Палаюче паливо: російські НПЗ стали головною мішенню дронів, це може призвести до перебоїв постачання палива на фронт

Версия для печати

Україна пробує нову тактику для дронових атак: ЗСУ різко наростили удари безпілотниками по російських об'єктах паливної інфраструктури. З початку року було вражено вже 9 НПЗ. Атаки далеко не безневинні. У разі вдалого влучення НПЗ може вийти з ладу на тривалий час, а санкції ускладнюють ремонт. Якщо одночасно стануть три південні нафтопереробні заводи, то можливі серйозні перебої з постачанням палива для фронту.

Про це йдеться у статті видання .

Санкції поки що не далися взнаки ні на видобутку, ні на переробці російської нафти. росія повністю забезпечує себе паливом, залишаючи більше половини всієї нафти усередині. Приблизно половина виробленого палива ще й експортується (переважно дизель та мазут). А ось аварії та вибухи, на відміну від санкцій, можуть призвести до тривалих зупинок переробних заводів. Через те, що постачання обладнання та запчастин для нафтової галузі обмежені, у разі масштабних руйнувань Росії може загрожувати тимчасовий дефіцит бензину та дизеля.

Дев'ять подій з початку року

З початку року безпілотники долетіли вже до дев'яти російських НПЗ, але по-справжньому результативних попадань поки що небагато. Першою серйозною жертвою став один із найбільших нафтопереробних заводів Росії — НПЗ «Роснефти» у Туапсі. Зайнялася вакуумна колона, як уточнило джерело The Insider у міськадміністрації. За даними джерел Reuters, роботу заводу зупинено до березня.

Вакуумна установка - головна мета на таких заводах. Рідкі нафтопродукти складно підпалити навіть скинутою з дронів вибухівкою. Нафтопереробні заводи — це дуже міцні та добре захищені споруди, що будувалися з розрахунком, що вони можуть бути атаковані, пояснював експерт Фонду Карнегі Сергій Вакуленко. Але якщо потрапити в колону поділу нафтових газів, то «можна влаштувати вибух та неабияку пожежу».

В атакованому за три дні до Туапсинського НПЗ терміналі в Усть-Лузі, ймовірно, теж цілили в колону, але дрон не долетів.

На Волгоградському НПЗ «Лукойлу» вранці 3 лютого безпілотник впав на встановлення первинної переробки нафти, можливо, на ту, яку лише 2022 року перестали модернізувати. Вакуумна колона — частина такої установки, але потрапили не до неї, а до трубопроводу. Того ж дня "Лукойл" заявив, що завод працює у штатному режимі. Цей завод є найбільшим виробником і постачальником нафтопродуктів у Південному федеральному окрузі.

Росія у відповідь атакувала двома ракетами "Іскандер" Кременчуцький НПЗ. Вперше по найбільшому нафтопереробному заводу України (проектна потужність 18,6 млн. тонн на рік) російські ракети вдарили у квітні 2022 року. Тоді обласна адміністрація заявила, що не відновить роботу до кінця року. У лютому 2023 року колишній депутат Верховної ради Олег Царьов повідомив, що, за його даними, завод ніколи повністю не закривали.

До цього, 15 січня, сталася аварія на «Лукойл-Нижегороднафтооргсинтезі» у Кстові. Це найбільший НПЗ «Лукойлу» та четвертий по всій Росії. Там вийшла з ладу встановлення каталітичного крекінгу. Але зовнішній вплив не підтверджується. Пізніше, 31 січня, дрони були збиті неподалік НПЗ.

Чому атакують саме НПЗ

Ймовірно, щоби залишити армію вторгнення без палива. "У разі ударів, диверсій та "раптових аварій" на російських НПЗ, таких як нижегородський завод "Лукойлу", досягається кілька цілей", - пояснює український військовий експерт Леонід Дмитрієв. Перша — створити дефіцит палива, який змусить перекидати його з інших заводів чи з інших регіонів, «а у разі ведення війни збільшення логістичного плеча, що викликає затримку відвантаження у війська навіть на тиждень-два, може суттєво змінити картину на фронті, де будь-яка затримка з заправкою важкої техніки змінює ситуацію на гострих напрямках».

Друга мета - відтягнути на себе дефіцитні ресурси ППО, як, наприклад, у випадку атак на об'єкти в Ленінградській області. Там, щоб збити український безпілотник 31 січня, сили ППО вперше застосували зенітно-ракетний комплекс С-400 «Тріумф». Налаштування антидронових систем вже створює проблеми зі зв'язком у Ленінградській, Новгородській та Псковській областях.

І третя, менш очевидна мета — створити дефіцит рідкісного ракетного та авіаційного палива, яке має «не нескінченний термін зберігання, його оборотність займає приблизно місяць: від виробництва до використання». Наприклад, такий НПЗ може бути вбудований у ланцюжок виробництва дециліну — палива для ракет сімейства Х-101/55/555, «Калібр», Х-59 (саме такі вражали цивільні судна в портах «великої Одеси» та Дунаю) та Х- 32. Або термостабільне паливо Т-6 призначене для тривалих надзвукових польотів на великій висоті двигуна «Онікс» (ракета П-800). Наразі його виробляють Орський та Ангарський НПЗ, уточнює Дмитрієв.

Ще одна можлива мета – знизити доходи бюджету від експорту нафтопродуктів. Адже зупинений Туапсинський НПЗ працював якраз на експорт. Продаж палива за кордон у січні справді скоротився: за дизелем на 23%, за бензином — на 37%, порівняно із січнем 2023 року.

Але не можна сказати, що це значний удар по бюджету. Експортне мито з усіх нафтопродуктів у 2023 році склало лише 1,4% від нафтогазових доходів бюджету (126 млрд рублів з 8,8 трлн рублів). Тому уряд Росії, наприклад, сам іноді вводить повну заборону на експорт нафтопродуктів, не втрачаючи доходів. 2024 року надходження до бюджету ще менше залежатимуть від експорту — ставки мита обнулилися (а податки на видобуток, навпаки, піднялися, так що гроші отримуватимуть із свердловин, а не на митниці). Строго кажучи, російському бюджету вигідніше експортувати сиру нафту, а не вироблені з неї нафтопродукти, бо так не потрібно витрачати гроші на компенсацію нафтопереробникам зростання світових цін (так званий паливний демпфер).

Скільки палива потрібно армії

В середньому армія вторгнення споживала 180 тисяч тонн на місяць бензину, дизелю та авіагасу, підрахувало агентство Bloomberg — стільки отримували підрозділи Міноборони Росії у шести прикордонних з Україною регіонах, а також в анексованих Донецькій та Луганській областях у перші сім місяців війни. У аналітиків S&P у травні 2022 року виходило близько 350 тисяч тонн на місяць. Тобто від 2 млн. до 4 млн. тонн усіх трьох видів палива на рік.

Для порівняння, у мирний час вся армія Росії споживала 2 млн тонн паливно-мастильних матеріалів на рік. А за 9 років Афганської війни з СРСР було подано понад 6,8 млн. тонн пального. Для цього спеціальні війська розгорнули дві трубопровідні системи на 1200 км — 80% палива йшло ними.

2-4 млн тонн, які, ймовірно, знадобилися армії Росії в 2022 році, - це 1,5-3% від виробництва пального і 2-5% від його споживання на внутрішньому ринку, за підрахунками The Insider. Окремо дизельного палива російська армія в Україні споживає 6% всього випуску, оцінював S&P.

Навряд чи зараз цей показник менший — російські війська ведуть щонайменше дві великі наступальні операції: на Авдіївський укріпрайон під Донецьком та на Куп'янськ (із задумом вийти до лівого берега річки Оскол). Відповідно, витрата палива має бути вищою, ніж при обороні, як, наприклад, було восени 2022 року, коли російські війська відступали від Харкова і готувалися покинути Херсон.

Крім того, необхідно враховувати фактор зими, коли ведення бойових дій потребує на 50% більше постачання та логістичних операцій порівняно з літніми кампаніями. Взимку краще використовувати зимове дизельне паливо, яке не застигає при негативних температурах. Його в Росії виробляється зазвичай менше, ніж необхідно.

Армія вторгнення споживає, насамперед, дизель і створює нею додатковий попит, особливо у південній частині Росії. Це не спричинило паливну кризу влітку 2023 року, проте вплинуло на ринок. З початку війни Росія збільшила випуск дизеля на 9% - до 88 млн. тонн.

Частка бензину в структурі споживання російської армії могла зрости, оскільки через нестачу штатних транспортних засобів (через втрат, рознесеність позицій на місцевості та нових потреб, наприклад, для операторів дронів та РЕБ) часто застосовуються цивільні автомобілі (на кшталт «Нив» і "Буханок"). Але точно підрахувати ці показники неможливо - такі автомобілі не реєструються у військових частинах і заправляють їх військові власним коштом.

Які НПЗ постачають армію

Важливими насамперед є південні НПЗ, що знаходяться близько до зони бойових дій. Але, як пояснив The Insider експерт нафтогазового ринку, справа не тільки в географії — все складніше влаштовано. Не всі НПЗ спеціалізуються на дизелі та гасі. До того ж, деякі працюють переважно на експорт — зупинка таких заводів не є потрясінням для внутрішнього ринку.

З урахуванням усіх цих факторів наступними цілями можуть бути Рязань і Самара, вважає співрозмовник The Insider: «По-перше, вони потенційно досяжні. А по-друге, саме відіграють важливу роль у постачанні для армії».

«Рязанська нафтопереробна компанія», що належить «Роснафті», — це третій у країні і найбільший у Центральному федеральному окрузі НПЗ. За рік він один здатний покрити потреби армії і виробити 3,6 млн. тонн бензину, 4,5 млн. тонн дизпалива і 1,2 млн. тонн авивкеросіна.

А неподалік Самари знаходяться Куйбишевський (7 млн. тонн), Новокуйбишевський (8,3 млн. тонн) і Сизранський (8,5 млн. тонн) НПЗ тієї ж «Роснафти».

"Роснефть", цілком можливо, - найбільший постачальник збройних сил Росії. До війни її керівник Ігор Сєчін часто просив призначити компанію єдиним постачальником силових структур та отримував згоду. За розпорядженням уряду «Роснефть» задовго до війни була постачальником мастильних матеріалів для Міноборони, Слідчого комітету, МНС, МВС та Росгвардії, йшлося у звіті компанії про сталий розвиток за 2018 рік. Це не стосувалося авіапалива, для нього були п'ять своїх постачальників.

Але навіть якщо зупиняться заводи на півдні Росії, країна знайде паливо для армії, сходяться на думці опитані експерти, «у армії палива не буде, тільки якщо підірвуть усі НПЗ у Росії», інакше «хоч із Сибіру, але привезуть».

Теоретично залізниці повинні встигнути перебудувати постачання досить швидко, вважають опитані The Insider експерти. Возити нафту на далекі відстані це те, чим і займаються зараз товарні склади. Середня дальність перевезення 1 тонни нафтоналивних вантажів Росією — понад 2000 км.

Наприклад, у прикордонні регіони дизель постачає башкирський «Газпром нафтохім Салават». Можливо, він уже йде на потреби армії, оскільки завод має дозволи на випуск продукції для військових потреб. У листопаді 2022 року постачання цього заводу до кордону з Україною перевищувало 40 тис. тонн, писало Радіо Свобода.

Переорієнтація поставок усередині регіону – завдання ще простіше. НПЗ щорічно зупиняють роботу на місяць для планового ремонту, та їх норму випуску перерозподіляють на сусідні заводи. Втім, не завжди це минає безболісно. У дефіциті дизеля у 2023 році звинувачували не лише економічні заходи уряду, а й зупинку на ремонт одразу семи НПЗ.

Мережа нафтобаз на російській території має підстрахувати у такій ситуації. Там зберігаються запаси палива, яких достатньо на кілька діб чи навіть тижнів. Щоправда, самі сховища – зручна мета.

«У Російській Федерації, на відміну від багатьох держав світу, практично відсутні стратегічні запаси нафти, газу, нафтопродуктів, розміщені у спеціально створених надійно захищених підземних сховищах. Близько 11 млн. тонн нафтопродуктів знаходиться в наземних резервуарах, розміщених на комбінатах Федерального агентства з державних резервів. Термін служби цих сховищ в основному вже понад 40–60 років, експлуатація у мирний час пов'язана з великим ризиком, а у військові вони будуть легко знищені. Сьогодні у складі Росрезерву діє лише один комбінат із підземним (кам'яна сіль) зберіганням нафтопродуктів обсягом близько 0,5 млн м³ — у Прибайкаллі», — пишуть генерал-майор у відставці Костянтин Шеїн та полковник у відставці Олександр Смуров.

У зоні бойових дій немає великих нафтобаз — вони одразу стануть мішенню для українських ракет. Тому в кінцевому рахунку в екстрених ситуаціях все залежатиме від того, як швидко служба пального зможе організувати доставку з цих баз.

Якщо не впораються рейки, завдання може виконати труба. Частина резервів Міноборони вже міститься у магістралях "Транснафти". По магістральних та польових трубопроводах може надходити до 60–80% усіх необхідних армії нафтопродуктів, вважають експерти з ДержНДІ хіммотології. Теоретично трубопровідний батальйон може розгорнути новий нафтопродуктопровід, але не миттєво — середній темп монтажу трохи більше 60 км на добу.

Чи можна швидко полагодити заводи в умовах санкцій

Звісно, санкції ускладнюють завдання, адже російські НПЗ модернізували іноземне обладнання. Опитані The Insider експерти зазначають, що сучасні НПЗ практично все обладнання замінили на іноземне і все воно знаходиться під санкціями. У разі поломки виробник нове не продасть. Але це не означає, що способів відремонтувати не знайдеться.

Останнім часом залежність від імпорту таки вдалося знизити, дотримується іншої позиції віце-прем'єр Олександр Новак. Якщо у 2015 році частка імпорту у нафтогазовому машинобудуванні сягала 55%, то на початок 2024 року це 35%.

Модернізація НПЗ продовжується і зараз, незважаючи на санкції. Так, у Сибірському федеральному окрузі у регіональних компаній виріс випуск нафтопродуктів, і пов'язано це «з масштабною модернізацією виробництва», пише Центробанк рф: «У третій декаді вересня 2023 року на одному з сибірських НПЗ введено в експлуатацію новий комплекс первинної переробки нафти для випуску бензину. дизпалива та авіагасу».

Частину устаткування починають виробляти у Росії. «Підприємства машинобудівної галузі у III кварталі продовжили нарощувати випуск інноваційної та імпортозамінної продукції, у тому числі нафтогазового та нафтосервісного обладнання», — йдеться в огляді ЦП.

«Багато позицій, що потрапили під обмеження, вже навчилися привозити через Туреччину та Китай. Можна припустити, що необхідні для ремонту обладнання та комплектуючі також спробують знайти в Азії», — каже нафтогазовий експерт одного з російських регіонів, який попросив про анонімність. Але тут складнощі можуть виникнути із софтом, який може конфліктувати з оригінальним.

Масштабний ремонт, можливо, не знадобиться. Вивести з ладу НПЗ не так просто, і Туапсинський завод «Роснефти» поки що перша серйозна жертва атак дронів. Стандарти, за якими побудовано та модернізовано російські НПЗ, зростають із ГОСТів часів холодної війни, а тоді їх проектували так, щоб забезпечити життєстійкість заводів навіть в умовах авіаційних бомбардувань 1000-кілограмовими бомбами. На НПЗ передбачено і потужні системи пожежогасіння, і відсікання подачі горючих матеріалів.

Поки атаки дронів виглядають як пресинг та моральний тиск з обох боків. У разі результативних ударів ризики для України вищі, сходяться російські експерти. Але поки що й тут удари Росії не призводять до паралічу постачання для економіки, тим більше армії, коментує Дмитрієв. Хоча Росія показала, що удари можуть досягати тактичних цілей. «Знищуючи інфраструктуру зберігання в Україні, Росія досягає короткострокових результатів “тут і зараз”. Причому економіка такого впливу не завжди виглядає логічно, адже об'єкт вогневого впливу має коштувати дорожче за сам вплив, — зауважує він. — Україна засвоїла уроки масованих ударів по нафтобазах, і ніхто не тримає багато палива в одному місці, джерела постачання диверсифіковані».

Як атаки позначаться на цінах

Поки що пошкодження від дронів несуттєві. Поки що російські НПЗ знизили переробку нафти на 4% у січні порівняно з січнем минулого року, за даними «Коммерсанта». Для «Роснафти» зниження через зупинку Туапсинського НПЗ — 10%, для «Лукойлу» через аварію на Нижегородському заводі — на 8%. Натомість інші наростили виробництво. Загальне зниження частково — наслідок простоїв великих заводів, але й обіцянки Росії скоротити експорт нафти та нафтопродуктів у першому кварталі на 500 тисяч барелів на добу.

«Проблем із паливозабезпеченням через інцидент на Туапсинському НПЗ немає, оскільки там поставки більше орієнтовані на експорт», — заявив міністр енергетики Микола Шульгінов.

На екстрений випадок у Росії є запаси: майже 2 млн тонн бензину та майже 4 млн тонн дизельного палива, що на 16% та 7% вище, ніж у січні 2023 року, повідомляло Міненерго.

Роздрібна вартість палива в Росії фактично регулюється - уряд просить великі компанії не підвищувати ціни більше, ніж розмір інфляції. Після аварії на нижегородському НПЗ «Лукойлу» у віце-прем'єра Олександра Новака відбулася нарада з керівниками компаній, яких він попросив не підвищувати ціни, а також забезпечити ринок паливом, допоки «Лукойл» ремонтує свою установку.

«Оптові ціни вже зараз показують зростання. Це не було пов'язано з “Лукойлом” і розпочалося задовго до нових інцидентів, – зазначає експерт паливного ринку. — Але на поганих очікуваннях оптові ціни можуть додатково зрости». Це означає, що АЗС може знизитися прибутковість.

Дефіциту на оптовому та роздрібному ринках чекати поки не варто, вважає експерт паливного ринку.

За даними Росстату, за січень роздрібні ціни на бензин зросли на 0,5%, на дизель – на 0,1%.

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• На Росії палав один із найбільших НПЗ після удару дронів
• Безпілотники вдало атакували Афіпський НПЗ під Красмнодаром
• Кирило Данильченко: Тепер ціль — російська нафта