Три сценарії безкарності: топкорупціонери виходять сухими з води, а держава втрачає мільярди

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Щоразу, коли Вищий антикорупційний суд затверджує чергову угоду про визнання винуватості у гучній справі — як це сталося у вересні 2026 року у провадженні щодо колишнього народного депутата Сергія Пашинського — суспільство вибухає обуренням.

У соцмережах миттєво з’являється вердикт: «відкупився». Критика якості таких домовленостей та умовних термінів покарання цілком зрозуміла, однак у вирі емоцій зазвичай губиться головне запитання: якою є реальна альтернатива? Статистика роботи антикорупційної вертикалі дає на це запитання жорстку й однозначну відповідь. Як свідчить аналітика видання ZN.UA («Дзеркало тижня»), коли сторона захисту та обвинувачення не доходять згоди, у гру вступає безжальний таймер Кримінального кодексу.

Лише з 2024 по 2026 рік ВАКС повністю закрив щонайменше 11 резонансних проваджень через сплив строків давності. За оцінками слідства, сукупні збитки держави в цих справах перевищили 700 мільйонів гривень та майже 50 мільйонів доларів. Жоден із цих процесів не завершився остаточним вироком, у щонайменше шести справах цивільні позови потерпілих залишили без розгляду, а бюджет не отримав ані копійки.

Читайте також: Народний депутат Юрченко вийшов із СІЗО під три мільйони застави

Угода замість порожнечі

З юридичної точки зору угода зі слідством — це не індульгенція і не звільнення від відповідальності, а повноцінний обвинувальний вирок. Фігурант офіційно визнає себе винним, набуває статусу засудженого, зобов’язується дати викривальні свідчення проти інших співучасників та сплачує штраф чи відшкодовує збитки. У кримінальному процесі результат судового розгляду завжди залишається лише ймовірністю, тоді як угода перетворює цю невизначеність на гарантований фінансовий та процесуальний результат.

Кейс Сергія Пашинського є хрестоматійним прикладом такої дилеми. Інцидент із нафтопродуктами стався ще навесні 2014 року, але підозру фігурантам оголосили лише в лютому 2024-го. Десятирічний строк давності за статтею про зловживання службовим становищем спливає у 2028 році.

Затверджена судом 23 вересня 2026 року угода передбачає, що Пашинський визнає провину, співпрацює зі слідством і виплачує близько 1,1 мільярда гривень: 600 мільйонів до державного бюджету, 400 мільйонів фонду «Повернись живим» та ще 100 мільйонів «Спільноті Стерненка». Попри те, що реального ув’язнення вдалося уникнути, держава та Сили оборони отримали суму, яка перевищує оцінені слідством збитки у 817 мільйонів гривень, а суд отримав шанс до 2028 року розглянути справу щодо решти співучасників.

Подібна логіка спрацювала й в інших провадженнях, де час грав проти обвинувачення. У тій же справі бізнесмен Сергій Тищенко за угодою перерахував 40 мільйонів гривень на армію та зобов’язався сплатити ще 110 мільйонів до бюджету. У справі про квартири для Нацгвардії державі повернули понад 17 мільйонів гривень, у провадженні щодо «Укрзалізничпостачу» обвинувачені повністю компенсували 21,5 мільйона гривень збитків, а в епізоді навколо «Центренерго» підприємець відшкодував 8,25 мільйона гривень, доплатив 27,8 мільйона та списав державі 149 мільйонів гривень боргу.

Звісно, суспільні претензії до угод мають підґрунтя: часто відшкодування є неповним, покарання — занадто м’яким, а комунікація правоохоронців із громадянами відверто провалюється. Проте там, де альтернативою є закриття справи за давністю, угода виявляється єдиним інструментом, здатним захистити інтереси бюджету.

Читайте також: ВАКС Апеляційний: як подарувати топ-корупціонеру ще один шанс через перегляд справи з елементами абсурду

Три сценарії безкарності

Коли суд закриває провадження через сплив строків давності, обвинувальний вирок не ухвалюється взагалі. Це автоматично блокує спеціальну конфіскацію злочинних активів, а цивільний позов потерпілої сторони залишається без розгляду. Держава, звісно, може спробувати стягнути кошти в окремому цивільному процесі, але це означає нові роки судової тяганини та додаткові витрати без жодних гарантій успіху. Аналіз закритих у 2024–2026 роках справ дозволяє виділити три типові пастки, в яких гинуть топкорупційні процеси.

Перший сценарій — нескінченне блукання справи між судовими інстанціями, поки не вичерпається ліміт часу. Так сталося у справі про закупівлю коліс для Запорізького електровозоремонтного заводу зі збитками у 790 тисяч гривень: у квітні 2024 року ВАКС призначив керівникам заводу та директору приватної фірми від чотирьох до п’яти років тюрми, але в січні 2025-го апеляція скасувала вирок, бо десятирічний строк сплив 30 грудня 2024 року.

Ще показовіша історія з безпідставними пільгами на вантажні перевезення «Укрзалізниці» на 69,2 мільйона гривень: справа двічі проходила через Верховний суд, апеляція встигла винести обвинувальний вирок за десять днів до дедлайну, але після повторної касації строки остаточно минули, і позов держкомпанії залишився без задоволення. Аналогічно після тривалого кола інстанцій за давністю звільнили й екснардепа Валерія Пацкана у справі про незаконну компенсацію за житло.

Другий сценарій — критичне затягування на етапі досудового розслідування або першої інстанції. У справі про корабельний збір у порту «Південний», де збитки Адміністрації морських портів України оцінили у понад 49 мільйонів доларів, розслідування тягнулося з 2016 року, а до суду матеріали потрапили лише в липні 2024-го — рівно за рік до спливу десятирічного строку.

В результаті у 2025–2026 роках суд закрив провадження щодо ексміністра інфраструктури Андрія Пивоварського та його заступника Володимира Шульмейстера, знявши арешти з майна. Ще абсурднішою виявилася доля справи ексміністра аграрної політики Миколи Присяжнюка щодо зникнення 70 тисяч тонн цукру Аграрного фонду на 521 мільйон гривень: слідство тривало з 2015 року, і в січні 2026-го матеріали передали до суду одразу з клопотанням про закриття за давністю, так і не розглянувши справу по суті. Така ж доля спіткала провадження щодо збитків Одеського порту на 21,36 мільйона гривень, забудови шкільного басейну в Києві та епізод із пособницею Романа Насірова у «газовій справі».

Третій сценарій — перекваліфікація обвинувачення на м’якшу статтю, що миттєво скорочує строк давності з десяти років до п’яти. Наприклад, у справі про продаж електроенергії компанії «Енергоатом-Трейдинг» за заниженою ціною зі збитками у 93,76 мільйона гривень прокурор у липні 2026 року змінив обвинувачення колишньому керівнику Олексію Статнику зі зловживання владою на службову недбалість.

П’ятирічний строк за новою статтею виявився вичерпаним ще восени 2025-го, тож за тиждень суд закрив справу. За тією ж схемою завершилися процеси щодо закупівель у «КБ „Артилерійське озброєння“» та фіктивних ремонтів у Генпрокуратурі. Навіть у справі керівників Павлоградського хімічного заводу Леоніда Шимана та Валерія Кирилова виключення апеляцією одного епізоду змістило дату закінчення злочину, що дозволило фігурантам уникнути покарання за давністю попри обвинувальний вирок першої інстанції.

Читайте також: Очільник САП пояснив, чому угоду Грановського зі слідством засекретили

Як зламати конвеєр закритих справ

Чинна редакція статті 49 Кримінального кодексу України працює на руку тим, хто вміє професійно затягувати судові засідання, хворіти, змінювати адвокатів або використовувати мобілізацію як щит від правосуддя. Адже сьогодні строк давності продовжує спливати аж до моменту, коли вирок набуде законної сили після апеляції. На необхідності виправити цю системну ваду неодноразово наголошували і українські антикорупційні експерти, і європейські партнери — відповідне зобов’язання навіть зафіксували у спільному «плані Качки — Кос».

У парламенті вже зареєстровано законопроєкт №15354, який пропонує зупиняти перебіг строків давності у справах НАБУ і САП на час військової служби обвинуваченого, а також із моменту скерування обвинувального акта до суду для тяжких і особливо тяжких корупційних злочинів. Однак, як зазначають аналітики Transparency International Ukraine, цього документа в нинішньому вигляді недостатньо, адже поза його дією залишаються поширені корупційні статті — зокрема зловживання повноваженнями (ч. 1 ст. 364 КК) та зловживання впливом (ч. 1 ст. 369-2 КК), а мобілізаційне застереження не охоплює тисячі справ, які розглядають звичайні місцеві суди.

Читайте також: Топ-корупція поза увагою: автоматична сліпота НАЗК проти офшорних мільйонів віп-хапуг

Щоб перекрити лазівки для уникнення відповідальності, експерти пропонують комплексний перегляд правил обчислення строків:

  • Запровадити переривання строків замість їх зупинення. Після передання обвинувального акта до суду відлік часу має починатися заново (на 3, 5, 10 або 15 років залежно від тяжкості злочину), або ж строки повинні рахуватися лише до ухвалення вироку судом першої інстанції. Це позбавить захист сенсу штучно затягувати апеляційний перегляд.
  • Уніфікувати зупинення строків через мобілізацію. Норма про паузу в перебігу давності на час служби в ЗСУ має діяти в усіх без винятку корупційних провадженнях, незалежно від того, який орган проводив слідство.
  • Посилити санкції за базові корупційні злочини. Збільшення максимального покарання за зловживання владою, впливом та некваліфіковане хабарництво автоматично переведе їх у категорію тяжчих злочинів і збільшить строки давності.
  • Враховувати час на міжнародну правову допомогу. Слідство часто втрачає роки в очікуванні відповідей від іноземних юрисдикцій щодо офшорних рахунків чи екстрадиції. Цей період має офіційно зупиняти таймер давності за умови судового контролю за реальністю таких запитів.

Угоди про визнання винуватості ніколи не замінять повноцінного змагального правосуддя і не стануть ідеальним інструментом справедливості. Але поки Верховна Рада зволікає із системною реформою строків давності, саме такі компроміси залишаються єдиним запобіжником від ситуації, коли фігуранти мільярдних розкрадань роками імітують судовий процес, а потім виходять із зали засідань без судимості та зі збереженими активами.

—

За матеріалами публікації старшого юридичного радника Transparency International Ukraine Павла Демчука у виданні ZN.ua


Читайте також:

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]