Чому високотехнологічний Пентагон змушений вчитися у ЗСУ мистецтву виживання за допомогою палиць та пластикових затяжок

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  Джеймс Л. Андреасен

Пентагон витратив трильйони на стелс-винищувачі, а в 2026 році американець пише статтю про те, що воювати доведеться за допомогою дерев'яних палиць, рибальських сіток та plastic zip ties. Передова військова думка Заходу, яку ми заслужили

Високопосадовці з Форт-Ракера з подивом відкрили для себе сувору істину: багатомільйонні лазери та системи РЕБ виявляються безсилими проти копійчаних FPV-дронів без звичайної агросітки та дерев'яних каркасів. Відрядження офіцера армійської авіації США під Ізюм перетворилося на суворе протверезіння для військових стратегів, які роками звикли будувати бюджетні програми виключно навколо високотехнологічного заліза. Виявляється, що в конфлікті, де небо цілодобово кишить дешевою вибухівкою, єдиним гарантом виживаності стає не елітна програма закупівлі, а втомлений солдат із пластиковими затяжками та рулоном камуфляжної сітки.

Навички виживання: чому армії США потрібно наново вчитися пасивній обороні

Джеймс Л. Андреасен | Modern War Journal

Кілька місяців тому, під час відрядження до Групи сприяння безпеці України (SAG-U), я їхав у складі колони служби безпеки посольства США на зустріч із вищим українським керівництвом. Неподалік Ізюма на сході України наша колона рухалася під захисними сітками, що перекривали довгі ділянки дороги: дерев'яні стовпи, саморобні каркаси та сітка, натягнута зверну та з боків шляху. Ці споруди наочно демонстрували, на що сучасне поле бою перетворює будь-який пересувний транспорт, коли дешеві дрони стають повсюдною та смертоносною загрозою. Пізніше видання «UNITED24 Media» повідомило про подібні сітки по всьому Ізюму: дороги закривали на кілометри, щоб захистити техніку від FPV-дронів.

Урок для армії США полягає не в тому, що сітки повністю вирішують проблему дронів. Це не так. Урок у тому, що засоби активної протидії БПЛА (C-UAS) не можуть самотужки забезпечити виживаність військ. Гармати, ракети, засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), лазери та дрони-перехоплювачі важливі, але вони не зможуть бути всюди, на кожному ешелоні й постійно. Пасивна оборона — натягування сіток, фортифікаційне підсилення, укриття зверху, маскування, введення в оману (введення дезінформації), розосередження та дисциплінована зміна позицій — має стати нормою.

Такий розворот у бік низькотехнологічних рішень може здатися кроком назад. Але це не так. Пасивна оборона не означає повернення до статичного характеру окопної війни й не є заміною маневру. Це прагматична відповідь на умови поля бою, де виявлення відбувається безперервно, точні удари коштують копійки, а відкриті підрозділи можна засікти й знищити за лічені хвилини.

Читайте також: Асиметричний контрнаступ: ЗСУ наблизилися до повної енергетичної блокади Криму та влаштували "Азовську Цусіму"

Україна — це зріз подій, а не готовий сценарій

Уроки війни в Україні не слід виводити з якоїсь однієї фази так, ніби це застиглий лабораторний приклад. Натомість ця війна пропонує динамічний зріз адаптації сил під тиском. Росія вдосконалюється, хоч і повільно та надзвичайно високою ціною. Україна також адаптується, і в результаті ми бачимо поле бою, де обидві сторони постійно випробовують можливості виявлення, захисту, введення в оману та завдання ударів у режимі, близькому до реального часу.

Найважливіший висновок полягає не в тому, що пасивна оборона дозволяє військам ховатися безкінечно. Це не так. Суть у тому, що пасивний захист дає змогу вистояти, відновитися, перегрупуватися, дозаправитися, поповнити боєкомплект і продовжувати бій. У конфлікті, насиченому дронами, пасивний захист — це вже не просто підстраховка від високоточного удару. Це щоденна потреба для виживання під постійним спостереженням та атаками малих підрозділів ворога.

Українська кампанія зі встановлення антидронових сіток робить це очевидним. Видання Business Insider повідомило, що у 2026 році Україна розгорнула 822 кілометри антидронового захисту вздовж прифронтових доріг, використовуючи дерев'яні або металеві каркаси й сітку для створення захисних тунелів. Мета тут — не елегантність. Мета — виграти час, зменшити ризик ураження та ускладнити підхід засобів нападу противника.

Читайте також: Епоха Deep Strike та $40 мільярдів збитків для РФ: Україна вперше в історії відзначає День Сил безпілотних систем

Активне знищення необхідне, але недостатнє

Армія США чинить правильно, інвестуючи в засоби активного ураження. Дрони потрібно виявляти, відстежувати, ідентифікувати, знешкоджувати і, за потреби, знищувати. Проте економіка цієї боротьби жорстока. Дешевому дрону не обов'язково знищувати ціле формування, щоб виконати завдання. Йому достатньо просто знайти його, зв'язати боєм, змусити змінити позицію або змусити витратити дефіцитні ракети-перехоплювачі й увагу.

Крива витрат грає на користь нападника. Агентство Associated Press повідомило, що українські дешеві дрони-перехоплювачі коштують приблизно від 1000 до 2000 доларів, що є колосальним проривом порівняно зі стрільбою багатомільйонними ракетами ППО по відносно дешевих дронах-камікадзе. Це допомагає стороні, що обороняється, але не вирішує ширшої проблеми: навіть дешеві перехоплювачі потребують навчених екіпажів, сенсорів, інтеграції, глибини запасу боєприпасів та належного розгортання в потрібному місці й у потрібний час.

Тим часом нападник продовжує адаптуватися. Видання Reuters повідомило, що російські FPV-дрони на волоконно-оптичному управлінні уражали українські електропідстанції, обходячи засоби РЕБ та долаючи фізичний захист. За зафіксованою схемою, один дрон пошкоджував захисну сітку, а інший влітав у утворений пролом. Це серйозне попередження. Сітки — не панацея, як і радіоелектронна боротьба. Відповіддю має бути ешелонована оборона, а не сліпа віра в один єдиний рівень захисту.

Читайте також: Операція «МоЛоЧКа»: СБС звітують про ураження 147 суден тіньового флоту РФ за 10 днів

ПДПБ як показовий кейс

Передові пункти дозаправки та озброєння (ПДПБ / FARP) є одним із найяскравіших прикладів того, де армія повинна переглянути підходи до пасивного захисту. ПДПБ концентрує пальне, боєприпаси, авіатехніку, наземні екіпажі, транспорт, радіостанції, генератори, теплові та шумні сигнали, а також передбачувані шаблони дій. У середовищі, насиченому дронами, це не просто логістичний вузол — це ідеальна й приваблива ціль.

Опубліковані відеозаписи бойових дій уже показали, що відбувається, коли вертольоти виявляють на землі. Видання Army Recognition передрукувало кадри міністерства оборони РФ за березень 2024 року, де зафіксовано удар по українських гелікоптерах Мі-8 на майданчику під Новопавлівкою після їх виявлення.

Видання Euromaidan Press повідомляло, що пізніше українські дрони уразили російські гелікоптери Мі-28 та Мі-17 на передовому польовому аеродромі у Воронезькій області під час дозаправляння та огляду понад за 150 кілометрів від лінії фронту. Сторони різні — урок один: авіатехніка на землі вразлива, коли шаблони її дозаправляння, переозброєння, обслуговування та переміщення стають помітними.

Традиційний статичний ПДПБ за замовчуванням є поганим рішенням у сучасній війні дронів. Це не означає, що армійська авіація має припинити передове дозаправляння. Це означає, що передову дозаправку потрібно зробити важчою для виявлення, складнішою для ураження та швидшою для згортання й передислокації. Пунктам дозаправки необхідне маскування згори, захист від уламків (де дозволяє час), відпрацьовані нормативи швидкого згортання, хибні макети об'єктів, дезінформаційні теплові/радіосигнали, заздалегідь сплановані запасні позиції та звичка змінювати дислокацію до того, як ворожий цикл «від виявлення до удару» замкнеться.

Бюджетна проблема реальна

Частина проблеми лежить у культурній площині. Армія США любить системи, які виглядають як масштабні програми: сенсори, пускові установки, радари, техніка, софт та іменовані спроможності, які легко вписуються в концептуальні документи вимог. Пасивна оборона виглядає менш видовищно. Вона складається із сітки, стовпів, анкерів, блоків Hesco, ґрунту, деревини, бетону, термопокривал, камуфляжу, макетів-пасток, ремонтних комплектів і втомленого солдата з пластиковими затяжками. Саме тому її так легко недофінансувати.

Цикл Мобілізаційно-бюджетного планування (POM) — це формальний процес армії США для формування майбутніх бюджетних запитів. Він не призначений для швидкого впровадження дешевих і «непоказних» заходів живучості у військах. Підрозділ часто може визначити потребу в пасивному захисті швидше, ніж інституція встигне її затвердити, профінансувати, закупити, розподілити та навчити особовий склад. Цей розрив критичний. Якщо пасивний захист від БПЛА залишиться лише ініціативою місцевих умільців, деякі підрозділи адаптуються, а інші будуть застигнуті зненацька на відкритій місцевості.

Вихід полягає не в тому, щоб перетворити закупівлю сіток на багатомільярдну програму. Відповідь у тому, щоб зробити пасивний захист від БПЛА постійною вимогою із простими стандартами, модульними комплектами, навчальною підтримкою та прицільною увагою командування. Це має бути рутинним, систематичним і підлягати суворому контролю.

Читайте також: Земля — повітря — земля: український наступ на логістику окупованих територій вступає в новий етап

Впровадження пасивної оборони в структуру військ

Отже, що саме повинна зробити армія США вже зараз для підвищення спроможностей пасивного захисту?

По-перше, армія має розглядати пасивну протидію БПЛА як елемент захисту сил та виживаності, а не як другорядну інженерну задачу. Командні пункти, логістичні вузли, пункти постачання боєприпасів, автопарки, пункти збору поранених та ПДПБ повинні плануватися з розрахунком на те, що за ними постійно спостерігатимуть малі дрони. Вибір позиції має враховувати відкритість згори, тепловий silhouette (сигнал), маршрути руху, ремонтопридатність, засоби введення в оману та терміни зміни дислокації.

По-друге, армія повинна розробити готові комплекти пасивного захисту, які можна видавати підрозділам, легко транспортувати, ремонтувати й застосовувати. Корисний комплект не мусить бути складним. Він має містити сітку, стійки, анкери, ремонтні матеріали, камуфляж, тепломаскування, макети для відволікання уваги, прості інструкції із монтажу та можливість його швидкого транспортування. Підрозділи мають відпрацьовувати розгортання й згортання цих систем у реалістичних часових рамках під тиском, а не вчитися цього вже під час бойових дій.

По-третє, пасивну оборону потрібно відпрацьовувати проти реальних дронів. Підрозділи мають перевіряти, чи працює їхнє маскування згори, чи не є занадто очевидними шаблони їх пересування, чи може дрон простежити за транспортом аж до позиції та чи відволікають макети увагу від реальних об'єктів. Підрозділ, який ніколи не бачив себе з камери дрона, не розуміє власної демаскувальної детальності.

По-четверте, активна та пасивна оборона повинні плануватися в комплексі. Сітки можуть спрямовувати дрони в зони кращого виявлення. Засоби введення в оману можуть виграти час для роботи перехоплювачів. Інженерне підсилення знижує збитки, якщо активний захист схибив. Передислокація позбавляє ворога можливості завдати повторного удару. Пасивна оборона не повинна конкурувати з активними засобами C-UAS — вона має робити активну оборону ефективнішою та стійкішою.

Читайте також: Відрив від реальності: чому Путін дедалі менш адекватно оцінює те, що відбувається, і дедалі наполегливіше на цьому наполягає?

Зробити виживаність знову нормою

Армії США потрібно наново вчитися пасивній обороні не тому, що технології зазнали фіаско. Їй потрібно вчитися цього тому, що через технології перебування на відкритій місцевості стало смертоносним.

Армія повинна продовжувати купувати гармати, сенсори, системи РЕБ, перехоплювачі та зброю спрямованої енергії. Але вона також має закуповувати більше сіток, матеріалів для фортифікації, макетів, ремонтних комплектів та виділяти більше часу на навчання. Це не означає бути «менш сучасними». Саме так і виглядає сучасне виживання.

Досвід України не є готовим ідеальним сценарієм для армії США. Але він є чітким попередженням. Пасивна оборона — це не капітулянтство. Це фундамент, який дозволяє військам вистояти, відновитися, перегрупуватися й продовжувати боротьбу, коли небо кишить дешевими очима та дешевою вибухівкою. Армія США не повинна чекати війни, щоб цей урок коштував їй занадто дорого.

Читайте також: Український асиметричний контрнаступ, «вікно можливостей», нова парадигма війни та формула перемоги

—

Про автора: Молодший уорент-офіцер 3-го класу Джеймс Л. Андреасен — пілот-інструктор AH-64E Apache та офіцер із забезпечення живучості авіаційних місій у Форт-Ракер, штат Алабама, де він викладає на курсах лідерів армійської авіації. Після шестимісячного відрядження до Групи сприяння безпеці України (SAG-U) він продовжує брати участь у розробці курсу підвищення летальності БПЛА та підтримує зусилля з модернізації армійської авіації, зосереджені на інтеграції безпілотних систем.

Автор фото: Джеймс Л. Андреасен


Читайте також:

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]