Відроджувати чи ні Каховку: вчені сперечаються, уряд визначився

Версия для печати

Дамбу Каховського водосховища було підірвано 6 червня цього року. Вода, що наробила стільки бід, почала спадати до кінця місяця. Але оцінити реальний масштаб втрат — людських, економічних, екологічних — поки що неможливо. Бойові дії у регіоні продовжуються. Житлові квартали Херсона знаходяться під цілодобовим вогнем із лівого берега Дніпра, де закріпилися російські військові. Б'ють не лише ракетами та «шахедами», а й ствольна артилерія дістає. При цьому уряд України вже у середині липня затвердив експериментальний двоетапний проект, пов'язаний із Каховською ГЕС.

Перший етап розрахований на два роки. Сюди входить проектування всіх інженерних конструкцій та підготовка базової документації. Час пішов. Другий етап — власне будівельні роботи, — як сказано в ухвалі, почнеться після деокупації території, на якій стояла гідроелектростанція. Час старту невідомий. Координує проект Міністерство економіки України, замовляє та фінансує роботи, у тому числі й за рахунок кредитних коштів, приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго».

Частина 1

"Відновлювати за принципом build back better"

Восени 2022-го інтернет-видання «Українська правда» організувало круглий стіл, на якому профільні фахівці обговорювали можливий розвиток подій — техногенну та екологічну катастрофу, що витала над Каховською ГЕС через дії російських військових.

Через рік я поговорила з одним з учасників круглого столу, Михайлом Яцюком, директором Інституту водних проблем та меліорації Національної академії наук України. Запитала, наскільки його прогнози збіглися з реальністю.

— Мої прогнози підтвердилися на дев'яносто п'ять відсотків. Насправді знищено не саме водосховище, а величезний об'єкт питного водопостачання та меліоративної інфраструктури. Постраждав весь південь України, понад чотири мільйони людей.

Михайло Яцюк. Фото: Ольга Мусафірова

— Що конкретно не збіглося із припущеннями?

— Я як фахівець не очікував, що вони підірвуть ГЕС. Вважав, що просто випустять воду. Таким чином росіяни завдали б тієї ж шкоди. Там двадцять вісім шлюзів, по тисячі кубометрів кожен. Могли всю воду швидко спустити, влаштувати штучну повінь, наслідки ті самі, катастрофічні в плані затоплення та шкоди, заподіяної в пониззі Дніпра. Ну, трохи менше за масштабами. Але мета Росії – руйнація інфраструктури України в принципі. Теза проста: «Або тут буде Росія, або — пустеля». Для Херсонської області настання пустелі не є алегорією, на жаль.

— За умовною десятибальною шкалою важких наслідків, яка відмітка зараз?

— Вісім балів. Десять не дам: деякі кроки з адаптації ми все ж таки встигли зробити. Початок широкомасштабної війни підготував, якщо так можна сказати, до ризиків, пов'язаних і з Каховською ГЕС. Певна економічна трансформація відбулася. Малий бізнес регіону, харчова промисловість, наприклад, потихеньку перебирався на захід країни, де є електроенергія, вода, виробничі потужності. Про те, як треба чинити, ми попереджали ще з вересня 2022 року. Вісім місяців мали у запасі.

«Водонезабезпечена країна»

Михайло Васильович показує матеріали-пропозиції щодо забезпечення водою Дніпропетровської області, які інститут підготував для уряду. Варіанти швидкого будівництва водоводів реалізували після підриву станції.

— Три великі водоводи збудували з огляду на умови перекидання стоку, — уточнює гідролог. — Якщо немає Каховського водосховища, треба десь знайти ресурс.

Аграрна галузь, що втратила зрошення, була зорієнтована економічно доцільну діяльність. Для Запорізької області, де частина територій під окупацією, запропонували іншу схему.

— Ми співпрацюємо з місцевою владою, безпосередньо із законним керівником бердянської держадміністрації, — зауважує мій співрозмовник. — Почали проект 2021-го. Наразі, з урахуванням військових реалій, трохи змінили його. Суть така: як після деокупації забезпечити розвиток Приазов'я, дати доступ до якісної питної води та зрошення, щоб південь країни не став депресивним регіоном. Інститут доопрацював і довоєнні пропозиції щодо Маріуполя, — веде далі директор. — Запропонували перекинути стік Дніпра через водоводи до Бердянська. Від Бердянська добудувати водовід — це сімдесят два кілометри. — Яцюк стверджує, що забезпечити водою Запорізьку область не можна у відриві від кількох сусідніх: — Україна взагалі водонезабезпечена країна.

Матеріали для забезпечення водою, підготовлені для уряду України. Фото: Ольга Мусафірова

Дивуюсь:

— На карті он скільки річок, водосховищ…

— Є фактори, що визначають цю характеристику. Економічна комісія ООН підрахувала: на одну людину має припадати щонайменше тисяча сімсот метрів кубічних води на рік. В Україні цей показник з урахуванням зменшення чисельності населення становить близько тисячі двохсот кубометрів. На півдні та південному сході країни, у вододефіцитному регіоні, ще менше — приблизно п'ятсот метрів кубічних. А густота населення найвища — була, принаймні, і найбільш водоємні галузі економіки. Тому в контексті функціонування Каховського водосховища — потрібне воно нам на перспективу чи ні? - Відповідь очевидна.

В Україні понад тисячу двісті водосховищ, з них шість великих — на Дніпрі. Там акумульовано близько сорока чотирьох кубічних кілометрів води.

Каховське водосховище містило сорок відсотків загального обсягу. Ключова роль у розвитку південного регіону!

До великої війни у південних областях було чотири мільйони жителів. Сьогодні офіційна цифра – мільйон. Але не забуваємо, що ще близько двох з половиною мільйонів людей у Криму. Та й понад чотири мільйони людей залежали від Каховського водосховища як від джерела постачання питної води. Інфраструктура функціонувала сімдесят років. Вся економіка зав'язана: проектувалися водозабори, трубопроводи...

«Крим без цього водосховища жити не зможе»

Яцюк вживає термін «екологічний популізм»:

— Популісти замовчують факт, що екосистема сімдесят років будувалась на основі того, що водосховище вже існує. І екосистема постраждає якраз у тому випадку, якщо водосховище не відновити. А це можна зробити дуже швидко.

— Швидко?

— Встановити перемички, щоби накопичувати воду, і воно почне наповнюватися.

Фото: Ольга Мусафірова

— Але у постанові уряду та у стратегії відновлення ГЕС, які виклала компанія «Укргідроенерго», сказано інакше. Два роки — підготовчі роботи, і після деокупації безпосередньо будівництво ще триватиме років сім-вісім.

— Жодної суперечності. Я говорю трохи про інше. Є світовий досвід: наприклад, голландці використовують надувні греблі. Дуже просто у виконанні, з відповідних місцевих матеріалів, якщо ми поки що не можемо споруджувати якісь водорегулюючі споруди. Уряд заявив, що програма відновлення Каховської ГЕС має здійснюватись за принципом «краще, ніж було» – build back better. І водосховище за тим самим принципом треба відроджувати. А насамперед дати відповіді: який обсяг ми хочемо отримати? Яку площу? Яке функціональне призначення?

Тому що в Україні, нагадаю, водонезабезпеченій країні, виявляються проблеми. Причина у змінах клімату.

Підвищується температура, підвищується випаровування, стік не формується в таких обсягах, як у дев'яності. І без накопичувачів, таких як Каховське водосховище, буде складно керувати ситуацією.

Директор інституту наголошує: наповнення, звісно, відбудеться не за один рік. Але все одно з'явиться гарантоване джерело питного водопостачання та розвитку півдня. Крим без Каховського водосховища повернеться у п'ятдесяті роки: мало населення, процеси опустелювання, жодних садів-виноградників.

— Окупація півострова показала: ставку зробили за природно-кліматичних умов. Є опади – є вода, немає опадів – надзвичайна ситуація. Підземних вод у Криму немає, — каже Михайло Яцюк. — А заяви російської влади про те, що через Керченський міст збираються тягнути водовід — просто нісенітниця. Крим без Північно-Кримського каналу та Каховського водосховища існувати не зможе.

«Україна може годувати 500 мільйонів жителів планети»

— В Україні прийнято програму зрошення та дренажу, яка передбачає розвиток зрошення ще мільйона двохсот гектарів. А можливості Каховського водосховища до вибуху — мільйон сто гектарів, вони просто не розгорнули по максимуму. Тому треба визначитися на державному рівні: Україна — продовольчий гарант світу, як і раніше, чи ні? За своїм потенціалом країна може спокійно годувати п'ятсот мільйонів людей. Ось і нинішнього військового року зібрали понад 20 мільйонів тонн зернових. Нам самим стільки не треба. І це ще без кукурудзи та іншого! Хоч би як ми досягали досягнень в інших сферах, але імідж розвиненої аграрної країни вже склався. Більшість внутрішнього валового продукту — від сільського господарства. Розвиваємось у цьому напрямі далі? Якщо так — Каховське водосховище неодмінно.

— Ложе колишнього водосховища, принаймні, як видно по зйомках з дронів, не перетворюється на пустелю — навпаки, активно покривається рослинністю.

— Справді, природа не чекає. Щось проростає, насіння вітром приносить, плюс є волога. Водосховище трансформувалося в озера, протоки, у староріч Дніпра і, оскільки там майже рівнина, у так звані водні «блюдця». Територія не так швидко звільнилася від води, як можна укласти з телесюжетів. Але небезпека полягає в тому, що донні грунти, що деградували, здатні вивітрюватися і забруднювати не тільки сотні тисяч гектарів навколо. Вже страждають країни басейну Чорного моря: Румунія, Болгарія, Туреччина. Грузію також чекає «кахівське забруднення».

Михайло Яцюк наголошує: оскільки на Херсонщині продовжуються бойові дії, то вчені моніторять обстановку дистанційно. Але, за погодженням з українськими військовими, готуються до експедиції:

— Зробимо міжгалузевий полігон для провідних наукових установ: інституту гідробіології Національної академії наук України, інституту ботаніки тощо. Візьмемо проби, визначимо, чи є там радіологічне забруднення, оскільки сімдесят років водосховище функціонувало. Оцінимо якість води, її мінералізацію. Та й стан захисних укріплень берега, що з ними відбувається, чи швидко здатні висохнути та обвалитися. Багато серйозних питань.

— А в мене питання дилетантське: чи є граничні терміни, як довго спорожніле водосховище може бути без води?

— За різними науковими прогнозами від п'яти до десяти років максимум.

Частина 2

"Відновлювати не ГЕС, а природність"

Іван Мойсієнко, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету, професор, доктор біологічних наук, член правління Української природоохоронної групи, залишив Херсон, захоплений росіянами лише на сорок восьмий день окупації. Сім'я Мойсієнко орендує дачу у селі Білогородка під Києвом, а університет перебрався на захід України, до Івано-Франківська. Тож працює професор дистанційно.

До безумовних удач вчений відносить не лише те, що йому вдалося подолати без особливих труднощів сім блокпостів «визволителів» (а Мойсієнко був активним учасником херсонських мітингів проти окупації), а й що кафедра змогла сховати, зберегти гербарій.

— Хоча для російських солдатів гербарій цінності не уявляв. Це ж не монітори чи принтери, які можна вкрасти, а потім загнати!

Теракт на Каховській ГЕС він насамперед розцінює як безпрецедентну шкоду довкіллю.

Нещодавно Українська природоохоронна група виступила з докладним обґрунтуванням: якщо ситуація повернулася настільки драматичним чином, державі варто було б утриматися від поспішних рішень (маються на увазі плани відновлення Каховської ГЕС), а відновити Великий Луг. Це могло б стати наймасштабнішим екологічним проектом, коли-небудь реалізованим у Європі. Відновлення екосистем – світовий тренд.

Великий Луг — природно-історичний ландшафт, який має для українців виняткову культурну цінність. У цих місцях багато століть тому зростав природний так званий заплавний ліс. Тут же — джерело Запорізької Січі, колиски державності, де сконцентровано колосальну археологічну спадщину.

У п'ятдесятих роках минулого століття 90 тутешніх сіл та хуторів примусово відселили. Родючі чорноземи покрила вода.

Я запитала, які зі старих проблем може відродити гіпотетичне поки що будівництво нової ГЕС і які додасться нові. Іван Мойсієнко назвав фактичну відсутність поромних переправ: люди на двох берегах жили ізольовано один від одного, дорога в об'їзд становила понад двісті п'ятдесят кілометрів. Згадав про штучні шторми, на які скаржилися судноводії («Мені краще чотириметровий на нормальному морі, ніж двометровий на Каховському!»), та довгі черги на шлюзах. Розповів про цвітіння води, яка влітку ставала зеленою, як трава.

— Майже стояча вода, низька її якість призвели до того, що біорізноманіття, кількість видів рослин, комах, тварин збідніла максимально. Зараз на місці водоймища утворилася маса озер та стариць різної глибини. Ми кілька разів за останні місяці виїжджали, за погодженням з нашими військовими, в експедиції, порівнювали: біорізноманіття стає на порядок вищим! - пояснив учений. — Ще була абразія, тобто ерозія берегів. Вода їх «з'їдала» зі страшною швидкістю. Великі кошти витрачати доводилося зміцнення. Під берегами по периметру тяглися камені, весь час підсипали. І не помагало! До великої війни у Кам'янської Січі, національного природного парку, відсотків двадцять-тридцять виявилося з'їдено. Козацькі курені у воду впали.

«Вони дуже хочуть освоювати кошти»

До нових викликів Мойсієнко відносить таке:

— В «Укргідроенерго» вважають, що будівництво триватиме вісім років. Але за вісім років ґрунтовно деградує система зрошувальних каналів. Побудувати водосховище - півсправи. Але ще мільярди доведеться вкласти у ремонт системи зрошення. Росія останніми роками перед вторгненням активно ремонтувала канали в Криму: як би сигнал про свою агресію, що наближається, подавала.

— Тобто?

— Збиралися невдовзі наповнити їх із українських ресурсів. Ось у цьому вся Росія: захопити «нові території» і відразу зробити їх непридатними для життя. Ну і незрозуміло, звідки нам самим взяти воду [для заповнення водоймища] і як довго доведеться наповнювати. Це ж не дитячий басейн!

Каховське водосховище 1956-го збудували, а заповнювали три роки. Тоді річки були набагато повноводнішими, а зараз усі малі річки на Херсонщині мертві.

— Але чи зможе країна обійтися без сільського господарства, принаймні, трьох областей: Дніпропетровської, Запорізької та особливо Херсонської? Овочеводство пропаде без зрошення, фермери розоряться. Рибного господарства теж кінець. А без звичайного водопостачання просто достатньої кількості води для пиття і населенню не вижити.

— Питання процвітання у регіоні фермерства спірне. Здебільшого землю скупили агрохолдинги, селян витіснили, не обираючи методів. Це слід пам'ятати, коли говоримо взагалі про сільське господарство у тих краях. Відсоток зрошуваних земель поступався решті й до Великої війни. Але поля не гуляли, ними сіяли озиму пшеницю, наприклад.

На думку Івана Мойсієнка, можливий перехід до тваринництва, пасовища дозволяють. Хтось навчиться вирощувати культури, які не потребують зрошення, інші ж проведуть воду самостійно.

— Вже 30 червня, за три тижні після підриву росіянами Каховської ГЕС, ми провели першу експедицію. Звернули увагу на труби величезного діаметру та котловані: тягли водогін на Кривий Ріг. Я розмовляв із фермерами. У них насосна станція опинилася тепер на суходолі. Запитую: «Що робити збираєтеся?» — «Канаву прокажемо, що ж ще!»

— Пожартували?

— Ні. Там заплава Дніпра, від насосної станції до річки триста метрів. Прокопають канал, вода підійде. Багато фермерів так вчинять, агрохолдинги — тим паче. Щойно люди після війни зможуть обробляти свої розміновані поля, насамперед вони почнуть прокладати труби. Тим більше, що на подібні ініціативи виділяються гроші. І масштабні капіталовкладення у «реставрацію» водосховища виявляться зайвими. За великим рахунком, його будівництво запізниться.

Мойсієнко доповнює сказане: ще водосховище потрібне для подачі питної води до населених пунктів, на підприємства до міст з високим промисловим потенціалом на зразок Нікополя чи Марганця Дніпропетровської області. За його словами, це теж дозволяється зараз: туди перенаправляють дніпровську воду.

— Залишається проблема забезпечення водою Запорізької АЕС. Тут треба думати. Як варіант - ставок-накопичувач, огороджений греблею. Вночі, коли електроенергія дешева, закачувати воду, потім насосами подавати в канали, на Чаплинку та Каланчак, у найзневодніші райони. Але для таких цілей достатньо маленького водосховища на тисячу гектарів, а не двісті п'ятнадцять тисяч гектарів, як було. Екологам у пошуку альтернативних варіантів міг би допомогти спеціаліст-гідроенергетик. Такий, що проти відновлення Каховської ГЕС, — зауважує професор Мойсієнко. — Але рішення на рівні держави вже ухвалили, без жодного громадського обговорення, без дискусії, просто запропонувавши вважати благом.

"Укргідроенерго" не сприйме наші аргументи, оскільки там перед очима мільярди євро від Світового банку. Вони дуже хочуть освоювати кошти, — робить висновок учений.

"Великий Луг можна відродити"

— А як із рибальською галуззю? Тут канави не допоможуть.

— Рибальство на Херсонщині було розвинене, так, — погоджується мій співрозмовник. — Оскільки я не фахівець у цій сфері, не назву цифри, скільки риби можна виловити у Дніпрі. Зате точно скажу, що нерест у річці через дамбу був відсутній. І низка державних рибницьких заводів на Херсонщині, осетровий, наприклад, чи завод частинкових риб, працювала на штучний нерест. Вирощували з ікри мальків та навесні тоннами випускали до Дніпра. Заводи потрапили до рук окупантів. Я бачив страшні фото. Дорогоцінні маткові породи, півтораметрових самок осетрів, російські солдати просто смажили… Але тепер, хоч би якою жахливо виглядала описана мною картина, природний нерест має відновитися. Принаймні частково. Можливо, потреба у таких заводах відпаде.

— Читала, що без Каховського водосховища на південь країни загрожує спустошення. На Херсонщині знамениті Олешківські піски почнуть розповзатися далі.

— Та зовсім інша причина! Пустеля має антропогенне походження, вона виникла через перевипас худоби. Рослинний покрив був знищений стадами овець, піски почали рухатися. Вийшов пустельний ландшафт із барханами.

Мойсієнко розповів: у 2020 році Європейський союз прийняв програму на десятиліття «Повернемо природу до нашого дому». Збираються повернути природність течії 25 тисяч кілометрів річок, вивести із сільськогосподарського використання 10 відсотків угідь. За його словами, «найефективніше у боротьбі зі зміною клімату — збереження та відродження екосистем: лісів, боліт, степів. А Україна хоче знову споруджувати дамбу і рухатися у протилежному напрямку європейському».

До речі, за кілька місяців ложе колишнього водосховища заросло вербовим лісом у людський зріст. У травні насіння білої верби самі розсіялися з берегової смуги.

— Водосховище було бідною екосистемою, мало поглинало вуглекислий газ. Екосистема Великого Лугу, що утворюється, характеризується величезним поглинанням вуглекислого газу. Неоціненний внесок у боротьбу із глобальним потеплінням! - констатує професор.

Село Білогородка під Києвом, куди тимчасово переселився Іван Іванович, — рай для дослідника історії та природи. Тут знаходилося давньоруське городище під назвою Білгород, яке багато століть тому захищали від набігів орди рукотворні фортифікаційні споруди з дерева та землі. Залишки таких валів — у народних казках їх називають Зміїв — іноді трапляються в лісостеповій зоні України. У Білогородці ж вали тягнуться вздовж вулиць — п'ятнадцять метрів заввишки та й ширина чимала. Екскурсія ними з ботаніком - суцільне задоволення:

— Зверніть увагу: волошка, гвоздика дика. А яка степова ковила!

13 березня 2022 року орда на танках теж не змогла подолати вали. "Під Білогородкою орки вперше дізналися про історію Русі на власному досвіді", - з'явилося повідомлення на фейсбук-сторінці Сухопутних військ ЗСУ. Військові у пості скромно применшили власний внесок. Сьогодні від успіхів української армії — і лише від них — залежить, чи буде реалізовано на півдні країни будь-які мирні проекти.

Вгорі: наслідки підриву Каховської ГЕС - обмеління русла Дніпра. Скріншот з відео

(Джерело).

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• Чи потрібна взагалі відбудова Каховської ГЕС: чотири аспекти проблеми
• Європарламент визнав знищення Каховської ГЕС військовим злочином рф
• Через руйнування греблі Каховської ГЕС без води залишилися 5,8 тисяч квадратних кілометрів зрошувальних полів
• Вчений-гідролог про знищення Каховської ГЕС: Екологічні наслідки надзвичайні, руйнування екосистем, зараження води