Польське місто зваблювало туристів радянським кітчем – тепер туди ніхто не їздить

Версия для печати

 “Сьогодні ніхто не хоче, щоб йому нагадували про Росію”, – кажуть мешканці польського містечка Борне-Суліново. Раніше сюди приїжджали різноманітні реконструктори, зокрема, росіяни, щоб влаштовувати парад і згадати молодість, у місцевих закладах висіли радянські прапори з Леніним, а для знуджених офісних працівників влаштовували корпоративи із бутафорними арештами. Однак війна в Україні змінила для цього польського міста все.

Про минуле, якого хочеться позбутися, й те, як усе російське перестало бути смішним, пише The New York Times, а видання  ҐРУНТ пропонує переклад цього матеріалу.

Місто, побудоване нацистськими та радянськими солдатами

Розташоване серед густого лісу, оточене озерами та вільне від злочинності – місто Борне-Суліново на північному заході Польщі, безперечно, має спокійний сільський шарм. Якщо не зважати на привидів цих моторошно тихих вулиць, які побудували нацистські та радянські солдати.

До Другої світової війни місто було частиною Німеччини. У 1945 році його захопила “Червона армія”, і Борне-Суліново перебувало під окупацією московських сил до 1992 року. На деякий час місто прийняло свою темну історію, прагнучи залучити гроші та туристів до покинутої та раніше забороненої зони – настільки таємної, що її не було на картах. 

Військові реконструктори, зокрема ентузіасти з Німеччини та Росії, щороку приїжджали сюди, щоб влаштувати парад. Вони одягали радянську та нацистську форму, яка заборонена для публічного показу в Німеччині.

Один польський бізнесмен відкрив у місті готель “Росія”, прикрасивши його фотографіями, на яких він і його друг одягнені в російську військову форму, а поруч повісивши прапори комуністичної доби з вишитими зображеннями Леніна. Він також мав кафе імені Распутіна, де відбувалися тематичні російські заходи і п’янки.

Російське повномасштабне вторгнення в Україну поклало край всьому цьому. Кітч став моторошно образливим.

“Заговорили, що нас треба спалити”

“Все змінилося дуже швидко, – каже Моніка Конєчна-Пільшек, менеджерка готелю “Росія” та дочка засновника. – Онлайн-відгуки стали кардинально іншими – там перестали коментувати нашу їжу і заговорили про те, щоб нас спалити”.

Вона сказала батькові, що їм треба змінити назву готелю, адже замість того, щоб приваблювати людей, бренд їх відштовхував. Тепер заклад називається “Пансіонат Борне-Суліново”. Великий радянський прапор, який висів у коридорі ресторану перевернули так, щоб Леніна не було видно.

“Сьогодні ніхто не хоче, щоб йому нагадували про Росію”, – пояснює Конєчна-Пільшек.

Читайте також: Русская культура всю свою историю лелеяла чмо — и оно выросло, расцвело

Даріуш Тедерко, місцевий чиновник, відповідальний за популяризацію міста, нарікає, що війна в Україні “перевернула все з ніг на голову”. Військових реконструкторів більше не чекають – хоч росіяни все одно не змогли б приїхати через заборону. 

Намагаючись привабити більше поляків та європейців із Заходу, тепер Тедерко просуває менш провокативні принади міста. “У нас багато гарного вересу”, — розповідає чиновник, розмахуючи брошурою із зображеннями туристичних стежок і польових квітів.

Після відходу росіян у Борне-Суліново залишилося багато порожніх занедбаних будівель. Фото – Sergey Ponomarev, The New York Times

Попри все, Даріуш Тедерко тужить за довоєнними часами, коли тема Росії була “не такою вразливою”, і їхньому місту не доводилося соромитися того, що вирізняло його від інших місць у Польщі з приємними краєвидами та гарними квітами.

Тедерко каже, що він досі підтримує зв’язок із відставними російськими солдатами – один із них зараз працює у Кремлі. Він служив у Борне-Суліново під час Холодної війни, тому часто повертається сюди, щоб погуляти знайомими місцями.

Читайте також:  Деколонізація: черговий шанс українізувати та самоідентифікувати топонімічну систему Дніпра

Місто-привид

На відміну від багатьох поляків, мешканці Борне-Суліново рідко відчувають особисту неприязнь до росіян. Вони приголомшені кровопролиттям в Україні, але звинувачують у всьому персонально президента Росії Владіміра Путіна.

За часів Радянського Союзу це місто – в якому проживало понад 10 тисяч солдатів північної групи військ (військове формування радянської армії, що дислокувалося в Польщі, – Ред.), було своєрідним окремим світом – стертим із карт і забороненим для поляків без спеціальних перепусток. Хоча багато хто все одно пробирався туди, щоб купити їжу та горілку.

Медсестра Рената Шмурло виросла поблизу радянської зони та разом із сім’єю переїхала до Борне-Суліново, коли росіяни залишили місто. Рената пригадує свою безтурботну юність, коли вона та її друзі на велосипедах їздили повз військові блокпости, щоб відвідати міські магазини. Там приймали польські гроші, і там було більше товарів, ніж у звичайних крамницях, завдяки продовольству, яке привозили з Москви для радянських офіцерів.

“Росіяни були чудовими хлопцями”, – згадує Рената.

Колишній готель “Росія” у Борне-Суліново. Фото – Sergey Ponomarev, The New York Times

У 1938 році, коли Борне-Суліново було частиною Німеччини, його відвідвідував Гітлер. Він оглядав секретний військовий полігон, який був облаштований у лісі й де нацистські командири могли потайки відпрацьовувати тактику бліцкригу. Роком пізніше він втягнув Польщу та решту Європи у Другу світову війну.

“Якщо ви просто подивитеся на дерева та будівлі, то тут все виглядає нормальним. Але коли ви дізнаєтеся історію цього місця, то шкіра вкривається сиротами”, – каже колишній вчитель Даріуш Чернявський, який переїхав до Борне-Суліново невдовзі після виїзду останніх росіян. Вони залишили місто-привид із порожніми напівзруйнованими казармами, раптово затихлими полігонами та слідами від гусениць танків на полях.

У 1993 році, коли у Борне-Суліново вже рік перебувало під юрисдикцією польської армії, воно з’явилося на картах як одне з польських міст. У ньому проживали нечисленні “першовідкривачі” – такі, як Даріуш Чернявський. “Тут було так тихо, що мені хотілося кричати. Тиша та порожнеча були жахливими”, – згадує він. 

Читайте також:  Крах недоімперії 

Фото – Sergey Ponomarev, The New York Times

Погане минуле, яке варто пам’ятати

За деякий час у Борне-Суліново прибуло більше поляків, яких вабило дешеве житло та шанс почати все спочатку. Зараз у місті мешкає на постійній основі близько п’яти тисяч жителів, а влітку їхня кількість значно зростає. Місто все ще здається порожнім та ізольованим.

Нині назва головної дороги – вулиця Незалежності. За нацистських часів вона називалася вулицею Адольфа Гітлера, а після 1945 року – проспектом Сталіна.

Вздовж вулиць із радянськими багатоповерхівками вперемішку із міцними віллами, збудованими німцями, стоять кілька магазинів, непрацююча піцерія та кафе “Саша”, яким керує російськомовний чоловік зі сходу України. Він вперше приїхав сюди як молодий фотограф, і працював для радянського військового командування. Чоловік став ціллю для підозрілих перешіптувань серед місцевих і пильної уваги з боку польської влади, а нещодавно він виставив на продаж своє майно.

Читайте також: Велика і кривава битва з московитом 

Муляж радянського озброєння на міській вулиці. Фото – Sergey Ponomarev, The New York Times

“Першовідкривач” Даріуш Чернявський сьогодні керує міським музеєм. Він провів багато часу у роздумах над тим, як впоратися із минулим.

“Можливо, було б простіше знести все місто, – розмірковує він. – Але що це дасть нам – просто великий порожній простір без жодної пам’яті?”

Чернявський переконаний, що Борне-Суліново має вижити як “унікальне місце, побудоване двома найжорстокішими тоталітарними системами минулого століття” і бути нагадуванням про те, до чого такі системи зазвичай призводять. “Зазвичай до війни”, – зазначає чоловік.

“Ми повинні пам’ятати наше погане минуле, щоб навчитися чогось на майбутнє”, – додає він.

Чернявський пручався, коли йому пропонували прибрати із музею манекен, одягнений у російську військову форму, та нехтував вимоги позбутися радянського танка навпроти входу. Дехто з місцевих погрожував його знищити.

Даріуш Чернявський підкреслює, що танк тут з’явився завдяки польській владі, яка забрала його із військового музею у Варшаві. “Цей танк має радянську конструкцію, але він виготовлений у Польщі. Це частина нашої історії. Можливо, ця історія не така славетна, як нам хотілося б – але вона наша”, – пояснює чоловік.

Читайте також: Боротьба за спадок Київської Русі: як кияни-“литвини” завдали розгромної поразки Московії

У Борне-Суліновому багато нагадувань про німецьке та радянське минуле. Фото – Sergey Ponomarev, The New York Times

Все, що залишилося від росіян, розвалюється

Найбільш зловісні нагадування про колишнє панування Москви – бетонні бункери, які переховували ядерні боєголовки. Їх майже повністю поглинув ліс поблизу села Бжезниця-Кольонія, що за 30 кілометрів на південь від Борне-Суліново.

“Вхід категорично заборонено. Загроза смерті або каліцтва”, – пише на табличках, розміщених перед розваленими та забитими бур’янами бункерами.

Допоки боєголовки не вивезли до Росії в 1990 році, вони були частиною програми “Вісла” – надсекретного розміщення ядерної зброї в Польщі, яке почалося в 1960-х роках. Під час Холодної війни Москва наполягала на тому, що вона не мала у Польщі ядерної зброї, натомість звинувачувала Сполучені Штати в тому, що вони загрожують мирові, розміщуючи власні боєголовки в Європі.

Читайте також: Феодосій Макаревський - священник і краєзнавець який зруйнував міф про “Новоросію”

Ядерна інфраструктура в лісі. Фото – Sergey Ponomarev, The New York Times

Для Яна Хмєловського, поляка, який вперше відвідав Борне-Суліново в 1994 році і “відразу закохався в це дивне місце”, радянське минуле протягом багатьох років було “просто великим сумним жартом”, адже все, що залишилося від росіян, здавалося, просто розвалюється.

Він купив стару німецьку віллу, перетворив її на пансіонат і, натхненний готелем “Росія”, почав організовувати там корпоративні заходи з горілкою, понурим радянським обслуговуванням та вдаваними арештами, які здійснювали костюмовані російські офіцери зі зброєю. Він відмовився від цього. Тепер організовує заходи на французький манір – з шампанським і без зброї.

“Після початку війни в Україні все російське перестало бути смішним”, – нарікає Хмєловській.

—

Переклад Олександра Кучечук,  опубліковано у виданні  ҐРУНТ 

Оригінал: Ukraine War ‘Turned Everything Upside Down’ in This Polish Town / www.nytimes.com

В тему:

• Білоруський диктатор вже зазіхає польський Білосток та столицю Литви 
• Як Україна повертає у світові музеї імена своїх художників, вкрадені Росією 
• Чим саме незадоволені наші за кордоном? Чи справді українська медицина краща?
• «Мамо, а що, на нас напали путіни?» – як евакуюють жінок і дітей із України яка під навалою путінськіх звірів
•  “Міста російської слави”. Ретроспективний погляд з проекцією у майбутнє
• Велика і кривава битва з московитом 
• «Викривлена історія може бути небезпечнішою за ядерну зброю, і ми це тепер бачимо»