Російська орда тікаючи залишила гори гівна, навіть у церкві

Версия для печати

 Над Богородичним знову український прапор. Його сьогодні вранці (11 вересня) почепили десантники 81 окремої аеромобільної бригади. Росіяни так тікали, що лишили по собі навіть недоварені макарони на плиті. І купу зброї та боєприпасів. І гівно. Гори гівна. Вони гидили всюди - у школі, де жили, в будинках і навіть у церкві місцевого монастиря. Тут вони влаштували сральню просто за алтарем. 

В самому селі, за яке точилися запеклі бої, хлопці знайшли тіла наших бійців - без голів і без взуття. І півдесятка тіл вбитих мирних жителів. Останніх тут лишилося тільки двоє - шістдесятирічний Микола і його мати, 93-річна Ніна Іллінічна. Лише вони удвох пережили окупацію.

Живуть у крихітному будиночку, квадратів, мабуть, на 8 максимум. Колись це була якась клуня. А зараз - чи не єдина відносно ціла будівля в Богородичному. Всі решта - зруйновані. Побачивши військових, Ніна Іллінічна одразу переймається, чим же нас пригостити. "Ой, я вам зараз картоплі накопаю! Коля, а може гуску? Я зараз її вам і общипаю!", - маленька бабуся говорить одночасно до нас і до сина. "Немає гусей, тільки двоє осталось! Всіх кацапи позабирали!", - кричить їй у відповідь Микола. "Ну так давай їм одного заріжемо, а другого собі залишимо! А вони пом'януть Васю...", - наполягає бабуся. Я відвертаюся, бо на очі накочуються сльози.

Читайте також: Русская культура всю свою историю лелеяла чмо — и оно выросло, расцвело

Вася - старший син Ніни Іллінічни, брат Миколи. Його застрелили росіяни. І його дружину. Микола поховав обох на горі за хатою. "Я шалапут, а він був розумний, дві вищі освіти мав!", - розповідає про брата Микола. І тут же кличе кудись в бік руїн: "Пішли, я тобі гранати дам, я зняв!". "Ви шо, розтяжки самі знімаєте?", - дивуюсь безтурботності чоловіка. "Так я їх і ставив, на цих підарасів! Вони мого брата вбили!", - з надривом говорить Микола. "Я патріот, понімаєш? Тут моя земля, тут! А еті підараси прийшли, і брата застрелили... Якби не мама лежача, я б сам до них з гранатою...". 

На території напівзруйнованого монастиря сильно смердить. Це залишки мертвої кози, які росіяни кинули просто під дерево. Навколо - купа відстріляних тубусів з РПГ і бита цегла. Неподалік лежить купол дзвіниці - він впав після того, як російська авіабомба влучила в монастир. Над церквою вже вісить український прапор. Хлопці спочатку хотіли повісити його над куполом, але не змогли туди дістатися.

В самій церкві росіяни жили і зберігали боєприпаси. Тікаючи, вони їх підпалили. Мабуть, сподівалися, що все це вибухне. Але цього не сталося, і десантниками дістався чималий арсенал. З самої церкви росіяни покрали ікони. І обісрали все, що тільки можна. За царською брамою просто влаштували нужник. 

Так само обгижена і школа, де розміщувались російські підрозділи. Залишки їжі, порнографічні карти, покинута зброя та амуніція - це місце швидше нагадує якийсь табір бомжів. У закутку бійці "втарой арміі міра" влаштували "місце кохання" - кілька матраців на підлозі, крем для рук і російські порнографічні журнали. Думав, таке вже років двадцять ніхто не друкує.

У дворі школи хлопці годують місцевих котів - консервами з російських сухпайків. Кицьки задоволено муркотять і труться об ноги. Вони теж раді, що в Богородичному знову з'явилися люди. Справжні люди.

Дорогою назад нас знову зустрів Микола. І просто таки змусив бійців взяти трилітрову банку меду. 

Ця ніч, ймовірно, буде першою за довгий час, коли в Богородичному буде по-справжньому тихо.

—

Олексій Кашпоровський,  опубліковано на сторінці автора у Фейсбук

В тему:

• Зібрати докази, «як кати московські мучили батьків»
• Велика і кривава битва з московитом 
•  Крах недоімперії 
• Этот злобный и дикий "русский мир"... даже в Швеции