Що рухає "Грузинською мрією" яка веде країну у російську прірву

Версия для печати

Проведена останніми роками антизахідна політика "Грузинської мрії", яка здивувала навіть Путіна, інтерпретується багатьма експертами і політиками винятково через призму геополітичного протистояння Заходу (або Європи) і Росії.

Вахтанг Парцванія розповідає про те, як дії "Грузинської мрії" виходять за межі геополітичного вибору між Заходом і Росією, поглиблюючи внутрішню кризу і міжнародну ізоляцію Грузії 

Офіційні результати минулих у Грузії парламентських виборів, згідно з якими провладна партія "Грузинська мрія" здобула 54% голосів, не визнані грузинською опозицією і президентом країни Саломе Зурабішвілі. Міжнародні спостерігачі виявили багаточисельні порушення і "складну схему фальсифікацій", а Брюссель та Вашингтон не тільки закликали розслідувати скоєні в Грузії порушення, а й Вашингтон;не тільки закликали розслідувати вчинені під час голосування порушення, але й планують направити для цього в Тбілісі відповідну місію.

Однак варто було ЦВК Грузії затвердити підсумки виборів, як "Грузинська мрія" пустилася берега. Серед перших її ініціатив стало висування Михайла Кавелашвілі, супротивника євроінтеграції, колишнього футболіста і парламентарія, який не має вищої освіти, кандидатом у президенти Грузії (він повинен обиратися в грудні колегією вибірників, у якій у "Грузинської мрії" є більшість, і має змінити президента Зурабішвілі).

Слідом прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе оголосив, що Грузія відмовляється від перемовин про вступ до ЄС до 2028 року, а також від будь-яких грантів з європейського бюджету. А спікер парламенту Шалва Папуашвілі, який визнав, що непотрібно запрошувати іноземних послів на першу сесію парламенту нового скликання, взагалі засумнівався у користі вступу країни в ЄС.

Ці кроки спровокували стихійні протести по всій Грузії, які перейшли в насильницькі дії проти демонстрантів, а президентка Зурабішвілі оголосила себе єдиною легітимною інституцією і єдиною людиною, наділеною правом "говорити зі світом від імені грузинського суспільства". І закликала всіх членів опозиції, організації громадянського суспільства, грузинських послів, армію і поліцію до боротьби з "конституційним переворотом", інакше "Росія буде тут завтра".

Проведена останніми роками антизахідна політика "Грузинської мрії", яка здивувала навіть Путіна, інтерпретується багатьма експертами і політиками винятково через призму геополітичного протистояння Заходу (або Європи) і Росії. Цей ракурс формує у громадськості уявлення, що правляча партія проводить проросійський курс, а опозиційні сили діють в інтересах західних країн.

Оскільки понад 80% громадян Грузії підтримують входження країни до Євросоюзу, а курс на євроінтеграцію закріплено в Конституції, то будь-які дії, що стримують євроінтеграцію, автоматично маркуються проросійськими і, відповідно, зрадницькими (Грузія на офіційному рівні вважає Росію окупантом своїх територій). Тому, наприклад, ухвалений нещодавно закон про "іноземних агентів" грузини прозвали "російським законом", а вибори, що відбулися, - "російською спецоперацією".

Тим часом, варто підкреслити, що така дихотомія, за всієї її правомірності, не повною мірою пояснює дії "Грузинської мрії".

Читайте також: Президент Грузії Саломе Зурабішвілі відмовилася йти у відставку, оголосивши парламент нелегітимним

Рушійні сили

З моменту приходу "Грузинської мрії" до влади 2012 року і аж до кінця 2022 року Грузія не звертала з європейського шляху і досягла відчутних результатів, найважливішими з яких стали підписання угоди про асоціацію з ЄС і безвізового режиму до країн Шенгенської зони для грузинських громадян;ЄС, затвердження безвізового режиму до країн Шенгенської зони для грузинських громадян, внесення курсу на інтеграцію до ЄС та НАТО до Конституції країни та отримання статусу кандидата на членство в ЄС. Ці досягнення дали партії значні політичні бали, забезпечили їй впевнену перемогу на парламентських виборах 2016-го та 2020 року і слугували гарною підмогою для перемоги на виборах 2024 року.

Однак останніми роками трапилися дві події, які розвернули цю траєкторію в інший бік. Перша - повномасштабна війна в Україні, яка зробила Грузію важливим каналом обходу санкцій і торговельних обмежень, запроваджених проти Росії західними країнами. Також відбулося різке зростання грошових переказів, кількості туристів і релокантів з Росії до Грузії.

За час війни Росія стала ключовим експортним ринком для грузинських товарів (на її частку припадає 65% експорту виноградних вин, 47% - мінеральних і прісних вод, і 34% - алкогольних напоїв). Російські громадяни зареєстрували у Грузії близько 40 тисяч фірм (8% від усіх зареєстрованих у країні). У 2023 році доходи Грузії від Росії досягли $ 3,1 млрд (або близько 10% ВВП), і Росія стала другим за величиною торговельним партнером Грузії з товарообігом у $ 1,4 млрд.

Того ж року Грузію відвідали 1,4 млн росіян (20% від загальної кількості туристів). На цьому тлі в Грузії спостерігається значне зростання економіки та рівня добробуту: з 2021-го по 2023 рік ВВП збільшився на 62%, середньомісячна зарплата - на 36%, доходи державного бюджету - на 46%.

Але, що не менш важливо, зв'язки з Росією збагатили не тільки сотні грузинських компаній, підприємців і посередників, а й верхівку грузинської політичної еліти, яка, згідно з журналістськими даними data-dl-dl-did">, має data-dl-dl-dl/dl-did">, згідно з даними журналістів дані>;якої, згідно з журналістськими розслідуваннями, періодично виявляються в Росії різні активи і бізнес-інтереси. Опоненти влади та профільні неурядові організації дедалі голосніше говорять про елітарну корупцію в країні.

Друге - отримання Грузією статусу кандидата на вступ до ЄС, що поставило владу країни перед необхідністю виконання дев'яти умов Єврокомісії для подальшого прогресу в євроінтеграції. Кожна з цих умов пов'язана з серйозними реформами. Вищу судову систему Грузії підозрюють в клановості, а деякі високопоставлені судді включені до списку американських санкцій за їхню причетність до корупційної діяльності, тому Єврокомісія закликає Грузію провести судову реформу.

Спеціально створена комісія, що складається з міжнародних експертів, повинна перевіряти суддів на непідкупність, відсутність конфлікту інтересів, відповідність їхніх доходів задекларованому майну і т. д. У комісії мають бути повноваження ухвалювати рішення з усунення суддів, узгодження або відхилення нових кандидатів при призначенні на посаду судді. "Грузинська мрія" вважає, що такі заходи порушують суверенітет держави і послаблюють легітимність судової системи.

Партія не перешкоджає призупиненню процесу перевірки декларацій про майновий стан окремих суддів і загалом впевнена, що "в суді всі системні проблеми викорінені". Тому відчутного прогресу в судовій реформі не спостерігається. Схожа картина складається і за іншими рекомендаціями Єврокомісії, оскільки, і це найважливіше, просування Грузії шляхом євроінтеграції створює для "Грузинської мрії" та її засновника Бідзіни Іванішвілі загрозу втрати влади.

Читайте також: Проросійська влада Грузії вирішила спробувати шлях Януковича й відмінила Євроінтеграцію - протестувальники в центрі Тбілісі будують барикади

Стратегія та помилки

Фактично, війна в Україні створила нові економічні можливості для Грузії, "Грузинської мрії" та наближених до неї, тоді як євроінтеграція - ризики втрати цих можливостей і влади. Поєднання цих двох чинників зумовило передвиборчу стратегію партії: зберегти більшість у грузинському парламенті за будь-яку ціну і зміцнити авторитарний контроль над країною за допомогою репресій, дезінформації, антизахідної та конспірологічної риторики. Ця стратегія не проросійськи налаштованих політиків, а групи осіб, стурбованих власним виживанням і збагаченням.

Перемога на минулих виборах переконала "Грузинську мрію" в тому, що стратегія працює і грузинське суспільство приймає її результати з незначним опором. Але партія, схоже, не розрахувала свої сили, коли у відповідь на невизнання Європейським парламентом результатів виборів у Грузії та заклики запровадити персональні санкції проти лідерів "Грузинської мрії", відкрито та того самого дня перейшла у наступ, припинивши перемовини щодо вступу до ЄС.

Вона випустила з уваги, що за роки європейського курсу в Грузії підросло покоління, яке добре засвоїло дух свободи, демократії та людської гідності, покоління, готове боротися за європейське майбутнє країни. А далі у "мрійників" пішли помилки, аналогічні тим, від яких майже 100 років тому застерігав відомий грузин своїх однопартійців у статті "Запаморочення від успіхів" - втрата відчуття міри, втрата здатності розуміти дійсність, переоцінка своїх сил і недооцінка сили противника.

Рішення "Грузинської мрії" заморозити переговори про членство з ЄС, доповнене відчуттям безкарності, з яким правоохоронні сили застосовують насильство до молодих демонстрантів на вулицях Тбілісі в ці дні, шокувало широкі верстви грузинського суспільства. Сотні співробітників різних державних відомств і судді публічно опротестували це рішення, деякі грузинські посли і посадовці МЗС Грузії подали у відставку, кілька шкіл і університетів призупинили навчальний процес, низка організацій і громадських рухів готують страйки, і кінця цим процесам поки що не видно.

Протестувальники не представляють будь-якої політичної сили, а протести мають спонтанний характер і, очевидно, націлені на відновлення Грузією процесу євроінтеграції. Але "Грузинська мрія" їх не чує і покладає відповідальність за насильство на демонстраціях на "європейських політиків і бюрократів, на місцеву агентуру, п'яту колону, яка представлена у вигляді чотирьох політичних партій".

Що довше влада ігнорує протестувальників, то гучніше в Тбілісі лунають заклики до проведення нових парламентських виборів і введення персональних санкцій проти відповідальних за фальсифікації. Президентка Зурабішвілі заявила, що не піде у відставку після закінчення свого мандата в середині грудня, підкресливши, що продовжуватиме виконувати обов'язки до обрання нового президента новим парламентом. Паралельно опозиційні сили готуються до формування альтернативного парламенту.

На цьому тлі країни Балтії домовилися про запровадження персональних санкцій на національному рівні "проти тих, хто придушує легітимні протести в Грузії". США оголосили про призупинення стратегічного партнерства з Грузією, а нова глава євродипломатії ЄС Кая Каллас припустила можливість введення санкцій проти грузинської влади.

"Грузинська мрія" власноруч ввела країну в політичну кризу, а себе - у стан активного протистояння із суспільством та міжнародну ізоляцію, продемонструвавши готовність ставити власні інтереси вище стратегічних цілей держави. Ігнорування зростаючого невдоволення громадян, для яких євроінтеграція є не просто політичним курсом, а питанням національної ідентичності та майбутнього, лише посилює цей розрив, загрожуючи довгостроковій стабільності та розвитку країни.

 —

Вахтанг Парцванія, економіст, професор менеджменту в Кавказькому університеті; опубліковано у виданні RIDDLE

Читайте також: 

• Грузинський поворот від воріт Європи
• Проросійські дії влади поставили Грузію на поріг революції
• Президентка Грузії назвала причини відмови правлячої партії від від зближення із Заходом
• В Грузії правляча партія рекламує себе плакатами зруйнованих Росією українських міст
• Грузія програла черговий раунд протистояння Росії. Урок повоєнній Україні
• «Грузинская мечта» может стать трагедией Грузии
• Чому народ в Грузії підтримує Україну, а влада - ні
• РФ розігрує «абхазький сценарій» для окупованих територій Сходу України?
• Донбасс и Абхазия: параллели и отличия
• Суд в Гааге начал расследование военных преступлений в Грузии в 2008 году
• Як Тбілісі знищує стратегічне партнерство з Києвом
• Уроки для України: чому Грузія здається Путіну і які неочевидні зараз проблеми постануть перед нами після війни