Як аналітики RAND бачать можливу війну між НАТО і РФ та США і Китаєм

Версия для печати

Американський аналітичний центр RAND проаналізував бойові дії Росії проти України, щоб оцінити, як новації цієї війни можуть вплинути на майбутні конфлікти за участі США. Зокрема, зі Китаєм та Росією.

Війна, яку розв'язала Росія, є першим великим збройним конфліктом в епоху інформаційних технологій, який поєднує класичні бойові дії високої інтенсивності з новими формами війни, як-от масове застосування дронів, комерційних супутників і мобільних додатків, зазначають аналітики RAND.

Дослідження виокремлює вісім ключових тенденцій, які виявилися новими або неочікуваними:

1. Стійке спостереження + високоточні удари = новий виклик наступу

Поєднання дронів-розвідників і точних артилерійських систем створило умови, в яких будь-яке скупчення сил миттєво знищує супротивник. Це змусило сторони уникати концентрації військ, що суттєво ускладнило проведення масштабних наступів.

2. ППО ефективна проти авіації, але слабка у випадку з дронами

Українська ППО не дозволила Росії отримати перевагу в повітрі, проте навіть потужні системи не здатні ефективно протидіяти дешевим і численним дронам-камікадзе, що створює асиметричну перевагу за рахунок вартості.

3. Артилерія: “тупа” і “розумна” — не взаємозамінні, а взаємодоповнюючі

Класична ствольна артилерія залишається ключовою, але дрони й високоточні ракети додають нові можливості для точкових ударів і контрбатарейної боротьби.

4. Масове застосування безпілотників змінило тактику бойових дій 

Безпілотники стали очима, зброєю й засобом зв’язку для кожного піхотного підрозділу. Також поширене використання FPV-дронів для ураження ворожої техніки та позицій.

5. Атритивні системи забезпечують тривалість війни

Атритивні системи — це бойові засоби, які дешеві у виробництві, масові, тобто їх можна виготовляти у великій кількості, допустимо втрачати без критичного впливу на бойову ефективність, легко й швидко відновлювати або замінювати. 

6. Цивільні цифрові технології як інструмент війни

Мобільні застосунки стали інструментами розвідки та управління вогнем. Водночас вони створюють ризики: телефони солдатів стають джерелом демаскування.

7. Прозора війна і децентралізація

Висока видимість фронту через дрони й супутники змушує армії до децентралізованих рішень, адаптації та нових форм керування підрозділами без централізованого контролю.

8. Зовнішня підтримка як фактор виживання

Жодна зі сторін не змогла би воювати довго без допомоги союзників. Залежність від поставок озброєнь, боєприпасів, технологій — ключова риса сучасної затяжної війни.

Ключові висновки: 

1. Різниця між крилатими ракетами та безпілотними літальними апаратами (камікадзе) розмивається. Хоча дрони наразі мають унікальну цінність завдяки своїй низькій вартості, технологічний прогрес, ймовірно, збільшить розмір, вагу, потужність та автономність безпілотних літальних апаратів, розмиваючи відмінності між ними та крилатими ракетами.

2. Наступальні операції стикаються з посиленими викликами: війна між Росією та Україною продемонструвала низку викликів, що виникають через постійне спостереження та більшу прозорість поля бою, досягнення у сфері можливостей дезорганізацій командування та управління, а також інтеграцію спостереження та вогню на великі відстані.

3. Затягування вимагає адаптації: тривалі війни вимагають іншого набору замінюваних, економічно ефективних можливостей, які можна швидко розгорнути та застосувати. Результати боїв можуть залежати від рішень щодо виробництва всередині країни.

4. Компетентність важлива так само, якщо не більше, ніж технології: бойові дії продемонстрували незмінну важливість тактичної майстерності, обґрунтованого оперативного планування та узгодженої стратегії.

5. Перевага в повітрі має вирішальне значення: багато дилем виникають через нездатність будь-якої зі сторін встановити перевагу в повітрі, що має вирішальне значення для маневреності на полі бою.

Гіпотетична війна між НАТО і Росією

1. НАТО матиме перевагу в повітрі. 

Якщо у війні Росії проти України жодна зі сторін не змогла досягти переваги в повітрі, то ситуація у потенційному конфлікті НАТО – Росія ситуація буде іншою.

Завдяки технологічній перевазі, кількості літаків 5-го покоління, мережі баз союзників і далекобійній протиракетній обороні, Альянс, ймовірно, зможе завоювати перевагу в повітрі вже на ранньому етапі війни. Це надасть значну свободу для маневру, вогневої підтримки наземних військ та придушення ворожої ППО.

Однак, попри це, деякі елементи російсько-української війни — зокрема загроза FPV-дронів, мобільних ППО і децентралізованої тактики — можуть обмежити переваги авіації. RAND рекомендує НАТО бути готовим до сценаріїв, у яких навіть за повного контролю повітря ударна авіація не гарантує повної безпеки на тактичному рівні.

2. Російська оборона: глибина, масованість, дрони

Російська армія продемонструвала у війні проти України здатність до організації надзвичайно глибоких ешелонованих оборонних ліній із широким застосуванням мінних полів, дронів-розвідників, дистанційно керованих артсистем та електронної боротьби.

У сценарії війни з НАТО Росія, ймовірно, використає ту ж модель, особливо в прикордонних регіонах. Це означає, що наступальні операції Альянсу стикнуться з подібними викликами, що й український наступ 2023 року: складнощі з проривом, затягування часу, велика кількість втрат на етапі прориву перших рубежів.

Уроки наступальних операцій України 2022–2023 років

RAND наголошує, що однієї лише авіації буде недостатньо. Знадобиться комплексна синхронізація сил: безпілотники, артилерія, штурмові групи, інженерні підрозділи для розмінування, засоби РЕБ і живуча логістика. Особливо критичною стане координація між різними національними контингентами НАТО, що діятимуть у складних інформаційно-ситуаційних умовах.

3. Артилерійська війна і логістичний тягар

Війна Росії проти України перетворилась на артилерійське виснаження — десятки тисяч снарядів на день, високі темпи витрат, колосальна логістика. RAND вважає, що НАТО не може покладатися лише на високоточну зброю — попри її ефективність, її кількість і ціна не дозволяють виграти у війні на виснаження.

Отже, союзникам потрібно:

- мати великі запаси класичних 155-мм і 120-мм боєприпасів;

- збільшити виробництво снарядів та ракет РСЗВ;

- використовувати дешеві дрони-камікадзе як доповнення до ракет;

- готувати логістичні ланцюги до високих темпів споживання матеріалів;

- адаптувати транспортування й зберігання до умов бойових дій під вогнем і постійним супутниковим наглядом.

RAND підкреслює: навіть для найсильнішої армії світу промисловість і логістика залишаються вузьким місцем у війні з потужним супротивником.

4. Розосередження і децентралізоване командування

Один із ключових уроків з війни — це неможливість утримувати великі штаби й зосереджені сили поблизу фронту. Їх миттєво знищують високоточними ударами.

Для НАТО це означає потребу:

- делегувати рішення на тактичному рівні;

- забезпечити автономність підрозділів (зв’язок, розвідка, логістика);

- проводити навчання за сценаріями з перерваними комунікаціями;

- відмовитися від централізованого стилю керування в реальному бою.

Також необхідно посилити стійкість цифрових мереж, захистити від РЕБ і забезпечити резервні канали управління військами.

5. Інформаційна прозорість і роль комерційного космосу

Як показав український досвід, супутникові знімки, інтернет-зв’язок (Starlink), дані з відкритих джерел та соцмереж формують нову реальність прозорої війни.

У конфлікті НАТО – Росія:

- супутникова розвідка дозволяє виявляти пересування ворога в реальному часі;

- водночас російські сили також отримуватимуть доступ до комерційних даних (як зараз — попри санкції);

- розгортання комунікаційних супутникових систем стане критичним для оперативного зв’язку на фронті.

Згідно з рекомендаціями RAND, США мають не лише інвестувати в свої супутникові угруповання, а й працювати над механізмами запобігання використанню комерційних сервісів противником (дипломатія, обмеження доступу, кібероперації).

Однак, попри всі загрози, конфлікт НАТО – Росія не є конфліктом рівних. НАТО має значну військово-технологічну перевагу.

Гіпотетична війна США та Китаю

Майбутній конфлікт між США та Китаєм, найімовірніше, буде принципово відмінним від російсько-української війни. Театр бойових дій — Індо-Тихоокеанський регіон, де головними складовими стануть морські й повітряні операції, протиповітряна оборона, атаки на супутники, кіберудари, логістичне забезпечення на великі відстані та взаємодія з союзниками (Японія, Австралія, Південна Корея тощо). RAND аналізує, які з уроків війни Росії проти України можна адаптувати до такого конфлікту — а які ні.

1. Війна без наземного фронту

Найголовніша відмінність — це відсутність широкомасштабного сухопутного фронту. На відміну російсько-української війни, де лінія зіткнення має тисячі кілометрів, потенційна війна США – Китай буде визначатися:

- бойовими діями на морі (Філіппінське море, Південно-Китайське море, Тайванська протока);

- ударами з повітря;

- змаганням у просторі супутникової розвідки й GPS;

- протиборством у кіберпросторі й РЕБ;

- імовірним вторгненням КНР на Тайвань як найбільш ризикованим сценарієм наземної операції.

Це означає, що уроки про окопи, мінні поля, артилерію і фронтові штурми є малорелевантними. Натомість ключовим стає вміння вести високоманеврену війну на великих відстанях, з урахуванням обмежених логістичних можливостей США в регіоні.

2. Безпілотники в морській і повітряній війні

Війна Росії проти України показала ефективність дешевих систем — FPV-дронів, “Shahedів”, морських дронів. У регіоні Індо-Тихоокеанського океану подібні підходи можуть бути адаптовані:

- морські дрони-камікадзе можуть атакувати китайські військові й цивільні кораблі, танкери, судна постачання;

- повітряні дрони здатні насичувати повітряний простір, відволікати ППО, забезпечувати розвідку;

- атритивні БПЛА у великій кількості зможуть створити ефект насичення в зоні дії систем A2/AD (систем контролю певної території — ППО великого радіусу дії, ракетні системи, підводні човни, авіація) Китаю.

Еволюція морських дронів

Проте США мають розуміти: Китай теж активно розвиває такі системи. Вони можуть атакувати бази, судна і навіть материкову частину США за допомогою роїв безпілотників, запусків із кораблів або субмарин.

3. Стратегічна логістика — найвразливіше місце

Україна отримує постачання з сусідніх країн: логістика складна, але можлива. У війні з Китаєм США стикаються з тисячами кілометрів океану, обмеженою кількістю баз (наприклад, Гуам, Окінава, Японія) і загрозою знищення або блокади цих точок.

Китай володіє потужними можливостями для ракетних ударів по військових базах США в регіоні — особливо балістичними ракетами DF-26, яку Пекін прямо називає “вбивцями авіаносців”. Це означає:

- логістика має бути гнучкою, розосередженою і захищеною;

- США слід інвестувати в мобільні платформи, розвантажувальні судна, підводні засоби доставки;

- комерційні судна й аеропорти можуть бути використані в новій ролі, що потребує заздалегідь продуманої інтеграції.

Філіппіни та США проводять спільне морське патрулювання в Західному Філіппінському моріФото: US Navy

Філіппіни та США проводять спільне морське патрулювання в Західному Філіппінському морі

4. Війна в космосі та кіберпросторі

У війні України та Росії величезну роль відіграв супутниковий інтернет (Starlink), супутникові знімки (Maxar, Planet) і цифрові платформи для обміну інформацією. У Тихоокеанському конфлікті ця роль буде ще більш вирішальною.

Китай активно розвиває засоби протисупутникової боротьби (ASAT): лазери, ракети проти супутників, кіберзасоби зламу орбітальної інфраструктури.

Також КНР вміє глушити, спотворювати або підробляти GPS-сигнали (це вже відбувалося в Південно-Китайському морі). 

Тому США повинні мати можливість вести бойові дії в умовах часткової або повної втрати космічної переваги.

5. Співпраця з союзниками — визначальний фактор

Україна вистояла завдяки західній допомозі. У випадку з Китаєм, США самі будуть в аналогічній позиції: вони потребуватимуть підтримки Японії, Австралії, Південної Кореї, Філіппін, Тайваню.

Також союзники можуть відігравати ключову роль у виробництві атритивних систем — дешевих дронів, ракет, запасних частин, програмного забезпечення. Як і у випадку України, сила буде в економічному тилу та промисловому потенціалі.

RAND підкреслює: не можна просто перенести українські уроки на війну в Тихому океані. Спільні риси — це переважно високі темпи, потреба в розосередженості, цифрова прозорість та роль дешевих систем. Але відмінності глибші:

- географія, яка унеможливлює класичний наземний наступ;

- роль флоту і авіації як домінуючих сил;

- стратегічна важливість супутників і кіберінфраструктури;

- вирішальна роль союзників в регіоні.

Рекомендація RAND: у випадку конфлікту з Китаєм США мають готуватися не до “ще однієї України”, а до “іншої війни з іншими правилами” — і діяти проактивно вже зараз, розгортуючи логістику, дрони, космічні системи та регіональні альянси.

Зображення вгорі: американські морські піхотинці під час навчань Cobra Gold 2020 на військовій базі в Саттахіпі, провінція Чонбурі, Таїланд, 28 лютого 2020 року

«Аргумент»

На цю тему:

• Валерій Залужний: сучасна війна змінила сутність основ глобальної безпеки; український досвід і майбутній світовий порядок
• Юрій Касьянов: Сучасна війна ще більше революціонізується
• Британія дронами "полюватиме" за субмаринами Росії - ЗМІ