Геннадій Друзенко: Україні потрібен хірург

|
Версия для печатиВерсия для печати

ВИЛІКУВАТИ УКРАЇНУ!

За мною велика та дружня родина ПДМШ / PDMSh. За нею – десятки швидких, робота майже по всій лінії фронту, тисячі врятованих життів і більше сотні тисяч пацієнтів. А ще за мною – цвинтар розстріляних ілюзій. Ілюзій, якими я жив до великої війни...

Я вірив у гуманізм, в те, що ніхто не дав людині права вбивати іншу людину, вірив у милосердя. І хоча я досі вірю, що врятувати Україну може тільки любов, я розчарувався і в гуманізмі, і в милосерді, і заповіді "не убий". І мова тут не про росіян. З ними все зрозуміло: вони вороги. Або ти вбиваєш ворога або ворог вбиває тебе.

Цю країну не врятують терапевти. Аби вижити, їй треба пережити складну і тривалу операцію. Швидше за все без наркозу. Її виразки треба випалювати розпеченим залізом.

За всього свого людинолюбства і немстивості, я не можу зрозуміти, чому життям людини у шанцях можна пожертвувати без вагань, а життям казнокрада – ні. Я ніколи не зрозумію, чому життя виробника бракованих мін вартує дорожче за життя тих, кого ці міни вбили чи не врятували. Чому командира-мʼясника, який віддав наказ тримати нікому непотрібну посадку за будь-яку ціну, навіть якщо колись і засудять, ми будемо утримувати роками у вʼязниці коштом наших податків, а рідним солдата, якого він послав на вірну безглузду смерть, в кращому разі виплатять 15 млн. грн. Звичайно, якщо цей самий командир правильно оформить папірці...

Я не вірю, що цю країну можуть вилікувати стратегії, закони та бюрократи. Аби ця країна прокинулась і захотіла жити, їй потрібний професійний, але нещадний хірург. Який буде безжально різати кінцівки, що їх охопила гангрена корупції, непотизму та сервілізму. Головне, аби цей хірург не увійшов у смак ката і не відчув себе караючим мечем у божій десниці...

За мною – цілі квартали на цвинтарях із характерними жовто-блакитними прапорами на свіжих могилах українських захисників у кожному українському місті та селі. І я зроблю все, аби їх жертва не була даремна. Аби вони загинули не за те, аби Україну грабували українці. Бо їхнє життя точно не дешевше за життя всіх цих гієн, які роздирають поранену Україну.

Без важкого очищення ця країна приречена на поразку. І наступний рік стане вирішальним. Або ми відкинемо забобони мирного часу – і почнемо радикально змінюватись. Або путін правий – і українці не заслужили на власну державу...

Я зроблю все, аби вилікувати цю країну.ґ

Автор: Геннадій Друзенко, правник, доброволець, співзасновник та президент ПДМШ ім. Миколи Пирогова; сторінка автора у Фейсбук

Фото автора з відкритих джерел

«Аргумент»


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]