Бадрак: росія виробляє до 150 танків на рік, але має тисячі старих танків для ремонту

|
Версия для печатиВерсия для печати

Обмеженість доступу до інформаційного поля російської федерації та закритість даних про потенціал ворога лише підігріває цікавість українського суспільства до стану військово-промислового комплексу країни-агресора. Чи перевів кремль свою економіку на військові рейки, як впливають західні санкції на спроможності російського ВПК, чи вичерпуються сили ворога та чи достатньо західні партнери допомагають озброєнням Україні – про це та інше розповів Укрінформу директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.

РОСІЇ ВДАЛОСЯ ПОСТАВИТИ СВІЙ ВПК НА ВОЄННІ РЕЙКИ

- Серед різних галузей російської економіки військово-промисловий комплекс почувається найбільш упевнено, адже його фінансування – стабільне і щедре. Пане Валентине, чи можна сказати, що кремль таки перевів країну на військові рейки?

- росії вдалося до кінця 2022 року поставити свій ВПК на воєнні рейки. Причому фактично відбувся перезапуск усієї економіки і перебудова економіки під довготривалу війну. За рахунок чого це вдалося? Є кілька речей: це вдалося зробити через те, що західні санкції практично не діяли. Якщо до широкомасштабного вторгнення вони взагалі не діяли, були умовні, то після у лютому 2022 року, вважаю, санкції діяли в обмеженому режимі. І підтвердженням цього є запровадження багатьох пакетів санкцій – наприклад, ЄС уже десятий чи одинадцятий пакет санкцій запроваджує. Все це відбувалося через політику заходу робити все поступово, крок за кроком, і дивитися – діє чи не діє. Також треба враховувати потужність і масштабність роботи російських спецслужб із пошуку різноманітних альтернативних шляхів.

- Ідеться про альтернативні шляхи, які дозволяють обходити такі санкції?

- Так. Перший шлях – це прискорення питань імпортозаміщення. З початку 2023 року наші фахівці все більше знаходять у техніці вузлів і агрегатів саме російського виробництва. Вони можуть бути низькотехнологічні, можуть бути з використанням деталей з цивільної різноманітної техніки, але так чи інакше – збільшилась кількість імпортозаміщених вузлів. Другий альтернативний шлях – це пошук у своїх партнерів. Партнери у росії є різні, наприклад, такі як Китай, який дозволяє отримувати якісь комплектуючі, мікроелектроніку тощо. Друга категорія країн – це країни, через які відбувається імпорт до росії. Наприклад, Казахстан та Вірменія закуповують мікроелектроніку і потім це потрапляє у росію. Причому, це необов’язково через уряди – уряди можуть не підтримувати такі поставки в росію, але це відбувається через приватні компанії, цивільні підприємства. Наприклад, 18 квітня з’явилась публікація The New York Times з посиланнями на різноманітні джерела, які стверджують, що Вірменія в 2022 році імпортувала на 515% більше чіпів і процесорів зі США і на 212% більше з ЄС, аніж у 2021 році. Потім 97% цієї продукції експортувала в росію. Відбувався такий реекспорт, і американці про це дізналися. Так само йшлося і про інші країни. Наприклад, Казахстан. Щодо Китаю, то трафік там продовжувався, але він зменшився, за інформацією американських фахівців, на 50%, щоб не викликати резонанс щодо постачання комплектуючих росії.

Ще один приклад. Німецьке видання Der Spiegel повідомило, що відбувся бум продажу товарів у сусідні з росією країни, – тобто, видання натякає на можливий обхід санкцій. Існує багато підтверджень тому, що санкції ці діяли дуже слабко. 

- Чи можна запобігти цьому?

- У травні G7 розгляне можливість запровадження тотальної заборони експорту до рф. Це може повністю змінити режим санкцій, і в росію тоді будуть потрапляти лише ліки та продовольство, а якщо хтось наважиться постачати решту продукції – то стикатиметься зі вторинними санкціями. Вторинні санкції, зокрема, з боку США, є дієвими. Наприклад, Індія побоюється вторинних санкцій, і тому не може погодити питання імпорту з російського ВПК систем С-400 «Тріумф» – це потужні ЗРК. Причиною є те, що Індія відмовляється розраховуватися доларами, оскільки побоюється санкцій, ну, а росію не влаштовують інші валюти, тому є такі проблеми. Тобто відбуваються дуже цікаві речі. Якщо вторинні санкції запровадять не лише США, а й ЄС, приєднаються й інші країни, то вони діятимуть потужно, створюватимуть серйозну систему контролю за експортом-реекспортом. 

РОСІЯ ВИРОБЛЯЄ ДО 150 ТАНКІВ НА РІК, АЛЕ МАЄ ТИСЯЧІ СТАРИХ ТАНКІВ ДЛЯ РЕМОНТУ

- Які є ознаки того, що в росії, попри санкції, таки виробляють зброю й техніку?

- Візьмемо певні номенклатури, наприклад, танк Т-90 «Прорив». На початку 2023 року аналітична група Army Recognition повідомила, що було передано нову партію новітніх танків Т-90М («Прорив») у війська, і було зазначено, що значна кількість цих танків виробляється на “Уралвагонзаводі”. Наскільки це значна кількість – сказати важко, але тільки за останні 2 тижні було повідомлення, що українські Сили оборони знищили три танки Т-90М, тобто вони потрапляють у зону бойових дій і використовуються. Хоча, як бачимо, досить добре палають. Технологічність у цієї техніки точно впала, і багато аналітиків погоджуються, що на танки Т-90М почали ставити старі радянські приціли нічного бачення замість сучасних, масове виробництво яких на даному етапі неможливе.

Різні є позиції щодо обсягів їх виробництва. Скажімо, дані західних ЗМІ та дані Українського інституту майбутнього дуже відрізняються. Я думаю, що може йтися про здатність “Уралвагонзаводу” виробляти близько 20, не більше 30 танків на місяць. Один із провідних фахівців танкобудування, який керував заводом ім.Малишева в Харкові, Віталій Немілостівий розповів, що їздив на “Уралвагонзавод” ще до війни і до 2013 року там було розгорнуто досить потужне виробництво, вони отримали новітні верстати тощо. І тоді завод виробляв до 120 танків на рік. Але зараз усе прискорено, і він передбачав, що може йтися про річний випуск більш як 150 танків. Це дуже близька цифра, якщо говорити про річні показники випуску саме нових танків. Але ж ще треба сказати про майже десяток бронетанкоремонтних заводів у росії, що займаються відновленням старої техніки, якої досить багато. За різними даними, в рф може бути від 11 тисяч до 29 тисяч старих танків. На мій погляд, ідеться про те, щоб хоч якусь техніку робити зі старої, умовно кажучи – з трьох танків один. Але їх значну кількість виробляють. За даними фахівців Українського інституту майбутнього, станом на лютий у підготовленому резерві було зосереджено значну кількість танків – до 1600-1650 одиниць, тобто більше, ніж їх було до масштабного вторгнення (у січні 2022 року росія вздовж кордону з Україною зосередила близько 1100 танків).

- Наскільки якісні й сучасні ці танки?

- На мій погляд, росія відчутно втрачає технологічність усієї техніки – і танків, й інших бронемашин. Були повідомлення про те, що росії не вистачає каучуку для виробництва гуми для танків, не вистачає підшипників та ін. Ось є комплекс «Сосна-У», де раніше використовувались французькі тепловізори компанії Thales. І якщо в 2022 році українські захисники ці тепловізори знаходили на російській техніці й були закиди французам щодо цього, то зараз таких даних немає, і можна передбачати, що таких високотехнологічних вузлів і комплектуючих у росії вже немає. І це означає, що танки, які отримує Україна, типу Leopard або Challenger, сподіваюсь і Abrams ми отримаємо, і так само з’явилась інформація, що можемо французькі Leclerc отримати, – то усе це набагато більш потужніше і технологічніше, аніж танки російської федерації. Хоча ворожих танків буде більше за кількістю.

НАДАНОЇ УКРАЇНІ ЗБРОЇ НЕ ВИСТАЧИТЬ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ КРИМУ І ДОНБАСУ В ПОТОЧНОМУ РОЦІ 

- Чи можна сказати що їхня кількісна перевага може стати проблемою на полі бою?

- Не можна зараз розраховувати на «Курську битву», на танкову битву, – такого не буде. Завдання України – отримати високоточне озброєння і розстріляти російську техніку, скупчення особового складу, командні пункти, логістичні центри на значних відстанях. Головне зараз у чому? Українське озброєння, включно з танками, має більшу дальність і більшу точність, аніж російське. Тобто вони можуть діяти на більших відстанях, аніж діятиме російська техніка, ось у цьому важливий момент наступу. 

Командувач американськими силами в Європі генерал Каволлі каже, що Україна отримала 98% зброї, яка потрібна для наступу. Ні, це зовсім не так, це або викривлення інформації, або Каволлі каже про зброю, яка була анонсована. Тому що ми ще не доотримали танки Leopard-1, які ремонтуються, ми не отримали американські Abrams, які фактично нам обіцяли надати до кінця року, можливо, трішки раніше нададуть – восени. Звісно, що все це буде потрібно, але немає чітких підтверджень про французький танк Leclerc – партнери натякали, що можемо дати, а можемо не дати. Але ж справа не тільки в танках, справа в далекобійних ракетах, у літаках, які мають підтримати наступ. А далекобійні ракети поки що нам не надають. І причина, на мій погляд, у тому, що немає остаточного переконання підтримати Україну в повній деокупації у цьому році. Це може відбуватися поетапно, хвилеподібно. Тобто надана певна кількість техніки, яка забезпечить вдалий перший етап наступу, – досягнення деокупації території України на рівні 24 лютого 2022 року. А про Крим і Донбас не йдеться поки що. І на Заході, на мій погляд, розмірковують і дивляться: якщо це відбудеться достатньо легко і швидко, то, в принципі, можна підтримати далі, якщо ж це захлинеться – то треба вимагати замороження війни, на кшталт того, що Україна має задовольнятися тим, що є. Зараз, ми знаємо, що 17% території України є окупованою.

РОСІЯ НЕ ЗДАТНА ВИРОБЛЯТИ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНУ ЗБРОЮ

- Повертаючись до теми номенклатури ворожої техніки: крім танків, які ще дані є про інші види техніки та озброєння?

- Якщо взяти безпілотні баражувальні боєприпаси «Ланцет» – це дрони-кілери, – ще у 2021 році російські експерти самі казали, що налагодити серійне виробництво неможливо, оскільки занадто багато західних комплектуючих. Але вони це зробили і зробили через те, що санкції діяли дуже погано і фактично цей «Ланцет» вироблявся і виробляється. Бо вони цей «Ланцет» використовують. Його аналізували і бачать, що там з’явилась певна частина російських комплектуючих і в тому числі різні західні комплектуючі, які вдавалося їм отримувати. Тобто ми бачимо, що росіяни виробляють танки, дрони-кілери і ракети. Водночас, експерти стверджують: якщо унеможливити потрапляння до рф програмованих вентильних матриць (field-programmable gate array, FPGA), вони не зможуть виробляти ані крилаті ракети типу Х-101, ані “Ланцети”. 

Росіяни роблять різноманітні заяви, які треба аналізувати, але не сприймати буквально. Зокрема, 18 лютого дав інтерв’ю близький до путіна очільник корпорації “Ростехнології” Сергій Чемезов, який зазначив, що росії вдалося збільшити виробництво гіперзвукових ракет «Кинджал», збільшити виробництво гелікоптерів зі 150 до 300 в цьому році, і що боєприпасів по певних позиціях вони виробляють в кілька десятків разів більше. Але наприкінці квітня The Washington Post надала певні графіки, згідно з якими росія скоротила використання боєприпасів на війні: якщо в 2022 році рф використовувала 20-30 тисяч боєприпасів на день, то зараз ідеться про 10 тисяч боєприпасів. І це свідчить, що не все, що каже Чемезов, є правдою. Однак боєприпаси таки виробляються і постачаються. До речі, й Україна зменшила кількість використання боєприпасів на день. Але Україна використовує їх більш раціонально. Ми використовуємо «розумні» боєприпаси, які дуже коштовні – від 60 до 100 тисяч доларів за один боєприпас, такі як SMArt, Excalibur, вони б’ють на 80 км високоточно. 

Питання лише в тому, що росія, якщо виставляє 10 своїх танків проти одного Leopard, то вони викликають вогонь і намагаються виснажити нас фізично, змусити використовувати багато боєприпасів. Так само «шахеди» застосовуються для того, щоб Україна використовувала коштовні ракети, збиваючи їх. 

Але зараз ситуація змінюється і є позитивна інформація, що Німеччина почала виробляти боєприпаси для “Гепардів”, які ми, як очікується, отримаємо з серпня.

Повертаючись до Чемезова, є ще одна опція – гелікоптери. З одного боку він заявляє, що виробництво буде збільшено вдвічі в 2023 році, з іншого боку – з’явились дані, що росія має потужний дефіцит двигунів ВК-2500, які використовуються для вертольотів Ка-50, Ка-52, і це для них є величезна проблема. Якщо врахувати, що у всіх російських вертольотах використовується два двигуни, то за рік рф здатна випустити 150 гвинтокрилів (це якщо повністю забути про потреби цивільних), а не 300, як переконував Чемезов. До речі, це ж двигуни, які виробляла «Мотор Січ», але вони намагались перенести виробництво собі на територію. Так само, як і виробництво газових турбін для бойових кораблів, які у нас миколаївська «Зоря»-«Машпроект» виробляла. Виходить, що технологічно вони не здатні виробляти таку високотехнологічну техніку, яку отримували за імпортом у нас раніше. Навіть якщо вони й зможуть щось прискорити з виробництвом, то у них буде втрачена технологічність. 

Так само в росії збільшуватиметься кількість небойових втрат техніки. Вони просто будуть падати. От днями я чув, що розбився російський гелікоптер – чи то медичний, чи то надзвичайних ситуацій, – це неважливо, головне, що вони розбиваються.

- Чи є у росіян успіхи в авіабудуванні?

- росіяни наприкінці грудня 2022 року звітували, що передали у війська надсучасний винищувач Су-57. Фахівці вважали, що йдеться про чотири таких винищувачі. Жодного з них ми не бачили на полі бою і є великий сумнів, що вони взагалі існують. Але якщо й існують, то це як танк Т-90М. Він іззовні виглядає як нова техніка, а всередині у нього великі проблеми. 

Якщо казати про Су-57, то за 12 років вони не змогли вийти на серію – за цей час існувало лише два експериментальних літаки, один з яких у 2019 році розбився під Комсомольськом-на-Амурі. І причина була – недосконала система управління літаком. Тобто виходить, що двигун до літака буде старий, бо вони не спромоглася зробити новий, система управління літаком буде недосконала, авіоніка буде стара і, нарешті, стелс-технології вони не мають. Тому вони формально можуть казати, що це новий літак, але насправді це літак зі старими проблемами, який не допрацьований до кінця.

Якщо вони й роблять гіперзвукові ракети «Кинджал», то це будуть ракети, які напевно не будуть підтверджувати свою точність, що головне. Звичайно, вони будуть лякати і будуть замість військових об’єктів розбивати наші мирні міста. 

Підбиваючи певні підсумки, можемо сказати: перше – росії вдалося налагодити виробництво в умовах західних санкцій, за певними позиціями вона навіть збільшує кількість виробництва, але в неї зростають критичні дефіцити різноманітних комплектуючих – від двигунів ВК-2500 до мікрочіпів, підшипників, каучуку, тобто, не вистачає всього. І тепер усе залежатиме від того, наскільки міжнародна спільнота зможе створити систему міжнародного контролю дотримання за санкціями. Це дуже-дуже важливо! І фактично зараз весь світ постав перед такою дилемою – а чи можна взагалі санкції запроваджувати і дотримуватись, чи можна це робити чи ні. До цього часу санкції діяли в обмеженому режимі, хоча з’явились і потужні сигнали, що вони таки діють. Наприклад, росія днями засекретила падіння видобутку нафти і це означає, що санкції таки діють в усіх сферах. Експерти прогнозують у 2023 році падіння видобутку нафти на 24%. Для нас цей момент важливий, оскільки нафта і газ давали змогу росії купувати зброю. 

Я ще не сказав про третій шлях, альтернативний, про який я згадував на початку – це про треті країни, з якими росія торгувала раніше. Такі як М’янма, країни Африки, з яких вона просто вижимає все. З таких країн росія бере стару техніку: наприклад, у Білорусі вона вже на 70% спустошила всі сховища, склади боєприпасів, техніки – все вигребла. Але якщо говорити про нову техніку, то ось ще один приклад – “Курганмашзавод” у росії фактично визнав, що не може виробляти БМП-2 і пропонує начебто нову техніку, такий легкий 18-тонний танк «Спрут» зі 125 мм гарматою. Фахівці проаналізували і кажуть, що цей танк – це фактично важка БМП, щось між танком і БМП. Вона є незахищеною, має алюмінієву броню – фактично, таку ж броню, як БМП-3, які дуже легко палили українські захисники простими гранатометами старого зразка, навіть не використовуючи потужні "Джавеліни". Як кажуть фахівці, якщо така машина стикається з чимось, більш потужним, ніж крупнокаліберний кулемет, то вона може бути легко виведена з ладу.

БЕЗВІДПОВІДАЛЬНО ГОВОРИТИ, ЩО В РОСІЇ ЗАЛИШИЛОСЯ ЗАПАСУ НА РІК ВІЙНИ

- Ще хотілося б дізнатись про налагодження виробництва в рф військової форми, амуніції, враховуючи, що мобілізація там продовжується. Їх потужності справляються чи вони досі шукають допомогу в третіх країнах?

- Напевно, вони це налагоджують, але той факт, що є величезні замовлення в Китаї, Білорусі, Ірані, – а ми ж пам’ятаємо, що вони в Ірані брали каски, бронежилети, – то якщо це врахувати, то і тут у росії є великі проблеми. Вони, щоправда, не дуже піклуються про це, тому що для них використання людської маси не є проблемою, про це голова не болить. Мобілізаційний ресурс у росії насправді дуже великий, він становить кілька мільйонів людей, але питання фахівців є дуже гострим. Нещодавно ми мали інформацію, що в росії розпочали прискорений випуск офіцерів, тобто не 4 роки навчання, а зараз вони швидко випуски роблять. Що це означає? Це означає дефіцит офіцерів низької ланки. 

Коли вони оголосили у березні, що будуть додатково набирати 400 тисяч контрактників, то в першу чергу акцентували увагу, що найбільше потрібні артилеристи і водії бойових машин. Знову таки, це свідчення, що у них великий дефіцит цих категорій. Крім того, дуже великий дефіцит кваліфікованих пілотів – як бойових літаків, так і гелікоптерів. Тут не йдеться про дальню авіацію, яка працювала з території росії, а ось якщо брати літаки Су-30, Міг-31, Су-35, гелікоптери Мі-28, Ка-52, тут у них вже дуже відчутні проблеми. Звісно, безвідповідально казати, що в росії залишилось запасу на 2 місяці війни, або що росія ще може рік воювати – це безпідставно і безвідповідально. росія має величезний ресурс, має можливості мобілізовуватися, в них авторитарний режим управління.

Разом з тим, Україна теж має проблеми. Так, у нас немає прискореної інтеграції власної оборонної промисловості у справу нарощування бойового потенціалу, за винятком дуже потужних державних підприємств і дуже потужних приватних підприємств. І тому в нас Міністерство оборони націлено переважно на те, щоб ми або імпортували щось, в тому числі за іноземні ресурси, або щось отримували в якості допомоги. А ось коли йдеться про ліцензії, то ми ігноруємо досвід, наприклад, Польщі. Вона за останні два десятиліття стала країною, яка найбільш динамічно розвиває свій оборонний потенціал. Ідеться не тільки про польські закупівлі танків, літаків – і південно-корейських, і американських, – важливо, що вони роблять за ліцензіями. Наприклад, САУ “Краб” зроблено за ліцензіями, частково – з Південної Кореї (шасі) і частково – Великої Британії (башта). І виходить, що Україна закупила цих «Крабів» на 640 млн доларів – величезну партію. А питання в тому – що, Україна не може за ліцензією виробляти? Зрозуміло, що зараз певна частина підприємств постраждала, а що ми робили раніше, чому ми це не робили останні 10 років? І зараз Україна працює лише в напрямку винесення виробництв у країни Центральної й Східної Європи, що є, до речі, небезпечним у тому плані, що висококваліфіковані інженери і робітники можуть там потім залишитися. 

- Проаналізувавши стан російського ВПК, чи можна сказати, що вдасться здолати ворога?

- Ми цілком можемо розраховувати дотиснути злочинний режим путіна. Дотиснути потужними санкціями і обмеженням експорту енергоносіїв – це перше; потужним технологічним обмеженням, щоб вони не виробляли нову зброю – це друге; і потужною політичною ізоляцією, яка має привести до ліквідації режиму путіна – це третє. Якщо все це ми зробимо, можна буде сказати, що завдяки Україні почала формуватися новітня система міжнародної безпеки.

Фото: Укрінформ

«Аргумент»


На цю тему:

 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]