Зібрати докази, «як кати московські мучили батьків»

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  Зібрати докази, «як кати московські мучили батьків»

Навіть у найскрутніші часи діячі українського національно-визвольного руху вірили у те, що всі вороги українського народу будуть вигнані з рідної землі, Україна стане вільною, незалежною, сильною державою і що зло буде покаране.

Відтак намагалися збирати докази злочинів окупантів. Про те, як ще у 1922 році Симон Петлюра давав вказівку документувати факти насильства, сваволі, катувань і убивств московськовсько-більшовицькими загарбниками українців розповідають документи із Галузевого державного архіву СЗР України.

Читайте також:  Деколонізація: черговий шанс українізувати та самоідентифікувати топонімічну систему Дніпра

Серед архівних матеріалів зберігається вказівка тогочасного керівника уряду Української Народної Республіки в екзилі Симона Петлюри від 17 грудня 1922 року «Генеральному інспектору військ У.Н.Р. (копія Воєнміну)». У ній зазначається, що серед козаків і старшин, які вимушено опинилися в еміграції і тимчасово мешкають в облаштованих таборах для інтернованих осіб, може бути певна кількість таких, хто свого часу «на собі зазнав ті страшні і фізичні засоби, за допомогою яких комуністи творили насильства і ґвалти над запідозреними в неприхильности до їхньої системи».

«Я вважаю доцільним, – йдеться у документі, – зібрати якнайбільше відомостей про цю сторінку в «реформаторській» діяльности більшовиків і схоронити їх як матеріал для нашої історії, для наших дітей, прийдешніх поколінь: хай діти знають, як кати московські мучили батьків».

Для того, щоб таку роботу провести організовано й системно, розробили своєрідну анкету, яку мали поширити у таборах у Кіліші, Щипйорно, Александруві-Куявському та інших. Серед іншого козаки й старшини мали дати відповіді на такі запитання:

 Читайте також:  Крах недоімперії 

За що був арештований більшовиками, де саме, за яких умов?

Як ставилася більшовицька варта до заарештованих, з кого за національністю складалася ця варта?

Які були умови утримання?

Як ставилися до родичів заарештованих, чи дозволяли побачення і передачу їжі?

Як проводились допити, хто допитував, де, за яких умов, чи залякували під час допитів, чи мучили, чим і як?

Що саме випитували під час допитів?

Де убивали чекісти свої жертви, де їх ховали і як?

Подати список відомих жертв із зазначенням імені, прізвища, за можливості стану чи рангу.

Чи не пропонували визволення з ЧК за зраду або за умови виказування інших?

Також пропонувалося окремо зазначити відомі факти знущань і вбивств інших осіб. Для проведення цього опитування пропонувалося створити комісію у складі начальника Генерального штабу Армії УНР, начальника культурно-освітнього управління, головного прокурора, редакторів часописів «Український сурмач», «Наша зоря» та інших. Наголошувалося, що при відповіді на запитання не варто перейматися формою викладу, «дбаючи тілько про фактичну правду».

Читайте також: Велика і кривава битва з московитом 

Наприкінці ще раз зверталася увага на головну мету цієї справи: «Завдання такої анкети є: 1) зібрати документи для історії і 2) використати їх в разі потреби супроти винуватих в розстрілах та тортурах над невинними жертвами».

Симон Петлюра особисто надавав цій роботі винятково важливого значення. Відтак зазначав: «Прошу п. генерала мати на увазі, що справа ця мене дуже інтересує, а тому прийміть всі засоби для належного переведення її в життя».

На підставі цього документу були підготовлені інші вказівки з роз’ясненням, як проводити роботу на місцях. Визначалися і терміни: «Комісії провадити працю по 6 год. на добу і закінчити свою діяльність до 1 січня 1923 р.».

Читайте також:  Боротьба за спадок Київської Русі: як кияни-“литвини” завдали розгромної поразки Московії

Самих заповнених анкет і узагальнених матеріалів у ГДА СЗР України немає. Лише фіксація того, що уряд УНР в екзилі надавав важливого значення цій роботі, а чекісти намагалися відстежувати це і за можливості всіляко перешкоджати, оскільки приховування злочинів було одним із елементів державної політики кремлівського керівництва.

(Джерело: ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 8102. – Т. 1. – Арк. 205–206).

Опубліковано на сайті  Служби зовнішньої розвідки України


В тему: 

 

 

 

Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]