The Economist попереджає про ризики поширення “соціалізму покоління Z”

Версия для печати

Британський журнал The Economist присвятив обкладинку нового номера явищу, яке назвав “соціалізмом покоління Z”. На думку журналістів, яку вони висловили у статті під назвою “Як боротися проти соціалізму покоління Z” нова хвиля лівих політиків набирає популярності серед молодих виборців завдяки обіцянкам знизити вартість життя та перекласти податковий тягар на найбагатших громадян. Водночас автори матеріалу вважають, що такі ідеї становлять загрозу економічному зростанню.

У центральній статті видання зазначає, що нове покоління лівих політиків активно нарощує підтримку в різних країнах. На думку The Economist, цей рух відрізняється від традиційного. Якщо раніше соціалісти наголошували на колективних інтересах та правах працівників, то новий політичний тренд зосереджений на: 

- особистому добробуті;

- вартості життя;

- доступності житла; 

- страхах, пов'язаних із розвитком штучного інтелекту.

Видання вказує, що популярність таких ідей зростає на тлі реальних економічних проблем. Молоді люди стикаються з високою інфляцією, недоступним житлом у великих містах і невизначеністю щодо майбутнього ринку праці через автоматизацію та ШІ.

Водночас у редакції стверджують, що запропоновані рішення можуть лише поглибити проблеми. Серед них назвали: 

- контроль орендної плати;

- податки на великі статки;

- масштабне розширення державного сектору;

- націоналізацію окремих галузей.

На думку авторів статті, представники цього руху виходять із трьох базових припущень. Перше полягає в тому, що економічне зростання не приносить користі пересічним громадянам. Друге — що нові державні витрати можна майже повністю профінансувати за рахунок “надбагатих”. Третє — що приватний сектор є менш ефективним за державу у розвʼязанні багатьох соціально-економічних питань.

The Economist вважає такі підходи помилковими. Видання наголошує, що контроль орендної плати знижує стимули для будівництва нового житла, а високі податки на капітал можуть стримувати інновації та інвестиції.

Водночас журнал закликає прихильників ринкової економіки не обмежуватися критикою опонентів. Автори наголошують, що для збереження підтримки суспільства необхідно пропонувати відповіді на реальні проблеми молодого покоління — насамперед у сфері житла, оподаткування, пенсійної системи та адаптації до наслідків розвитку ШІ.

Видання також вважає, що поширення соціалістичних ідей є сигналом про накопичене суспільне невдоволення, яке не можна ігнорувати. На думку авторів статті, успіх ринкового лібералізму в майбутньому залежатиме не лише від економічних аргументів, а й від здатності забезпечити відчутні результати для молодих поколінь.

Наостанок The Economist зазначив, що багато проблем, на які скаржаться молоді виборці, виникли не через надлишок на ринку, а навпаки — через недостатню конкуренцію та надмірні обмеження. Саме тому, вважає редакція, відповіддю на виклики має стати не посилення державного контролю, а оновлення та адаптація ринкової моделі до нових умов XXI століття.

У січні 2026 року The Economist випустив номер із президентом США Дональдом Трампом верхи на білому ведмеді на обкладинці, присвячений тимчасовому затишшю навколо його вимог щодо суверенітету Гренландії. Автори матеріалу зазначали, що криза через острів продемонструвала зневагу Трампа до трансатлантичного альянсу та його прагнення переписати умови безпеки.

Зображення вгорі: обкладинка журналу The Economist

«Аргумент»

На цю тему:

• Романчук: Стратегія розвитку України від Уряду - пшик та пук
• Ярослав Романчук: США під ударом соціалізму. Вісім висновків про стан сучасної Америки
• Ярослав Романчук: Пограбування Держави. Хіба така Україна нам потрібна?