Блокада морського "зернового коридору": як розвиватиметься ситуація

Версия для печати

В експертному середовищі переважає позиція, що експорт з портів відбуватиметься і надалі, незважаючи ні на що, і перерва в експорті буде нетривалою. Що кораблі ВМФ Туреччини супроводжуватимуть зерновози, а Росія боятиметься що-небудь їм зробити. Бо це ж кораблі країни НАТО. Не заперечуватиму про її право на життя, але пропоную поглянути на цю ситуацію під іншим кутом зору, який вигідний і уряду, і нашим експортерам.

Про це пише юрій Мариняк у виданні IQ.

Чорноморська зернова угода (Ініціатива про безпечне транспортування морем із України зерна та продуктів харчування) була підписана у липні 2022 року. Задля цього були укладені два документи: за участю ООН, Туреччини й України й окремо – ООН, Туреччини й Росії.

Дія угоди кілька разів продовжувалась, хоча й не безпроблемно.

17 липня Росія прогнозовано відмовилась від її продовження, паралельно відкликавши гарантії безпеки судноплавства в межах північно-західної частини Чорного моря.

З серпня минулого року угода дозволила трьом українським портам так званої «Великої Одеси» - «Одеса», «Чорноморськ» та «Південний» - експортувати 32,9 млн тонн зерна.

Президент Зеленський заявив, що країна робитиме все можливе, щоб продовжити використовувати чорноморський коридор. «До нас звернулися компанії, які є власниками кораблів. Вони сказали, що готові, якщо Україна відпустить, а Туреччина пропускатиме – всі готові продовжувати постачання зерна» - заявив Президент в одному зі своїх вечірніх звернень.

Станом на сьогодні, за даними публічного порталу з моніторингу руху морських суден MarineTraffic, за дві доби з портів «Великої Одеси» не вийшов жоден корабель зі зерновими культурами.

В експертному середовищі переважає позиція, що експорт з портів відбуватиметься і надалі, незважаючи ні на що, і перерва в експорті буде нетривалою.

Що кораблі ВМФ Туреччини супроводжуватимуть зерновози, а Росія боятиметься що-небудь їм зробити. Бо це ж кораблі країни НАТО.

Не заперечуватиму про її право на життя, але пропоную поглянути на цю ситуацію під іншим кутом зору, який вигідний і уряду, і нашим експортерам.

Поки нічого не відбуватиметься

У 2023 році в Україні планується зібрати приблизно 62-65 млн тонн зернових та олійних культур, що на 6-7 млн тонн менше, ніж врожай 2022 року та на 37-40% менше врожаю 2021 року (який був рекордним і склав 105 млн тонн).

Експортний потенціал 2023 року може скласти 41 - 44 млн тонн.

Наразі експорт здійснюється двома шляхами: залізницею та через дунайські порти.

Вантажоперевалка через порти Рені, Ізмаїлу та Усть-Дунайську минулого року становила понад 16 млн тонн.

Завдяки активному розвитку цих портів та покращенню приймаючої інфраструктури у березні цього року встановлено абсолютний місячний рекорд вантажоперевалки — 2,8 мільйона тонн. Приблизно на такі показники вдалося вийти і в травні.

Тобто є бачення, що завдяки додатковим інвестиціям від держави та приватного бізнесу буде досягнуто стабільних показників експорту в 3 млн тонн в місяць.

Залізниця, незважаючи на протести східноєвропейських фермерів, стабільно дає від 900 тисяч до мільйона тонн перевезень в місяць.

Експорт відбувається також через так звані сухі порти. Фактично це бази для тимчасового зберігання та перевалки зерна. Вони функціонують на Рівненщині, Львівщині,  Тернопільщині. Два сухі порти додатково будуються на Волині, їхня річна пропускна здатність становитиме 3 млн тонн.

Якась частина експортується автомобільним транспортом. Цей спосіб має потенціал до 600 тисяч тонн в місяць, але через черги на кордонах та дороговизну логістики його задіяно мало.

Нехай думають

Оперуючими даними, які зазначені вище, нескладно підрахувати, що процес буде досить проблемним, але попри все весь об’єм можна вивезти двома наявними шляхами.

Фактично, зернова угода була потрібна для вивозу рекордного врожаю 2021 року та обсягів врожаю 2022 року.

Цьогоріч відповідно таких обсягів не буде, тому це змінює ситуацію в цілому.

Чи потрібно нам прямо зараз експортувати зернові через порти «Великої Одеси»?

Ні. Чому?

Тому що це не тільки наша локальна проблема, а проблема забезпечення глобальної світової продовольчої безпеки. Котирування пшениці на Чиказькій біржі підскочили приблизно на 4,2% на тлі виходу РФ із зернової угоди. Ринок реагує. Пропозиції буде менше, ніж минулого року. Попит тільки зростатиме. Відповідно, зростатимуть ціни.

Терор продовжується

РФ другу ніч поспіль атакує портову інфраструктуру Одещини, влаштовуючи мешканцям справжній «армагеддон».

Тільки в ніч на 19 липня по регіону було випущено 16 «Калібрів», 8 ракет типу Х-22, 6 ракет типу «Онікс», 1 авіаційну ракету Х-59 та майже 30 «шахедів». На жаль, через аеробалістичні особливості значну частину ракет не вдалося збити. А РФ прагне всім довести, що без її погодження судноплавство в цій частині моря – неможливе.

Що робити?

Основні покупці українського зерна – Китай, арабські країни, країни Африки – повинні терміново узгодити спільну позицію щодо тиску на РФ для забезпечення можливості експорту українського зерна. Основна робота повинна проводитись ООН та іншими аморфними міжнародними структурами. Не ми повинні бити алярм, а цим мали б займатися  основні споживачі.

Нам же необхідно розвивати автомобільні та залізничні шляхи сполучення через сусідів України з ЄС, а також через Молдову в межах «смуги солідарності», інвестувати в дунайські порти та масштабно інформувати світ про наслідки російського самодурства.

І світ не забариться. Через декілька місяців побачимо.

«Аргумент»

На цю тему:

• У порту на Одещині ракетним ударом рф знищено 60 тис. тонн зерна
• Ракетної атаки зазнали зернові термінали та інфраструктура в двох портах на Одещині - Кубраков
• Чим загрожує Україні нова морська блокада