Повернення через 60 років: очільника ОУН Андрія Мельника перепоховали в Україні

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото дня

 Сьогодні, 25 травня 2026 року, на Національному військовому меморіальному кладовищі на Київщині відбулася історична подія — прах другого очільника Організації українських націоналістів (ОУН) полковника Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник нарешті повернувся на рідну землю.

Останки подружжя були ексгумовані 19 травня в Люксембурзі, де лідер ОУН упокоївся ще у 1964 році. На церемонії перепоховання були присутні президент Володимир Зеленський, керівник Офісу президента Кирило Буданов, члени уряду, а також третій президент Віктор Ющенко, який свого часу першим порушив питання створення Національного пантеону героїв. Повернення полковника Мельника є символічним актом відновлення живої національної пам'яті про лідерів визвольних змагань, чиї імена десятиліттями намагалася стерти радянська пропаганда.

Постать Андрія Мельника завжди викликала панічний страх у радянських спецслужб, про що свідчать нещодавно розсекречені матеріали з архіву Служби зовнішньої розвідки України. Одразу після того, як у 1938 році Павло Судоплатов убив першого голову ОУН Євгена Коновальця, НКВС завів на Мельника справу-формуляр під промовистою назвою «Спрут».

Чекісти ретельно збирали компромат, відстежували його роботу на посаді інспектора лісів митрополії Андрея Шептицького та перехоплювали їхнє листування. Ба більше, у листопаді 1944 року розвідувально-диверсійне управління НКДБ затвердило детальний секретний план ліквідації Мельника під кодовим ім'ям «Інженер». Для його вбивства в Берлін планували заслати спецгрупу «Вулкан», куди залучили перевірених агентів і навіть німецьких військовополонених для легалізації, а навідником виступав радянський агент Василь Хомяк — колишній побратим Мельника по зброї часів Першої світової війни.

Читайте також: За лаштунками великого проводу або як Софія Федак адмініструвала ОУН між нацистськими таборами та банківськими звітами

Попри те, що Андрій Мельник постійно перебував під ковпаком радянських агентів, доля вберегла його від долі Коновальця чи Бандери. Керівник ОУН знав про полювання на себе, тому в останні роки життя в Мюнхені та Люксембурзі дотримувався суворої конспірації — не брав до рук жодного предмета, не перевіреного дружиною, а в листах підписувався як «професор А. Морару».

Навіть повідомлення про його смерть 1 ноября 1964 року викликало роздратування у голови КДБ УРСР Віталія Нікітченка, який розгледів у даті похорону «антирадянський умисел», спрямований проти святкування річниці більшовицького перевороту. Перепоховання полковника Мельника на Київщині разом із планами Банкової повернути в Україну прах Євгена Коновальця закладає фундамент для створення омріяного державними діячами Українського Пантеону, де кожен борець за незалежність посяде своє законне місце.

«Аргумент»


На цю тему: 

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]