100 років Республіці та портрети Ататюрка на кожній трамвайній зупинці: що святкують мешканці Туреччини 29 жовтня

Версия для печати

Кожна зупинка трамвая та метро у Стамбулі обклеєна прапорцями зі словом "Аta" - "батько" - та портретами Ататюрка.

Ататюрк – "батько турків", офіційне прижиттєве прізвище засновника сучасної турецької держави Мустафи Кемаля. Її вигадав спеціально для першого президента Туреччини його сподвижник Саффет Арикан в 1934 році, коли всі громадяни повинні були мати прізвища, яких до того у турків не існувало. Ніхто після самого турецького лідера не мав права взяти таку саму.

Сьогодні і центральні, і другорядні вулиці турецьких міст рясніють червоними прапорами із зіркою та півмісяцем, усюди – зображення першого президента. Хоча незліченні монументи, картини та фото з Ататюрком прикрашають вулиці, установи, приватні магазини, кафе та у будь-який інший час, у жовтні 2023-го їх більше, ніж зазвичай. На частині громадських будівель Стамбула змонтовано святкову ілюмінацію у стилі 1923 року. Все тому, що 29 жовтня Туреччина відзначає круглий ювілей – 100 років від дня проголошення Турецької Республіки.

Що сталося 29 жовтня 1923?

Цього дня голова Великих національних зборів Туреччини Мустафа Кемаль вніс поправки до шести статей Конституції країни, прийнятої 1921 року. Перша стаття Основного закону тепер гласила: "Суверенітет повністю і безумовно належить нації. Метод управління заснований на принципі, згідно з яким народ особисто і практично керує своєю долею. Форма правління Турецької держави – Республіка". Нова версія Конституції вперше ясно вказувала на форму правління в країні, а також закріплювала фактично перенесення столиці зі Стамбула в Анкару, що фактично вже відбулося, але викликало суперечки.

Заснування республіки дозволило подолати урядову кризу 1923 року. Після 1920 р. законодавча, виконавча і судова влада в країні були об'єднані в руках парламенту. У результаті уряд був дуже слабким, міністри по одному обиралися прямим голосуванням членів Зборів. Спікер Мустафа Кемаль у жовтні кулуарно домовився з виконавчим комітетом парламенту, що його члени, авторитетні політики, підуть у відставку і не обиратимуться повторно до виконкому. Фактично цим майбутній Ататюрк і члени виконкому саботували роботу Зборів, змушуючи їх проводити реформи управління.

Для виходу з глухого кута Кемаль і запропонував внести зміни до Конституції, закріпивши республіканську форму правління та поділ влади. Також було започатковано посаду глави держави – президента, на яку парламентом був обраний сам Мустафа Кемаль.

Офіційно День Республіки святкується у Туреччині з 1925 року, він вважається датою заснування сучасної турецької держави. 29 жовтня також відзначають у не визнаній ніким, крім Анкари, республіці Північного Кіпру.

Пам'ятник "Республіка" у Стамбулі. 27 жовтня 2023 року

День Республіки – це День незалежності Туреччини?

Ні. Проголошення республіки в турецькій історіографії вважається одним із етапів "революцій Ататюрка" (тур. Atatürk Devrimleri). В англомовній традиції найчастіше використовується термін "реформи Ататюрка" (тур. Atatürk Reformları). Це комплекс перетворень, спрямованих на перетворення колишньої багатонаціональної імперії Османа в національну демократичну світську турецьку державу. Формально День Республіки не є "днем незалежності Туреччини". Проте передувала Турецька війна за незалежність, що завершилася підписанням Лозанського мирного договору 24 липня 1923 року.

Він замінив собою підписаний представниками уряду ще Османської імперії Севрський мирний договір 1920 року, який мав зафіксувати закінчення для Туреччини Першої світової війни. Колишній договір припускав відторгнення від імперії Османа не тільки територій на Близькому Сході, але і регіонів значною мірою населених етнічними турками, у тому числі частин Східної Фракії та Анатолії, Галліполійського півострова, островів в Егейському морі. Стамбул і зона проток Босфор і Дарданелли переходили під міжнародне управління як демілітаризована зона.

Турецький національний рух, який очолив османський офіцер Мустафа Кемаль-паша, сприйняв договір як несправедливий та колоніальний. Великі збори, скликані в Анкарі, не ратифікували умови миру. В результаті серії військових операцій (насамперед проти грецьких військ), а також дипломатичних зусиль турецьким націоналістам вдалося фактично досягти суверенітету країни. Севрський світ, який вважався несправедливим, переглянули, новий Лозанський договір в основному закріпив територію країни в її сучасних межах. Невеликим винятком став Олександретський санджак у Сирії, який контролювала Франція. Він увійшов до складу Туреччини лише 1939 року.

Що таке ідеологія кемалізму?

Ідеї Ататюрка, як і раніше, лежать в основі турецької політики?

Формально так.

Ще у 1937 році принципи Ататюрка були вперше внесені до турецької Конституції. Сучасна версія цього документа також промовляє, що "ніякі погляди та переконання не повинні протиставлятися національним інтересам Туреччини, принципу нерозривної єдності турецьких громадян зі своєю країною та територією, історичним та духовним цінностям Туреччини чи націоналізму, принципам, реформам та перетворенням Ататюрка".

При цьому зараз Республіканська народна партія, заснована Мустафою Кемалем і з деякими варіаціями "шести стріл", яка дотримується ідеології, досі займає в парламенті країни 130 з 600 місць і перебуває в опозиції. На президентських виборах, що відбулися в травні 2023 року, лідер кемалістів Кемаль Киличдароглу виступав об'єднаним кандидатом від опозиції і зумів вийти в другий тур. Він, однак, поступився в ньому Реджепу Тайіпу Ердогану з результатом 47,82% (проти 52,18% у Ердогана відповідно).

Політичний курс сьогоднішньої Туреччини нерідко називають таким, що суперечить духу реформ Ататюрка. Реформи встановили світський характер держави, проте найбільша сьогодні у турецькому парламенті Партія справедливості та розвитку (ПСР) багато в чому орієнтується на релігійних виборців, хоч і відкидає визначення себе як ісламської. У жовтні 2022 року заступник голови фракції партії Махір Унал навіть зважився на пряму критику спадщини Ататюрка, заявивши: "Республіка у плані культурної революції зруйнувала наш лексикон, алфавіт, мову, простіше кажучи – всі наші розумові цінності". Цей вислів викликав хвилю протесту, внаслідок чого Уналу довелося залишити посаду заступника голови ПСР.

Оздоблений до Дня Республіки трамвай на вулиці Стамбула. 27 жовтня 2023 року

Відхід від кемалізму стався через Ердоган?

Не зовсім.

Вперше партія кемалістів не змогла виграти вибори ще у 1950 році, тоді ж Ісмет Іненю, бойовий товариш та політичний спадкоємець курсу Ататюрка, був змушений перейти в опозицію. При цьому докорінно політичний курс країни почав змінюватися вже пізніше. Традиційно вважається, що це сталося у 1983-1993 роках, у період, коли Тургут Озал, який представляв праволіберальну націоналістичну Партію Вітчизни, обіймав спочатку посаду глави уряду, а потім – президента.

Озал, з одного боку, провів успішні ліберальні економічні реформи, що суперечили заявленому Ататюрком курсу на активну роль держави в регулюванні, з іншого – взяв курс на налагодження глибших зв'язків із Близьким Сходом та Центральною Азією. Крім того, він з пієтетом ставився до спадщини Османської імперії і навіть заповідав поховати себе в Стамбулі, щоб "до кінця світу перебувати під духовним заступництвом Мехмета Фатіха", султана, який завоював Константинополь у 1453 році.

Нинішній турецький лідер Реджеп Тайіп Ердоган справді продовжив курс на нарощування впливу на теренах колишньої Османської імперії, а також зробив ставку на релігійних та консервативних виборців. Однак біля цього курсу стояли турецькі політики попереднього покоління – зокрема, вже згаданий Тургут Озал і Неджметтін Ербакан.

Проте саме за Ердогана було здійснено низку символічних кроків щодо перегляду спадщини Ататюрка. Так, у липні 2020 року президент Туреччини підписав указ про повторне перетворення музеєфікованої за вказівкою Мустафи Кемаля у 1934 році Айя-Софії на мечеть. Крім того, при ньому на центральній площі Стамбула, площі Таксім, прямо біля монумента "Республіка", що прославляє Ататюрка, була споруджена велика мечеть. Її будівництво, яке обговорювалося ще за урядів Озалу та Ербакана, стало однією з причин вуличних протестів у Стамбулі у 2013 році.

(Джерело).

Вгорі: портрет Мустафи Кемаля Ататюрка та прапор Туреччини, вивішені на вулиці Стамбула до 100-річчя Республіки. Фото: RFE/RL Current Time

«Аргумент»

На цю тему:

• Реджеп Ердоган як ніколи близький до втрати влади (АНАЛІТИКА)
• Ердоган вимагає розморозити Туреччині шлях в ЄС в обмін на дозвіл Швеції вступити в НАТО
• Ердоган лякає Євросоюз розривом відносин