Перетворення «Слуг народу» на «Слуг конверта» — не просто корупція, а прямий акт мародерства на тлі війни

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  Перетворення «Слуг народу» на «Слуг конверта»

Поки українські воїни тримають фронт у надлюдських умовах, виборюючи кожен метр землі, у самому серці урядового кварталу спокійно працював інший фронт — фінансовий. 

Розслідування НАБУ та САП щодо системного підкупу народних депутатів відкрило завісу над справжньою «державною службою», де джерелом легітимності є не довіра виборців, а касове віконце в офісі Юрія Кісєля. Це іронічне перетворення «Слуг народу» на «Слуг конверта» — не просто корупція, а прямий акт мародерства на тлі війни, який підриває саму суть держави, за яку ллється кров.

Читайте також: ОЗГ Міндіча і неякісні бронежилети

Історія про те, як детективи НАБУ два роки прослуховували офіс народного депутата Юрія Кісєля, нагадує цинічний реаліті-серіал, який жоден солдат не зміг би додивитися без люті. У головних ролях — обранці нації, у ролі режисера — Сергій Шефір та інші архітектори «тіньової» лояльності.

З’ясувалося, що «касове вікно» працювало з вражаючою стабільністю: звичайним депутатам видавали по п’ять тисяч доларів за «правильне» голосування, а головам комітетів — по п’ятнадцять. На тлі того, як волонтери збирають по гривні на дрони, а бійці купують запчастини до автівок за власні гроші, ці «зарплати в конвертах» виглядають як дика аномалія, що межує з державною зрадою.

Читайте також: Підтримку корупційної мережі Міндіча забезпечували в прокуратурі й не тільки

Особливого цинізму ситуації додає спротив Управління державної охорони, яке намагалося не пустити детективів до комітетів Верховної Ради. Уявіть собі цей сюрреалізм: силова структура, яка має захищати державні інститути, фактично стає «живим щитом» для захисту пачок готівки від закону.

Як пояснити бійцю в окопі, що поки він чекає на снаряди, спецпризначенці в тилу перевіряють понятих НАБУ, аби ті не завадили «слугам» перераховувати свою долю? Це повна деградація поняття державної безпеки, де охорона перетворюється на сервіс для прикриття «бекофісів».

Читайте також: Грані корупційного спрута Банкової. "Рьошик" Міндіча й ракети Fire point

Поки ми обговорюємо високі матерії про «відновлення країни» та залучення мільярдних грантів, НАБУ показує, куди ці ресурси можуть «евакуюватися» насправді. «Велике будівництво», яке тривалий час було основним донором для наповнення цих конвертів, у свідомості депутатів трансформувалося у «Велике виживання» власної кишені.

Якщо парламентарям треба доплачувати тисячі доларів просто за те, щоб вони виконували свої прямі обов’язки, то виникає логічне запитання: на чиєму боці вони насправді воюють? Відповідь очевидна — на боці власного добробуту, який вони цінують значно вище за виживання нації.

Читайте також: Справа «Мідас» (Міндічгейт), яку розслідують НАБУ та САП: корупція чи державна зрада?

Сарказм ситуації досягає піку, коли ми бачимо повідомлення про начебто вже втечу фігурантів, таких як Юрій «Юзік» Корявченков, за кордон. Колишній комік, який обіцяв «зробити їх разом», вирішив, що «разом» з народом йому занадто гаряче, і обрав комфортну еміграцію.

Читайте також: Підозри від НАБУ отримали нардепи Пивоваров, Негулевський та Кісєль, Коряченков утік з країни

Це класичний жест мародера: набити кишені, поки триває хаос, і зникнути в першій же небезпечній ситуації. Для воїна, який не має права залишити позицію, така поведінка народного обранця є вищим проявом нахабства, що не підлягає прощенню.

Цей скандал — не просто чергова папка в архіві НАБУ, а вирок системі, яка намагається жити за правилами мирного «дерибану» в часи екзистенційної війни. Коли група депутатів голосує за закони, що обмежують незалежність антикорупційних органів, вони фактично здійснюють самогубство державного контролю. Це і є справжній внутрішній ворог — той, хто в білій сорочці та з депутатським значком за лаштунками торгує майбутнім країни, поки волонтери шукають кошти на черговий тепловізор.

Читайте також: Детектив НАБУ Магамедрасулов розповів про «Міндічгейт», дії СБУ і тиск: про те, що він друг [президента]– я не знав

Зрештою, «Міндічгейт» та «Кісєль-кеш» доводять, що найбільша загроза суверенітету часто ховається не в ракетах ворога, а в конвертах «своїх». Справжня перемога почнеться не з міжнародних договорів, а з моменту, коли касове віконце в урядовому кварталі назавжди зачиниться, а його відвідувачі змінять дорогі костюми на тюремну робу. До того часу будь-який патріотичний пафос із трибун буде лише шумом, який розбивається об глуху стіну нерозуміння тих, хто щодня бачить справжню ціну нашої свободи в очах побратимів.

Костянтин Іванченко для «Аргумент»


Читайте також:   


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Новини партнерів

Реклама

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]