Юрій Касьянов: План простий

За різними оцінками, Росія наростила виробництво озброєнь щонайменше на третину. Путін узагалі заявив, що "виробництво основних видів озброєнь збільшилося за рік у 2,7 раза, а за найбільш затребуваними напрямками - у 10 разів". Багато підприємств російського ВПК перейшли на роботу у дві і три зміни.

Росія виробляє до 200 новітніх танків на рік і модернізує до 50 старих на місяць. Загалом - до 800 танків на рік, тоді як Україна отримала від партнерів лише 200-300 важких броньованих машин, і взагалі не має сьогодні власного танкобудування. Причому російські танки в рази дешевші за "Леопардів" і "Абрамсів".

Так само йдуть справи і з іншими типами озброєнь. Росія виробляє і відновлює до 1000 артилерійських систем великих калібрів, Україна отримує від партнерів десятки самохідних і буксируваних гармат. Росія виробляє на рік близько 40 сучасних бойових літаків, Україна літаки не виробляє, і отримує одиниці старих радянських машин від країн колишнього Східного блоку. Російська Федерація виробляє до 100 балістичних і крилатих ракет великої дальності на місяць, Україна виробляє одиниці "Нептунів" і невеликими партіями модернізує радянські С-200 у варіант "земля-земля".

Обидві сторони відчувають нестачу боєприпасів. Але якщо західні склади 155-мм снарядів уже добряче розорено, а внаслідок ізраїльської операції в Секторі Гази спустошено ґрунтовно, то Росія отримує ще снаряди від Північної Кореї та нарощує виробництво своїх, калібру 152-мм, які хоч і програють за потужністю, точністю та дальністю стрільби західним 155-мм стандарту, однак простіше та дешевше у виробництві: вартість одного 155-мм пострілу складає близько 6000 доларів, а 152-мм - лише 600 доларів.

За кількістю систем ППО у нас взагалі гігантський розрив із нашим ворогом. Військова доктрина СРСР передбачала наявність потужної наземної системи ППО, а західна концепція будувалася на використанні винищувачів для захисту неба. Тому в Заходу просто немає "зайвих" систем ППО. А в Росії - їх до біса. Винищувачі ж нам нам дудуть не скоро. І знову ж таки - війна змінилася; тепер треба захищати винищувачі на аеродромах від масованих атак ударних дронів. Знову треба ППО, яке ніде взяти...

Певний паритет сьогодні існує у виробництві FPV-дронів поля бою і розвідувальних дронів літакового типу малого і середнього радіусів дії. Натомість в ударних дронах великої дальності типу "шахед" і ударних дронів середньої дальності типу "ланцет" Росія вирвалася далеко вперед, запустивши по цілях у глибині території України вже понад 2 тисячі "шахедів" і наростивши кількість запусків до 520 на місяць. У Єлабузі будується величезний завод з виробництва "шахедів", в Іжевську під виробництво "ланцетів" переобладнуються великі торгові центри.

Звідси два висновки:

1. Усе за гроші не купити, скільки б їх не було. У цивілізованому світі просто не вистачає необхідного нам озброєння.

2. Ми приречені будувати свої військові заводи. Нехай під землею, у скелях, у гаражах, у квартирах - де завгодно.

Загальна (справжня) мобілізація і тотальна військова підготовка, зведення оборонних укріплень і розвиток (створення!) своєї оборонної промисловості має стати сьогодні пріоритетом військової політики.

Так, і треба бити по тилах. Потрібні сотні й тисячі далекобійних ударних дронів для руйнування військово-промислового потенціалу ворога.

План простий.

Автор: Юрій Касьянов, ЗСУ

(Джерело).

«Аргумент»

На цю тему:

• Касьянов: Що означає різниця втричі у витратах на військові потреби, порівняно з нашим ворогом
• "Все для фронту!": правління державного Ощадбанку отримало зарплати від 449 тис. до 1,1 млн гривень у жовтні
• Павло Казарін: Український тил
• Касьянов: Для кого все це будується в тилу?
• В Україні посилюється розкол між тими, хто воював і не воював, хто поїхав і хто лишився - FT