засобу масової інформації, що використовується для поширення інформації з порушенням вимог, передбачених цим законом, а також заборону демонстрації фільмів, програм, інформаційних матеріалів, видовищних заходів тощо, які завдають шкоди суспільній моралі, за рішенням суду. Ця стаття також містить більше десяти пунктів, які можуть стати «об’єктивною» причиною для припинення функціонування будь—якого виду ЗМІ.

«Чесно кажучи, все до того йшло. Сьогоднішня українська влада давно готувала собі ґрунт для зачистки інформаційного простору. Звісно, що, маючи офіційну законодавчу базу, депутатам набагато легше буде це робити. Варто нагадати, що і попередній закон містив чимало незрозумілих і абстрактних положень. Тепер же вони збираються практично повністю контролювати журналістів, письменників, публіцистів, які виступають проти них. Політики знаходять усе більше і більше засобів для контролю і тиску на ЗМІ. Ця тенденція, про яку ми з письменниками не припиняємо говорити, давно вже намічалася і нині активно втілюється у життя», — зазначив у коментарі «УМ» відомий український письменник і перекладач Сергій Жадан.