Юрій Бутусов: Про війну - відповіді на питання

Версия для печати

"... У нас немає ніякого центру, досі не визначено відповідальної особи, хто має відповідати за оборонні споруди... У нас відповідальність постійно роздрібнюється. Там, де треба вирішувати, там всі знають. Є президент, є Єрмак, вони щось сказали, всі бігають. А там, де треба відповідати за результат, а не за відосік, там завжди проблеми."

Головний редактор видання Цензор.НЕТ Юрій Бутусов відповідає на питання читачів.

- Пане Юрію, що з мільйоном дронів? Чи отримують бригади достатню кількість дронів?

- Звичайно, ця програма виробництва дронів тільки зараз починається масштабно. Тільки зараз кількість дронів за державним замовленням стає помітною. За перші три місяці 2024 року держава передала на фронт, ну не смійтесь, 20 тисяч FPV-дронів. То це взагалі просто ні про що. Взагалі цифра, можливо, витрата фронту за два дні, приблизно так. Тобто на початку року системних постачань дронів не було взагалі від держави. Це були FPV-дрони, майже все, це були волонтерські дрони, те, що купують самі люди і органи місцевого самоврядування.

Ситуація почала змінюватися тільки зараз, тільки у травні. Але я хочу сказати, що постачання збільшується, але  все одно більша частина дронів на фронті – це дрони волонтерські. Тобто FPV зараз, я думаю, залишається десь відсотків 80, 70-80 відсотків – це волонтерські FPV, як мінімум. Це я так оптимістично кажу про постачання держави. І якщо говорити про дрони інших типів, наприклад, мавіки, аутели, те, що треба для розвідки, знов-таки там 90% – все це волонтерські дрони. Таким чином, переважна більшість дронів, якими завдається ураження по російських окупантах, дронів розвідувальних для коригування артилерії – все це залишаються дрони волонтерські. Тому, якщо чесно, я здивований таким ставленням. Гроші виділені. За офіційними даними, якщо порахувати усі цифри, які були озвучені з початку року, на закупівлю дронів держава виділила десь 60 мільярдів гривень. Це велика цифра. Так було оголошено, принаймні. Але, якщо чесно, ніхто не бачить, де ж ці дрони, на такі суми, а де ж вони є. Незрозуміла історія. І хотілося б, звичайно, почути про це від людини, яка, в принципі, такі обіцянки про мільйон дронів дала. Це Володимир Зеленський, Верховний Головнокомандувач, президент України. Де мільйон дронів, сподіваюся, Володимир Олександрович, хоч на одному ефірі розкаже, як виконується його завдання. Дуже було б цікаво почути.

Зараз по дронах, те, що громадянське суспільство розвиває тему дронів, це дуже важливо, тому що велика кількість проєктів за рахунок волонтерських грошей і частково за рахунок держави. Треба відмітити тут позицію Міністерства цифровізації, яке проспонсорувало кілька дуже вдалих стартапів по розвитку дронів. Але, все ж таки, половина, як мінімум, проєктів, стартапів за волонтерські гроші розвиваються. За рахунок громадянського суспільства нові технології дронів дуже стрімко розвиваються в Україні. По деяких окремих типах дронів у нас над росіянами перевага. Але стосовно кількості ми не переважаємо.

Росія купляє їх дуже багато і також дуже масово застосовує.

- Пане Юрію, як думаєте, чи понесе Тищенко покарання за побиття військового? 

- Спілкувався з військовослужбовцем, на якого напали охоронці народного депутата "Слуги народу" Миколи Тищенка, голови Закарпатської обласної організації партії "Слуга народу" і кума голови Офісу президента Андрія Єрмака. Поки що поліція збирає показання по цій справі. Як тільки буде хоч якесь просування, будемо мати інформацію, звичайно, будемо все це оприлюднювати. Цей момент, подумайте самі. Людина, він права рука, родич і по багатьох проєктах партнер голови Офісу президента Андрія Єрмака. Людини, яка є найвпливовішою в Україні, в багатьох питаннях набагато більш впливовою, ніж сам президент Володимир Зеленський. Тому, що може в нашій правоохоронній системі, яку контролює сам Єрмак, стати з його кумом. Давайте подумаємо. Я думаю, що так само нічого, так як ніяких покарань нема для будь-яких родичів, друзів, бізнес-партнерів, самого Зеленського, Єрмака. Тому я, чесно кажучи, не вірю, що влада хоч щось зробить, щоб притягнути цих злочинців до відповідальності. Але для нас важливо, щоб слуги народу, Тищенко і всі інші з оточення Єрмака і йому подібних за своїм інтелектом і мораллю людей у владі розуміли, що це не мине. Для них так просто, що суспільство буде реагувати, що запресувати військового, на якого вони напали у Дніпрі, причому людина була з каляскою, з дитиною, це буде неможливо і це їм дуже дорого обійдеться. Тому для мене важливо, щоб ми за допомогою слідства знайшли імена усіх нападників, оціх бугаїв військовій формі, які приховують своє обличчя за балаклавами, які навколо Тищенка бігають і ведуть себе як бандити. Треба дізнатися, що це за люди. І суспільство має знати, що ці, знаєте, колись були при Януковичі тітушки, а я, знаєте, думаю, що Тищенко – це якісь пітушки, і цих пітушек треба, звичайно, вивести на чисту воду. І тому для нас важливо надати максимальний розголос цій справі, щоб, коли нарешті буде у нас зміна, і коли у нас буде влада, яка буде знову звертати увагу на закон, і буде давати розголос цим злочинам, які зараз робляться під дахом Зеленського, щоб ці матеріали справи були готові, щоб потім цих злочинців можна було наздогнати. Ну, і захистити тих людей, на кого вони нападають.

- Також питання з Інстаграма. Які найперші 5 необхідних організаційно-управлінських заходів, на вашу думку, для покращення ситуації і наближення перемоги?

- Друзі, немає простих рішень. Немає в житті, в політиці, в війні держави таких рішень, першої п"ятірки. Є комплексні проблеми. Війна – це боротьба двох систем. Одна система має бути більш ефективною, має застосовувати більш масштабно нові заходи, більш гнучкі рішення. Тому, звичайно, сказати ось 5 рішень і це пріоритет...є один завжди пріоритет.  Це люди. Просування якісних лідерів, які доводять свою ефективність на всіх посадах. Командир відділення, взводу, роти, батальйона, бригади, міністр. Генерал, коли на цих посадах є постійне оновлення кадрів, і кожен наступний, кого призначають, він більш компетентний, більш професійний, має за своєю спиною більш зрозумілі і великі здобутки, тоді управління покращується. А коли призначення ідуть виключно популістично, давайте когось замінимо на когось, тому що він чийсь знайомий, брат, кум, сват, тому що той, кого міняють, він забагато говорить, давайте приберемо того, який мовчить, так як у нас часто відбувається, на жаль. Це не якісні зміни. Будь-які процеси в державі потребують, і особливо під час війни, швидких змін. І зміни починаються з призначення лідерів. Війну зараз виграє у нас для України не кількість снарядів, не кількість танків, не кількість дронів, а виграє тільки якість керівництва, якість людей, якість управління. Ось це ключове. Бо ворог у нас зараз переважає в літаках, в снарядах, в бомбах, ракетах, танках, кількості піхоти, в усьому, що стосується техніки, що стосується засобів враження. Але наша перевага, чому Україна громить росіян, чому вони мають такі величезні втрати, навіть більше, ніж ми, попри всю свою перевагу, вони мають такі втрати, тому що у нас вища якість людей, вища самостійність людей. Незважаючи на всі недоліки нашої бюрократичної системи, політично-популістичної системи у владі, тим не менше ми демократична держава, демократичне вільне суспільство. І в нас все ж таки є якісь важелі не тільки чиновні, не тільки бюрократичні для того, щоб щось змінювати знизу. Так от, щоб у нас була перемога над ворогом, нам треба, щоб були кадрові зміни не тільки знизу, а щоб якісні зміни йшли і зверху. І в українській армії в силах оборони є достатня кількість командирів на всіх ланках для того, щоб такі зміни проводити регулярно, для того, щоб прибирати тих, хто некомпетентний, і призначати тих, хто має лідерські якості. Тобто це основне. А вже коли ти ставиш таке важливе основне завдання, там вже йдуть і деталізація цих завдань. Ну, наприклад, я постійно кажу, нам треба автоекшн-рев'ю. Тобто аналіз після дії, кожної дії на всіх рівнях. Не бити по голові командирам, не погрожувати. Я на тебе зараз напишу 157 службове розслідування, дам тобі чергову догану сувору, спишу з тебе гроші, відкрию на тебе кримінальну справу. А має бути спільна відповідальність. Керівники всіх рівнів, починаючи з Верховного Головнокомандувача, мають розуміти, що війна і перемога у війні – це спільна справа. Треба спільно сідати, розуміти, усвідомлювати, що у нас іде не так, що нам треба разом усім покращувати на всіх рівнях. Тоді буде результат. Тоді буде об'єктивний відбір лідерів і об'єктивне просування і оцінка результатів. Тобто дуже багато комплексних факторів. Ми повинні думати про лідерство. І я вам хочу сказати, що це велика проблема, тому що багато призначається зараз дуже некомпетентних людей, які не відповідають своїй посаді. І як в цивільному державному секторі управління ресурсами, так і військовому секторі управління з'єднаннями людьми. Є великі проблеми. Я сподіваюся, що керівництво держави все ж таки нарешті зверне увагу на те, де у нас джерело перемоги, добуття переваги над ворогом. Це люди. Нічого іншого у нас нема. Ми маємо це визнати. Це має визнати ставка Верховного Головнокомандувача. І зосередитись, як просувати якісних лідерів. Як компенсувати перевагу ворога в техниці, в залізі. І створити нашу перемогу в інтелекті, в застосуванні військ, в організації, управлінні, бойовій підготовці, розвідці. Тобто все те, що залежить від інтелекту і волі конкретних керівників, конкретних лідерів на конкретних посадах. Оце пріоритет №1. Все інше, там їх багато. Не топ-5, а топ-55.

- Покровськ. Ходять страшні чутки, скажіть правду. 

- Ну там страшних чуток, я не знаю, що там боятися. Йде війна, фронт близько до Покровська, а ворог намагається просуватися. Покровськ, Мирноград, Селидове, це ціль російського наступу, Курахове. Тобто росіяни намагаються наступати. Звичайно, наші воїни роблять все можливе для того, щоб не дозволити ворогу наблизитись до цих міст. Є, звичайно, у нас проблеми об'єктивні, про які ми всі говоримо. Там досі відсутні війська не спираються на стаціонарну ешелоновану лінію оборони, яка б захищала людей, піхоту від ударів авіації і артилерії. Але нема чого боятись, наші війська ніяких стрімких проривів росіян не допустять. Російські війська мають величезні втрати, які унеможливлюють якісь прориви, масштабні дії, там нічого раптового не буде. Для того, щоб ворог не наблизився до Покровська, велика кількість українських воїнів роблять все можливе. Ситуація дуже важка, дуже важка на цьому напрямку. І вона, безумовно, це велике занепокоєння викликає.  Але треба розуміти, що в армії велика кількість людей робить все можливе, щоб ворога до міста не допустити. Сподіваюся, що українське командування також буде вживати системні заходи для того, щоб побудувати потужні рубежі і щоб не було так, як у нас під Авдіївкою, коли бої ведуться постійно у відкритому полі на якихось імпровізованих позиціях, які погано замасковані, погано прив'язані і які ведуть постійно витягнуті в один ешелон в узькій нашій частини.

- Це питання вже з Ютуба. Ф-16 вже тут? Чи ще там? Що вам відомо?

- Друзі, мені не відомо. Я навіть, як скажу чесно, скажу вам, не цікавлююсь, де знаходяться Ф-16. Я не вважаю, що Ф-16 це буде якийсь ключовий чинник перемоги в війні. Основний фактор, все ж таки, це дії наземних сил. Наявність там ескадрилей двох-трьох Ф-16 дозволить нам просто вбивати набагато більшу кількість російських окупантів. Але це все одно не буде ключовий фактор війни. Ключовий фактор війни – це наземні сили, тобто це організація наших військ, це дрони, це взаємодія з вогневими засобами, з кінетичною зброєю, артилерією, мінометами і всім тим, що може зупинити і знищити російську піхоту. Тому Ф-16 як прийдуть, я думаю, ми одразу побачимо. Це не буде таким секретом.

- Чому на ваших картах не було Кринків? 

- Дивіться, Кринків не було, тому що там боїв, таких активних бойових дій в тому місці не ведеться. Ми утримуємо невеличку ділянку землі на лівому березі, ворог продовжує, там також обмежені бойові дії наступальні для того, щоб наш плаздарм вибити. Але в принципі не зовсім, зараз не настільки активно. Вони активно обстрілюють той район, але таких масованих атак там також нема. Все ж таки, українські воїни завдали росіянам на тому березі великих втрат, ну і вони зараз скоротили свою активність. Чому я не кажу про Кринки? Я про Кринки неодноразово казав на минулих ефірах. Якщо чесно, я не бачу тактичної доцільності утримання плацдарму через Дніпро в таких умовах.  Можливо, бачить наше командування. Якийсь сенс в боях за Кринки був в той час, коли йшли активні дії на півдні Донбасу, там наша наступальна операція проходила. Ну, я бачив логіку, наше командування хоче вирвати ініціативу, розтягнути резерви противника. Зараз я не розумію, тому не можу сказати. Тому що тактичної доцільності в цьому не бачу. Можливо, є якась інша.

- Що сталося в Одесі між ТЦК, швидкою допомогою? Є у вас про це інформація?

- До речі, у мене така сама інформація, як у вас з інтернету. Я думаю, є певні проблеми в організації мобілізації. Ми це бачимо. Основна проблема – це відсутність електронного реєстру чоловіків. Не тільки чоловіків, усіх військовозобов'язаних. Частина з них є жінки. У нас немає управління нашими ресурсами, які ведуть війну, які нам потрібні. Тому незрозуміло, яка кількість людей потрібна яким промисловим підприємствам. Це ніхто не може визначити досі. Хто підлягає мобілізації, яка кількість людей необхідна для мобілізації, в які терміни потрібно проводити призов. Все це у нас не врегулювано. Тому і такі виникають хаотичні дії.

- Безугла заявила про прорив росіян на Торецьк. Каже, що фортифікації знову нема. Чи правда це? Бо вона джерело так собі.

- Я про це говорив. Так, там складна ситуація. Я більш детально пояснював на ефірі. Можете передивитись, там була цьому приділена увага, цьому напрямку. Сказати, що там не було зовсім фортифікації, це неправда. На тому напрямку знаходилась наша бригада і приблизно рік там лінія фронту, навіть більше року. Лінія фронту там взагалі ніяким чином не просувалась, навіть півтора року. Там була повністю стабільна обстановка. За рахунок чого вона була стабільна? Там знаходились наші добре організовані бригади, які завдавали з вигідних висот ворогу постійного ураження, не давали йому накопичитись, наблизитись до проведення штурмових дій і тримали в своїх руках тактичну ініціативу. Чомусь нещодавно, кілька днів тому, бригаду, яка контролювала, повністю домінувала в цьому районі над противником, її вирішили перемістити і хтось подумав, що там все добре, все тихо, мабуть, тому що нема атак на Торецьк. Давайте ми цю бригаду перекинемо на інше місце. Було повністю проігноровано, що відсутність атак на Торецьк і Нью-Йорк пов'язана з тим, що в цьому районі ворога тривалий час масово знищували і повністю блокували його тактичну ініціативу. Все повністю. Ми переважали. І це не була пасивність ворога. Це була просто того, що вони мали великі втрати і не могли наблизитись до нас. На жаль, це було проігноровано. І ця помилка в оцінці обстановки, вона з боку, на жаль, нашого командування. Вона призвела до того, щоб одразу після того, як бригаду почали знімати з цього напрямку, ворог почав атакувати якраз на те місце, де наші сили були зняті. Туди завели замість досвідченої, добре організованої бригади, одну з новосформованих, у якої слабке управління, слабка розвідка, слабка злагодженість. Хороші люди в піхоті, але управління – це сире з'єднання одне з новостворених з дуже низькою боєздатністю. Боєздатність – не солдатів. Боєздатність – командири не готові до цього. Можливо, якщо вони вчитись будуть на фронті ще кілька років, можливо, щось з цього і буде. На жаль, ворог таких можливостей не дає. Ну і от сталося те, що сталося. Був прорив, і два наші ротні опорні пункти ворогу вдалося швидко захопити. І там були непогані польові укріплення. Так, довго таких стаціонарних не було, але були непогані польові укріплення. Через втрату керованості ворог прорвався дуже швидко, буквально за два дні. Тепер там чергова криза, яку знову треба кимось, знову туди направляти якісь досвідчені підрозділи,  закривати вже чергову дірку. Дірка  – це управлінське організаційне рішення. Організаційно-управлінська помилка. Ну і треба просто думати, бо таких випадків у нас вже стільки було. Прорив під Очеретиним стався внаслідок от один в один таких причин. Прибирають досвідчену бригаду, ставлять недосвідчений колектив, командирів недосвідчених. Вони не можуть організувати оборону відповідно до тих умов. І відбувається провал. Ну оскільки у нас немає аналізу післядії. Ми не аналізуємо проблеми, які у нас виникають. Ми отак, як по граблях, знову, знову, знову стукаємо, стукаємо, повторюємо їх. І незрозуміло, коли це закінчиться. Бо ніяких помилок ніхто не визнає. Ставка Верховного Головнокомандувача, що у нас десь занята кожен день підготовкою вечірнього відео, де в принципі все добре, все вирішується. Нічого робити не треба. Дитячий садок в управлінні, на жаль, призводить до того, що відсутній аналіз і професійний розбір того, що відбувається на фронті. А те, що там в тилу немає фортифікації, так це, в принципі, на більшості ділянок фронту. Хочу нагадати, що пані Мар'яна Безугла – заступник Комітету по обороні в партії "Слуга народу". І її обов'язок, як і всії партії "Слуги народу", і особливо Комітету по обороні, де вона ж заступниця, перевіряти вчасно наявність у тому числі фортифікаційних споруд, виділення коштів на проведення цих споруд, ходу робіт. І вчасно не у Фейсбуці, а заздалегідь повідомляти про це керівництву країни, порушувати ці питання на Комітеті, на парламенті, подавати заяви в правоохоронні органи, якщо треба. Всього цього "Слуги народу" не роблять, і тепер знову пані Мар'яна раптом з'ясовує, а дивіться ж, як у нас погано. Так у нас погано, тому що пані Мар'яна Безугла і всі її колеги, "Слуги народу", Ставка Верховного Головнокомандувача, президент, Єрмак, який її зробив депутатом, вони не виконують свої службові обов'язки. Вони блогери, пишуть відосики по вечорах, пишуть у Фейсбуці дописи і розводять руками. І у них постійно все погано. Робиться це для того, щоб показувати, що, дивіться, є якісь погані генерали, і це все вони. А влада вона взагалі ні до чого до війни. Так, просто керує усім в країні, призначає генералів, виділяє бюджети, призначає будівельні компанії, які отримують мільярди за ці фортифікаційні споруди. І нема нічого. І що після цієї заяви пані Безуглої? Щось з'явиться? Щось зміниться? Можливо, на якихось інших напрямках будуть рити правильні організовані фортифікаційні споруди? Чи кримінальні справи якісь є? А нічого. Просто, як це називається, стрілочників призначають. Постійно йде пошук, хто ж це заважає у нас державі, чому ж це слуги народу ні до чого тут у війні, вони тільки до всього хорошого, а все погане робить хтось інший. Так що, друзі, це дуже ганебний насправді допис пані Безуглої, це ганебний приклад повної політичної безвідповідальності і повної імпотенції правлячої влади в плані війни. Поки вони будуть ось таку дурню писати і вішати лапшу на вуха населенню, у нас не буде ніяких змін. Нам потрібна влада, яка відповідає за війну, яка на третьому році повномасштабного вторгнення бере на себе вирішення проблем, а не просто констатацію, як блогери сидять та конкурують з блогерами в фейсбуці в своїх заявах. Ну так складайте мандат, припиняйте отримувати зарплату від платників податків і ставайте блогерами, якщо вам так подобається. Володимир Зеленський, Мар'яна Безугла, Андрій Єрмак – чудові будуть блогери, з почуттям гумору. І  вони можуть кожен вечір отак писати і розповідати, що там де не робиться, що як погано, ну буде добре. Ну ви не влада, так влада не може писати і себе вести під час такої страшної війни. Ви там на посадах, щоб вирішувати проблеми, а не розповідати тут після того, як вже якийсь прорив стався, що ви нічого не зробили. Ой, на жаль, велика проблема в нас в цьому. 

- Наскільки загрозлива ситуація в ділянці відповідальності 3-ї штурмової бригади?

- На ділянці відповідальності 3-ї штурмової бригади - я виклав відео результати бойової роботи 1-го механізованого батальйону 3-ї штурмової бригади за останні 6 тижнів. Результати вражаючі. З 12 травня в полосі бригади тільки на відкритих ділянках 251 знищений російський окупант. І батальйон виклав відео. Тобто це вражаюча картина. 251 знищений окупант. Свіжі ці трупи, які не обросли травою навіть. Вражаюча ситуація, величезні втрати, вони мають великі втрати. Там ситуація дуже важка. Безумовно, бригада потребує рішень. Або посилення якимось боєздатними резервами, якимось батальйоном, якоюсь бригадою для того, щоб щось робити насамперед. Або дати людей в третю штурмову для її посилення. Або зменшити полосу оборони третьої штурмової. Зробити її вужчою, щоб там на тих ділянках, де йдуть інтенсивні бойові дії, вони могли також сконцентрувати свої війська так само, як росіяни концентрують свої штурмові підрозділи. І розмін один до десяти провести по втратах з ворогом. Наші воїни там знищують росіян, просто в величезній кількості утилізують. Тому тут треба рішення. Якщо таких рішень не буде, не буде ні поповнення, ні підкріплення, ні звуження полоси, ну так, будуть проблеми, буде криза. На даний момент третя штурмова бригада знищує ворога, втримує усі позиції. Але потрібно бачити ситуацію на перспективу і говорити про проблеми не тоді, коли вони вже стались, а коли ми розуміємо тенденцію, щоб не дати ворогу скористатись оцим постійним тиском. Тому я б не сказав, що там прямо зараз криза, але ця криза може найближчим часом статись. Саме тому і треба про це говорити. Тому що люди показують професійну роботу і вони не хочуть втрачати там ні кроку. І вони можуть не втрачати. Для цього треба вчасно поповнювати.

- Що ви думаєте про те, що Вас дискредитує Офіс Президента?

- Ви знаєте, я так звик, що у нас будь-який президент намагається дискредитувати зокрема не тільки багатьох журналістів, в тому числі і мене, і Цензор.НЕТ. Це було і при цьому президенті, і при минулому президенті, і при позаминулому. Тобто там достатньо є історія. У нас люди, які приходять у владу, вони в принципі не сприймають критику. Вони приходять царювати, панувати. Вони хочуть все контролювати, щоб їм за це нічого не було. І щоб всі сиділи мовчки і тільки аплодували. Такого не буває, тому що це вільна країна. У нас є попит громадянського суспільства на альтернативну інформацію, на свободу слова. І, зокрема, я ще раз хочу подякувати всім підписникам каналу "Бутусов плюс". 2390 спонсорів – це велика сила, і це велика підтримка. Я завдяки вашій підтримці почуваю себе абсолютно незалежним дійсно журналістом. І вся моя команда, ми працюємо завдяки ось такій масованій підтримці громадянського суспільства. Це дуже надихає. Так що дякую вам, а  Офіс президента – це у людей така робота. Ви ж розумієте, що якщо у них стільки корупційних скандалів, якщо вони крадуть гроші в такій кількості сфер державної роботи. Якщо у нас кожного дня якийсь скандал, якийсь керівник правоохоронного відомства виявляється знов доларовий мільйонер, мультімільйонер, купує своїм там коханкам, собі, купує машини нові, лімузини, будинки. Ми розуміємо з вами, що в державі існує система корупції. І в цій системі корупції достатньо чорних грошей, для того, щоб наймати армії ботів в інтернеті, замовляти там телемарафони, телеканали державні для того, щоб… Ну і тих, хто це робить. Дуже смішно, що ті політтехнологи, ті чорні піарники, яких наймає Зеленський зараз, щоб боротися в тому числі проти мене, проти інших журналістів, це ті самі люди, які працювали на Януковича відкрито. Дуже смішно. Там піарники партії регіонів Януковича, Юрія Іванющенка, тобто цього Юри Єнакіївського, піарники Шарія. Вони всі там критикують Бутусова. Я, коли бачу цей персонаж, цей паноптікум, ну, очевидно, розумію, значить, щось ми робимо правильно, якщо, в принципі, такі люди, які ніякої поваги не заслуговують, їх влада змушена наймати, тому що методи у них не змінюються. Ну, я розумію, що якщо люди не підтримують, люди, яких я багатьох  глибоко поважаю, яким потрібна свобода, яким потрібна альтернативна позиція від того, що робить влада, потрібна критика, значить, ми на правильному шляху. І хочу сказати, що це дуже важлива перевага України – наявність вільного критичного суспільства. Саме вона дозволяє нам, це наш стрижень у війні. Путін постійно погрожував з початку війни ударами по центрах прийняття рішень. Ми всі з вами знаємо, чому він це не зробив. Тому що в Україні центр прийняття рішень – це не влада. Це не офіс на Банковій. Центр прийняття рішень – це українське суспільство, український народ. Це український народ пішов у військкомати, провів самомобілізацію, сам фінансує армію, забезпечує дронами, більшу частину дронів з початку війни – це 90%. Це все сам народ фінансує. Тому ми ведемо народну війну. І ця війна ефективна тільки тому, що у нас є свобода слова, демократичні такі противаги, громадська думка вільна. І це наша перевага. Так що мене абсолютно не трубує те, що там робить ОП. 

- Яка ситуація у військово-промисловому комплексі Росії? Наскільки вони наростили виробництво, який його вплив на фронт? Що з бронетехнікою, чи є дефіцит?

- Ну таке, дуже глобальне питання. Скажу коротко, бронетехніку, звичайно, у них є проблема, вони нарощують її випуск, але й не вистачає, тому що знищують цю бронетехніку наші воїни в промислових кількостях, яка випереджає можливості ворога по виробництву. Проблема не в бронетехніці, вони нарощують кількість високоточної зброї, дуже серйозно нарощується випуск дронів, наприклад, ударні дрони далекої дії, типу Ланцет, дрони-розвідники, суперкам, ZALA, Орлан-30 особливо, який коригує високоточну зброю. Дрони далекобійні усіх типів, і це наша основна загроза. Росіяни випускають ці розвідники буквально тисячами, і кількість ударів Ланцетів, це вона ж за дві тисячі вже на фронті. Тобто ворог дуже активно застосовує високоточну зброю. Засоби ураження, тобто кориговані авіабомби, це теж дуже вагомий фактор війни. Так що ворог, в принципі, нарощує випуск зброї, яка для нас дуже небезпечна, і це не бронетехніка, це високоточна зброя і дрони-розвідники, дрони-коригувальники. Ситуація складна, тому що протиставити цьому ми повинні, звичайно, і свою, в тому числі, промислову програму. Так що вплив, звичайно, якби і у росіян, друзі, не було переваги в засобах ураження, в снарядах, бомбах, ракетах, навіть зараз, на початку війни була перевага, можливо, разів в 30-50, зараз, можливо, вона разів в 10. Але якби перевага була навіть один до двох, то в них не було б ніяких шансів. На жаль, перевага ворога залишається дуже значною, кратною у засобах ураження. 

- Що з будівництвом оборонних споруд, чи зроблені висновки по операції росіян на Липці і Вовчанськ? Чи відбувається перебудова оборони? 

- Якщо чесно, я дуже сильно сумніваюся. Тому що у нас немає ніякого центру, досі не визначено відповідальної особи, хто має відповідати за ці оборонні споруди. Я вам хочу сказати, що у нас відповідальність постійно роздрібнюється. Там, де треба вирішувати, там всі знають. Є президент, є Єрмак, вони щось сказали, всі бігають. А там, де треба відповідати за результат, а не за відосік, там завжди проблеми. Хто у нас будує оборонні споруди? Основні бюджети освоюють військово-цивільні адміністрації. Це вертикаль офісу президента і будівельні кампанії, які на них орієнтуються. Також у нас є інженерні війська, інженерні бригади. Є у нас також самі бойові бригади, які ведуть бойові дії. Завдання нарізаються усім, а виконуються ці завдання так, як можуть. Тобто, якби у нас була визначена одна структура, або ВЦА, або Державна спеціальна служба транспорту, яка веде будівництво, Або інженерні війська, або командування ОТУ, ОСУВ, або сама ставка Верховного Головнокомандувача, або міністр оборони, була б одна структура, одна людина, яка звітує, відповідає, на яку ти виходиш. Був би порядок. Такої людини нема. Все фрагментовано. Відповідальність за результат фрагментована. Хтось розписує бюджети. А як воно прив'язується? Кому претензії пред'явити? Слуги народу, як тільки починаєш говорити, що ставки Верховного Головнокомандувача, Зеленський повинні контролювати хід робіт, вони одразу кажуть – це не ми. Це генерали. Погані генерали. Так ви ж їм грошей не дали, не дали техніку. Це не ми, генерали погані. Хай все самі вирішують. До цього зводиться. А пані Мар'яна Безугла і колеги з Комітету по обороні, Слуги народу, то вони взагалі ні до чого. Сидять там собі, пишуть блоги. Людям цікаво. Цікаве життя під час війни. Зарплату отримуєш, посади отримуєш і ні за що не відповідаєш. Зручно, правда? Тільки треба про когось звинувачувати іншого, хто не відповість.

- Ситуація з поставкою мільйона дронів.

- Так, важливе питання. Бюджет 40 мільярдів. Ні, я вже казав, бюджет на дрони цього року 60 мільярдів оголошений. Мільйон дронів, в принципі, це не складно виробити. Я не бачу зараз. Зараз мова про, можливо, до 200 тисяч зробили дронів. Я не знаю, скільки вони встигнуть до кінця року. Я не знаю. Тут ще важливо сказати, що в державному замовленні виникла серйозна проблема. Виникла проблема, що оскільки держава дуже на тривалий час укладає угоди, дуже їх тривалий час виконує, дрони, які робляться, державні, по держзамовленню, вони приходять дуже неоднозначної якості. Дуже приходять часто із застарілими блоками управління, які не відповідають обстановці. І там потім їх доводиться апгрейдити і за свій рахунок переробляти на фронті. Тому тут така історія. Я не знаю, як вони там роблять. Мільйон дронів нам потрібний якісний. Потрібне ритмічне постачання у війська. Цього поки що не відбувається. 

- Чи планує влада демобілізацію, чи це безстроково надалі буде?

- Ніякої демобілізації влада, звичайно, не планує і, звичайно, навіть про це не йдеться. Основна проблема, друзі, я думаю, що не тому, що навіть влада не планує демобілізації. Влада не планує, а як правильно застосовувати людей. Влада ігнорує, що людина на війні не може використовуватись нескінченно. Вона повинна відпочивати. Їй потрібен відпочинок. Інакше людина виснажується і повністю втрачає дієздатність. А інколи і гине через перевтому. Тому оце основна проблема. У нас словами про ротацію прикривають те, що насправді навіть під час ротації люди не можуть відпочити. Бо ротації все коротше-коротше, завдання якісь паралельні ставляться. Потрібні системні рішення, а не просто якісь чудодійні слова. Демобілізації поки що немає, але головне основне чого нема – розумного застосування людей.

- На минулих ефірах я не встиг відповісти на кілька питань. Як ви прогнозуєте внутрішню ситуацію, коли ми вийдемо у фазу зупинки вогню на якомусь етапі?

- Друзі, поки Український фронт, наші сили оборони, не зможуть зупинити ворога на якомусь фронті, стало на кілька місяців, а бажано назавжди, поки ворог не побачить, що всі їхні атаки розбиваються з великими втратами, прорватися вони ніде не можуть, війна триватиме. Бо поки нема ситуації, що Росія не здатна прорвати фронт, Росія ніколи не погодиться на перемовини. Або ці перемовини будуть завжди починатися, як Мінські угоди, з того, що ми слабка країна, ми програємо, а Росія наступає. Політичне рішення можливе тільки після того, як фронт буде стабілізований. Інших варіантів не існує. Поки Путін буде просуватись, це будуть завжди ультиматуми. Тому для нас побудова, організація фронту – це ключове питання. Чи можемо ми зупинити російську армію зараз? Так. У нас є для цього усі необхідні сили та засоби. У нас не вистачає організації управління, масштабування правильних рішень по дронах ударних, по розвідці, по застосуванню наших вогневих засобів. Оце проблема. Тому потрібна критика влади, щоб влада почала діяти в цьому плані. Тому інакших варіантів і інакших виходів у нас нема. Зупинити війну можливо тільки одним шляхом, коли ворог побачить, що будь-які зусилля Росії вже неможливі. Вони не приносять ніяких військових результатів. Тоді вони будуть думати, що робити далі, як витягнути руку-ногу з цього капкана. А на даний момент, коли вони тут-тут просуваються, вони думають, що військове рішення ще можливе. Ще трошки надавимо – Україна розвалиться. Наша влада допомагає, на жаль, у цій стратегії Путіна. Тому що замість того, щоб подивитися, як спільно побудувати фронт, у нас слуги народу звинувачують генералів, перекидають на них всю відповідальність, не роблять необхідні системні кроки. І до того, друзі, у нас проблема. Постійно замість вирішення внутрішніх проблем ми звинувачуємо наших союзників. Постійно йде – дайте нам більше снарядів, дайте нам щит, чому ви так мало нам даєте? У нас влада, замість того, щоб дивитися на наші внутрішні сили, наші можливості, весь час приділяє тому, що когось призначає винуватим за бездіяльність і імпотенцію самої української влади. То Байден нам щось не дає, то Європа щось не дає, то генерали щось не дають. Постійно хтось щось не дає. Ну, не буває, друзі, історія війн, і взагалі світова історія показує, що немає жодної країни світу, яка б воювала, і в неї все було. Ну, не буває такого, не було жодного прикладу. За всі історії війн, завжди всім, хто добивається перемоги, чогось все одно не вистачає. В тому і є логіка, що ти маєш побудувати правильну стратегію, визначити пріоритети, і думати, що ти сам маєш зробити, щоб стати сильнішим.

- Що у нас зараз основне з наших переваг? У нас є вмотивовані, компетентні люди, військові з досвідом на всіх рівнях. Такої якості, такої мотивації людей, як у України, у Росії нема і не буде. Що нам потрібно робити? Нам потрібна стратегія. Нам треба не просто стати в оборону і отримувати удари. Нам треба зупинити ворога надійно на тій 900-кілометровій лінії фронту активній, яка є. Чи є у нас ресурси для перекриття 900 кілометрів фронту? Так, є. Ми можемо побудувати вже сучасний фронт сенсорів, побудувати всюди фронт камер, фронт дронів, застосувати проти ворога комплексну систему ураження високоточної зброї, в першу чергу, дрони, ракети, які нам надають наші союзники, артилерію, якою у нас чимала кількість насправді. Нам треба побудувати систему протиповітряної оборони, яка у нас, на жаль, дуже фрагментарна. У нас дуже погана організація сповіщення про наявність дронів противника у повітрі. Причому у нас є станції РЕБ, станції РЕР, але вони в систему не ув'язані, не працюють як система, як комплекс. Так само і в інших речах. Там, щоб нам зараз перемагати, нам треба перемагати не просто в інноваціях, а в масштабуванні системних рішень. Ось з цим у нас проблеми. І коли ми, друзі, свої переваги, в першу чергу, наших людей, командирів, компетентних лідерів, почнемо просувати, ставити їм компетентні завдання і оцінювати командирів по двох критеріях - кількість знищених і підтверджених на відео ворогів і кількість мінімальна власних втрат. Все інше – другорядне. Не по папірцях, не по доповідях, не по звітах, не по тому, який командир хороший, поганий, як він мене любить, чи списує він пальне потрібному начальнику. А ті командири, які вміють краще за всіх – нищити ворога і зберігати своїх. І у нас таких людей достатньо, щоб на цьому фронті не загалом десь, а на фронті в 900 кілометрів, побудувати просто сталеву стіну і знищити росіян, не дати їм можливість прориватись ніде. Ми можемо це робити зараз. І повірте, коли ми це зробимо, політична ситуація у світі повністю зміниться. Коли Росія буде битись-битись і не зможе пробитись ніде, от для Путіна тоді і виникне питання, що насправді він далеко не все може зробити, що військового вирішення війни в Україні не існує. І що підтримувати цю війну, яка для Путіна не має перспективи, навіть його союзникам не має сенсу. Росія втратить логіку і цілі війни. Ось це для нас основне. А весь світ, наші союзники, вони не будуть просто думати, що вони невдах підтримують.

Вони будуть бачити, що Україна – це сильний союзник, який добивається своїх цілей, і на цього союзника можна спиратися і зараз, і потім у майбутньому. Що це нова нація, яка здатна організувати державу і битися за свої інтереси, ефективно. Оце буде новий фактор у світовій політиці, і ми маємо до цього йти. Тому нам потрібна критика для того, щоб керівництво держави розуміло – у нас є на кого спиратись, у нас є ресурси. Нам потрібні управлінські організаційні рішення, які мають йти зверху, а не тільки знизу, від людей. В цьому й буде перемога. Тому, друзі, щоденно спілкуючись з українськими героями, з тими воїнами, командирами на всіх рівнях, операторами систем озброєнь, які знищують росіян щоденно, які результати роботи, яких ти бачиш на відео, які я викладаю і на каналі в Ютубі, і на каналі Телеграмі, на Цензорі, Фейсбуці, - я не сумніваюсь у нашій перемозі. Сьогодні я в цьому переконаний  як ніколи.

«Аргумент»

На цю тему:

• Юрій Бутусов: "Реалістичний, детальний план" Зеленського - де він?
• Бутусов: У нас фактично відсутній професійний підхід до організації війни
• Юрій Бутусов: Про ротації та посилення