П'ять важливих міжнародних церковних подій 2024 року

Версия для печати

 Це був дуже насичений міжнародними подіями рік. І не буде перебільшенням сказати, що й українська духовна незалежність, і оборонна війна України далипоштовх дуже серйозним процесам, які вчені назвуть переформатуванням міжнародного церковного простору, а просто віруючі спостерігачі схильні називати оздоровленням чи очищенням.

Те, що якість події потрапили (або не потрапили) до цього переліку, не означає, що ми ставимося до них виключно позитивно (або навпаки – негативно). Просто на нашу думку вони так чи інакше позначили тенденції року, який добіг свого завершення.

Отже, які 5 міжнародних подій ми можемо вважати знаковими для 2024 року?

1. Два закордонних візити Предстоятеля ПЦУ, які без перебільшення стали сенсаційними та матимуть тривалі наслідки.

Візит Митрополита Епіфанія до Ватикану та зустріч із Папою Франциском – остання за часом в низці подій року, які свідчать про визнання авторитету та утвердження Православної Церкви України, яка проривається крізь усі московські заслони та перешкоди.

Журналісти назвали цей візит: рівний – рівному, зауваживши, що як з рівним говорив очільник мільярдної Церкви із Предстоятелем ПЦУ. Це історичний візит, бо це фактично остаточна легітимізація незалежної Української Церкви в очах мільярда католиків.

А навесні Митрополит Епіфаній прибув на похорон Патріарха до Болгарії. Фотографія, як перед входом до собору Митрополита Епіфанія зустрічає представник Священного Синоду Болгарської Православної Церкви митрополит Антоній (Живко) обійшла всі медіа. Предстоятель вшанував пам’ять Патріарха Неофіта біля його гробу, а під час Божественної літургії молився разом з іншими православними архієреями.

2. У Литві було остаточно сформовано Екзархат Вселенського Патріархату, і призначено Екзарха.До цього Екзархату влітку приєднався як клірик Андрій Кураєв, оголошений позбавленим сану за критику Кирила Гундяєва, і відновлений апеляційним рішенням Вселенського Патріарха.

Варто зазначити, що всі три країни Балтії намагаються позбутися впливу Церкви країни-агресорки, яка без жодного зважання на канони, на традиції, суто з політичних міркувань прибувала туди слідом за російськими танками, а потім протягом десятиліть зміцнювала цю владу.

Латвія розірвала законом зв’язок місцевої Церкви із РПЦ ще 2022 року. Процес в розвитку, а латиське духовенство колишнього МП у підсумку задоволене законом про «заборону». Коли ж Москва чи РПЦ починають дорікати у самочинній автокефалії, то вони скрушно знизують плечима і кажуть: «Виконуємо закон».

У січні 2024 року Естонська влада не продовжила дію посвідки на проживання очільнику Естонської митрополії РПЦ, оскільки він становив загрозу безпеці Естонії. У лютому митрополит, який виправдовував дії Росії в Україні, залишив Естонію. Влітку МВС Естонії розробила спільний з Естонською православною церквою (Моспатріархату, – ред.) узгоджений план поступового відходу Естонської православної церкви (ЕПЦ) та Успенського ставропігійного жіночого монастиря від Московського патріархату. Хоча (хто б здивувався?) втілити цей план в життя представники МП в Естонії зовсім не поспішають.

3. Офіційні делегації ПЦУ брали участь в особливих співслужіннях з іншими Православними Церквами.

На неділю жінок-мироносиць у травні два архієрея ПЦУ співслужили за літургією в монастирі «Живоносного Джерела» в Константинополі з п’ятьма ієрархами Болгарського Патріархату. А очолив літургію Вселенський Патріарх Варфоломій. Це стало першим таким співслужінням і справедливо вважається вагомим кроком до встановлення повноцінних відносин БПЦ з ПЦУ як автокефальною Церквою.

А в грудні делегація Православної Церкви України у складі архієпископа Вишгородського Агапіта й ієромонаха Рафаїла (Жигала) брала участь в інтронізації предстоятеля автономної Фінської Церкви.

Справді важлива і урочиста подія, яка підкреслила особливі відносини двох Церков, які служать народам, що багато постраждали у своїй історії від російських зажерливих сусідів.

Нагадаємо, що у Автономній Фінській Православній Церкві замість Архієпископа Лева, який за станом здоровʼя звільнився на спокій, було обрано митрополита Ілію, який є великим симпатиком України. Інший ймовірний кандидат митрополит Арсеній, який був відомий своєю дружньою до росії позицією, добровільно відмовився від балотування.

4. В Болгарії з перевагою в три голоси був несподівано обраний новим Патріархом один з найбільш проросійських ієрархів – Даниїл (Ніколов).

Однак попри очікування різних коментаторів, дотепер він переважно зберігає балансуючу позицію, бо його проросійські погляди не мають вирішальної підтримки ані в Синоді Болгарського Патріархату, ані с суспільстві. Якщо в часи до обрання новий Патріарх БПЦ дуже активно писав заяви проти ПЦУ, Томосу і навіть проти Вселенського Патріархату, то тепер він говорить лише, що остаточне «розв’язання українського питання» відбудеться після завершення війни. Показовим є і те, що жодних заяв чи дій, спрямованих проти архієреїв БПЦ, які співслужили з ієрархами ПЦУ, від нового Патріарха так і не було, хоча прихильники РПЦ їх очікували.

5. Візит в Україну керівника ПЦА Тихона, який хотів висловити підтримку митрополиту Онуфрію ми виділяємо окремим рядком, бо вважаємо його у чомусь символічним.

Бо десь в такий спосіб, мобілізуючи сателітів, граючи на амбіціях однодумців, наймаючи лобістів, Москва намагається якщо не перейти у контрнаступ, то бодай втримати позиції «берегині вічних цінностей» та гравця на церковній арені. Чи вийде це у неї?

Відсутність очікуваних від цього візиту плодів зараз вже є очевидною. Переходи громад до ПЦУ не припинилися, закон про заборону РПЦ не був відкликаний, Онуфрій так і не полишив свого «замку зі слонової кістки», в якому він живе, спостерігаючи, як очолена ним юрисдикція стрімко розвалюється і деградує. Авторитету американський гість для МПвУ не додав, а лише сам продемонстрував свою залежність від хитрощів «русского міра».

ПІСЛЯМОВА

Ні. Наш церковний світ вже ніколи не буде таким як раніше. Засудження «русміра»продовжується на міжнародних богословських конференціях, в рішеннях ПАРЕ. Доктрину «русского міра» називають або квазірелігійною неофашистською, або визначають, як глибоко єретичну. Кількість міжнародних шпигунських скандалів за участі кліру РПЦ за останні роки вже навіть не півтора десятки.

Окрім України, Балтії, Молдови з ініціативою автокефалії національної православної церкви стали виступати навіть в Казахстані. Як зауважив наш колега, російська церковна імперія розпадається. І (продовжуємо) росія та РПЦ вже ніколи не зможе переконати світ, що вона «берегиня вічних цінностей». Цій кремлівській структурі колись після війни ще доведеться шукати власну ідентичність і вчитися заново ставати Церквою. А нам у наступному році, окрім як вижити, слід втримати віру, стійкість та натхнення. І щоб підтримувати віру, і щоб продовжити знайомити світ з нашою Церквою, з нашим народом.

—

Джерело: Україна Православна

Читайте також: 

• Чому влада України вважає УПЦ МП загрозою для національної безпеки?
• 1 жовтня 2024 року в Україні відзначають 10 свят в один день
• Теолог Пол Гаврилюк: Спільний календар зблизить українців по всьому світу
• Єпископ Михайло (Команський): «Колишній МП залишається невіддільною частиною РПЦ» 
• Проєкт "Московський Ватикан": Сталін, чекісти та РПЦ
• Українські біженці за кордоном підсилюють московський патріархат
• Папа Римський і звірства рашистів