Гібридний білий прапор: чому «нейтральність» російських олімпійців пахне порохом і лицемірством

Версия для печати

Зимова Олімпіада 2026 року в Мілані та Кортіна-д'Ампеццо мала стати святом спорту, але натомість ризикує перетворитися на черговий сеанс геополітичного самообману. Поки Міжнародний олімпійський комітет (МОК) жонглює термінами про «індивідуальну нейтральність», реальність, розкрита журналістами BBC та аналітиками Molfar, шокує: під маскою нейтральних атлетів до змагань допущені люди, які відкрито підтримують агресію проти України.

Це розслідування — черговий доказ того, що в сучасному спорті «білий прапор» нейтральності дедалі частіше стає лише зручною ширмою для прикриття воєнної пропаганди. Історія про те, як атлети, що тренуються в окупованому Криму або ставлять «лайки» під постами про вбивства українців, отримують путівки на Олімпіаду, виглядає не як торжество олімпійських цінностей, а як їхній повний крах.

Читайте також: Бюрократія проти пам'яті: Чому шолом українського олімпійця став «незручним» для функціонерів МОК

Чотири обличчя «спортивної сліпоти»

Національний олімпійський комітет України вже висловив категоричний протест, і цифри, що стоять за цим обуренням, цілком конкретні. Розслідування виявило щонайменше чотири кричущі випадки порушення критеріїв нейтральності.

Ілля Авербух (праворуч) протягом останнього року створював хореографію для змагальних танців Петра Гуменника (ліворуч).

Фігурист Петро Гуменник, наприклад, не просто виступав на заходах на окупованих територіях, а й активно долучався до ініціатив на підтримку родин загарбників. Схоже, у розумінні МОК, допомога тилу армії-агресора — це лише «особиста громадянська позиція», яка ніяк не заважає виконанню піруетів на льоду.

Не менш колоритними є кейси лижників. Савелій Коростельов активно «лайкав» у соцмережах контент на підтримку Путіна та воєнних злочинів, а ковзанярка Ксенія Коршова позначала пости, що схвалюють знищення українських міст.

Лижниця Дар'я Непряєва взагалі вирішила, що найкраще готуватися до Олімпіади на анексованому Кримському півострові. Сарказм ситуації в тому, що ці дії прямо суперечать правилам самого МОК, але комісія, до якої входить славнозвісний Пау Газоль, чомусь не побачила в цьому жодної проблеми. Мабуть, перевірка профілів у Instagram — занадто складна «технологія» для олімпійських бюрократів.

Дарія Непріяєва дала інтерв'ю державному спортивному каналу «Матч ТВ» під час тренувального збору національної збірної в Криму в травні 2022 року.

Читайте також: Коли Міжнародний олімпійський комітет насправді загубив честь і чесність?

Як влучно зауважив український скелетоніст Владислав Гераскевич: «Тренуватися на вкраденій землі — це не нейтральність». Але в коридорах МОК панує інша логіка. Там вважають, що якщо на атлеті немає двоголового орла, то він автоматично перетворюється на «ангела миру», навіть якщо його стрічка у Facebook рясніє закликами до війни. Це не нейтральність — це легітимізація мародерства в спортивній формі.

Шолом Владислава Гераскевича. Фото: Getty Images 

Секретні візити та «братські» обійми чиновників

Проблема не лише в атлетах, а й у тих, хто їх «кришує». Очільник Міжнародної федерації гімнастики (FIG) Морінарі Ватанабе, який входить до комісії МОК із перевірки нейтральності, нещодавно засвітився на відео в Москві.

Морінарі Ватанабе (ліворуч) був знятий на камеру, коли обіймав російського гімнаста Нікіту Нагорного (крайній праворуч) під час недавнього візиту до Москви.

Він стояв пліч-о-пліч із Микитою Нагорним — олімпійським чемпіоном, який є відкритим фанатом війни та обіймає посаду в силових структурах РФ. Пояснення FIG про те, що Ватанабе просто «підтримував обидві сторони», звучить як знущання. Важко підтримувати українських спортсменів, яких Росія вбиває сотнями, одночасно тиснучи руку тим, хто ці вбивства благословляє.

Ця «дипломатія обіймів» є частиною ширшої стратегії реінтеграції Росії. Багато хто підозрює, що МОК вже зараз готує грунт для повноцінного повернення РФ на Літню Олімпіаду-2028 у Лос-Анджелесі. Федерації єдиноборств та футбольні боси ФІФА вже роблять реверанси в бік Кремля, поступово знімаючи обмеження. «Спорт має залишатися нейтральним простором», — кажуть нам чиновники, ігноруючи той факт, що Росія ніколи не розглядала спорт інакше, як продовження своєї загарбницької політики іншими засобами.

Читайте також: Російські Z-спортсмени досі не покарані за підтримку війни, навіть в Україні

Нормалізація варварства: ціна олімпійського квитка

Київ продовжує надсилати листи з доказовою базою, але відповіді МОК стають дедалі лаконічнішими. Відмова коментувати «окремі випадки» — це класична тактика вмивання рук. Поки світ звикає до присутності «нейтральних» росіян на трибунах, українські міністри Матвій Бідний та Андрій Сибіга нагадують про сотні вбитих атлетів, які вже ніколи не зможуть виступити на жодній Олімпіаді.

Кожен допущений «нейтральний» росіянин із «лайком» під воєнним постом — це плювок на могили тих, хто захищав свою землю зі зброєю в руках замість спортивного знаряддя.

Олімпійський рух переживає глибоку кризу ідентичності. Якщо цінності гуманізму та миру можна розміняти на присутність 13-ти російських спортсменів сумнівної репутації, то саме поняття «олімпізму» стає порожнім звуком. Сьогоднішня боротьба за недопуск агресора — це не про ненависть до окремих людей, це про виживання самої ідеї чесного спорту. Бо якщо завтра на п'єдестал зійде атлет, що вчора тренувався в Криму та радів ударам по Києву, то «білий прапор» над ним буде не символом миру, а саваном для олімпійської хартії.

—

Малюнок: Нікіта Тітов

За матеріалами DW та розслідування Molfar/BBC

Читайте також: 

• Чим відрізняється Олімпіада у Гітлера від ЧМ у Путіна?
• Citius, altius, fortius - communis: МОК вперше в історії змінив девіз Олімпіад
• Як реагує світ на використанням спорту російським фюрером в цілях агресії?