Розсекречені архіви: Невідомий план ліквідації Степана Бандери

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

У Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України зберігаються матеріали, досі невідомі широкому загалу, про підготовку органами НКДБ наприкінці 1944 року операції з ліквідації у Берліні одного з лідерів українських націоналістів Степана Бандери.

План спеціальних заходів 4 управління НКДБ УРСР, довідки, схеми та інші документи, які публікуються вперше, дають змогу суттєво доповнити історію замахів і вбивства керівника так званого революційного крила ОУН і розкрити механізми діяльності радянських спецслужб, спрямовані на знищення українського національно-визвольного руху.

Дослідники життя Степана Бандери нерідко згадують про сім (дехто навіть про десять) замахів, які від кінця 1940-х до 1959 року готувалися на нього. Це підтверджували у своїх спогадах і соратники, які безпосередньо відповідали за його безпеку та брали участь у відверненні загроз. Водночас про ще один, найперший епізод, до сьогодні у відкритих джерелах інформації не було. Ці відомості зберігаються серед матеріалів справи-формуляра під назвою «Кашалот» на С. Бандеру в архіві СЗРУ.

Читайте також: Розсекречені архіви: УПА. «За свободу поневолених народів!»

Документи датовані листопадом-груднем 1944 року. У той період 35-річний Бандера перебував у Берліні під наглядом гестапо. Гітлерівці звільнили його і ще низку провідних діячів ОУН із концтабору Заксенхаузен, маючи намір залучити на свій бік у подальшому протистоянні з СРСР. У концтаборі, в блоці для особливо важливих політичних вʼязнів, він утримувався з осені 1941 року (за іншими даними – із 1942 року).

А заарештували його німецькі органи безпеки ще 5 липня 1941 року у Кракові і висунули ультиматум, який полягав у відкликанні Акта проголошення Української держави (30 червня 1941 року) і переході до співпраці з Третім Рейхом. Відновлення України та її незалежності не входило у плани гітлерівської Німеччини. Але Бандера тоді відхилив цю пропозицію. Наприкінці війни склалася інша ситуація.

Як свідчать архівні документи розвідки та інші джерела, 18 жовтня 1944 року в Берліні відбулася нарада, в якій взяли участь Андрій Лівицький, Павло Скоропадський, Степан Бандера та Андрій Мельник. Розглядали пропозиції німців зі створення Українського Національного Комітету, який би репрезентував українство на теренах Німеччини. Вирішили уповноважити полковника Андрія Мельника очолити УНК після його створення та вести прямі переговори з німецькою стороною.

Читайте також: Розсекречені архіви: Українська повстанська армія. Боротьба друкованим словом

А. Мельника, який після розколу ОУН очолював так зване помірковане крило організації, ще напередодні, 17 жовтня 1944 року, звільнили з концтабору Заксенхаузен і доставили до Берліна, де помістили під домашній арешт. Українські діячі упродовж листопада–грудня 1944 року вели переговори і намагалися знайти порозуміння.

Зрештою вони висунули, серед іншого, такі передумови німецькій стороні: німецький уряд підпише та оголосить декларацію про те, що Німеччина раз і назавжди зрікається всіляких претензій на українські землі і визнає право українського народу на самостійну державу; крім цього, негайно мають бути звільнені з концентраційних таборів і вʼязниць усі українці, заарештовані з політичних чи національних мотивів.

Але гітлерівці не захотіли рахуватися з державницькими прагненнями представників української еміграції. Тож переговори наприкінці грудня 1944 року припинилися. При цьому А. Мельник склав свої повноваження і разом зі своїм найближчим оточенням почав будувати плани, як діяти після завершення війни і на кого орієнтуватися в новій ситуації. Зокрема, йшлося про те, щоб якомога швидше конспіративно виїхати з Берліна – зони майбутній активних бойових дій.

Про ці події стало відомо 4 управлінню НКДБ СРСР через агентуру, впроваджену в середовище активних діячів ОУН. Відтак у надрах цього управління визрів план скористатися нагодою, зокрема, швидким просуванням Червоної армії і засиланням розвідувально-диверсійних груп у глибокий тил гітлерівської Німеччини, щоб водночас спробувати ліквідувати давніх запеклих ворогів кремля – провідних діячів українських еміграційних кіл.

Стосовно Степана Бандери справу-формуляр вели ще з 10 лютого 1941 року. Принаймні про це свідчать ті документи, які зберігаються в архіві СЗРУ. Справу вів 5 (розвідувальний) відділ Управління державної безпеки НКВС УРСР. Відтак у 1944 році до неї долучили копії й оригінали низки документів, у яких фігурував С. Бандера раніше і які вдалося розшукати на той час. Зокрема, одразу за постановою про заведення справи йде повідомлення із москви за підписом заступника начальника 5 відділу ГУДБ НКВС СРСР Павла Судоплатова від 1 лютого 1940 року про перебування С. Бандери в Римі.

Читайте також: Українська повстанська армія. Розвідча служба (1945–1955 рр.)

«Бандера С. А. вів переговори з італійським урядом, – повідомляв П. Судоплатов, – про допомогу з боку Італії в антирадянській боротьбі і добивався одержання зброї для переправлення в Зах. Україну.

Бандера С. А. 27 січня ц. р. поїхав, нібито, до Берліна, щоб звідти, як він особисто заявив, перебратися нелегально в Зах. Україну. Він має фальшивий німецький паспорт, на яке прізвище – невідомо» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 10876. – Т. 1. – Арк. 4).

У межах заходів зі збирання інформації про С. Бандеру органи НКВС знайшли навіть чоловіка, який упродовж двох місяців у 1937–1938 роках сидів з ним у польській вʼязниці «Святий Хрест» за участь в організації вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Цікавило все – описання зовнішності, погляди, висловлювання, інформація про близьких і рідних. Про це співкамерник, який у матеріалах справи проходить як джерело «Ф», повідомляв таке:

«Бандера у вʼязниці мав великий авторитет у колі своїх однодумців – українських націоналістів і тих, хто їм співчував.

Він мав великі ораторські здібності і вмів обʼєднати навколо себе українців.

Низького росту, років 25-ти, передня щелепа значно заходила за нижню, так що верхня губа в нього завжди була дещо піднята і було видно зуби. Рідко сміявся, був похмурим і серйозним, любив наспівувати укр. націоналістичні пісеньки.

Всіх націоналістів, які перебували у Св. Хресті, розмістили в окремі камери, але, незважаючи на це, Бандера підтримував з ними звʼязок шляхом грипсів.

Під час дискусій на політичні теми входив у екстаз. Розмовляв завжди українською мовою, навіть з тюремною адміністрацією. Батько його священник»

(ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 10876. – Т. 1. – Арк. 109).

Читайте також: Українська повстанська армія. Із інтервʼю Степана Бандери 

За роки Другої світової війни матеріалів у справі набралося небагато, оскільки Бандера майже увесь час перебував у німецькому концтаборі. Перша узагальнена довідка датована листопадом 1944 року. У ній фрагментарно показано віхи політичної діяльності фігуранта. Зокрема, здебільшого йдеться про його арешти і перебування у польських та німецьких таборах, погляди і переконання.

«За наявними агентурними даними, – зазначається наприкінці довідки, – нині Бандера мешкає в м. Берліні, де утримується німцями під домашнім арештом.

Як протягом усього періоду війни, так і нині, Бандера, за безпосередньої підтримки німців, продовжує вести активну боротьбу проти Радянського Союзу, засилаючи в наш тил шпигунів, терористів, диверсантів, а також організовує в нашому тилу бандформування так зв. «Української Повстанської Армії» (УПА).

Маючи на увазі розкладання українського націоналістичного підпілля і паралізацію його активних дій на території СРСР, 4 управлінням НКДБ УРСР намічені заходи з ліквідації Бандери С. А.

З цією метою найближчим часом із перевіреної кваліфікованої агентури НКДБ УРСР буде сформована і виведена в район м. Берліна спеціальна група в кількості 5–7 осіб» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 10876. – Т. 2. – Арк. 541–542).

Про те, що ці наміри мали продовження і реальне втілення, свідчать інші матеріали справи. Так, серед архівних документів зберігається «План спеціальних заходів 4 управління НКДБ УРСР за агентурною справою «Овод», затверджений заступником народного комісара держбезпеки УРСР Дроздецьким 11 листопада 1944 року. У ньому чітко і недвозначно ставиться завдання з ліквідації С. Бандери.

Для виконання цього завдання передбачалося створити спеціальну групу, укомплектувати її перевіреними агентами 4 і 2 управлінь НКДБ УРСР, які працювали по лінії боротьби з українськими націоналістами. До складу групи пропонувалося включити радиста з рацією і 1–2 агентів із німців, які добре знали Берлін та його околиці й мали надійні контакти серед місцевих жителів. На оперативні витрати виділяли 30 000 німецьких марок.

Частина групи мала розташуватися на околиці Берліна, інші – легалізуватися в місті і безпосередньо займатися вистежуванням і ліквідацією Бандери. Для цього передбачалося виготовити необхідні документи. Виведення планували здійснити шляхом десантування з літака в першій половині грудня 1944 року. «Бойових операцій група не проводить, – зазначалося в плані. – Вся її діяльність підпорядкована винятково одному завданню – ліквідувати Бандеру» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 10876. – Т. 3. – Арк. 78–80).

Читайте також: Розсекречені архіви. Структурна побудова Української повстанської армії

 Як свідчать архівні документи розвідки, такий самий план був затверджений тоді ж, 11 листопада 1944 року, стосовно ліквідації в Берліні Андрія Мельника. Інша група із умовною назвою «Вулкан» мала окремо діяти за такою самою схемою.

Так НКДБ хотів під звуки артилерійської канонади і розривів авіаційних бомб одночасно знищити обидві знакові постаті українського національно-визвольного руху безпосередньо у столиці Третього Рейху, приховавши у такий спосіб свою причетність і уникнувши звинувачень у політичному тероризмі.

Про те, як у подальшому діяли ці спецгрупи і чи взагалі їм вдалося пробратися до Берліна, відомостей в архіві не знайдено. Відомо лише, що А. Мельник 11 лютого 1945 року таємно покинув столицю Німеччини і виїхав на південний захід до Бад Кіссінгена. С. Бандера із сімʼєю і близьким оточенням тоді часто міняв місце проживання. Після закінчення війни перебував на території Західної Німеччини, яка була під контролем США, Англії та Франції. Така законспірованість була пов’язана з тим, що існувала вимога з радянського боку до західних союзників про його видачу.

Усі післявоєнні роки органи НКДБ-МДБ-КДБ СРСР намагалися тримати С. Бандеру в полі свого зору. Вони наполегливо збирали інформацію про його найближче оточення, зокрема на близьких і далеких родичів. Для цього навіть склали докладний розгалужений родовід. Серед рідні намагалися знайти тих, кого можна було б схилити до співпраці і у такий спосіб ближче підступитися до нього, і при цьому не припиняли спроб із його ліквідації.

У матеріалах справи є повідомлення із москви, із Першого головного управління (розвідувального) МДБ СРСР від 15 жовтня 1946 року про те, що Степан Бандера на той час мешкав поблизу міста Хоф, розташованого в американській зоні окупації Німеччини і що туди офіційно виїхала група МВС СРСР у складі трьох осіб для його розшуку і доставлення в СРСР. Але та акція радянських спецслужб не мала успіху, і розшук тривав наступні роки. Також є постанова, затверджена заступником міністра держбезпеки СРСР генерал-лейтенантом Селівановським 31 березня 1949 року, на арешт лідера ОУН. У ній зазначається, що С. Бандера перебував у американській зоні окупації Німеччини і проводив активну антирадянську діяльність. Відтак було винесено рішення про його арешт у разі виявлення.

Читайте також: Розсекречені архіви: Історія виникнення Української повстанської армії

Серед інших, досі невідомих документів, привертає увагу «План агентурно-оперативних заходів за справою «Фоміна», затверджений міністром внутрішніх справ УРСР генерал-лейтенантом Строкачем 7 грудня 1953 року. Справа з такою назвою, як свідчить зміст документа, велася у москві, де С. Бандері й дали таке оперативне псевдо – «Фомін». Пунктами плану передбачалося через агентуру з’ясувати місця проживання фігуранта справи, ретельно допитати членів ОУН і УПА на предмет зʼясування нових відомостей про нього, провести відповідну роботу через близьких родичів.

Але особливу увагу привертає пункт 7 плану такого змісту:

«Для здійснення спеціальних заходів за справою «Фоміна» із виїздом до УМВС західних областей УРСР добрати серед колишніх агентів-бойовиків (відрахованих у різні часи), а також серед спецагентури, яка використовується нині, 10 осіб.

Із найбільш придатної агентури створити 2 групи по 2 особи в кожній і після відповідної роботи підготувати їх для закидання за кордон.

При доборі агентів-бойовиків врахувати: щоб підібрана агентура була фізично здорова, витривала, добре володіла вогнепальною зброєю, в роботі з нами перевірена й закріплена на конкретних практичних справах і готова в будь-який час виконати поставлене перед нею органами МВС завдання.

Крім цього, агенти повинні мати необхідні оунівські або інші контакти за кордоном, знати територію Польщі, Чехословаччини, володіти польською, чеською або німецькою мовами…» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 10876. – Т. 5. – Арк. 99–100).

 У тексті документа слово «спеціальних» було пропущене і вже після друкування вписане оперативним працівником від руки. У такий спосіб навіть всередині відомства заходи із фізичного знищення осіб приховували від зайвого розголосу.

Серед агентів-бойовиків, яких добрали для ліквідації С. Бандери за цим планом, проходять агенти «Сергій» і «Сєдов», колишні учасники оунівського підпілля, захоплені і завербовані органами МДБ у 1945–1948 роках. За їхньою інформацією тоді було розгромлено низку боївок ОУН і вбито значну кількість повстанців. Тобто вони, як і передбачалося планом, були «закріплені на конкретних практичних справах», а саме – кровʼю колишніх однодумців.

Водночас план є ще одним підтвердженням того, що у той період органи держбезпеки практикували для ліквідації так званих ворогів радянської влади саме парне застосування агентів-бойовиків. Так було в одній із тодішніх операцій із підготовки до вбивства міністра військових справ уряду УНР в екзилі Миколи Капустянського. Згодом перевагу стали надавати одинакам, як це було із Богданом Сташинським.

Б. Сташинський із агентурним псевдонімом «Тарас» (одним із кількох) чи не вперше згадується в зазначених архівних документах саме як майбутній кандидат на ліквідацію С. Бандери. Так, у довідці із москви від 23 грудня 1953 року повідомляли, що «агент «Тарас» для використання за справою «Фоміна» підходить і включений до плану». У звʼязку з цим до інших заходів «Тараса» рекомендували не залучати.

Відтак Б. Сташинський упродовж майже шести років значився у особливому списку МДБ-КДБ як вірогідний кандидат на виконання цього політичного замовлення. Цей його шлях до убивства Степана Бандери, скоєного 15 жовтня 1959 року, розроблення і здійснення самої операції докладно описаний у книгах і публікаціях, матеріалах відкритого судового процесу.

Документи ж, зібрані в згадуваній справі-формулярі, є ще одним важливим доказом злочинної сутності тодішнього кремлівського тоталітарного режиму, який намагався розправлятися зі своїми політичними опонентами за найліпшої нагоди, зокрема й під час війни, мотивуючи тим, що на війну можна все списати і приховати політичні вбивства від людства.

Джерело:  Служба зовнішньої розвідки України


В тему: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

20:00
У четвер короткочасні дощі у більшості регіонів України
18:08
Російськомовні "вертухаї" Божковської колонії побудували росію на Полтавщині: виродки роками знущалися та калічили в'язнів (ФОТО, ВІДЕО)
17:12
Цей погодить що завгодно: ексзаступник Резнікова Замлинський, який погоджував закупки "яєць по 17 грн", тепер відповідає в МЗС за озброєння, - ЦПК
16:29
Справа одеського ексвійськкома Борисова щодо незаконного збагачення на понад 142 млн грн вже в суді
16:28
Економічна вигода: Переваги володіння новим автомобілем Renault
16:11
Китай закликає Ізраїль припинити атаку на Рафах, але не закликає росію припинити атаку на Харків
16:06
Тариф на електроенергію для населення з 1 червня зросте майже вдвічі
15:46
У "Резерв+" з безпідставного "розшуку" зняли 710 тисяч українців
14:17
В офісах Європарламенту у Бельгії та Франції пройшли обшуки через вплив спецслужб РФ
14:03
Пошуки «крота»: чим може закінчитися криза між НАБУ та САП

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]