До чого призвела політизація поліції Аваковим: правозахисний аналіз того, що сталося в м.Рівне

Версия для печати

25 травня у Рівному на майдані Незалежності відбулася акція двох молодих людей які стояли на площі з плакатами за імпічмент президенту.

Через деякий час 20-річний хлопець та 16-річна дівчина були затримані поліцейськіми які склали протоколи на обох, а також на матір неповнолітньої.

Як пише UA: Рівне журналістам дівчина сказала, що їх спонукало на цей імпровізований протест, що їх не задовольнили призначення на державні посади товаришів новогно президента - "кварталівців" і нещодавно люстрованих людей та виступ президента російською мовою на на форумі в Києві. 

"Мене і мого друга особисто не задовільнили призначення кварталівців на державні посади і призначення люстрованих нещодавно людей на державні посади і виступи президента російською мовою на території України, – пояснює Дар‘я Коцюруба, – це були головні причини. У нас писало на плакатах «Україна – поза законом», «імпічмент президенту», «не кумовство, а по-братськи» і ще був один плакат, але я уже забула який." - розказала Дар‘я Коцюруба. 

В тему: Зеленський проти покарання протестувальників, які не порушують закон: критики не боюся

Заступник начальника Рівненського міськвідділу поліції Іван Теліга пояснив ситуацію кореспонденту UA: Рівне так:

"Близько обіду до нас звернулись громадяни про те, що двоє осіб здійснюють мітинг на Майдані Незалежності з метою дискредитації президента України Володимира Зеленського. Під час перевірки інформації було виявлено одну неповнолітню дівчину 16 років та 20-річного хлопця, в яких були чотири плакати, ними ж намальовані. Цих громадян було запрошено до Рівненського відділу поліції. Після чого, провівши перевірку, були складені адмінпротоколи за ст. 185-1 КУпАП (Порушення порядку і організації проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій). Крім того, оскільки громадянка неповнолітня, на її маму склали адмінпротокол за ст. 184 КУпАП (Невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей). Всі матеріали скеровані до суду для прийняття рішення".

Такі дії поліції Авакова, зчинили справжню бурю протесту в соцмережах, бо це дуже схоже на те як веде себе поліція з протесувальниками в сусідній диктаторській Росії. Эксперти зазначають, що такі дії поліції, можуть свідчити про те, що глава МВС Аваков намагається таким чином, засвідчити свою лояльність та готовність прислуживати новому президенту. 

Читайте: День России: сотни задержанных, избитых. Протесты, запугивания, страх и возмущение

Як  зазначає Михайло Лебедь, член правління ГО «Правозахисна Ініціатива»: в тому, що сталося в м.Рівне, декілька причин. І найголовніша - політична (мова про політизацію поліції, яка, між іншим, не після президентських почалася). Але системна проблема - це "рушниця на стіні", ст. 185-1 КУпАП. Радянський рудимет, який відсилає до неіснуючого законодавства, і використання якого є порушенням ЄКПЛ. Та тим не менше, його все одно час від часу використовують в тих чи інших політичних випадках...

Дівчину взяли за "порушення порядку організації мітингу". Але ж порядку ніякого немає. І на цьому наполягає Європейський суд з прав людини аж у двох ідентичних справах - Вєренцов проти України та Шмушкович проти України. Тобто за це не можна не те що людей штрафувати чи саджати, а й навіть затримувати.

Щоб припинити це, потрібно ухвалити законопроект √10081 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах "Вєренцов проти України" та "Шмушкович проти України". Бажано ще в цьому складі парламенту, бо в наступному ще невідомо який той склад буде.

Україна - країна свободи мирних зібрань.

Читайте: Арсен Аваков: ставка на подонков и убийц

Правозахисний аналіз

Михайло Лебедь дав таке правове роз'яснення щодо Чп в Рівне:

ЩОДО ЗАТРИМАННЯ ПРОТЕСТУВАЛЬНИКІВ У м.РІВНЕ 25.05.2019
(правозахисний аналіз інциденту)

І. В Україні відсутність сповіщення органів влади про намір провести мирне зібрання не є правопорушенням, та не є «порушенням порядку організації або проведення» мирних зібрань.

Обов'язок сповіщати (повідомляти) органи влади про намір провести мирне зібрання (ч. 1 ст. 39 Конституції) не є імперативним, оскільки право на мирні зібрання без повідомлень випливає з комплексного аналізу норм Конституції та відсутності заборон і санкцій за неповідомлення в українському законодавстві:

1. Ч. 2. ст. 39 Конституції серед підстав для обмеження права на свободу зібрань не містить такої підстави як «на підставі відсутності завчасного сповіщення» влади про намір провести мирне зібрання; 

2. Ч. 1 ст. 22 Конституції визначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Тобто людям і громадянам в сфері прав і свобод дозволено все, що прямо не заборонене законодавчими актами Верховної Ради України (ст. 75, п.п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції);

3. Ч. 2 ст. 58 Конституції визначає, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. За правовою позицією Конституційного Суду затримання людини у будь-якому випадку не може бути визнане обґрунтованим, якщо діяння, які інкримінуються затриманому, на час їх вчинення не могли розцінюватися або не визнавалися законом як правопорушення (Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2010). В Україні немає адміністративної та кримінальної відповідальності за неподання завчасного сповіщення. Немає і жодного закону України, який би забороняв проведення мирних зібрань без повідомлень.

Отже, вимога повідомляти владу не є імперативною. І наявність завчасного сповіщення не може бути «порядком організації або проведення» мирних зібрань, бо «порядк» за визначенням мав би бути чітким і однозначним для трактувань.

Через це прогресивні правозахисники та юристи висловлюють тезу, що попереднє сповіщення (повідомлення) влади про намір провести мирне зібрання в Україні є правом, а не обов’язком.

Міжнародне право в галузі прав людини також не вимагає, щоб в національному законодавстві містилася вимога подання попереднього повідомлення про мирні зібрання. В Керівних принципах Бюро з демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ та Венеціанської комісії Ради Європи зі свободи мирних зібрань сказано, що стихійні мирні зібрання слід вважати законними, та розглядати в якості очікуваної ознаки здорової демократії (§ 128). Влада, за умови збереження мирного характеру стихійного зібрання, повинна завжди сприяти його проведенню і забезпечувати його захист (§ 4.2), навіть якщо в законі відсутнє відповідне виключення з правил подачі повідомлень (§ 131).

Стихійні мирні зібрання є розповсюдженим світовим, європейським та українським явищем. Причиною зібрань без повідомлень бувають або раптові події, після яких одразу починається протест, або відсутність бажання повідомляти чи взагалі бачити на своєму мирному зібранні поліцію. Зокрема, якщо працівники поліції є супротивниками конкретного мирного зібрання і можуть чинити зібранню перепони, бо очільники і працівники мають, наприклад, інакші політичні погляди. Тобто в ситуаціях, коли поліція відмовляється виконати покладені на неї позитивні зобов’язання щодо захисту мирного зібрання і сприяння його проведенню (докладніше про позитивні зобовязання читайте в § 4.1 та § 113 Керівних принципів).

Тим не менше,  правозахисна організація  Правозахисна Ініціатива під час лекцій, семінарів і тренінгів радить повідомляти про наміри проводити мирні зібрання. Одна з головних причин – поліцію дійсно вчать, буцім неповідомлення є правопорушенням.

ІІ. В Україні не існує «порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій». Притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185-1 КУпАП є порушенням статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення («порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій») має бланкетний характер і відсилає до неіснуючого законодавчого акту українського парламенту. Зокрема в постанові Верховного Суду №5-49кс13 від 03.03.2014 про це йдеться наступне: «Порядок організації проведення зборів має бути встановлений Верховною Радою України і виключно на підставі закону, оскільки саме законами України визначаються права та свободи людини і громадянина, зокрема й право на мирні збори, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина». Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина (п.п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції), єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент (ст. 75 Конституції), що означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони (Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2002).

Відсутність в Україні «порядку організації або проведення» підтверджують і рішення Європейського суду з прав людини у справах «Вєренцов проти України» та «Шмушкович проти України». В цих рішеннях Європейський суд постановляє, що притягнення до адміністративної відповідальності за «порушення порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій» в Україні сьогодні є порушенням статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Ніякого покарання без закону). А Національна поліція України має забезпечувати систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 19 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Кожен поліцейський також зобов’язаний знати закони та інші нормативно-правові акти, що визначають його повноваження (п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Ст. 185-1 КУпАП є радянським анахронізмом. Вперше ця стаття з'явилась в Кодексі Української РСР про адміністративні правопорушення 03.08.1988, куди на хвилі боротьби з національно-визвольними рухами в Радянському Союзі була включена указом Президії ВР Української РСР № 6347-XI «Про відповідальність за порушення встановленого порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій». Загалом сам Кодекс про адмінправопрушення був ухвалений ще в 1984 році, і досі містить багато радянських рудиментів.

ІІІ. В Україні немає «несанкціонованих» мирних зібрань.

Прес-офіцер поліції Марія Юстицька назвала мітинг молоді в м. Рівне 25.05.2019 «несанкціонованим».

Слід наголосити, що Конституція та закони України не передбачають таких понять як «санкціонований мітинг» або «несанкціонований мітинг». А органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи в Україні зобов'язані діяти лише на підставі Конституції та законів України (ч. 2 ст. 19 Конституції).

Більше того – слова «непогоджені», «незаконні», «недозволені» та «несанкціоновані» щодо мирних зібрань притаманні лексиці російського інформаційного простору, характерні для російського і радянського законодавства. Термін «санкція» (від лат. sanctio - освячення) вживається у значенні слова «дозвіл». А в Російській Федерації та на окупованих Росією частинах України де-факто діє саме дозвільний порядок проведення мирних зібрань – для того, щоб провести зібрання, потрібно спершу отримати на це дозвіл у тамтешньої влади.

В Україні дозвільний порядок проведення мирних зібрань існує лише під час воєнного стану – військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням інших органів влади забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону «Про правовий режим воєнного стану»). Поза правовим режимом воєнного стану Конституція передбачає повідомчий (декларативний) характер проведення зібрань – мирні зібрання можуть бути або обмежені, або необмежені в судовому порядку (ч. 2 ст. 39 Конституції, ч. 1 ст. 280 Кодексу адміністративного судочинства).

ІV. Рівненську молодь 25.05.2019 поліція затримувала (ст. 261 КУпАП) незаконно – під виглядом добровільного опитування (ст. 33 Закону «Про Національну поліцію») – та з численними порушеннями

Нагадаю, що людина може відмовитись від участі в поліцейському опитуванні та відмовити на запрошення взяти участь в такому опитуванні у поліцейському приміщенні (ч. 2 ст. 33 Закону «Про Національну поліцію»).

За інформацією ж неповнолітньої протестувальниці добровільне опитування раптово переросло в затримання (https://www.facebook.com/uarivnetv/videos/349576175744834). Через певний час «опитування» в відділенні поліції протестувальницю повідомили, що вона затримана, працівники поліції обмежили свободу її пересування, а також погрожували надіти на неї кайданки та безпідставно звинувачували в опорі працівникам поліції (ст. 342 ККУ).

За інформацією матері протестувальниці, поліція також відмовилась повідомити про затримання державні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що також є порушенням законодавства (ст. 261 КУпАП, Постанова КМУ № 1363 від 28.11.2011).

Тривогу викликає також інформація матері, що в регіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги при Міністерстві юстиції відмовились допомагати після дзвінків матері і самої протестувальниці.

Неабияку тривогу викликає також інформація матері про погрози протестувальниці з боку працівників поліції щодо відкриття кримінального провадження за ст. 109 ККУ («Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади»). Це нагадало мені про відкриття кримінальних проваджень проти рівнян-майданівців під час Революції Гідності в м.Рівне у 2014 році, коли запуск в небо повітряних кульок з фотографією Віктора Януковича поліція також вважала кримінальним злочином.

Додам, що вже поговорив з потерпілими від поліцейської сваволі особисто. І в мене немає підстав не довіряти їх словам.

Варто особливо підкреслити, що протестувальниця є неповнолітньою. А проведення поліцейського опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків чи іншого законного представника або педагога (ч. 2 ст. 33 Закону «Про Національну поліцію»). В той час як «опитування» протестувальниці 25.05.2019 у м.Рівне проводилося всупереч цій нормі закону.

Нагадую також, що незаконне затримання людини є кримінальним злочином (ст 371 ККУ).

V. Поведінка поліції була не етичною

За інформацією протестувальниці, спілкування поліцейських, які її незаконно затримали, переважно складалося з погроз.

Нагадаю, що поліція зобов’язана утримуватися від висловлювань та дій, які порушують права людини або принижують її честь і гідність (п. 7, ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України). За будь-яких обставин поліцейським заборонено поводитись або здійснювати покарання таким чином, який принижує гідність людини (ч. 4 ст. 7 Закону «Про Національну поліцію»).

Варто також підкреслити, що з загальних принципів діяльності Національної поліції України, основних обов'язків та службової дисципліни поліцейського випливає, що під час виконання своїх завдань поліція має забезпечувати дотримання свободи зібрань, сприяти її реалізації (ч. 1 ст. 7 Закону «Про Національну поліцію»), а також утримуватися від дій, що порушують право на свободу зібрань (п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону «Про Національну поліцію», п. 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України). В затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1179 від 09 листопада 2016 року Правилах етичної поведінки поліцейських прямо сказано, що "під час виконання службових обов’язків поліцейський повинен... поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: ...на мирні зібрання" (з ч. 1 розділу II Правил).

VІ. В обов’язки батьків не входить заборона своїм дітям проводити мирні зібрання на будь-яку тематику

В адміністративному протоколі, який склали на мати протестувальниці, сказано, буцім вона «не приділила достатньої уваги вихованню своєї доньки.., що виразилося в тому, що остання 25.05.2019 близько 12 год. 00 хв. проводила мітинг відносно імпічменту Президента України, про які не було повідомлено органи місцевого самоврядування м.Рівне».

Протокол складено за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «Невиконання батьками або особами, які їх замінюють обов’язків щодо виховання дітей». Диспозиція статті має бланкетний характер і відсилає до «передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей».

Тут варто наголосити, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції). А в ратифікованій Постановою № 789-XII від 27.02.91 Конвенції ООН про права дитини сказано: «Держави-учасниці визнають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів. Щодо здійснення даного права не можуть застосовуватися будь-які обмеження, крім тих, які застосовуються відповідно до закону…» (ст. 15).

В чинному законодавстві України НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО жодних обов’язків батьків щодо:
- примушення неповнолітніх не проводити мирних зібрань;
- примушення неповнолітніх сповіщати (повідомляти) органи влади про наміри проведення мирних зібрань;
- примушення неповнолітніх не протестувати проти Президента України;
- примушення неповнолітніх не протестувати проти Володимира Зеленського.

Необхідними умовами життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей вочевидь НЕ Є:
- відмова від проведення мирних зібрань;
- відмова від проведення мирних зібрань без попереднього повідомлення органів влади про їх проведення;
- відмова протестувати проти Президента України;
- відмова протестувати проти Володимира Зеленського.

VІ. Поведінка поліції під час інциденту 25.05.2019 у м.Рівне свідчить про політизацію працівників поліцї.

За інформацією Громадянського руху «Відсіч», в м.Рівному під час президентських виборів вже було чотири затримання протестувальників проти кандидата в Президенти України Володимира Зеленського за «незаконну агітацію» та «порушення благоустрою». Затримували тоді в т.ч. вищезгадану неповнолітню протестувальницю. Обставини цих затримань потребують додаткового вивчення, але попередній аналіз особисто мені поки вказує на те, що законних підстав для тих затримань також не було.

Нагадую, що у діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за ознаками політичних та інших переконань (ч. 5 ст. 7 Закону «Про Національну поліцію»). Політична доцільність не може бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України (ч. 3 ст. 8 Закону «Про Національну поліцію»). Поліція зобов’язана забезпечувати захист прав та свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності; у своїй діяльності поліція зобов’язана бути незалежною від рішень, заяв чи позицій політичних партій; поліцейським заборонено висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження у політичних цілях (ч. 1, 2, 4 ст. 10 Закону «Про Національну поліцію»).

Що означає, що працівники поліції у м.Рівне 25.05.2019 щодо протестувальників діяли всупереч вимогам свого ж профільного закону.

—

«Аргумент»

В тему:

•  Реформа поліції як профанація і саботаж
• У Авакова «обнаучили» покупку дорогих джипов при помощи ТПП, «оправдавшей» цену «вышек Бойко»
• Нацполіція є відомством, що протиставлене суспільству
• НАБУ расследует аферу семьи Авакова с лесом
• У Авакова заявили, что купили рюкзаки у его сына законно
• СБУ знищила оригінал відео з «рюкзаками Авакова», — джерело