Бутусов розповів про хаос в ОТУ "Донецьк" та причини швидкого просування росіян на Покровському напрямку

Причина цьому - в таких організаційних і управлінських заходах, провалах - це суцільна брехня: брехня в доповідях, і вона починається не від солдатів чи командирів батальйонів. Ця брехня виникає тому, що командування ОТУ або не може донести адекватну обстановку Вищому Командуванню, або не здатне це зробити. В результаті вище командування так само робить цілу низку помилкових рішень, і у нас йде провал за провалом.

Я хочу сказати, що знов зараз ведуться бої за селище Шевченко під Покровськом.

Ворогу вдалося зайти в Новий Комар під Великою Новосілкою два дні тому. І всюди в цих місцях йдуть бої, де ворогу вдається заскочити на наші позиції, де нема військ. Потім виявляється, що війська є, їх туди спрямовують по тривозі, вони є. Якби їх поставили туди вчасно, то ворог би цього не зробив. Але цього не відбувається раз за разом. 

І щоб не було запитань: на мені світшот 422 окремого батальйону безпілотних систем "Люфтваффе", і це його офіційна символіка. Це мої друзі, які також працюють в тому числі на Південному Донбасі, знають добре обстановку, як і інші підрозділи, з якими я маю честь спілкуватись.

Якщо подивитися на карту, ми бачимо жовтим позначене просування, червоні стрілочки – це удари противника. Це інформація, звичайно, не актуалізована на цю мить. Це ті дані, які точно звірені. На жаль, вони запізнюються, бо події розвиваються значно швидше.

Район Великої Новосілки

Вище Великої Новосілки, біля траси, розташовано селище Новий Комар. Два дні тому ворогу вдалося туди заїхати, зараз там ведуться бої. Наші бійці успішно знищують ці передові штурмові загони. Там йдуть бої, але є просування ворога на цьому напрямку, ворог підійшов дуже близько до Нового Комара. Намагаються там закріпитись і захопити повністю селище. Йдуть важкі бої. І виникає запитання: що відбулося. Там одна бригада поруч, інша бригада, воюють вони не своїми, а приданими підрозділами. Придані підрозділи не володіють обстановкою. Ну, повна каша.

Далі у нас серйозне загострення, ми бачимо, на Курахівському напрямку. Ворог серйозно з флангів охопив наші підрозділи у Кураховому. Там героїчно ведуть бої наші воїни. Але ми бачимо, наскільки складна обстановка в таких умовах. Траса постачання нашого угруповання в районі Курахового під вогнем, під контролем дронів ворога. І, звичайно, дуже складно в таких умовах там вести ефективні бойові дії, вести бої у місті. Очевидно, що потрібно рішення, яке б дозволяло вибудувати суцільну лінію оборони трохи далі. Це, знов-таки, не моя думка, це думка тих воїнів, які там б'ються зараз. І ми бачимо просування ворога на деяких напрямках на Покровську-Мирнограді. Ворог б'ється, б'ється в нашу оборону і пройти їм не вдається. Так, наприклад, вони не можуть вийти з Новогродівки на Мирноград, на Покровськ. Але важкі бої зараз йдуть за селище Шевченко.

Селище Шевченко

Це поруч з Покровськом, трошки південніше. Обстановка така, що ворогу вдалося зайти в селище. Зараз йдуть бої за контроль цього населеного пункту. Ворог розширяє зону прориву. Але ж як їм вдалося? От вони зайшли абсолютно без спротиву. Закріпились там на нашому опорному пункті, який був перед тим виритий. І абсолютно не зайнятий військами. Що там відбувається? Зустрічні бої. Знов не було вчасно повідомлено підрозділи. Знов зустрічний бій. Знов треба терміново рятувати обстановку. І зазнавати втрат, яких можна не зазнавати, якщо є управління, організація. Якщо у вищого командування запитати – "Чому так?" Відповідь одна: "Ви знаєте, там велика перевага ворога. У п'ять-вісім разів". Потім дивишся повідомлення, спілкуєшся з командирами на місцях, з командирами батальйонів, бригад. Вони кажуть, що ця перевага не позначається одночасно на всій лінії фронту. В Новий Комар заїхало до п'ятдесяти військовослужбовців ворога. Їх одразу почали там вибивати.У Шевченко теж зайшла невелика група противника. Ну не ходять вони тисячами в атаку. Це неможливо.

Просочування малих груп піхоти противника пов'язано не з тим, що у нього велика чисельна перевага. Вони йдуть у лоб прямо на населені пункти. Їхні дії можна передбачити. Вони не є абсолютно якимось ноу-хау. На жодному напрямку там немає атак силами більше, ніж десять одиниць бронетехніки. Це рідко де буває. Ворог взагалі для штурму бронеколони не застосовує. Вони застосовують те, щоб висадити піхоту поближче до наших позицій, або до тої точки, яку вони хочуть зайняти. Вони розгортаються, відходять. Вони висувають ці штурмові загони і всюди ці штурмові загони зустрічає організована оборона, де є розвідка, їх успішно знищують. Втрати російських військ на цьому напрямку значно більші за наші. Лобові атаки піхоти всюди. Але вони регулярно знаходять такі дірки в нашій обороні і просуваються. І тут можна подумати, як доповідають у нас на Ставці Верховного Головнокомандувача, як думає Вище Командування, що десь накопичився ворог величезними силами і щось там прорвав. Насправді - ні. Коли дивишся на ситуацію там, де їм вдається зайти, вони заїжджають без спротиву.

І от така доповідь іде, що в Новий Комар зайшли з боями, що там ворога зустріли вогнем. Вони недостовірні. Ця інформація заходить наверх. На жаль, ворогу вдалося заїхати до самого села без всякого спротиву наших військ. Їх там не було просто. Не тому, що вони не чинили спротив. Бої вже почались у самому селі, коли туди для контратаки був спрямований один з наших підрозділів, який зробив максимум разом з нашими операторами дронів, артилерією. Це було вже після. Ворога не зустріли на підході, не знищили, не розмотали там на підході. Вони заїхали в село, висадили десант і вже потім по ньому в селі почали завдавати ураження.

Так само у Шевченко. Ворога не зустріли на підході.

Тобто, що відбувається? Хтось дає доповіді, що там щось тримається якась позиція. Насправді ці доповіді не відповідають обстановці. Командування ОТУ не помічає, дає доповідь, що все добре, ми контролюємо там, там люди є. Командування ОСУ повідомляє, ми контролюємо там, там точки все є. Потім раптом виявляється, що це недостовірна інформація. Вони не знають обстановки на місці. Вони віддають накази і вимагають від командирів бригади батальйонів підтверджувати, що там десь хтось є, а вони зайти туди не можуть. Можливо, не вистачає людей, не вистачає техніки, люди не вийшли з якихось причин. Можливо, невигідна обстановка. Тут туман війни.

Ця війна, вона чим характерна? Клаузевіц у XIX столітті, військовий теоретик, ввів термін "туман війни". Туман війни стосувався того, що у військових командирів, коли вони ухвалюють рішення, є таке поняття "туман війни". Вони мають діяти в умовах невизначеності, в умовах хаосу. Коли незрозуміла обстановка, що робить ворог, і в цьому тумані війни командир має інтуїтивно застосовувати свої війська інколи, у нього має працювати воля, характер, інтуїція, тому що він не завжди має всі дані. Так от у нас у цій війні по противнику якраз всі дані є. Велика кількість доповідей мені з фронту йде, коли мені кажуть: "Ми отримали розвіддані про нашу обстановку у нас на фронті від противника. Не від власних командирів, командування, не від сусідів, а від противника. І у нас туман війни – це не обстановка у ворога. Туман війни у нас – це обстановка серед своїх власних військ".

Я був вражений, коли я почув, що Генеральний штаб, Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський зібрав журналістів на офрек і там були не під запис плани реформування ЗСУ. І от там Генштаб каже "Ви знаєте, нам дивізії дуже дорого утримувати. Нам дивізії не потрібні. Ми маємо керувати бригадами. Ну а для того, щоб адмініструвати бригади, у нас будуть корпуси". Ну знаєте, це такий відрив від реальності. Я шокований просто, наскільки далеко відірвано у нас військове керівництво від реальної обстановки на фронті. Якщо запитати генералів, які всім цим керують, вони знають всі назви, загрози, де який підрозділ стоїть. Але вони це знають по паперах, по своїх рапортах. Вони не вивчають абсолютно реальну обстановку. Вони не спілкуються з командирами батальйонів.

І от в мене була розмова з одним військових керівників. Я йому кажу "Ви знаєте, вам комбриги і командири батальйонів не доповідають реальному обстановку, бо вони просто вас бояться. Вони вас бояться, ви постійно змінюєте командирів, абсолютно незрозуміло, причому, в першу чергу, змінюєте тих, хто достовірну інформацію дає. Бо вони у вас вважаються панікерами, а ті, хто сидять, кажуть: "Є! Так точно!" і підписують будь-який наказ, посилають людей,  - вони хороші. Їх тримають на посадах місяцями. І тому вас бояться ті люди, які хочуть повідомити вам чесну обстановку. А ті, хто бреше або навіть не розуміє, що відбувається, вони у вас залишаються на посадах. Цей керівник мені каже: "Ви знаєте, так не може бути. Мені так раді, коли я приїжджаю. Так раді".

Є деякі бригади, де у нас за початку війни поміняли по шість комбригів. Комбатів міняють у нас як перчатки, миттєво, без всяких розборів. А потім виникає питання, так як це мене бояться? Так, бояться, тому що логіки ніякої нема в кадрових рішеннях.

Дивізії не потрібні. Так от подивіться на той бардак і хаос у військовому управлінні, який на цьому напрямку. Як там дивізії не потрібні? Ви спробуйте з'ясувати, хто де стоїть. Спробуйте з'ясувати зараз, от на напрямку Велика Новосілка-Покровськ-Шевченко. Хто де стоїть, які смуги? Хто втратив той опорний пункт на в'їзді в Шевченко? Це хто втратив? Давайте розберемось один раз.

Теж доповідали, якийсь командир бригади, якийсь командир батальйону, якийсь командувач ОТУ, конкретний командувач ОТУ "Донецьк", Луценко, начальник штаба ОТУ "Донецьк" Ледовий, бездарна абсолютно людина, без досвіду взагалі управління військовими з'єднаннями і частинами, які подобаються Олександру Сирському, тому що він з ним служив, своя людина. От її там тримають, і Ледовий повністю провалився на ОТУ "Луганськ", його зняли з ОТУ "Луганськ", тому що там повна дезорганізація через його рішення, і "страшно покарали". Він не впорався з обов'язками, і Сирський його з ОТУ "Луганськ" призначив начальником штаба ОТУ "Донецьк". Для поширення, мабуть, цього негативного досвіду ще й на ОТУ "Донецьк".

Результат, Олександре Станіславовичу, чітко можна простежити. Хто через це страждає? Хочу сказати, що і сам Сирський через це страждає. Тому що я особисто отримав інформацію, що одну з бригад, яка стоїть під Покровськом на важливому напрямку, за три доби чотири рази деяким батальйонам змінюють бойове завдання. Тобто ви собі уявіть. Три доби люди не сплять. Наказ йде. Заходимо на такі позиції, ваш район оборони. Люди збираються, їдуть, виїжджають на точки, розвідка дивиться, комбат не спить, виставляються. Хопа! - кілька годин - новий район оборони. Ви на інший напрямок, інше завдання. Окей, переставляємося. Всі лаються, кричать. Всім неприємно. По цій багнюці їздять, витягують машини, розставляють. Новий район, нові визначення, знову години переїзду. Фізичне навантаження, люди не сплять. Вночі нарада у командування бригади, якому придали цей батальйон, а зранку знову. Новий район, виїжджайте туди. Але це ж божевілля! Хіба так можна керувати військами, людьми? Ви самі хоч один раз в житті переставляли батальйон три рази за три чи чотири доби? Ну хай генерал Гнатов сюди приїде, спробує один раз. У нього такого в житті досвіду нема. Полковник Луценко, командувач ОТУ "Донецьк", начальник штабу Ледовий. Ну ви ж не робили цього ніколи в житті. Як ви можете давати накази людям, якщо ви так не робили? Ви ж самі не вмієте цього робити. Для чого це? Кому це ставляться завдання? Знов сформованим частинам. Не професіоналам-контрактникам з якоїсь там 79-ї бригади, якою полковник Луценко успішно командував на початку війни. Кадровою, бойовою, професійною. Це звичайні люди з вулиці, яким не дали час підготуватися, яких Генеральний штаб, Міністерство оборони, Ставка Верховного Головнокомандувача не забезпечили жодним дроном.

Я відповідально кажу про цю бригаду, поки вона там розгортається, я не буду називати назву: жодного дрона, жодної системи РЕБ, ніякого часу хоча б обварити решітками техніку. Як це можна взагалі? Ви взагалі думаєте, що робить військове командування? Ви ж спочатку розповідаєте на телеекранах, на нарадах, що нема людей, люди не йдуть в армію, не вистачає людей. І ось люди приходять, вам їх дають, вони приходять самі, тому що вони вмотивовані, вони не втекли в тил, вони не переплили Тису, вони не злякалися, вони вийшли в район застосування. Ну як ви можете не дати їм елементарне забезпечення? Є гроші на Міністерство Національної Єдності, на роздачу тисячі всім, на утримання Офісу Президента, уряду, державних всіх чиновних агенцій, міністерств. Ну на все це ж є гроші. Як можна скаржитись, що нема людей, і не зробити елементарних речей для цих людей. І ставити їм після того абсолютно неадекватні до обстановки завдання. Ну це ж злочин! Ви втратите людей, потім пропустите людей далі, і потім знов будете скиглити, що там було в 20 разів більше росіян і тому вони не змогли, і ви не змогли втримати фронт. Ну це ж брехня!

Вся брехня в оцінці обстановки починається з військового керівництва, не з солдатів. Солдати діють так, як прогнозовано. Ми розуміємо обстановку, і вони розуміють, командири батальйонів розуміють. Потім виявляється, в Шевченко противник заїхав, і якимось мобілізованим людям, які ще не достатньо злагоджені, їм треба йти вибивати його. І хочу вам сказати, ці люди йдуть і вибивають. І зараз Шевченко наше. І це зроблено не тому, що є планування, що хтось заздалегідь розгорнувся, зустрів. А тому, що знов зустрічний бій. І там є герої, які попри все все одно ведуть цей бій.

Зараз цим бійцям ми з фонду купимо кілька дронів терміново. Купували цьому підрозділу дрони, зараз будемо передавати ще. Адже централізоване забезпечення відсутнє. Чому це не турбує взагалі керівників, які віддають накази?

Така сама ситуація із селищем Новий Комар - спробуй дізнатись, хто там керує. Одна бригада, один батальйон підпорядкований іншій бригаді, а поруч інша бригада, яка була на цьому напрямку, її перемістили, переставили туди іншу бригаду. Ну це просто абсурд. Батальйони, бригади, все перемішано, зони відповідальності. І люди ж є. У людей основне питання на фронті не те, що їх мало. Перше питання: чому тих, хто є, використовують так бездарно і неадекватно. Оцього люди не розуміють. Зараз на напрямку розвертаються і нові бригади. Вони свіжі, відносно свіжі. Поповнені людьми, нові люди. Є нова техніка. Але вона дронами, РЕБам не забезпечується. Як так можна безвідповідально ставитись до життів? Невже оці витрачаються мільярди на будь-що? На ремонти, на розбудови, на нові міністерства, на старі міністерства.

От 155-та бригада імені Анни Київської зараз також пройшла підготовку у Франції. Вона оснащена новітніми гаубицями "Цезар",155 міліметрів, французькою  бронетехнікою. Як можна навіть такій бригаді, про яку робляться доповіді, не купити хоча б сотню тих мавіків? Взагалі нічого не дали. Чому ви на "Цезарі" не ставите РЕБ? Як можна на цю техніку з людьми, яка перевозить на фронті, не купити РЕБ? Ну це ж коштує в 100 разів дешевше, ніж потім держава буде платити 15 мільйонів за загиблих. Ну навіщо це робити? Чому ви не можете гроші зосереджувати для того, щоб комплексно забезпечувати боєздатність військ?

ОТУ "Донецьк". Одна за іншою позиції напрямку провалюються. Противник просочується, охоплює. Боєздатні підрозділи потім кидаються в контратаки на пусті позиції. Їх сточують, і ніхто не доповідає правдиву обстановку. Потім сточуються боєздатні підрозділи, а інші, вже не такі боєздатні, не хочуть заходити в зустрічний бій. Не всюди є сержанти, командири рот, командири взводів. Не всюди є керованість. Їм малюють стрілочки на карті, а вони не виїжджають. А, можливо, і техніка несправна. І тоді на цю позицію, за яку йдуть у посадці десь важкі зустрічні бої, ніхто не заходить. І на наступну позицію, там вже, де виритий той опорник, теж ніхто не заходить. Тому що перед тим брехали, що там успішно стримують, обстановка контрольована, і не виставили резервні позиції.

Виявляється у нас один і той же сценарій: зустрічний бій, ворог кудись йде, він просувається, поки на зустрічний йде боєздатний підрозділ. Цей підрозділ вступає в зустрічні бої, командування ОТУ, ОСУВ, ставить їм нереальні завдання зустрічними атаками зупинити ворога, стабілізувати оборону. Вони зупиняють оборону. Тільки той час, поки там є ще люди. І йде в розмін піхотою. І йдемо.

У ворога дронів не менше, а часто більше, тому що у ворога, на відміну від українських Збройних Сил, є централізоване постачання мавіків. Вони з регіонів їх постачають, великими партіями. У них є резерви, можливості, є авіація, авіабомби, є артилерія, боєприпаси. Звичайно, що вони вступають у зустрічний бій. Якщо цей бій на необладнаних позиціях, то наша піхота в розмін йде і також зазнає втрат. Так, ми вступаємо, ми ведемо бій з цими мобіками, яких Росія кидає в бій з коліс. Так, після тижня, двох, підготовки, російські солдати йдуть в атаку. Росіяни не демонструють ніякої особливої майстерності. Їх просто, як м'ясо, посилають вперед. В одному, другому, третьому, п'ятому місці ці групи знищуються, а в шостому місці вони проходять, заходять в тил і починають завдавати втрат нам. Вони закріплюються і вибивати їх стає дуже важко. Якби оборона була у два ешелони, то таких би проблем не було.

От у нас є, наприклад, ворог наступав півтора місяця на село Терни під Лиманом. Дуже важка обстановка, велика перевага. Дві дивізії російські йшли на 60 механізовану бригаду. Постійні бої, атаки, але командування 60 бригади, тактична група побудували оборону в дві лінії, швидко встигли розгорнути оборону, хоча ворог також просувався. І всі атаки були відбиті. Село Терни після півтора місяця боїв тепер під нашим контролем. Так, ворог його повністю зруйнував, там нема взагалі будинків. Вони знищили все, але наші воїни цей рубіж втримують за півтора місяця.

Сусідній ОТУ "Луганськ", яким командував там тривалий час Михайло Драпатий, там був перед ним полковник Ледовий. І після приходу в ОТУ "Луганськ" що зробив Драпатий найперше? Він заборонив брехню в доповідях, почав створювати довіру в армії, почав перевіряти доповіді, почав робити об'єктивні розбори і добився того, що комбриги побачили: він не знімає їх просто так, але він вимагає, щоб комбриги давали достовірну інформацію і комбати. І він цього добився.

Що у нас відбувається в сусідньому ОТУ "Донецьк"? Туди з ОТУ "Луганськ" перевели начальника штаба Ледового. Полковник Луценко в 79-ці, на початку війни, він мав повагу авторитетів. Його заступник Павло Федосенко, герой України, на початку війни, користувався великим авторитетом в 92-й бригаді. Тут їх підняли на ту посаду, я не знаю, чому вони не можуть це зробити. Ймовірно, тому що там іде великий хаос, велика купа військ. Генштабу і Сирському не потрібні дивізії, а навести лад і організувати війська на тактичному рівні вони не здатні. Вони люблять керувати всім у ручному режимі. Але це ніколи не працює в ручному режимі. І в нас бригада в Шевченко отримує накази безпосередньо від Головнокомандувача ЗСУ. Тобто через голову ОСУ, через голову ОТУ, управління йде зверху. А це що значить? Що нема довіри ні до ОТУ, ні до ОСУ, ні до їхніх рішень. А навіщо тоді така система управління, до якої нема довіри? І головнокомандувач керує боєм бригади. Для чого тоді вся ця система управління? Давайте у нас всім буде безпосередньо Сирський керувати. Чому ні? Давайте тоді взагалі на деяких напрямках, от як на Курську. Просто не буде цих ОТУ, ОСУ, якщо вони не потрібні. Якщо через їхню голову доводиться керувати.

До цього ще докладається те, що є деякі бригади, про проблеми в управлінні з якими я говорив, там 59 та сама - там теж ніяких рішень, змін нема. Це треба розбиратись, або цим командирам ставляться нереальні завдання, або вони не можуть до них підготуватись. Чому доповідається, що там хтось є, а потім нікого нема? Що за розриви в бойових порядках? Чому так відбувається?

After Action Review

От я бачу, що в нашій системі категорично неможливо когось просто знімати. От коли у нас просто когось знімають і коли вся ситуація спрощується, що цей поганий і цей хороший, одразу виникає суб'єктивізм, спочатку знімають поганого, а потім знімають адекватних командирів. І так само без жодних пояснень. Я вважаю, що єдине, якщо зараз не буде After Action Review, тобто процедури після операційного аналізу, якщо не буде чітко визначено, хто доповідав, хто наказував, хто відповідає за рубежі оборони, чому ворог проїжджає колонами туди-сюди, заходить на ті чи інші позиції, без бою, без спротиву, попри доповіді, що там виставлені рубежі. Хочеться один раз побачити розбір. От хто збрехав, чому. Цей розбір обстановки, але почати розбір треба із Сирського самого, з Генштабу, з ОСУВ, з ОТУ. І так поступово з найвищого кабінету дійти до командира роти. І один раз розібрати, чому так сталося. Наприклад, по Шевченко, по Новому Комару. Там є багато інших прикладів. Курахове, на інших напрямках. І один раз розібратися, потім наказом довести до військ, хто і як недостовірно повідомляв обстановку, неадекватно оцінював обстановку, не розумів обстановку, збрехав. Не для ДБР, а в службовому порядку. Просто After Action Review. Аналіз післядії згідно зі стандартами НАТО.

Ми ж говоримо про стандарти НАТО? Ну, давайте їх запровадимо. Хоча б з цього почнімо. Одного стандарту. Тоді буде хоч якась логіка. Зараз у нас щодо ОТУ "Донецьк" це очевидне рішення було б. Я говорив з деякими людьми, які близькі до нашого центру прийняття рішень. Я казав: Чому у вас є Драпатий, ви поставили на Луганський напрямок, він стабілізував обстановку. Поставили на ОТУ "Харків" - він стабілізував обстановку. Чому ви його не ставите на ОТУ "Донецьк"? Очевидне рішення.

Чому не можна на ОТУ "Донецьк" поставити, наприклад, командира 58-ї бригади Руслана Шевчука? Руслан Шевчук, коли командував 58-ю бригадою на напрямку від Великої Новосілки до Вугледара, його смуга відповідальності була 50 кілометрів. І він штабом бригади керував прийнятими підрозділами, 12 прийнятих підрозділів і його батальйони, 5 батальйонів, на фронті в 50 кілометрів. Тобто у людини є організаційні навички. Він це робив дуже обмеженими силами. І він впорався. Чому не можна ставити людей, які показують свою компетентність?

Ні, засунули Драпатого займатися якимись адміністративними справами в командуванні Сухопутних військ. Це почесна посада, я про це говорив на ефірі, але такі командири зараз потрібні на фронті. А у нас на фронті керують люди, які внаслідок комплексу причин не можуть це зробити. Цей хаос рукотворний, він від управління, не від нестачі людей. І ще одне хочу сказати.

Чи справді причина провалів у тому, що росіян більше?

Мені дуже було неприємно почути таку оцінку, що всі причини, що росіян більше. Але нема такого на фронті! Давайте подивимося на цьому напрямку повідомлення нашої аеророзвідки. Скільки кількість російських військовослужбовців бачать за день? Просто наші аеророзвідники фіксують. По всіх напрямках, на цьому Покровському напрямку, понад 500-700 людей на всьому напрямку.  Це максимальна кількість переміщень особового складу противника не тільки на передову, але з передової. Тому у ворога перевага в чому? Вона ж перевага в чисельності не в тому, що вони одночасно їх кидають в бій, проривають фронт. Перевага в тому, що вони регулярно більше за наших підвозять туди резерви і під страхом розстрілу їх кидають в бій. Ось у цьому перевага. Але у нас є напрямки, де раз за разом ворог йде в атаку, їх знищують група за групою методично. І всюди, де оборона побудована в два ешелони, правильна організація, розвідка, радіогоризонти є з нашого боку, не з боку ворога. Тобто панівні висоти, звідки зручно працювати дроном різних типів. Там, де є великі простори, які добре проглядаються дронами. Там, де є взаємодія між вогневими засобами і дронами. Там, де є адекватне застосування піхоти, людям дають відпочити, ставлять адекватні завдання, забезпечують підвезення. Там просто ворог нікуди не проходить. Це просто організаційне, управлінське рішення. Комплекс управлінських і організаційних завдань. Це не диво. Не Наполеони якісь утримують, а звичайні люди. І коли тут розповідають, що там, знаєте, ворог наступає тільки тому, що в 5-8 разів більше, це неправда. У момент часу, коли там ворог йде в атаку, його сили і засоби, вони приблизно зіставні з нашими.

Вони на ту ділянку, де у них успіх, вони бачать, що там оборона слабка, неорганізована, і вони туди починають заганяти резерви. А одночасно на всьому фронті оці натовпи не йдуть. Не йде на наш опорник одразу в 10 разів більше людей. Не йде на наше відділення одразу 40-50, бо їх знищать просто. Колони заходять кудись, звантажують піхоту і шукають просто дірки в обороні. А як ворог знаходить дірки в обороні? Не тільки тому, що вони всюди засилають групи, а в тому, що вони шукають своєю розвідкою наші позиції. Їхні дрони літають. І там, де вони знаходять слабкі місця в нашій обороні, туди вони спрямовують свої атаки. І там у них є успіх. А там, де наші позиції замасковані, там, де є система управління вогнем, там, де працюють дрони, там, де працюють вогневі засоби, то там ворог приїжджає, думає, що нікого немає і його знищують. Раз за разом, день за днем. І там ця перевага у силах не працює. Там їх просто перемелюють. Ну от, на жаль, ситуація така.

І те, що відбувається на ОТУ "Донецьк", на відміну від ОТУ "Луганськ" і інших ОТУ, наприклад, "Лиман". Тобто це організаційно-управлінська проблема. Не більше. А ціна того, що ця проблема не вирішується, те, що на цей напрямок засилають бригаду за бригадою, батальйон за батальйоном, спалюють там резерви. Причому висувають поспішно, без забезпечення дронами взагалі. Просто в кінці року перестали видавати мавіки. Ну це просто дичина. Як таке може бути? Елементарні мавіки, ворог по кількості скидів переважає нашу армію. На жаль. Ну і ось результати його просування. Тому це управлінська організаційна проблема. Дуже прикро, що її не можуть вирішити. Вирішити її не можуть, тому що немає узгодженості, послідовності і логіки в діях військового керівництва в першу чергу.

Люди на цьому напрямку є, є боєприпаси, є техніка. Але коли бійці, командири, рядові офіцери, які виконують ці завдання, не розуміють, що відбувається в управлінні, яка взаємодія з сусідами, яка логіка дій. Не розуміють порядок організації оборони. І я про це чую на цьому напрямку в більшості командирів. Я не знаю жодного командира, роти, батальйону, який би був адекватно оцінював це командування. Про командирів бригад не буду казати. Це люди високого в польоту. Хай працюють. Але я не знаю жодного командира бригади, який позитивно схвалює ці методи управління.

Відповіді на запитання

- Якщо Драпатий міг все стабілізувати, то справа не в Сирському, а в тому, що неможливо клонувати Драпатого?

- Навіщо його клонувати? Його треба поставити зараз на той напрямок, де потрібна стабілізація обстановки. У нас один напрямок зараз на фронті, де ворог рухається безконтрольно. Це ОТУ "Донецьк". Туди і треба... Ситуація під Куп'янськом важка, але там вона не має таких масштабів. Ворог наступає, але таких темпів просування, як в ОТУ "Донецьк", він не має. 

- Цю ситуацію може змінити нове призначення Апостола? Хто відповідальний за ситуацію?

- Сирський, Зеленський, Ставка. Хто має прийняти рішення? Командир 95-ї бригади Апостол, призначений заступником начальника Генерального штабу з бойової підготовки. Ця посада не має стосунку безпосередньо до управління військами. Це посада адміністративна. Вона стосується підготовки військ. Хто відповідальний за ситуацію? Ну, звичайно, що є свій ланцюжок управління. Є Ставка Верховного Головнокомандувача, Верховний Головнокомандувач, і Головнокомандувач ЗСУ. Це визначено Конституцією. Вони за це відповідають, доповідають. І кожен вечір Верховний Головнокомандувач пише такі оптимістичні відосики, що ми контролюємо ситуацію, ми провели нараду по Покровську, по всіх цих напрямках. Наради проводяться, а результату – нуль, як ми бачимо на практиці. Ніяких змін, ніяких висновків, нічого нема. Просто потоки слів заспокійливих, без дронів. Якби замість своїх відосиків Володимир Зеленський хоча б там по 100 дронів передавав на фронт, ну вплив передачі 100 дронів в район Великої Новосілки мав би значно більше значення на розвиток подій, ніж його засідання Ставки за місяць. От і все. 

- Що по Херсону? Пишуть, що ворог готує наступ.

- Російське командування дійсно зараз демонструє підготовку до наступальної операції, але чи буде вона реалізована, чи ні, ми не знаємо. Насправді такий досвід робити Кринки навпаки. Російське командування не поспішає, розуміючи всі ризики постачання через річку Дніпро. Тому ворог готується, але так само він готується і на інших ділянках фронту. Це один з можливих ризиків, але ризиків таких багато на війні, і з ними треба рахуватись і реагувати, коли це вже буде реальністю. Хочу ще раз сказати, що туману війни не існує, і у нашої розвідки є всі, повністю всі необмежені інструменти для контролю переміщень противника, планів і таке інше. Так що несподіванок там не буде.

- Що Ви скажете про Херсон та Запоріжжя?

- Про Херсон казав. Запоріжжя, так, ворог, звичайно, буде намагатись після того, як захопить Велику Новосілку, і будуть намагатись потім далі просуватися у Запорізьку область. І у Дніпропетровську так само, якщо їх не зупинити на кордоні.

- Як наразі обстановка з логістикою на нулі? Чи є вона належною?

- Логістика на нулі завжди залежить від якості організації роботи конкретної бригади, конкретного батальйону. Тому говорити про якусь системність в цій роботі неможливо. Є адекватна логістика там, де є адекватне управління, командування, є неадекватна там, де цього в силу багатьох причин нема.

- Скажіть, яка вірогідність взяття Покровська? Бо кажуть, що втратимо вугілля, втратимо економіку.

- Ворог зараз на напрямку селища Шевченко вже фактично робить охоплення Покровська з півдня. Це очевидно. Якщо подивитися карту, ви побачите, що ворог там йде на Новотроїцьке, тобто звичайно, що вони хочуть охопити Покровськ, і вони вже до кордонів, до Межового дійшли. Межове на кордоні, це вже Дніпропетровська область, на кордоні з Донецькою, вони вже ближче, ніж від Покровська, до неї підійшли, на напрямку Шевченко. Тому, звичайно, що ворог готує по тому сценарію, як він захоплює інші міста, охоплення нашого міста, перехоплення комунікацій, для того, щоб потім спочатку вдарити по комунікаціях, ну і потім захопити місто, уникнувши вуличних боїв. 

- Західна преса оприлюднила на минулому тижні дві цифри по ЗСУ – 100 тисяч загиблих і 200 тисяч дезертирів. Наскільки ці цифри, за вашим враженням, наближені до реальності.

- На жаль, наші безповоротні втрати у війні, вони дійсно становлять, за тими даними, які Генеральний штаб передав на ставку Верховного Головнокомандувача, якщо рахувати загиблих і зниклих безвісти разом, становлять близько 105 тисяч військовослужбовців. Це понад 70 тисяч визнаних людей загиблими і 35 тисяч зниклих безвісти. Те, що зараз відомо, я думаю, що західні журналісти отримали ту  саму інформацію, яка лунає у наших кабінетах.

Стосовно цифри дезертирів: дезертир у наших умовах поняття дуже розмите. Люди, які самовільно залишили частину, які відмовляються від виконання завдань, які залишили частину і взагалі втекли, які самовільно залишили частину і хочуть перевестись, які перебувають у військових таборах. Цифра не точна, думаю, що тих, хто різним чином ухиляється або самовільно залишає частину, десятки тисяч, але сказати про 200 - це перебільшено.

Хочу сказати, що значну частину цих людей, які визначаються зараз як СЗЧ, самовільно залишили частину, це люди, проблема яких не створена ними самими, а створена нашою мобілізаційною системою. Коли замість чіткої норми і правил, хто має служити, влаштували цю систему дикого сафарі на вулицях, тобто, замість того, щоб визначити призначення людей, хто має йти на службу, хто має воювати, на яких посадах, замість того, оце дике сафарі на вулицях, хапають людей для виконання плану,  кого легше спіймати. Є хворі, дуже важко хворі люди, і їх запихують в план, кудись кидають на бригаду, ТЦК рапортує, план виконано, потім прибувають так звані військовослужбовці у військову частину, їм кажуть, так кому ви такі потрібні, ви шо? І вони собі спокійно йдуть додому. А деякі просто отримують форму, якусь виплату, і теж додому, взагалі, навіть не приходячи на службу. Чому так? І їх всіх пишуть ТЦК, самовільно залишив частину,  дезертир. Так вони і не збирались, ну, кого ви набирали? Я не знаю такого командира, який би не розповідав історії про тих, як там присилають якихось хворих, абсолютно людей, і вони просто не потрібні в армії, не знають, як від них здихатись. Або для виконання плану на  когось надягають військову форму, і людина прямо одразу повертається, і йде додому, і все. І не служить взагалі. Тому ці цифри дуже умовні, в наших умовах створена така хаотична, бездарна система мобілізації і роботи з людьми. Коли визначити, а хто ж там ухилився, точну кількість, неможливо. Люди дійсно, які через неадекватну систему комплектування ще не можуть перевестись, не можуть отримати відпочинок і теж залишають частину. Я знаю  чимало випадків, коли бійці йдуть в СЗЧ, відпочивають кілька місяців, тому що вони були під великим тиском, потім повертаються на службу і воюють геройськи. 

- Як ви ставитесь до можливих переговорів з ворогом? Які, на вашу думку, можливі адекватні варіанти перемир'я?

- Перемовини з ворогом можливі, але ці перемовини мають виходити з тих умов, які вигідні для України. Якщо у нас буде отаке управління на фронті, такий безлад і хаос, то це буде означати тільки одне, що Україна не здатна втримати фронт, не може зупинити російську агресію, і тому вона йде на перемовини з позиції слабкості. У нас нема людей, ми не можемо втримати, давайте якось так миритись, як є. До цього все йде. Людей втрачають, тому що на дрони, на РЕБ, на управління, на все це нема часу, на це нема грошей. Це все шукайте у волонтерів. Для Верховного Головнокомандувача це не пріоритет забезпечення військ.

Подивіться на бригади на тому ж Покровському напрямку. На 155-ту подивіться, на 157-му, на 32-му. Та на будь-яку подивіться. А ви скільки мавіків отримали і аутелів за місяць від держави? Ви скільки fpv-дронів отримали?  РЕБи отримали? Антени? Кабелі? Пікапи? Квадроцикли? Плащі тепловізійні з кевларом, щоб захиститись від скидів з дронів? Запитайте - і все одразу зрозумієте. Ціна цього порівняно з витратами на загиблих, порівняно з витратами на утримання цього державного апарату, просто неспівмірна. Це малі гроші, які у держави є.

Організаційні й управлінські рішення. Та для цього взагалі не треба грошей. Це елементарна логіка. Вибудувати лінію. Про це всі солдати кажуть. Чому ми не можемо впертись на якомусь рубежі? Там, де є зручні радіогоризонти для наших військ, для дронів. Вирубати, випиляти посадки перед собою. Зарити, зробити приховані позиції. Встати в два ешелони, щоб війська могли підсилювати одне одного, а не бути розтягнуті в одну тонку нитку. І зупинити ворога. Чому це можна зробити на Тернах і не можна зробити тут? Там, що більше військ? Ні. Більше військ тут. ОТУ "Донецьк". 

Дуже багато військ противника. Їх так багато, що не встигаємо їх постріляти. А це брехня. Їх не встигають знищити, тому що неорганізована лінія оборони. І війська постійно сточуються в зустрічних боях за посадки. А потім для утримання реальних зручних позицій та опорних пунктів людей не вистачає. Тому на Покровському напрямку 150 дивізій, 150 бригад, 140 бригад. Всі резерви туди направляють і результату нема. Але дивізії Генштабу не потрібні. Такий бардак і безлад Генштаб очевидно влаштовує. І жодного разу, коли хоч якийсь провал на фронті, ніякого аналізу, чесного аналізу, який би досліджував причину дій командирів рот, батальйонів, бригад, а також причини наказів і помилкових рішень командувачів ОТУ, ОСУВ і самого Головнокомандувача, таких розборів нема. А один раз дослідити по селищу Шевченко, по селищу Новий Комар, одразу все стане зрозуміло. Хто де брехав, хто де давав неадекватні накази, хто ці зустрічні бої планує, одразу буде зрозуміло.

Сподіваюсь, що, можливо, громадський тиск і наближення ворога вже до центральної України все ж таки змусить Головнокомандувача ОСУВ Олександра Сирського, Верховного Головнокомандувача  Володимира Зеленського, хоча б один раз подивитись на це НАТО, яке вони так люблять критикувати, розповідати, що там щось не працює в Україні, оці НАТОвські стандарти. Подивитись один раз, як працює. Один раз зробіть один стандарт, хай він у вас один раз працює. ТС-2520, статут армії Сполучених Штатів Америки. "Хаймарси" берете від американців, бомби, ракети берете від американців, ну візьміть від Америки один військовий стандарт і застосуйте. Ефект від After Action Review ТС-2520 буде більший, ніж від сотні "хаймарсів". Треба закликати людей до того, щоб вони якісно виконували свої посадові обов'язки. А вони собі косять під дурників, що вони не розуміють, що це таке. Приховують свою просто байдужість і небажання працювати на результат.

Будемо повідомляти і далі про обстановку на цьому напрямку. Ворог вже дуже близько до Дніпропетровщини. І поки що не зрозуміло, яким чином його керівництво збирається зупиняти на цей час. Тому сподіваюся, що наше суспільство все ж таки змусить владу, керівництво військово-політичне, все ж таки приймати елементарні, очевидні управлінські рішення, яких вимагає фронт, яких вимагають солдати і офіцери. Друзі, дякую вам за ефір і слава Україні!

«Аргумент»

На цю тему:

• Бутусов: Система управління в ЗСУ будується на брехні
• Юрій Бутусов: Чому генерали ухиляються від відповідальності
• Бутусов: Чому Сирський не здатний втримати фронт
• Бутусов: Рішення, які змінять ситуацію на фронті