37 фактів про Олександра Довженка до дня його народження: “Людина повинна завжди пам’ятати, звідки вона пішла в життя”

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Класик світового кіно, фундатор українського поетичного кіно, письменник, драматург, художник-карикатурист, режисер, якого цінував Чарлі Чаплін… Усе це про Олександра Довженка, який став взірцем для майбутніх кінорежисерів України та світу. Його “Земля” в списку 12 найкращих фільмів усіх часів, а такі твори, як “Зачарована Десна”, “Ніч перед боєм”, “Щоденник” і досі вивчають у школах.

До 129-го дня народження видатного режисера, який відзначаємо 10 вересня, “Нова українська школа” зібрала найцікавіші факти про його життя та з’ясувала:

  • як пройшло дитинство Довженка на берегах Десни;
  • чому після школи обрав фах вчителя і які предмети викладав;
  • як воював у складі куреня Чорних гайдамаків, заснованого Симоном Петлюрою, і ледве не був розстріляний за це;
  • як складалися подальші стосунки з радянською владою;
  • за які фільми Довженка знає весь світ і який із них став фатальним у його кар’єрі.

Про ці та інші цікаві факти із життя режисера редакція “Нової української школи” поговорила з Ольгою Ярмуш, в. о. директора Сосницького літературно-меморіального музею О. П. Довженка.

Читайте також: У пам’ять про першу в історії України жінку-офіцера Олену Степанів: «Шляхотна постать і хрустальний характер»

“ЛЮДИНА ПОВИННА ЗАВЖДИ ПАМ’ЯТАТИ, ЗВІДКИ ВОНА ПІШЛА В ЖИТТЯ”

1. Саме цією фразою Олександр Довженко наголошував на важливості сім’ї та місця свого народження. Дитинство малого Сашка пройшло в селі В’юнище, яке нині є частиною містечка Сосниця, що на Чернігівщині.

Садиба Довженків у Сосниці. Джерело: pslava.info

2. Туди ще у ХVІІІ столітті предок Довженка Федір Величко переїхав із Полтавщини. Цікавим є те, як згодом трансформувалося саме прізвище: весь рід Олександра по батьківській лінії був козацького стану, представники родини були статними, кремезними, за що їх на Чернігівщині почали кликати “довгими”, а згодом – Довженками.

3. Сам Олександр Довженко народився в селянській родині хліборобів Петра й Одарки. Батьки мали 14 дітей, але до працездатного віку дожило лише двоє.

4. В автобіографічній кіноповісті “Зачарована Десна” Довженко згадував про смерть чотирьох братів, яких не стало через хворобу за одну ніч. Їх у селі називали “соловейками”, бо вміли гарно співати. А матір Олександр описував так: “Народжена для пісень, вона проплакала все життя, проводжаючи назавжди”.

5. Любив співати й сам Довженко. За спогадами друзів, коли навесні розливалася річка Десна, Сашко виганяв на воду батьків баркас, збирав у нього до 15 дівчат та хлопців, і, граючи на гітарі чи балалайці, співав їм пісень. Мальовнича Десна, просторі поля та загалом любов до природи згодом вплинуть і на характер кіноробіт майбутнього режисера.

“Вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі в маленькій кімнатоньці сміявся і плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного й доброго було в моєму житті, що ніколи-ніколи вже не повернеться! Скільки краси на Десні, на сінокосі і скрізь – усюди, куди тільки не гляне моє душевно око…”, – напише потім митець.

Фото надала Ольга Ярмуш

6. Сім’я Довженка була неписьменною, грамоту знав лише дід Семен, який був у родині за бухгалтера. Коли батько Олександра – Петро Семенович – щось продавав на ярмарку, то люди бачили, що він не вміє рахувати, тож часто дурили його. Тому він завжди брав із собою батька Семена і водночас сердився, що той так і не навчив своїх дітей грамоти. Тому Петро Семенович завжди мріяв про те, щоби всі його діти мали освіту.

Читайте також: Українські генерали бездержавної армії

7. Малому Сашкові навчання давалося легко, він був відмінником у школі. Найбільше любив математику, але й в інших науках не відставав.

8. Полюбляв майбутній режисер і малювання. Міг на перервах нашвидкуруч зробити дуже точні портрети друзів. Іноді, коли паперу не було, міг малювати на ріжках материної білої хустки, тож коли Одарка Єрмолаївна вдягала хустину, вона в неї була в дитячих малюнках.

9. Однокласник Іван Тишина згадував, що Сашко був дуже цікавим співрозмовником. За його словами, Довженко хоч і не любив активні ігри, але вмів збирати навколо себе багато дітей та розповідати їм цікаві історії. Щось переповідав із прочитаних книжок, а щось – фантазував самостійно. Багато ідей черпав Сашко й із Сосницької міської бібліотеки, де він прочитав чи не всі книжки.

10. Уже в 1911 році хлопець вступив до Глухівського вчительського інституту (зараз Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка), але не тому, що хотів бути вчителем. Насправді він не мав великого вибору, адже в ті часи діти селян могли вступати або в духовну школу й після цього в університети, або в педагогічні виші. Тож Олександр обрав другий варіант. Ще одним мотивом для вступу була стипендія в 120 карбованців на рік. Однак перші два роки хлопець ці кошти не отримував через погану успішність, тож одночасно підпрацьовував репетитором.

11. Також Довженко кілька років працював вчителем на Житомирщині. Викладав природознавство, географію, фізику, історію, малювання і навіть гімнастику.

“ДИТИНСТВО ДИВУЄТЬСЯ. МОЛОДІСТЬ ОБУРЮЄТЬСЯ. ТІЛЬКИ ЛІТА ДАЮТЬ НАМ МИРНУ РІВНОВАГУ І БАЙДУЖІСТЬ”

12. Молодість Олександра Довженка була насиченою. Після закінчення училища в 1914 році він захопився українським самостійницьким рухом. Упродовж 1918–1919 років воював проти більшовиків у лавах армії УНР, у курені Чорних гайдамаків, який організував Симон Петлюра. За це Довженка потім називатимуть петлюрівцем та націоналістом. Ця частина його біографії буде завжди під пильною увагою радянської влади.

13. Коли петлюрівці відступали, Довженка заарештували більшовики й готували до розстрілу. Але представник партії боротьбистів Василь Еллан-Блакитний врятував митця.

14. Так, Довженко вступає до партії боротьбистів, а потім і до комуністичної партії. Однак ці факти не мають документального підтвердження, лише слова Довженка в спогадах. Деякі дослідники припускають, що такі факти він міг навмисно вигадати, щоби відвести пильні погляди радянської влади від себе та своєї сім’ї.

15. З 1921 року Довженко працював у Наркоматі закордонних справ спочатку в Польщі, потім – у Німеччині. Однак службові обов’язки йому геть не подобалися, тож він почав цікавитися малюванням. ЦК КП(б)У навіть видало йому стипендію на навчання в мистецькій школі Віллі Геккеля, де Олександр став художником-експресіоністом.

16. За кордоном відбулося його культурне зростання – він відвідував театри, кінотеатри, знайомився з кінорежисерами й навіть організував власну виставку художніх робіт. У своїх спогадах режисер згодом напише: “От побачив, що таке європейське кіно, то можна вертатися додому”.

17. Уже влітку 1923 року він повернувся в Україну, у Харків, який тоді був оазою мистецтва. Довженко був учасником ВАПЛІТЕ, а після розпаду зблизився з ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління). Там він працював як художник плакатів. Так поступово переходив у світ кіно.

Читайте також: Покоління Олега Ольжича на тлі доби: «Зрослась небезпека з відважним життям»

Фото надала Ольга Ярмуш

18. У 32 роки режисер почав працювати на Одеській кіностудії в жанрі дитячої комедії. На початку своєї кар’єри в кіноіндустрії він написав сценарій для дітей – “Вася-реформатор”. Але ця комедія та ще один фільм “Ягідка кохання” (зберігся) не отримали великої популярності.

Офіційний україномовний постер фільму “Вася-реформатор”. Джерело: uk.wikipedia.org

“ДВОЄ ДИВЛЯТЬСЯ ВНИЗ. ОДИН БАЧИТЬ КАЛЮЖУ, ДРУГИЙ – ЗОРІ. ЩО КОМУ”

19. Перший серйозний успіх прийшов до Довженка із його трилогією “Звенигора-Арсенал-Земля” – збірка, до якої увійшли найвідоміші фільми режисера.

  • Так, в 1928 році на екрани вийшов фільм “Звенигора”. Він показує глядачам сторінки з історії України від скіфської епохи, гайдамаків і до радянських часів. Фільм підкорив країни Європи, США та Канаду.
  • 1929 року на екрани вийшла стрічка “Арсенал” про придушення військами Центральної Ради більшовицького повстання на київському заводі “Арсенал”. Довженко в лавах армії УНР брав участь у штурмі заводу “Арсенал”, але в картині показав “дзеркальну” версію подій, через що цей фільм є одним із найскладніших для тлумачення в кінобіографії митця.
  • 1930 року вийшов фільм “Земля”, який став надбанням українського кінематографа, але був заборонений у СРСР на 9-ий день після прем’єри.

Довженко під час зйомок фільму “Земля”. Джерело: Довженко-Центр

Кадр із фільму “Земля”. Джерело: Довженко-Центр

20. У німій чорно-білій стрічці “Земля” показано період колективізації в Україні та конфлікт між куркулями й представниками колгоспів. Але цей фільм не лише про аграрну революцію. Довженко показав у стрічці зв’язок українського народу із землею, де вона постає як сенс існування українців, спокій яких порушила колективізація.

21. Загалом стрічка багата на символи. Наприклад, образ трактора, який розорює стежку, символізує розірвання селян із землею. Також часто в стрічці простежується образ яблука. З одного боку, яблука є символом безсмертя, а з іншого – режисер ототожнює їх зі своїм домом, родиною. Навіть коли в Києві будували Київську кіностудію, він особисто посадив там яблуневий сад.

 

Читайте також:  Гельсінська група та «козацька матір». Історія правозахисниці Оксани Мешко

Фото надала Ольга Ярмуш

22. Попри заборону в СРСР, “Земля” здобула світове визнання: фільм дивилися такі видатні особистості, як Герберт Веллс (англійський письменник-фантаст), Альберт Ейнштейн (фізик-теоретик) тощо. Стрічка до наших днів входить у дванадцятку найкращих фільмів усіх часів і народів, а за версією ЮНЕСКО є однією з п’яти головних стрічок у світовій історії.

23. Сам Олександр Довженко як режисер був повністю занурений у свою роботу й жив своїми картинами. Він був тим, хто бачив зорі.

Недаремно його називають предтечею українського поетичного кіно та засновником української кінематографії. Довженкові нові методи монтажу й роботи з кадром мали вплив і на світові тенденції. Чарлі Чаплін навіть казав, що “слов’янство дало світу кінематографа лише одного творця – мислителя і поета Олександра Довженка”.

24. Уважно режисер ставився і до процесу зйомок. Щоби вжитися в образ селян, він переодягався в простий домотканий одяг і носив солом’яного капелюха.

Фото надала Ольга Ярмуш

25. Також Довженко був досить вимогливим. Наприклад, коли знімали стрічку “Земля” і потрібні були яблука, то на дворі вже була зима. Колеги запропонували режисеру зробити бутафорні, але він на це не пішов і яблука спеціально для стрічки привезли із Кавказу, хоч і коштувало це чималих грошей.

26. Одного разу під час зйомок фільму режисер так занурився в процес, що навіть заходив у воду, щоби показати операторам, як він бачить той чи той кадр.

Фото надала Ольга Ярмуш

Водночас, провівши дитинство на Десні, Довженко так і не навчився плавати. Тож колеги завжди перебували поряд із режисером, мовляв, підстраховували.

Читайте також:  Спогади польської партизанки про перебування в совєтському таборі посиленого режиму

“Я БУВ БАГАТО ХВАЛЕНИЙ І НЕ РАЗ ОСУДЖЕНИЙ ЗА СВОЇ РОБОТИ”

27. Не варто забувати, що Олександр Довженко жив в умовах тоталітарної радянщини, яка ув’язнювала багатьох українських митців та вбивала їх. Тож режисер шукав можливості для свого порятунку й розвитку. Так, на замовлення Сталіна 1935 року він зняв фільм “Аероград”, потім працював над фільмом “Щорс”.

Загалом кіноіндустрія була одним із засобів поширення пропаганди в СРСР, тож влада цим активно користувалася. За ці пропагандистські фільми Довженко отримував премії, його навіть призначили керівником Київської кіностудії. Це давало режисеру відчуття, ніби він зміг реабілітуватися перед тоталітарною владою.

28. З початком Другої світової війни він просив владу дозволити йому працювати документалістом та отримав відмову. Тоді Довженко пішов на фронт як доброволець і працював там воєнним журналістом. Він бачив на власні очі всі руйнування в Україні, про що писав:

“Україна поруйнована, як ні одна країна у світі. Поруйновані й пограбовані всі міста. У нас нема ні шкіл, ні інститутів, ні музеїв, ні бібліотек. Загинули наші історичні архіви, загинуло малярство, скульптура, архітектура. Поруйновані всі мости, шляхи, розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю. У нас нема майже вчених, обмаль митців…”

29. Про цей біль він хоче говорити й вирішує створити кіноповість “Україна в огні”, не знаючи, що ця робота стане кінцем його кар’єри й прирече на вічну розлуку з рідним краєм.

30. У кіноповісті він описав історію української родини Запорожців за період німецької окупації. У 1943 році режисер зачитував уривки кіноповісті Микиті Хрущову, який тоді був генерал-лейтенантом. Йому сподобалась “Україна в огні” й це ще більше надихнуло режисера.

31. Однак у Сталіна уривки кіноповісті викликали шалене обурення. 31 січня 1944 року він скликав Політбюро і провів ціле засідання на тему “Про антиленінські помилки й націоналістичні перекручення в кіноповісті Довженка “Україна в огні””.

Фото надала Ольга Ярмуш

32. Згодом Довженко так опише ці події у своєму “Щоденнику”:

Сьогодні роковини моєї смерті. Тридцять першого січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу й поталу на всіх зборищах… Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди і зла. Я народився і жив для добра й любові. Мене вбила ненависть великих якраз у момент їхньої малості”.

33. Сам же твір був заборонений на понад 20 років і вперше надрукований лише в 1966 році із суттєвими змінами. Наприклад, в оригінальній цитаті:

“Ми боремось за те, чому нема ціни у всьому світі, – за Україну!… За єдиний сорокамільйонний народ, який не знайшов у століттях Європи людського життя на своїй землі. За народ роздертий, розщеплений”,

назву “Україна” замінили на “Батьківщина”. Самого режисера звинуватили в націоналізмі, заохоченні українського патріотизму, антиленінізмі.

34. Однак замість фізичного покарання, влада обрала цькування та моральний тиск на режисера. Його звільнили з посади художнього керівника Київської кіностудії, заборонили знімати фільми й найстрашніше – жити в Україні.

Світе мій, чому любов до свого народу є націоналізм? У чім його злочин? Які нелюди придумали отеє от знущання над життям людським?”, – писав Довженко.

35. Потрапити в Україну режисер зміг у 1952 році, коли почали споруджувати Каховську ГЕС. Довженко хотів зняти про це фільм, тому кожного літа до 1956 року приїжджав у Нову Каховку. Але згодом він зрозумів, що через будівництво зруйнують цінний природний ландшафт та історичні місця Запорізької Січі, як-от Великий Луг.

36. Такою Довженко бачив Нову Каховку:

  • Я люблю Нову Каховку. Люблю Дніпро – велику річку мого народу, чисте ласкаве повітря, ясне небо й широту у всьому. І стриманість у пейзажі, і величавий спокій. І ніде мені не хотілося би так жити, як тут, на чудесному березі, ніде й ніколи я не пройнявся так любов’ю до людей, як тут. Каховка, де колись, у минулому столітті, батракував ще молодий мій батько, стала Батьківщиною мого серця, вітчизною найдорожчих моїх почуттів”.
  • А про будівництво ГЕС він писав: “Нове наше море – нове наше горе”. Так народ говоре про море”.

Докладніше про поїздки режисера до Нової Каховки можна прочитати в матеріалі “Української правди” за посиланням, а також у статті Ольги Ярмуш.

37. Олександр Довженко ще встиг написати “Поему про море”, у якій розповів про будівництво Каховської ГЕС.

Фото надала Ольга Ярмуш

Мріяв зняти про це фільм, але життя Олександра Довженка обірвалося в 62 роки, 25 листопада 1956 року. Похований український митець у Москві.

“Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце й закопали його в рідну землю в Києві, десь над Дніпром, на горі”, – такий запис у своєму “Щоденнику” зробив режисер ще у 1945 році, до відвідин Нової Каховки.

І хоча заповіт Довженка, на жаль, не вдалося виконати, його творіння і спогади досі серед нас. Вони є цінним ресурсом і для істориків, адже містять дані очевидців про Другу світову війну, підрив культурних пам’яток у Києві радянськими військами, великі втрати українського народу, Нову Каховку тощо. Усе це актуальне й у нашій новітній історії.

Олександр Довженко казав, що “лише сильним дано право на безсмертя“. Режисер таке право отримав.

Фото надала Ольга Ярмуш

 

Докладніше про таємниці “Щоденника” Довженка із фрагментами його живого виступу можна прослухати в аудіоуроці від проєкту “Вчися вухами”.

 Ірина Троян, опубліковано у виданні “Нова українська школа”


В тему: 

 

 

 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

14:01
Мародерство: Миколаївська ОВА закупила колоди для укріплення фортифікаційних споруд втричі дорожче ринкових цін
13:14
Корвет "Гетьман Іван Мазепа" вийшов на перше випробування
12:14
Фортифікація має стати новою національною ідеєю
11:55
Шольц вже підтримує дозвіл Україні бити західною зброєю по території РФ, Байден "думає зняти заборону" на це − ЗМІ
10:06
НАБУ та САП розслідують розкрадання КП "Полтавапаливо". Організатор кримінальної оборудки - голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький
09:50
США відкрили завод з виробництва артснарядів для України
08:00
ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті і втрати ворога на 30 травня
20:00
У четвер короткочасні дощі у більшості регіонів України
18:08
Російськомовні "вертухаї" Божковської колонії побудували росію на Полтавщині: виродки роками знущалися та калічили в'язнів (ФОТО, ВІДЕО)
17:12
Цей погодить що завгодно: ексзаступник Резнікова Замлинський, який погоджував закупки "яєць по 17 грн", тепер відповідає в МЗС за озброєння, - ЦПК

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]