Напад на Шефіра та троніка найгучніших політичних замахів та убивств в Україні

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  Поліція висунула три версії замаху на помічника президента

Команда Зеленського вчора пережила перший політичний замах. «Ціль» залишилась неушкодженою. Зранку 22 вересня, близько 10:00 біля села Лісники, що на Київщині, був здійснений напад на першого помічника президента Сергія Шефіра.

Невідомі обстріляли його неброньований автомобіль з автоматичної зброї. В іномарку потрапило 18 куль. Поранення отримав водій Шефіра, якого шпиталізували до лікарні «Феофанія».

Правоохоронці заявляють основні версії замаху: у зв’язку з державною діяльністю, з метою тиску на вище керівництво держави, з метою дестабілізації політичної ситуації. В тому числі, розглядається й версія про участь у злочині спецслужб іноземних держав.

В Україні і раніше злочинці погрожували провідним політикам. Щоправда, це відбувалося по-різному і з різним результатом. Навіть колишній президент Віктор Янукович стверджував, що у 2014 році у нього стріляли, хоча доказів тому досі ніхто не надав. А десятиліттям раніше, у 2004-му, Януковича дійсно ушпиталили після відомого «яєчного теракту». Впродовж усієї 30 років Незалежності в Україні ставалися десятки замахів на впливових політиків і бізнесменів. Найгучніші з них зібрали у виданні «Главком».

24 вересня 2004 року сталася найбільш абсурдна атака на топового політика в Україні. Студент університету поцілив у політика яйцем

24 вересня 2004 року сталася найбільш абсурдна атака на топового політика в Україні. Студент університету поцілив у політика яйцем

1994 рік

Леонід Кравчук

Під час підготовки до другого туру президентських виборів було скоєно замах на тодішнього президента першого президента незалежної України Леоніда Кравчука. Цю інформацію Кравчук повідомив зовсім нещодавно. Каже, що раніше ніколи про це не розповідав. За його словами, замах було скоєно у Харкові: на нього напав чоловік з ножем. Життя політику врятував охоронець.

Замах на Леоніда Кравчука було скоєно під час підготовки до виборів у 1994 році

Замах на Леоніда Кравчука було скоєно під час підготовки до виборів у 1994 році

За словами Кравчука, після цього уже новообраний президент Леонід Кучма розпорядився СБУ надати Кравчукові додаткову охорону. Про те, хто саме вчинив замах і яка доля цієї людини, Кравчук не повідомив.

1996 рік

Павло Лазаренко

На прем’єр-міністр Павла Лазаренка замах було скоєно 16 липня 1996 року. У Києві біля Московського мосту, де мав проїхати кортеж очільника уряду, прогримів потужний вибух. Вибуховий пристрій було закладено у каналізаційний люк. Внаслідок інциденту постраждали автомобіль прем’єра і авто супроводження. Як розповіли пізніше в МВС, прем’єр не постраждав лише за щасливим збігом обставин, бо його авто пішло на обгін автобуса не по тій смузі, по якій мало би. Інакше вибух стався би саме під автомобілем, в якому перебував Лазаренко.

В тему: Покушение на Лазаренко и убийство Щербаня изначально были объединены в одно производство

Глава Кабміну мав виїхати до Донецька врегулювати конфлікт із гірниками, які вийшли на страйк. Видання «КомерсантЪ» причиною замаху на прем’єра називало «загострення протиріч між донецькою та дніпропетровською адміністративно-підприємницькими групами. На чолі дніпропетровської стоїть сам Павло Лазаренко, донецьку курував Володимир Щербань, голова місцевої обладміністрації. На сьогодні це найпотужніші групи на Україні, які давно з'ясовують між собою стосунки», – писала тоді газета.

Замах на прем’єр-міністра Павла Лазаренка було скоєно 16 липня 1996 року

Замах на прем’єр-міністра Павла Лазаренка було скоєно 16 липня 1996 року

У 2012 році Павло Лазаренко на першому допиті у США заявив, що замах на нього у 1996 році організував Олександр Волков, перший помічник президента Леоніда Кучми. Нібито на Волкова вказав глава МВС Юрій Кравченко. За словами Лазаренка, неможливість проведення розслідування замаху Кравченко пояснив «впливом високопосадовців». До цього часу не встановлено ані виконавці, ані замовники того замаху.

Євген Щербань

Один з найбільш впливових на той час політиків і бізнесменів Донбасу був убитий 3 листопада 1996 року в аеропорту «Донецьк». Це сталося близько 12 години дня, одразу після його прильоту з Москви. Там Щербань був на святкуванні Дня народження Йосипа Кобзона. Слідство назвало ім’я вбивці – ним виявився громадянин Росії Вадим Болотських. Напарник злочинця Геннадій Зангеліді застрелив бортмеханіка, авіатехніка та інспектора аеродромної митниці.

Євгена Щербаня було вбито 3 листопада 1996 року. Замовники не встановлені

Євгена Щербаня було вбито 3 листопада 1996 року. Замовники не встановлені

Злочин набув великого суспільного резонансу. «Потенційними замовниками» в різні часи називали як колишніх партнерів Щербаня по бізнесу, так і впливових українських політиків. Проте достеменно встановити зловмисників так і не вдалося. Нещодавно син загиблого політика Євген Щербань-молодший став учасником документального фільму «Спадкоємець», в якому намагався довести причетність до вбивства батька бізнесменів Сергія Тарути і Рината Ахметова. Між тим адвокат і відомий політик Геннадій Москаль в інтерв’ю «Главкому» це заперечив. Він стверджує, що замовником убивства був Павло Лазаренко.

1998 рік

Вадим Гетьман

Відомий у країні фінансист і голова Національного банку Вадим Гетьман був застрелений 22 квітня 1998 року у ліфті багатоквартирного будинку у Києві, в якому проживав. Убивство сталося одразу після парламентських виборів 1998 року, на яких Гетьман, балотуючись як мажоритарник в окрузі №198, що на Черкащини, програв Михайлові Онуфрійчуку. З поразкою не погодився і збирався оскаржити результати виборів у Тальнівському райсуді, проте не встиг.

Вадима Гетьмана було вбито 22 квітня 1998 року

Вадима Гетьмана було вбито 22 квітня 1998 року

Слідство розглядало кілька версій убивства: конфлікт з головою власного передвиборчого штабу, можливе протистояння з колишнім прем’єром Павлом Лазаренком та навіть конфлікт з російськими олігархами. Так чи інакше, замовників не встановили. А от виконавця злочину знайшли випадково. Навесні 2001 року в одному нічних клубів Луганська вчинив дебош із застосуванням зброї 32-літній Сергій Кулєв. За це він отримав три роки тюрми. Між тим вже перебуваючи у СІЗО Кулєв вирішив зізнатися, що має причетність до інших злочинів, зокрема, до убивства Вадима Гетьмана. Слідство встановило, що Кулєв є членом так званої «Банди Кушніра», донбаського злочинного угруповання. У 2003 році Кулєва засудили за вбивство Гетьмана до довічного ув’язнення.

1999 рік

В’ячеслав Чорновіл

Лідер «Нарондного руху» загинув 25 березня по дорозі з тодішнього Кіровограда до Києва неподалік Борисполя. Офіційна причина загибелі – ДТП. Начебто сталось зіткнення з причепом вантажівки, яка у темний час доби здійснювала розворот на дорозі.

Розслідування тривало 15 років, аж поки 21 січня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд не закрив справу про загибель політика, визнавши аварію нещасним випадком.

В тему: За что и как убили Вячеслава Черновола 

ДТП, внаслідок якого нібито загинув найрейтинговіший у середині 90-х опозиційний політик В’ячеслав Чорновіл

ДТП, внаслідок якого нібито загинув найрейтинговіший у середині 90-х опозиційний політик В’ячеслав Чорновіл

Проте пізніше колишній перший заступник Генерального прокурора Микола Голомша розповів, що насправді Чорновіл загинув не внаслідок ДТП, а через чотири удори кастетом. Іншими словами, убивство насправді було замасковане під ДТП.

Наталія Вітренко

На лідерку Прогресивної соціалістичної партії було скоєно замах 2 жовтня 1999 року після зустрічі з виборцями. Вона і ще кілька колег-депутатів отримали незначні пошкодження від вибухів двох гранат РГД-5. Всього в результаті теракту постраждали 45 осіб. Організатором замаху суд визнав Сергія Іванченка, який на той момент був довіреною особою лідера Соціалістичної партії України Олександра Мороза. Вирок – 15 років позбавлення волі.

Виконавцями злочину суд назвав брата Сергія Іванченка Володимира, а також його напарника Андрія Самойлова, обидва – росіяни. Окрім метання гранат, їх обвинуватили у контрабанді і незаконному зберіганні зброї. Як наслідок – 15 років у виправній колонії посиленого режиму. У справі замаху на Наталію Вітренко проходили ще двоє обвинувачених – Олександр Афанасьєв і Іван Недвіз. Суд позбавив їх волі відповідно на шість і чотири роки через кримінальну діяльність під впливом братів Іванченків.

2004 рік

Віктор Ющенко

Увечері 5 вересня 2004 року кандидат у президенти, лідер опозиції Віктор Ющенко на запрошення поїхав вечеряти на дачу до тодішнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка. На зустрічі також був присутній голова СБУ Ігор Смєшко та нардеп Давид Жванія. Ющенко вважає, що його могли отруїти саме там.

Віктор Ющенко вважає, що його отруєння сталося 5 вересня 2004 року

Віктор Ющенко вважає, що його отруєння сталося 5 вересня 2004 року

За словами Олександра Зінченка, тодішнього керівника виборчого штабу Ющенка, життя кандидата в президенти було у небезпеці. Сам Ющенко опинився у клініці «Рудольфіннергаус», яка встановила отруєння діоксином. Впродовж наступних двох років так і не вдалося встановити причетних. Попри обіцянки зробити все для розкриття злочину, у 2006 році генпрокурор Олександр Медведько визнав, що винуватці не можуть бути встановлені.

Георгій Кірпа

Один з найбільш впливових чиновників і політиків України початку 2000-х. На момент загибелі був міністром транспорту. Смерть Кірпи наступила на дачі від вогнепального поранення в голову наступного дня після повторного голосування 2 туру президентських виборів 2004 року. Офіційно оголошена версія смерті – самогубство.

Георгій Кірпа помер 27 грудня 2004 року від вогнепального поранення

Георгій Кірпа помер 27 грудня 2004 року від вогнепального поранення

Проте одразу після загибелі на той час чи не єдиний опозиційний «5 канал» повідомив, що у Кірпи може бути кілька вогнепальних поранень. А агентство УНІАН повідомляло, що у день смерті Кірпа відмовився від послуг охорони. Чи дійсно це було самогубством, чи, можливо, замаскованим убивством, досі залишається таємницею.

Раніше, у 1997 році, під вікнами офісу Кірпи вибухнув автомобіль. Це пов’язували з «розбірками» навколо будівництва залізничного вокзалу. З того часу Кірпа отримав дозвіл на носіння особистої зброї.

2005 рік

Юрій Кравченко

Міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко часів президентства Леоніда Кучми мав величезний вплив. Помер 4 березня 2005 року внаслідок двох вогнепальних поранень у голову. Того ж дня о 10:00 він повинен був з'явитися до Генпрокуратури на допит у «справі Ґонґадзе». Цікава деталь – напередодні ввечері на одному із телеканалів голова тимчасової слідчої парламентської комісії з розслідування справи про вбивство журналіста Ґонґадзе Григорій Омельченко заявив, що колишнього міністра внутрішніх справ Кравченка можуть вбити. Проте деталей він не розкрив.

Юрій Кравченко нібито скоїв самогубство 4 березня 2005 року двома пострілами собі в голову

Юрій Кравченко нібито скоїв самогубство 4 березня 2005 року двома пострілами собі в голову

В тему: Как убивали Юрия Кравченко и «хоронили» следствие

На місці смерті Кравченка слідчі знайшли записку такого змісту: «Мої дорогі, я не винний ні в чому. Пробачте мене, я став жертвою політичних інтриг президента Кучми та його оточення. Іду від вас з чистою совістю, прощавайте». Проте багато політиків і досі сумніваються в цьому самогубстві, адже вчинити його ще й двома пострілами в голову видається фантастикою.

2014 рік

Геннадій Кернес

28 квітня 2014 року у Харкові близько 11:50 під час спортивної пробіжки було поранено міського голову Геннадія Кернеса. Куля влучила політику у спину. Кернес отримав дуже важкі поранення: усі подальші роки він був прикутий до інвалідного візка.

Внаслідок замаху на вбивство, який було скоєно 28 квітня 2014 року в Харкові, міський голова Харкова був прикутий до інвалідного візка

Внаслідок замаху на вбивство, який було скоєно 28 квітня 2014 року в Харкові, міський голова Харкова був прикутий до інвалідного візка

В тему: На Геннадия Кернеса совершено покушение

Причетного до злочину так і не знайшли. А щодо версій, то найбільш поширеною була «помста сепаратистів»: нібито Кернес відмовлявся «здавати» Росії Харків. Інша версія – конфлікт між кримінальними колами.

Валентина Семенюк-Самсоненко

Одна з найбільш загадкових смертей в українській політиці. 27 серпня 2014, о 19:00, в селі Чайки поблизу Києва було виявлено тіло колишньої очільниці Фонду Держмайна, депутатки кількох скликань парламенту Валентини Семенюк-Самсоненко з вогнепальним пораненням голови. Тіло знайшла донька Семенюк. Міліція через день відкрила кримінальне провадження.

Валентину Семенюк-Самсоненко знайшли мертвою 27 серпня 2014 року. Рідні не вірять у версію «самогубство»

Валентину Семенюк-Самсоненко знайшли мертвою 27 серпня 2014 року. Рідні не вірять у версію «самогубство»

У ЗМІ брат небіжчиці Микола Скиб'юк повідомив, що за 11 днів до смерті Семенюк-Самсоненко розповіла, що її «замовили». Мовляв, хотіла «зустрітися з президентом Порошенком і показати списки об'єктів приватизації. Їх приватизували, але гроші не заплатили. Сказала, якщо її не стане, поховати біля першого чоловіка», – цитує чоловіка «Газета по-українськи».

В тему: Дело об убийстве Валентины Семенюк-Самсоненко

20 квітня 2017 року Нацполіція закрила кримінальне провадження за фактом смерті колишньої чиновниці і політика у зв'язку з відсутністю складу злочину.

За загадкових обставин загинув і попередник Семенюк-Самсоненко на посаді Голови Фонду держмайна – Михайло Чечетов, він викинувся з вікна своєї квартири на 17 поверсі 28 лютого 2015 року. За кілька днів до того керівника фракції Партії регіонів Чечетова випустили з СІЗО, його підозрювали у справі про махінації під час голосування за «диктаторські» закони.

Михайло Глуховський,  опубліковано у виданні «Главком»


В тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Важно

Как эффективно контролировать местную власть

Алгоритм из 6 шагов поможет каждому контролировать любых чиновников.

Как эффективно контролировать местную власть

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републикация материалов: для интернет-изданий обязательной является прямая гиперссылка, для печатных изданий - по запросу через электронную почту. Ссылки или гиперссылки, должны быть расположены при использовании текста - в начале используемой информации, при использовании графической информации - непосредственно под объектом заимствования. При републикации в электронных изданиях в каждом случае использования вставлять гиперссылку на главную страницу сайта www.argumentua.com и на страницу размещения соответствующего материала. При любом использовании материалов не допускается изменение оригинального текста. Сокращение или перекомпоновка частей материала допускается, но только в той мере, в какой это не приводит к искажению его смысла.
Редакция не несет ответственности за достоверность рекламных объявлений, размещенных на сайте а также за содержание веб-сайтов, на которые даны гиперссылки. 
Контакт:  [email protected]