Як "текли" секретні дані раніше: WikiLeaks, операція «М’ясний фарш» та необачні геймери

Версия для печати

На початку квітня 2023 року Пентагон опинився у центрі скандалу через масштабний «витік» даних. У мережі опинилися десятки фотографій секретних даних — здебільшого про війну в Україні та пов'язані з нею міжнародні події.

Видання Chas News розповідає, що відомо про першоджерело «витоку» документів і чи можна їм вірити. А також згажує про подібні «зливи» у минулому — як справжні, так і організовані спецслужбами для дезінформації супротивника.  

Де з'явилися «злиті» секретні дані Пентагону та чи можна їм вірити

Спершу секретні дані з'явилися на популярній серед геймерів платформі Discord. За даними The Washington Post, протягом кількох місяців там на одному із закритих серверів користувач з ніком O.G. опублікував «сотні» фотогорафій засекречених документів. Він нібито не був російським агентом, а хотів розкрити «правду» про роботу американських спецслужб.

Джек Тейшейра, адміністратор серверу Thug Shaker Central

На початку березня частину файлів запостили на інших серверах Discord. За місяць вони почали активно ширитися у Telegram та Twitter і врешті привернули увагу західних медіа та американських високопосадовців.

Про першоджерело «витоку» та як ідентифікували O.G.

Першоджерелом появи секретних даних Пентагону став сервер Thug Shaker Central на платформі Discord. Два учасники спільноти розповіли WP, що їхнім неформальним лідером був «молодий харизматичний» американець з ніком O.G., який «любить зброю і працює на одній з військових баз». Він багато критикував спецслужби за нібито приховування правди, проте, за словами співрозмовників видання, точно не був російським агентом.

Журналісти стверджують, що переглянули відео, на якому начебто зображений OG. На ньому чоловік викрикує расистські та антисемітські образи, а потім стріляє по мішенях на стрільбіщі.

На сервері O.G. створив закритий чат під назвою Bear vs Pig (з англ. «Ведмідь проти Свині») з приблизно 25 учасниками, серед яких були підлітки та вихідці з «пострадянських країн». Разом вони обговорювали зброю, обмінювалися образливими мемами, дивилися фільми, молилися та слухали розповіді свого лідера про «світову закулісу».

Кілька місяців тому O.G. почав публікувати секретні дані: спочатку власні нотатки та перекази побаченого на «військовій базі», а наприкінці року — фото різних секретних звітів.

28 лютого та 1-2 березня один з учасників спільноти залив частину документів на сервер прихильників філіпінського ютуб-блогера WaoMao. Звідси 4 березня десять з них перекочували на доволі популярний сервер Minecraft Earth Map (зараз у ньому 8 тис. користувачів).

Далі на місяць наступило затишшя, аж поки 5 квітня фото не спливли одразу на форумі 4chan та у Telegram. Після цього вони стали активно ширитися мережею — переважно серед російських Telegram-каналів та проросійських політиків і журналістів у Twitter.

Після поширення фото O.G. видалив Thug Shaker Central та переніс спілкування зі своєю «онлайн-родиною» на інший сервер. У середині березня він закликав друзів видалити усю інформацію, яка може мати до нього відношення, та зник з поля зору.

Друзі O.G. відмовилися назвати його справжє ім'я. Проте The New York Times встановили, що під цим ніком ховається 21-річний нацгвардієць ВПС США штату Массачусетс Джек Тейшейра. Видання зв'язало військового з іншими членами Thug Shaker Central через його профіль в онлайн-іграх та інші записи. Деталі інтер'єру будинку Тейшейри на сімейних фото у соцмережах співпадають з деталями на полях деяких фото секретних документів.

У мережі досі можна знайти близько 20 фото різних звітів Пентагону та розвідувальних служб. The Washington Post пише, що ознайомилися з приблизно 300 знімками, більшість з яких ніде більше не публікувалися. Точна їх кількість невідома.

Так само під питанням достовірність «злитих» даних. Речник Пентагону Кріс Мігер визнав, що публічною стала «дуже чутлива, секретна» інформація. Водночас спікер Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі зазначив, що розслідування ще триває і поки «не можна говорити про правдивість жодного з документів».

В Україні «витік» секретних даних спочатку називали російським фейком, проте згодом міністр оборони Олексій Резніков заявив, що це «суміш правдивої та фальшивої інформації». Правдива частина, за його словами, вже втратила актуальність.

Частину «злитих» документів вже встигли відредагувати росіяни. Зокрема, в одному з них вони поміняли місцями оціночні дані про військові втрати України та рф.

У росії «злив» офіційні особи майже не коментують, а пропагандисти-блогери та ЗМІ активно розмірковують на тему, чи не був це «контрольований витік» західних спецслужб. Нібито правдиві документи могли спеціально перемішати з фейковими, щоби ввести рф в оману щодо реального стану українських військ напередодні контрнаступу. Подібні ж версії, щоправда із звинуваченням на адресу російських спецслужб, з'являються і у західних медіа.

Що ж насправді стоїть за «витоком» секретних даних невідомо, а поки усі версії мають право на існування. Тим паче, що для кожної з них можна знайти приклади у минулому.

Pentagon Papers, WikiLeaks, Сноуден 

В історії Пентагону вистачає випадків масштабних витоків секретних документів. Перший стався у 1971 році. Тоді газета The New York Times опублікувала уривки надсекретного звіту Міноборони про дії США у В'єтнамі у 1945—1967 роках.

Так звані «Документи Пентагону» (англ. Pentagon Papers) показали, що чотири президенти поспіль неодноразово вводили Конгрес та громадськість в оману щодо справжніх цілей, масштабів та ходу війни у В'єтнамі.

Обкладинка номеру журналу Time за червень 1971 року, присвячена публікації «Документів Пентагону»

Публікація активізувала антивоєнний рух та спричинила дискусії щодо свободи преси на розголошення секретної інформації. Президент Річард Ніксон просив Верховний суд заборонити подальше поширення документів, однак отримав відмову.

Згодом з'ясувалося, що фотокопії документів передав газеті аналітик Міноборони Даніель Еллсбер, який приєднався до антивоєнного руху. Уряд хотів відправити його на 115 років за грати за законом про шпіонаж, однак суд врешті зняв усі обвинувачення.

Історія у ще більших масштабах повторилося у 2010 році. У липні на сайті WikiLeaks опублікували 75 тис. документів про дії американської армії в Афганістані, а у листопаді — 392 тис. документів про операції в Іраку. Ці матеріали охоплювали період 2004-2009 років та містили дані, зокрема, про тактичні прорахунки, загиблих цивільних та злочини, скоєні військовими.

У листопаді там же почали публікувати дипломатичні телеграми з 275 американських посольств протягом останніх 45 років. Усього на платформі розмістили 251 тис. документів, з яких понад 100 тис. мали гриф «конфіденційно», а ще 15 тис. — різний ступінь секретності.

За витоком секретних документів стояв Бредлі Меннінг, військовослужбовець США в Іраку, який мав доступ до баз даних американської адміністрації. У 2010 році його затримали, а у 2013 році засудили до 35 років за ґратами. Вже у в'язниці він змінив стать та став Челсі Меннінг, яка вийшла на волю у 2017 році після пом'якшення вироку президентом Бараком Обамою.

Джуліан Ассанж з випуском газети The Guardian, присвяченому публікації «Щоденнику Афганської війни» на WikiLeaks

Також у США пожиттєве ув'язнення грозить засновнику WikiLeaks Джуліану Ассанжу. Спершу він переховувався у посольстві Еквадору у Лондоні, а з 2019 року перебуває у британській в'язниці, де очікує на завершення судового розгляду запиту на його екстрадицію до Сполучених Штатів.

Ще один резонансний витік даних відбувся у 2013 році. Тоді Едвард Сноуден, колишній співробіник американський спецслужб, передав газетам The Guardian и The Washington Post  інформацію про секретні програми електронного стеження Агентства національної безпеки. За їх допомогою стежили за користувачами мобільного зв'язку та інтернету у США і за їх межами.

У 2014 році Едвард Сноуден навіть взяв участь у «прямій лінії» з путіним. Він запитав, чи є у росії масове спостереження спецслужб за громадянами. Російський президент звісно відповів, що ні

Ховаючись від судового переслідування, Сноуден втік до Гонконгу, а потім до Москви. У росії він отримав спочатку статус біженця, потім — дозвіл на проживання, а у грудні 2022 року — російський паспорт.

Операція «М’ясний фарш»

На початку 1943 року учасники антигітлерівської коаліції вирішили почекати із відкриттям другого фронту у Франції, а натомість висадити війська на Сицилії. Для того, щоби відволікти увагу німців від справжньої цілі, союзники розробили операцію з дезінформації під кодовою назвою «Барклай» (англ. Operation Barclay). Вона мала переконати командування Вермахту, що британці та американці готуються до висадки у Греції.

З цією метою союзники почали масово друкувати карти Балкан, шукати перекладачів з грецької мови, активізували контакти з грецькими партизанами та сформували у Єгипті окрему армію, яка складалася з 12 фіктивних дивізій.

Поряд з цим британська розвідка організувала «витік» секретних даних. Операція отримала назву «М’ясний фарш» (англ. Mincemeat) та мала феноменальний успіх. Її легенда полягала у наступному: нібито у морі біля Іспанії розбився літак з військовим кур’єром, який віз лист з інформацією про підготовку висадки у Греції та Сардинії.

Іспанія у війні займала нейтралітет, проте режим диктатора Франсіско Франко вважався дружнім до Німеччини, а країну переповнювали німецькі шпигуни. Тож розрахунок був на те, що, коли знайдуть тіло «курєра», агенти Абверу отримають доступ до документів.

Організатори «М’ясного фаршу» Чарльз Чолмонделі та Евен Монтегю поряд з вантажівкою, у якій перевозили тіло «майора Мартіна »

Британська розвідка ретельно спланувала усі деталі. На роль «кур’єра» обрали безпритульного, який помер у Лондоні внаслідок отруєння щурячою отрутою. Від такого способу самогубства у легенях утворилася рідина, яка відповідала версії утоплення у морі.

Померлий перетворився на майора штабу Об'єднаних операцій Воєнного офісу Великої Британії Вільяма Білла Мартіна. Для правдоподібності під військову форму одягнули якісну вовняну спідню білизну, яку видавали лише офіцерам, а у кишені поклали фото та любовні листи від нареченої «Пем», недогризок олівця, срібний хрестик, посвідчення особи, двопенсовий квиток на автобус та інші дрібнички.

Фіктивні окументи «майора Мартіна»

До пояса фейкового майора ланцюжком прикріпили портфель, у якому з-поміж інших «таємних документів» поклали лист до командувача британських військ у Тунісі та Алжирі Гарольда Александера. У ньому у йшлося про підготовку до висадки у Греції і на Сардинії та згадувалося про відволікаючий удар на Сицилії.

30 квітня 1943 року британський підводний човен діставив тіло «майора Мартіна» до узбережжя Іспанії. Вже за кілька годин його знайшов рибалка та передав правоохоронцям. Тим часом британське Адміралтейство надіслало офіційні листи до Мадриду із запитом про папери, які перевозив «кур’єр». А у газеті The Times опублікували його некролог.

Повідомлення у газеті The Times від 4 червня 1943 про загибель офіцера Королівської морської піхоти майора Мартіна

Задум розвідників спрацював. Німці зацікавилися «секретними документами» і через своїх прихильників в іспанській поліції першими отримали до них доступ. Конверт приховано відкрили і копію листа відправили до Берліну.

Гітлер та німецьке командування повірили у справжність підкинутих документів. У результаті до Греції почали активно перекидати додаткові сили, зокрема перевели кілька кораблів із Сицилії.  Коли 9 липня розпочалася справжня висадка на острів, німці спочатку думали, що це відволікаючий маневр. Лише на третій день вони направили додаткові сили, але вже було запізно.

Невдовзі союзники повністю звільнили острів та висадилися на Півдні Італії, що спровокувало переворот у Римі та повалення режиму Беніто Муссоліні. Новий уряд уклав перемир’я з країнами антигітлерівської коаліції.

«Зливи» на War Thunder

«Витік» секретних даних можуть організувати і фанатичні геймери. Найкращий приклад тому розроблена росіянами онлайн-гра War Thunder, присвячена бойовій техніці.

За останні роки її користувачі були неодноразово помічені у зливах таємної технічної документації під час обговорення правдоподібності представлених у грі моделей літаків і танків.

Почалося все у 2021 році, коли один з гравців вирішив довести розробникам, що вони не зовсім точно змоделювали британський Challenger 2. Сам він представився командиром екіпажу такого танку, а свої аргументи підсилив сканами сторінок керівництва по експлуатації техніки. Щоправда, зафарбував чорним кольором інформацію, що не стосувалася характеристик техніки.

За кілька місяців вже танкіст французької армії опублікував керівництво по експлуатації такна Leclerc S2 — під час онлайн-дебатів про швидкість обертання його башти.

У 2022 році естафету підхопили китайці. Один з геймерів виклав дані про новітній протитанковой снаряд DTC10-125. Розміщений документ містив схему корпусу, показники бронебійності та початкову швидкість із урахуванням температури навколишнього середовища. А для наочності геймер показав і сам боєприпас.

Фото секретної документації та самого снаряду DTC10-125, викладене на форумі War Thunder

Січень 2023 року став місяцем «авіаційних» зливів. За два дні на форумі гри опублікували інформацію про використання ракет AIM-120 AMRAAM винищувачем F-16 та про роботу 13 різних систем винищувача-бомбардувальника F-15E.

Щоправда, ці матеріали у США вже були розсекречені, однак ще знаходяться під забороною для публікації у відкритому доступі. Експерти зазначають, що великої цінності не становлять і попередні «танкові» зливи. Мовляв, ці дані, хоч і мають гриф «секретно», проте доступні великому колу осіб і тому зацікавленим сторонам вже відомі.

—

Владислав Бурда, опубліковано у виданні Chas News

В тему: 

• "Злиті" секретні документи розвідки США: війна в Україні не завершиться перемогою жодної сторони – WP
• Витік секретних документів розвідки США завдає серйозного удару по військових зусиллях України – The Hill
• Найбільший провал путінської розвідки за останні десять років
• Журналісти викрили компанію Vulkan, яка веде "війну" Кремля в інтернеті – The Guardian
• Надcекретні документи, вилучені з резиденції Трампа, стосувалися Ірану та Китаю - WP
• Витік суперсекретних даних FinCEN: вімивання грошей та українці